Рішення № 79401442, 23.01.2019, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

23 січня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4066/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними та дискримінаційними дій, зобов'язання поновити виплату пенсії,

ВСТАНОВИВ:

05.12.2018 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов вищевказаний позов, в якому позивач просить:

- визнати протиправною та дискримінаційною бездіяльність Рубіжанського об’єднаного управління пенсійного фонду України Луганської області щодо припинення виплати пенсії за віком з березня 2016 року ОСОБА_1;

- зобов'язати Рубіжанське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Луганської області поновити нарахування і виплатити заборгованість пенсії за віком з березня 2016року по день прийняття рішення про поновлення виплат ОСОБА_1.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач перебуває на обліку у відповідача, як пенсіонер за віком та отримувала пенсію, яка є єдиним джерелом існування до лютого 2016 року. Однак з 01.03.2016 виплату пенсії позивачу припинено без зазначення причин. Позивач вважає дії відповідача протиправними та дискримінаційними. Зазначив, що наявність статусу внутрішньо переміщеної особи створює для неї на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від неї здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення тощо. Спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи. Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо перемішених осіб, тощо. Очевидно, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII) не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.

Ухвалою суду від 10.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, відстрочено сплату судового збору, поновлено строк звернення до суду, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 1-2).

Ухвалою суду від 28.12.2018 ухвалено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (арк.спр. 23-24).

03.01.2019 за вх. № 213/2019 через відділ діловодства, обліку та звернення громадян (канцелярію) суду від відповідача надійшов відзив на позов (арк.спр. 29-32), в якому зазначено, що відповідач позовних вимог не визнає з таких підстав.

21.09.2017 у зв’язку з переміщенням позивач написав заяву до відповідача, в якій просив запросити пенсійну справу за віком з м.Сєвєродонецька. 10.11.2017 на адресу відповідача надійшла відповідь на запит атестату від УПФУ в Сєвєродонецьку Луганської області від 01.11.2017 № 18054/03-20. Згідно відповіді пенсійна справа позивача УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області на обліку не була, ніяких виплат не проводилось. До листа додано відповідь ОСОБА_2 відділу Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, яким УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області повідомлено, що на запит від 06.01.2017 № 140/09 щодо висилки пенсійної справи ОСОБА_1 надіслано копію ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 06.05.2016.

Під час перевірки відповідачем відомостей у Центральній базі даних одержувачів пенсій Інформаційного центру персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України з'ясовано, що дата останнього нарахування пенсії позивачу 04.02.2016 та, що нарахування проводилось ОСОБА_2 відділом Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, як внутрішньо переміщеній особі, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Дата зняття позивача з обліку ОСОБА_2 відділу Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області 01.05.2016.

20.03.2018 відповідач листом № 1104/02.210-К надіслав запит атестату позивача та вивантаження електронної пенсійної справи та макету пенсійної справи до ОСОБА_2 відділу Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, яким просив повідомити по який час пенсіонер забезпечений пенсією 26.06.2018 на запит від 20.03.2018 відповідачем отримано відповідь, у якій зазначено, що надати атестат немає можливості, так як пенсійна справа знаходиться в архіві.

21.06.2018 відповідачем повторно до ОСОБА_2 відділу Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області направлено запит атестату № 2977/02.2-17К позивача, так само, як і 01.10.2018 запит № 3661/02.2-17К і 26.12.2018 запит 4635/02.2-17К. Відповідей на запити від ОСОБА_2 відділу Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області відповідачем не отримано.

Керуючись Порядком № 22-1 з огляду на те, що взяття на облік пенсіонерів та забезпечення виплати їм пенсій здійснюється за новим місцем перебування або проживання лише за заявою та за матеріалами електронної пенсійної справи, з урахуванням того, що до сьогодні макет пенсійної справи позивача до відповідача від ОСОБА_2 відділу Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області не надходив, позивача на облік до управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області, правонаступником якого є Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області, як отримувача пенсії за віком з 01.03.2016, як внутрішньо переміщену особу не взято. У зв'язку з тим, що позивача на облік відповідача не взято, нарахування та виплата пенсії не проводилось, а тому надати довідку про нараховану і виплачену пенсію або про заборгованість з її виплати неможливо.

Просив суд звернути увагу, що відповідно до пункту 15 Порядку № 1 суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. До теперішнього часу окремий порядок соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, Кабінетом Міністрів України не затверджено. З урахуванням наведеного, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі ч.9 ст. 205 КАС України судом ухвалено розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, є пенсіонером та отримує пенсію за віком, є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина України (арк. спр. 5-6), довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (арк. спр. 7), довідки від 21.09.2017 № НОМЕР_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 4), пенсійного посвідчення (арк. спр. 8).

