Рішення № 79401116, 23.01.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1340/4886/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2019 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Коморного О.І.,

секретар судового засідання Редкевич О.Р.,

за участю:

представник позивача ОСОБА_1.,

представника відповідача Улинець О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 про визнання дій ДО "Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова" протиправними та зобов'язання до вчинення дій.

Обставини справи.

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача у відношенні до позивача, щодо невиплати індексації грошового забезпечення у період з 01.08.2013 року по 31.07.2018 рік.

- зобов'язати відповідача виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 01.08.2013 року по 31.07.2018 року у сумі 84714,70 гривень.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що перед звільненням, 31.07.2018 року ОСОБА_3 було подано заяву про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення до квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, де він перебував на фінансовому забезпеченні про те, що йому взагалі не виплачувалась індексація грошового забезпечення протягом 2016-2018 років, яка гарантована йому чинним законодавством України, а протягом 2013 - 2015 років нарахування індексації здійснювалося неправильно, оскільки при нарахуванні індексації грошового забезпечення невірно було встановлено базовий місяць.

Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова надіслано відповідь №3396 від 10.08.2018 року у якій зазначалося, що з 1 січня 2016 року грошове забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, відповідно до протокольного рішення Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №3 було значно збільшено за рахунок збільшення розмірів їх преміювання. Крім того, порядком проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 не передбачено механізм нарахування та виплати індексації за попередні періоди, отже підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 31.07.2018 років немає.

Відповідач позов не визнав. Долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зазначено, що відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення. Відповідно до ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 р. №1282-ХІІ та п.6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів.

Крім того, зазначив, що з 01.01.2016р. грошове забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, відповідно до протокольного рішення Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №3 було значно збільшено за рахунок збільшення розмірів їх преміювання, однак відповідно до порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 не передбачено механізм нарахування та виплати індексації за попередні періоди.

Ухвалою від 25.10.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні такого відмовити повністю.

Суд дослідивши матеріали справи, та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності,

встановив:

ОСОБА_3 з 2010 року проходив службу на посаді старшого інспектора відділу аудиту в бюджетній сфері Західного територіального управління внутрішнього аудиту.

Наказом Першого заступника Міністра оборони України (по особовому складу) від 15 серпня 2018 року №43, ОСОБА_3 звільнено у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров'я) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Перед звільненням, 31.07.2018 року ОСОБА_3 подано заяву про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення до квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова, де він перебував на фінансовому забезпеченні про те, що йому взагалі не виплачувалась індексація грошового забезпечення протягом 2016-2018 років, яка гарантована йому чинним законодавством України, а протягом 2013 - 2015 років нарахування індексації здійснювалося неправильно, оскільки при нарахуванні індексації грошового забезпечення невірно встановлено базовий місяць.

Надалі, у відповідь на заяву ОСОБА_3, квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова надіслано відповідь №3396 від 10.08.2018 року у якій зазначено, що з 1 січня 2016 року грошове забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, відповідно до протокольного рішення Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №3 було значно збільшено за рахунок збільшення розмірів їх преміювання. Крім того, порядком проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 не передбачено механізм нарахування та виплати індексації за попередні періоди, отже підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 31.07.2018 років немає.

Вважаючи таку відповідь протиправною, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

При вирішенні спору по суті суд керувався начтупним.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.

При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

У свою чергу, спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Так, частинами 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

При цьому, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Абзацом 2 частини 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-ХІІ).

Так, статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році - 103 відсотка, у 2017 році -103 відсотка, у 2018 році -103 відсотка).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01.12.2015).

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд звертає увагу, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Отже, в період з 2013 по 2015 роки нарахування індексації здійснювалось неправильно та призвело до нарахування індексації грошового забезпечення у занижених розмірах, оскільки при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу невірно було встановлено базовий місяць у зв'язку зі зміною розмірів грошового забезпечення.

Протягом 2016 - 2018 років квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова ОСОБА_3 взагалі не виплачувалась індексація грошового забезпечення.

