Рішення № 79400978, 22.01.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2019 року № 320/6691/18

Київський окружний адміністративний суд у складі Лисенко В.І.,

за участі секретаря судового засідання Приходько Н.І.,

представника позивача - Іонової О.Б.,

представника відповідача - Одягайла О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгума" до Київської митниці ДФС Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Київгума" з позовом до Київської митниці ДФС Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 16.11.2018 № UA 125230/2018/010082/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 125230/2018/00309.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товарів, які ввозились на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). Цей показник заявлено у митній декларації, однак митний орган безпідставно не погодився із заявленою митною вартістю товарів та незаконно прийняв рішення про коригування їх митної вартості та картку відмови у прийняті митної декларації, оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Стверджує, що щодо позивача відсутні встановлені статтею 58 Митного кодексу України обмеження у застосуванні першого методу визначення ціни товару. Ним до Київської митниці ДФС було надано всі документи щодо визначення ціни товару, що імпортується, за ціною договору. За наведених обставин, позивач вважає рішення митного органу незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлені факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив, в якому у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що додані позивачем до митної декларації документи не містять всіх відомостей, що підтверджують задекларовані числові значення складових митної вартості. У зв'язку з цим відповідач вважає, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2018 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як убачається з матеріалів справи, між ТОВ «Київгума» (покупець) та компанією Scanvic Chem OU (резидент Естонії) (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт від 05.01.2018 № 45/5-18, на умовах якого Scanvic Chem OU протягом 2018-2020 р.р. зобов'язувалось поставити, а ТОВ «Київгума» прийняти та оплатити сировину для власного виробництва, найменування, кількість якого буде фіксуватись у відповідній додатковій угоді на кожну окрему партію (а.с. 24-26).

05 листопада 2018 року між сторонами зовнішньоекономічного контракту було укладено додаткову угоду № 46, відповідно до якої Scanvic Chem OU зобов'язувалось поставити, а ТОВ «Київгума» прийняти та оплатити натуральний каучук марки SVR 3L у кількості 8,820 т. по ціні 1780,00 дол США за т.; каучук натуральний RSS1 у кількості 7,200 т. по ціні 1820,00 дол. США за т.; каучук синтетичний марки СКН 2655 у кількості 3,780 т. по ціні 3780,00 дол. США за т. Загальна сума поставки 39 198, 60 дол. США (а.с.27).

У жовтні 2017 року позивачем на підставі зовнішньоекономічного контракту №45/5-18, додаткової угоди № 46 увезено на територію України товари, а саме, каучук натуральний «Natural rubber» SVR 3L.

Позивачем 26.10.2018 до Київської митниці ДФС подано електронну митну декларацію (далі також ЕМД) №125230/2018/755917, у якій для митного оформлення задекларовано товар (товар №3), а саме, каучук натуральний «Natural rubber» SVR 3L TCVN 3769:2004, у вигляді брикетів, для власного виробництва гумових виробів, країна виробництва - В'єтнам, виробник - Viet Phu Thanh Rubber JSC (а.с. 18-20).

Митна вартість товару, відповідно до графи 42 митної декларації №125230/2018/755917, становить 15699,6000 дол. США/438 077,51 грн. на умовах поставки DAP Бровари.

Митна вартість товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

Відповідно до графи 44 EМД №125230/2018/755917, на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем митному органу були подані:

- зовнішньоекономічний контракт від 05.01.2018 №45/5-18;

- додаткову угоду від 05.11.2018 № 46;

- рахунок (інвойс) від 08.11.2018 № 197/2018;

- міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) № 091118.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої у ЕМД митної вартості, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що під час контролю правильності визначення митної вартості було встановлено відсутність у документах, приєднаних до ЕМД, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Посилаючись на положення частини 2 статті 53 Митного кодексу України, митний орган запропонував надати додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів, а саме, виписку з бухгалтерської документації; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; договір з третіми особами, пов'язаний з договором на поставку; прайс-лист виробника; митну декларацію країни відправлення, де зазначена ціна товару та її переклад; біржові котирування вартості сировини для виготовлення заявленого товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с. 44).