21.09.2017 позивач звернулася до відповідача із заявою про запит пенсійної справи з УПФУ м.Сєвєродонецьк, у зв’язку з переїздом на постійне місце проживання до м.Кремінна (арк. спр. 33 зв.).

10.11.2017 на адресу Рубіжанського ОУПФУ надійшла відповідь на запит атестату від УПФУ в Сєвєродонецьку Луганської області від 01.11.2017 № 18054/03-20, в якій зазначено, що управління надсилає на запит Рубіжанського ОУПФУ електрону пенсійну справу та копії документів на ОСОБА_1 Повідомлено, що пенсійна справа ОСОБА_1 на облік взята не була, ніяких виплат не отримувала (арк.спр.38).

В подальшому 20.03.2018 відповідач листом № 1104/02.214-к надіслав запит атестату позивача та вивантаження електронної пенсійної справи та макету пенсійної справи до ОСОБА_2 відділу Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, яким просив повідомити по який час пенсіонер забезпечений пенсією (арк.спр. 36 зв.).

26.06.2018 на запит від 20.03.2018 відповідачем отримано відповідь, у якій зазначено, що надати атестат немає можливості, так як пенсійна справа знаходиться в архіві (арк.спр.37).

21.06.2018, 01.10.2018, 26.12.2018 відповідачем до ОСОБА_2 відділу Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області направлялися запити атестату позивача, однак відповідей отримано не було (арк.спр. 41, 41 зв., 42).

Як зазначив відповідач у відзиві, з урахуванням того, що до сьогодні макет пенсійної справи позивача до відповідача від ОСОБА_2 відділу Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області не надходив, позивача на облік до управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області, правонаступником якого є Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області, як отримувача пенсії за віком з 01.03.2016, як внутрішньо переміщену особу не взято.

Разом з тим судом встановлено, що відповідачем не приймалося будь-яких рішень за результатами розгляду заяви позивача від 21.09.2017 (про поновлення виплати пенсії, про відмову у поновленні виплати пенсії, про взяття на облік, про відмову у взятті на облік).

Як зазначено в листі ОСОБА_2 відділу Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 16.01.2019 № 283/02-01/50 ОСОБА_1 перебувала на обліку в управлінні та отримувала пенсію з 01.08.2014 по 28.02.2016. З 01.03.2016 на підставі співставлення баз даних з управлінням соціального захисту населення ОСОБА_2 районної державної адміністрації Харківської області виплату призупинено, як такій, що не підтверджено місце фактичного проживання, Невиплачена пенсія по даній особі відсутня. 05.10.2016 пенсійну справу було надіслано до УПФУ в м.Сєвєродонецьку Луганської області (арк. спр. 53).

Разом з тим судом встановлено, що окреме рішення щодо припинення з 01.03.2016 виплати пенсії позивачу ОСОБА_2 відділом Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області не приймалося.

З листа Пенсійного фонду України від 21.01.2019 № 2072/06-30 (арк.спр. 55-57) в становлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку та отримувала пенсію в управлінні Пенсійного фонду України в ОСОБА_2 районі Харківської області (пенсія виплачена по 29.02.2016).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.05.2016 у справі №761/17076/16-к щодо фіктивного одержання статусу внутрішньо переміщеної особи та отримання на цій підставі виплат, клопотання слідчого СУ ГУ НП в м. Києві задоволено частково та надано дозвіл на проведення обшуку в управлінні Пенсійного фонду України в ОСОБА_2 районі Харківської області та вилучення відомостей, документів, що свідчать про обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема щодо ОСОБА_1.

Згідно акту передачі справ на виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 06.05.2016 у справі №761/17076/16-к, провадження № 1-кс/761/10553/2016 пенсійну справу ОСОБА_1 вилучено.

На запит управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області від 08.09.2016 № 487/07-20 управлінням Пенсійного фонду України в ОСОБА_2 районі Харківської області направлено електронну пенсійну справу ОСОБА_1

За інформацією управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області пенсія ОСОБА_1 не призначалась та не виплачувалась.

У зв'язку зі зміною місця проживання ОСОБА_1, Рубіжанським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області направлено запит на отримання електронної та паперової пенсійної справи від 04.10.2017 № 3468/02-2-14-к до управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області.

Управлінням Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області листом від 01.11.2017 електронну пенсійну справу та копії документів (надані ОСОБА_1 при звернені до управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області) направлено до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, де і знаходяться на даний час.

Отже, фактично спірним питанням цієї справи є правомірність дій відповідача щодо не взяття на облік пенсійної справи ОСОБА_1 та не поновлення виплати раніше призначеної пенсії .