Судом з довідки №11/181 від 07.02.2014, виданої фінансово - економічною службою Західного оперативного командування, встановлено що ОСОБА_3 перебував на фінансовому забезпеченні до 01.08.2013 р., основним базовим місяцем визначений квітень 2013 року, а саме місяць підвищення розміру грошового забезпечення у зв'язку з виплатою щомісячної грошової винагороди, в розмірі, що не перевищує 20% місячного грошового забезпечення (наказ Міністерства оборони України від 15.11.2010 №595 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України»).

Також, судом встановлено, що щомісячна грошова винагорода, не мала постійного характеру, не була основною та змінювалась (збільшувалась) до 60% місячного грошового забезпечення та з 01.03.2018 року скасована. Отже, суд дійшов висновку, що така не повинна впливати на розмір індексації грошового забезпечення, з огляду на наступне:

Відповідно до роз'яснення Мінсоцполітики від 08.08.2017 №48/о/66-17 на запит ДФ Міноборони від 18.07.2017 № 248/3/9/1/863, зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.

У роз'ясненні Мінсоцполітики від 18.04.2018 № 28/о/66-18 на запит військової частини А0998 від 29.03.2018 №2376 вказано, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадових окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.

Зі змісту роз'яснення Мінсоцполітики від 09.02.2005 № 024-106 встановлено, що зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим, при розрахунку індексу для проведення індексації.

Відповідно до роз'яснення Мінсоцполітики від 06.08.2012 №169/10/137-12, у разі коли грошовий дохід з урахуванням суми підвищення менше суми грошового доходу з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення.

У абзаці 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення №1078 визначено, що у разі збільшення зарплати за рахунок постійної надбавки, доплати, премії тошо без підвищення посадового окладу суму індексації не потрібно зменшувати на розмір такого підвищення зарплати, тобто збільшення розміру заробітної плати за рахунок надбавок, доплат та винагород без збільшення посадового окладу не впливає на змін) «базового» місяця.

Також, судом встановлено, що розмір щомісячної грошової винагороди, протягом усього періоду нарахування не враховувався при нарахуванні одноразових видів грошового забезпечення (грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, вихідна допомога при звільненні тощо), а також при нарахуванні пенсії військовослужбовців, які набули право на її отримання.

Отже, щомісячна додаткова грошова винагорода не впливає на розмір індексації грошового забезпечення, відтак квітень 2013 року не повинен визначатися як базовий місяць, а виплата індексації повинна була здійснюватися за розрахунками попереднього базового місяця - січня 2008 р., оскільки до 01 квітня 2013 року, в період з 01.01.2008 по 31.03.2013 виплата індексації здійснювалась за розрахунками базового місяця січня 2008 року, що підтверджується довідкою від 07.02.2014 № 11/181.

В подальшому, розмір посадового окладу, а також надбавок і доплат протягом жовтня 2010 - лютого 2018 змінювався в липні 2013 року, у зв'язку із зміною розміру надбавки завислугу років (збільшено розмір грошового забезпечення у сумі 62,25 грн., з урахуванням- НВЗ (50%) у сумі 31,12 грн., а всього на суму 93,37 грн.), що стало підставою для встановлення фіксованої суми індексації у сумі 528,30 грн. (621,67 - 93,37), де 621,67 - сума нарахованої індексації за липень 2013 року з урахуванням останнього базового місяця січня 2008 року, де сума підвищення не перевищила суму індексації за цей місяць.

Таким чином, суд погоджується із покликанням представника позивача на те, що саме липень 2013 року, а не квітень 2013 року, вважатиметься базовим і подальше нарахування індексації повинно здійснюватися з урахуванням вимог Постанови КМУ № 526, якою внесені зміни до Порядку № 1078, а отже індексацію в базовому місяці не проводять. Для подальшого проведення індексації індекс споживчих цін наростаючим підсумком розраховують з місяця, наступного за базовим, до перевищення порога індексації.

Судом встановлено, що Починаючи з серпня 2013 року по лютий 2018 року розмір отриманого позивачем грошового забезпечення не змінювався, як за окладами (ставками) так і за надбавками (вислуга років, таємність, класність тощо), що не могло вплинути на зміну базового місяця липня 2013 року.

Оскільки в липні 2013 року відбулось підвищення грошового забезпечення, то липень 2013 року стає базовим місяцем для проведення подальшої індексації.

Судом з розранку індексації, долученого до матеріалів справи встановлено, що починаючи з серпня 2013 року розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком. Водночас, сума індексації 528,30 грн. фіксується і виплачується в такому розмірі до наступного підвищення грошового забезпечення, при якому сума підвищення перевищить суму виплат індексації.