На вказаний запит позивач додатково направив митному органу наступні документи:

- експортну декларацію №18ЕЕ121ЕЕ73268714;

- прайс-лист виробника товару;

- біржові котировки щодо вартості товару;

- договір з третіми особами, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт) SALES CONTRACT No/ VS18-196, укладений між виробником - Viet Phu Thanh Rubber Joint Stock Company (Viruco) (VIETNAM) та постачальником Scanvic Chem OU, Estonia, на поставку натурального каучуку марки SVR 3L;

- інвойс від 03.04.2018 до зовнішньоекономічного контракту №VS18-196;

- платіжні документи Scanvic Chem OU до інвойсу №VS18-196;

- експортну декларацію країни виробника товару №301825357650;

- висновок ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 15.11.2018 № 2368 щодо відповідності рівня ціни поточній кон'юнктурі ринку.

Розглянувши подані позивачем документи, Київською митницею ДФС було прийняте оспорюване рішення про коригування митної вартості від 16.11.2018 №125230/2018/010082/1, згідно з яким відповідач, застосувавши метод визнання митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (метод 2а), заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації №125230/2018/755917 (15699,60 дол. США/438077,51 грн.) скоригував до рівня 16669,80 дол. США (1,8900 дол. США за 1 тонну) (а.с.14).

Обґрунтовуючи підстави не прийняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 оспорюваного рішення зазначив, що надані позивачем документи не містять всіх даних відповідно до обраного методу. При цьому, позивачем на запит митного органу не було додатково надано документів, що містили б інформацію про числові значення складових митної вартості.

Скоригована відповідачем митна вартість товару базується на інформації про вартість товару, що імпортувався за іншими митними деклараціями, а саме, від 12.03.2018 №125230/2018/751198.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця ДФС видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125230/2018/00309 (а.с. 16-17).

Не погоджуючись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МК) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК).

Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другої статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 53 МК, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п'ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 МК, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31 березня 2015 року №21-53а15 та №21-127а15.

Як встановлено судом, приводом для витребування від декларанта додаткових документів слугував висновок митного органу про відсутність у документах, приєднаних до ЕМД, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Водночас надісланий митним органом електронний запит не містить будь-якої інформації, що дозволяла б з'ясувати, які саме відомості про складові числового значення митної вартості відсутні або не підтверджуються поданими позивачем документами.

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Натомість із відзиву на позовну заяву судом з'ясовано, що фактично висновок про відсутність у документах, приєднаних до ЕМД, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, відповідач пов'язує з наступним.

Щодо неподання саме під час декларування товару позивачем експортної митної декларації продавця, судом встановлено таке.

До переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та визначені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, експортну митну декларацію продавця - не включено.

Копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати у разі, якщо документи, зазначені у ч.2.ст.53 Митного кодексу України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті зі ці товари (і) на письмову вимогу органу доходів і зборів.

Враховуючи вищезазначене, твердження відповідача щодо неможливості застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору є такими, що не відповідають вимогам МКУ, обставинам справи та матеріалам, що містяться у справі.

До того ж, відповідач посилається на те, що подані позивачем на повідомлення відповідача додаткові документи не підтверджують об'єктивно та достовірно заявлену митну вартість оскільки містять наступні розбіжності:

1. В наданому прайс-листі відсутня інформація щодо дати, терміну дії пропозиції згідно прайс-листа, не визначено умов поставки згідно ІНКОТЕРМС, та обсяги партії товару згідно пропонованої ціни товару.

Суд зазначає, що згідно з вимогами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу контролюючого органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

До переліку додаткових документів, визначених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Аналіз наведеної норми свідчить, що до контролюючого органу в якості додаткового документу для підтвердження заявленої митної вартості подаються прейскуранти (прайс-листи) саме від виробника товару, який оцінюється. У першу чергу, при розгляді наданих декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару контролюючий орган має упевнитись, що інформацію, яка містяться в зазначених документах, можна ідентифікувати з поставкою оцінюваних товарів.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, який на практиці частіше використовується для зазначення цін на перелік послуг.

Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Разом з тим, для підтвердження ціни, як "дійсної вартості" товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р., контролюючим органом можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців.

Каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару.

Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації, чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

Виконуючи вимогу митного органу, позивачем, було надано відповідачеві прайс-лист виробника товару, який містить дату його складання, найменування товару, одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, із зазначенням валюти, інформацію щодо виробника/виробників, умови поставки, контактну інформацію про виробника - продавця, а також адресований необмеженому колу потенційних покупців, а отже такий документм є належним підтвердженням правильності зазначеної ним митної вартості товару із застосуванням основного методу.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що висновок відповідача про те, що наданий позивачем прайс-лист не підтверджує об'єктивно та достовірно заявлену митну вартість - є безпідставними, не об'єктивними, не обґрунтованими, суперечать матеріалам справи та положенням Митного кодексу України.

2. За результатом проведеної перевірки наданої декларантом експортної декларації не встановлено числове значення вартості, що в свою чергу позбавляє можливості впевнитися (ідентифікувати) декларовані товари з товарами, інформація про які міститься в декларації.

Судом встановлено, що на підтвердження заявленої митної вартості товару, позивачем, у строк, встановлений ч.3 ст. 53, п.2 ч.2 ст.255 Митного кодексу України, було вчасно подано додаткові документи, в тому числі експортну декларацію 18ЕЕ121ЕЕ73268714, згідно з якої можна встановити, що саме позивачеві було відправлено саме натуральний каучук за кодом ТН ВЕД 40012200 (графа 33) вагою нетто 8820 (кг) (графа 38) та вагою брутто 9520 (кг) (графа 35). Також, у зазначеній експортній декларації є посилання на рахунок (інвойс) №197/2018 та міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) 091118, які були надані позивачем під час декларування.

Крім того, суд зазначає, що копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, зміст якої міг вплинути на результат оформлення декларантом митної декларації лише у разі, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містили б розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З приводу посилань митного органу на приєднання позивачем до ЕМД митної декларації країни відправлення без українського перекладу, що суперечить статті 254 Митного кодексу України, суд зазначає, що митна декларація країни відправлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, не є тим документом, що підтверджує числові значення митної вартості товару.

Будь-яких належних доказів, що свідчили б про відсутність у документах, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, митний орган не надав.

Одночасно з цим суд зазначає, що як вбачається з названої декларації, з її тексту убачається за можливе ідентифікувати дані, які в ній містяться.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що твердження відповідача, про те, останній був позбавлений можливості впевнитися (ідентифікувати) декларовані товари з товарами, інформація про які міститься в декларації - є безпідставними, не об'єктивними, не обґрунтованими та суперечать матеріалам справи.

3. У наданому експертному висновку від 15.11.2018 № 2368 наявне посилання на спеціалізовані статистичні сайти, згідно яких експертом зроблено допущення, що ціна на каучук марки SVR 3L може становити 1780,00 USD/тону. Згідно інформації наданої декларантом з мережі Інтернет, взятої із спеціалізованих сайтів, зазначених в експертному висновку від 15.11.2018 №2368 відсутня інформація на каучук марки SVR 3L.

Судом встановлено, що на підтвердження заявленої митної вартості товару, позивачем (Декларантом), у строк, встановлений ч. 3 ст. 53, п.2 ч.2 ст. 255 Митного кодексу України, було вчасно подано додаткові документи, в тому числі висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза». Вказаним висновком встановлено, що рівень ціни на каучук натуральний марки SVR 3L, країна виробництва В'єтнам, а саме 1780,00 дол.США /т, на умовах поставки DAP -Бровари, Україна, що імпортується згідно з рахунком №197/2018 від 08.11.2018 та Угодою №46 від 05.11.2018 до Контракту №45/5-18 від 05.01.2018, відповідає поточній кон'юнктурі ринку.

Отже, декларант, на підтвердження митної вартості товарів надав митному органу висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією про вартість товару або сировини. Будь якої іншої інформації, взятої із спеціалізованих сайтів, зазначених в експертному висновку від 15.11.2018 №2368, позивачем до відповідача не подавалося.

