Ухвала суду № 79401160, 24.01.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

О К Р Е М А У Х В А Л А

24 січня 2019 року м. Кропивницький Справа № 811/1485/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про визнання протиправним рішення відповідача, вчиненого на виконання рішення суду в адміністративній справі

позивач: ОСОБА_1 (26335, Кіровоградська область, Гайворонський район, с. Чемерпіль, вул. Вишнева, 6, РНОКПП НОМЕР_1)

відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, код ЄДРПОУ 39767636)

про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у травні 2018 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, в якому просив:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, викладену у листі №Г-3065/0-2621/0/17-18 від 13.04.2018 року;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, викладену у листі №Г-3065/0-2621/0/17-18 від 13.04.2018 року.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 року у цій справі позов ОСОБА_1С частково задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладену у листі №Г-3065/0-2621/0/17-18 від 13.04.2018 року. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не пізніше 30 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та прийняти рішення з урахуванням висновків суду. Вказане судове рішення набрало законної сили 16.10.2018 року.

На виконання цього рішення суду відповідач листом №4032/0-7357/0/17-18 від 19.11.2018 року повідомив позивача, що за результатами повторного розгляду його заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою встановлено, що земельна ділянка, вказана у зверненні, віднесена до земель, переданих у колективну власність КСП "Колос", відповідно до державного акту на право колективної власності на землю серії КР, зареєстрованого 16.05.1996 року за №14. Враховуючи відсутність у Головному управлінні Держгеокадастру у Кіровоградській області даних щодо припинення права колективної власності, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області відмовляє у задоволенні заяви.

Позивач стверджує, що про цю відповідь він дізнався 09.01.2019 року, отримавши її з листом №31-11-0.61-44/2-19 від 03.01.2019 року, адресованим його представнику. Не погодившись з нею, позивач 14.01.2019 року звернувся до суду із заявою, в якій на підставі статті 383 КАС України просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою, викладену у листі №4032/0-7357/0/17-18 від 19.11.2018 року;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, належним чином розглянути його заяву від 19.03.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та прийняти рішення з урахуванням висновків суду;

- встановити Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області строк для подачі звіту про виконання окремої ухвали суду.

Згідно з частинами 1, 4, 5, 6 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача, суд дійшов до таких висновків.

Предметом спору в цій адміністративній справі була перевірка правомірності відмови відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладеної у листі №Г-3065/0-2621/0/17-18 від 13.04.2018 року та мотивованої тим, що стосовно земельної ділянки, яку бажає отримати у власність ОСОБА_1, вже надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою іншій особі.

Вирішуючи спір, суд установив, що така підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як надання дозволу іншій особі, Земельним кодексом України, законами чи нормативно-правовими актами не передбачена. З цих підстав суд визнав відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою за заявою ОСОБА_1, викладену у листі №Г-3065/0-2621/0/17-18 від 13.04.2018 року, протиправною, оскільки її мотиви суперечили частині 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Частково задовольняючи позов та зобов'язуючи відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (зареєстрована 19.03.2018 року за №Г-3065/0/16-18) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, суд наголосив, що при повторному розгляді цієї заяви відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.

Порядок одержання громадянами земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації визначений статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, дотримуючись встановленого порядку надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відповідач повинен був перевірити заяву позивача на відповідність її вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України і за наслідками перевірки - дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (видати відповідний наказ) або, у разі виявлення обставин, передбачених ч.7 ст.118 ЗК України, - надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу.

Листом №4032/0-7357/0/17-18 від 19.11.2018 року відповідач знову відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не вказавши при цьому жодної з обставин, передбачених частиною 7 статті 118 ЗК України.

Суд, перевіряючи в порядку статті 383 КАС України виконання відповідачем судового рішення, ухвалою від 15.01.2019 року зобов'язав його надати докази наявності підстав, передбачених абз.1 ч.7 ст.118 ЗК України, у зв'язку з якими на виконання рішення суду прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

У поданих до суду поясненнях представник відповідача зазначила, що розпорядником земельної ділянки, на яку претендує позивач, є Чемерпільська сільська рада Гайворонського району Кіровоградської області та послалася на пункт 21 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 10.07.2018 року №2498-VIII), яким установлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані.

Суд не приймає такі доводи відповідача, оскільки вони не бути зазначені як мотиви для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою у листі №4032/0-7357/0/17-18 від 19.11.2018 року і про належність земельної ділянки, обраної позивачем, до власності територіальної громади у цьому листі не вказувалося.

Також у цьому листі не наведено жодних посилань на невідповідність заяви позивача вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України чи на встановлену невідповідність місця розташування обраної позивачем земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель, проектів землеустрою, затверджених у встановленому законом порядку.

Відтак, суд прийшов до висновку, що відповідач, виконуючи рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 року у цій справі, знову прийняв немотивоване та необґрунтоване рішення про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, виклавши його у листі №4032/0-7357/0/17-18 від 19.11.2018 року, чим порушив підтверджені рішенням суду права позивача.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У пунктах 46, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі "ОСОБА_3 проти України" (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

За таких обставин суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення заяви, поданої позивачем у порядку статті 383 КАС України, та поставлення щодо відповідача окремої ухвали в порядку, передбаченому статтею 249 КАС України.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб’єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

За змістом статті 149 КАС України, невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зумовлює стягнення з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 185-6 КУпАП залишення посадовою особою без розгляду окремої ухвали суду або невжиття заходів до усунення зазначених в ній порушень закону, а так само несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу суду тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керуючись статтями 248, 249, 256, 383 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, викладену у листі №4032/0-7357/0/17-18 від 19.11.2018 року.

2. Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, належним чином розглянути заяву ОСОБА_1 (зареєстрована 19.03.2018 року за №Г-3065/0/16-18) про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

3. Встановити Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області строк для надання відповіді про виконання вказівок цієї ухвали – 30 календарних днів від дня її отримання.

4. Копію ухвали направити сторонам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Окрема ухвала суду може бути оскаржена особами, яких вона стосується, в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду, через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_4