Згідно проведеного розрахунку величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року становила 132,3%, сума індексації 2331,13 грн., з урахуванням фіксованої величини 2859,43 грн.

Таким чином, збільшення розміру грошового забезпечення в березні 2018 року на 5% порівняно з лютим 2018 року не впливає на зміну базового місяця, який встановлений в липні 2013 року, оскільки, розмір збільшення грошового забезпечення не перевищив суму індексації нараховану в цьому місяці. Величина приросту індексу споживчих цін у липні 2018 року становила 132,3%, сума індексації 2435,64 грн., з урахуванням фіксованої величини 2963,94 гривень.

Судом встановлено, що за розрахунком сума нарахованої індексації, за період з серпня 2013 року по липень 2018 року становить 94508,62 гривень, яка підлягає оплаті у зв'язку із звільненням з лав ЗСУ.

Водночас, згідно даних архівної відомості протягом серпня 2013 - грудня 2015 року нараховано та сплачено індексації грошового забезпечення на загальну суму 9793,92 грн., в тому числі: 2014 рік - 1066,97 грн., 2015 рік - 8726,95 грн.

Отже, суд зазначає, різниця, яка підлягає оплаті становить 84714,70 гривень.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що нормами Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.

Водночас, пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. У Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

У свою чергу, як зазначив відповідач у відзиві на позов, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова, як розпорядник бюджетних коштів, проводить видатки виключно у межах бюджетних асигнувань, які встановлені кошторисом.

Проте, суд вважає необґрунтованим вищевказане посилання відповідача, оскільки у відповідності до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 Рішення).

Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Суд також враховує і рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 № 9-рп/2013, в якому зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не нараховувалась та невиплачувалась індексація грошового забезпечення ОСОБА_3 за період з 01.08.2013 по 31.07.2018.

При цьому, суд зазначає, що позовна вимога про зобов'язання ДО «Квартирно-експлуатаційний відділ виплатити ОСОБА_3 індексацію грошового забезпечення за період з 001.08.2013 по 31.07.2018 також підлягає задоволенню, оскільки є похідною від основної позовної вимоги, яка підлягає задоволенню судом.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

У свою чергу, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Так, на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвокатським об'єднанням надано суду договір про надання правової допомоги від 11.09.2018, ордер серії ЛВ №135766, акт виконаних робіт від 10.01.2018 з розрахунком витраченого часу для підтвердження розміру оплати послуг адвоката (гонорару), меморіальний ордер № @2PL902007 від 28.11.2018, меморіальний ордер № @2PL015879 від 13.09.2018.

У свою чергу, згідно з актом виконаних робіт з розрахунком витраченого часу для підтвердження розміру оплати послуг адвоката (гонорару) від 10.11.2018, адвокатське обєднання надало клієнту юридичні послуги, згідно договору про надання правової допомоги у розмірі 6400 грн.

У відповідності до меморіального ордеру № @2PL902007 від 28.11.2018 та меморіального ордеру № @2PL015879 від 13.09.2018, адвокатським обєднанням кошти у сумі 5000,00 грн та 1400,00 грн надійшли від ОСОБА_3

Згідно з частинами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, позивачем документально доведено факт понесення витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин та з урахуванням задоволення адміністративного позову у повному обсязі, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м Львова на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6400,00 грн.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судовий збір стягненню не підлягає, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії ДО "Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова" (вул. Батуринська, 2, м. Львів, 79007, ЄДРПОУ 07638027) щодо невиплати ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) індексації грошового забезпечення у період з 01.08.2013 року по 31.07.2018 рік.

3. Зобов'язати ДО "Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова" (вул. Батуринська, 2, м. Львів, 79007, ЄДРПОУ 07638027) виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) за період з 01.08.2013 року по 31.07.2018 року у сумі 84714,70 гривень.

4. Стягнути на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) з ДО "Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова" (вул. Батуринська, 2, м. Львів, 79007, ЄДРПОУ 07638027), за рахунок бюджетних асигнувань, понесенні витрати на правову допомогу в сумі 6400 (шість тисяч чотириста) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 25.01.2019 року.

Суддя Коморний О.І.