4. На вимогу митного органу декларантом не надано договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, та рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі І здійснюються за умовами, визначеними договором, виписки з бухгалтерської документації, що стосується раніше імпортованих товарів.

Як вже зазначалося, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів, відповідачем було сформовано повідомлення позивачеві (Декларанту) щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

На підтвердження заявленої митної вартості товару, позивачем (Декларантом), у строк, встановлений ч. 3 ст. 53, п.2 ч.2 ст.255 Митного кодексу України, було вчасно подано Відповідачеві додаткові документи, в тому числі:

- прайс-лист виробника товару;

- експортну декларацію 18ЕЕ121ЕЕ73268714, згідно з якою Позивачеві було відправлено натуральний каучук за кодом ТН ВЕД 40012200 (графа 33) вагою нетто 8820 (кг) (графа 38) та вагою брутто 9520 (кг) (графа 35);

- біржові котировки щодо вартості товару;

- договір з третіми особами, зокрема зовнішньоекономічний договір (контракту) SALES CONTRACT No. VS18-196 від 22.03.2018, який укладено між VIET PHU THINH RUBBER JOINT STOCK COMPANY (VIRUCO) (VIETNAM) та SKANVIK CHEM OU, Estonia, на поставку натурального каучуку марки SVR 3L;

- інвойс (COMMERCIAL INVOICE) від 03.04.2018 до зовнішньоекономічного договору (контракту) VS18-196;

- платіжні документи SKANVIK СНЕМ OU, до інвойсу (COMMERCIAL INVOICE) VS18-196;

- експортну декларацію країни виробника товару 301825357650;

- висновок ДП «Укрпромзовнішексперитиза» від 15.11.2018 №2368 щодо відповідності рівня ціни поточній кон'юнктурі ринку.

Таким чином, позивачем під час митного оформлення товару було вжито всі передбачені Митним кодексом України заходи щодо підтвердження заявленої ним митної вартості товару, а саме, було надано Відповідачеві в повному обсязі всі необхідні документи, які містять об'єктивні і достовірні дані, в тому числі інформацію щодо ціни товару, що фактично підлягає сплаті, його якісні та кількісні характеристики, що чітко підтверджувало митну вартість, визначену позивачем за ціною договору згідно з вимогами статті 58 Митного кодексу України.

Натомість, митний орган безпідставно проігнорував відомості про складові числового значення заявленої митної вартості, що містились у наданих позивачем відповідно до статті 53 Митного кодексу України документах, та вдався до оцінки числового значення вартості товарів, за якими задекларований позивачем товар був поставлений виробником до постачальника.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі № 21-91а12 та від 11.09.2012 у справі № 21-262а12.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «Київгума» митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваних рішень убачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору.

Окрім цього, щодо доводів відповідача про імпортування ідентичного товару за різними цінами, з пояснень представника позивача, судом з`ясовано, що товар - каучук, характеризується значними коливаннями ціни, які не завжди можна передбачити. Біржові котирування каучуку повноцінно залежать від місяця врожаю сировини їх сортів тощо.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаних рішень не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів ТОВ «Київгума» - за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин, вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 03.10.2017 №125230/2017/010115/1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З приводу вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125230/2017/00125, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, відповідне рішення суб'єкта владних повноважень також є протиправними та підлягає скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а оскаржувані рішення про коригування митної вартості від 16.11.2018 № UA 125230/2018/010082/1 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 125230/2018/00309 підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у сумі 1853,00 грн згідно з платіжним дорученням від 13.12.2018 № 6367 та задоволення позову в повному обсязі, сума судових витрат, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача складає 1853, 00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості рішення Київської митниці ДФС Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 16.11.2018 №UA 125230/2018/010082/1 і картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 125230/2018/00309.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгума" (код ЄДРПОУ 35115248) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39470947) судовий збір у сумі 1853 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят три) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.

Дата складення і підписання повного тексту рішення 25 січня 2019 р.