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Як передбачено Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України (його територіальні органи) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Одними з основних завдань Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Відповідно до покладених завдань і функцій, саме Пенсійний фонд України є суб'єктом владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому згідно з вимогами частини 2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади, до яких відноситься і Відповідач) зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 8 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами. Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Позивач є громадянкою України і у відповідності до чинного законодавства з 1998 року набула права на отримання пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема, в інших випадках, передбачених ч. 1 ст. 49 цього закону.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV, а саме: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

За правилами частини 2 статті 49 цього Закону № 1058-IV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок 22-1), заява на запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

Пунктом 2.8 Порядку 22-1 встановлено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Пунктом 2.9 цього ж Порядку передбачено, що подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

За приписами пункту 4.12 Порядку 22-1, при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

З матеріалів справи встановлено, що позивач у зв’язку зі зміною місця проживання 21.09.2017 звернулася до відповідача із заявою про запит її пенсійної справи з УПФУ в м.Сєвєродонецьку.

Управлінням Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області листом від 01.11.2017 електронну пенсійну справу та копії документів (надані ОСОБА_1 при звернені до управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області) направлено до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області.

Крім того, згідно з витягу протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення, припинення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 24.10.2017 № 63 вирішено призначати ОСОБА_1 соціальні виплати згідно Постанови КМУ від 08.06.2016 № 365 (арк.спр. 34 зв.).

Однак відповідачем не прийнято жодного рішення за заявою позивача, що є порушенням вимог статті 49 Закону № 1058-IV.

Отже суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно не вчинив дій, про які просила позивач, а саме, взяти на облік її пенсійну справу та здійснити нарахування та виплату пенсійних виплат, тобто, допустив протиправну бездіяльність.

Також судом встановлено, що виплата пенсії позивачу припинена з березня 2016 року. Відповідно, з березня 2016 року й підлягає відновленню порушене право позивача.

Аргументи відповідача, що відповідач зобов’язаний у свої діяльності керуватися постановами Кабінету Міністрів України, зокрема, встановленим цими постановами порядком продовження та поновлення виплат, суд вважає безпідставними та відхиляє, з огляду на таке.

Як вже вище зазначено, підстави припинення виплати пенсії визначаються виключно законами України.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України, до повноважень якого належить прийняття законів.

У свою чергу, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

За загальним правилом “закон” – це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури парламентом та регулює найважливіші суспільні відносини.

У свою чергу нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, тому ними не можуть бути внесені будь-які зміни до законів.

Відповідно, встановлення постановами Кабінету Міністрів України інших підстав для припинення виплати пенсії, відмінних від визначених частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV, не є іншим випадком припинення виплати пенсії, передбаченим законом, у розумінні пункту 5 частини першої статті 49 цього Закону.

Таким чином, припинення виплати пенсії позивачу за відсутності передбачених законами України підстав, є незаконним.

Таким чином, суми пенсії, невиплачені позивачу з вини відповідача, мають бути виплачені йому за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов’язаний оцінити, виконуючи свої зобов’язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача щодо не взяття на облік пенсійної справи ОСОБА_1 та не поновлення виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 за заявою від 21.09.2017, без прийняття обґрунтованого рішення, тому правильним та ефективним способом захисту порушеного права є визнання протиправною бездіяльність Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо не взяття на облік пенсійної справи ОСОБА_1 та не поновлення виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 за заявою від 21.09.2017 року, зобов'язання відповідача взяти на пенсійний облік пенсійну справу ОСОБА_1 та поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з березня 2016 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.

Що стосується зави про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб’єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Ухвалою суду від 10.12.2018 відстрочено позивачу сплату судового збору по даній адміністративній справі у розмірі 704,80 грн до ухвалення судового рішення в даній справі.

Відповідно до частини другої статті 133 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню повністю, лише з коригуванням способу захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 704,80 грн стягнути до Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправними та дискримінаційними дій, зобов'язання поновити виплату пенсії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо не взяття на облік пенсійної справи ОСОБА_1 та не поновлення виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 за заявою від 21.09.2017 року.

Зобов'язати Рубіжанське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (93009, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Студентська, 39А, код за ЄДРПОУ 41245565) взяти на пенсійний облік пенсійну справу ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1) за заявою від 21.09.2017.

Зобов’язати Рубіжанське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (93009, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Студентська, 39А, код за ЄДРПОУ 41245565) відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1) пенсії за віком з 01 березня 2016 року.

Стягнути з Рубіжанського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (93009, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Студентська, 39А, код за ЄДРПОУ 41245565) до Державного бюджету України судовий збір у сумі 704,80 грн (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення суду звернути до негайного виконання у межах виплати ОСОБА_1 пенсії за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_3