Рішення № 79400967, 21.01.2019, Луганський окружний адміністративний суд

10.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

21 січня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3668/18

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Ірметової О.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Попової Н.І.

законного представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої особи - ОСОБА_4 до ОСОБА_5 районної державної адміністрації Луганської області про скасування протокольного рішення комісії, зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2018 року до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_5 районної державної адміністрації Луганської області про скасування протокольного рішення комісії, зобов’язання вчинити певні дії з такими вимогами:

- відмінити протокольне рішення комісії з питань захисту прав дитини при ОСОБА_5 райдержадміністрації від 06.09.2018 № 19/18;

- зобов'язати комісію з питань захисту прав дитини при ОСОБА_5 райдержадміністрації надати статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів ОСОБА_4.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 268 від 05.04.2017 року “Про затвердження Порядку надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів” позивачем було подано до служби у справах дітей при ОСОБА_5 райдержадміністрації 17 серпня 2018 року пакет документів для надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів її дитині ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме - заяву про надання статусу, як дитина, яка під час здійснення антитерористичної операції зазнала психологічного насильства, згоду на обробку персональних даних, копію мого паспорту, копію свідоцтва про народження дитини, довідку з комунального некомерційного підприємства “ОСОБА_5 центр первинної медико-санітарної допомоги” про те, що під час антитерористичної операції ОСОБА_4 перебуває в цій установі на медичному обліку, висновок оцінки потреб сім’ї (особи) у соціальних послугах, підготовлений центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді ОСОБА_5 райдержадміністрації. Проте листом ОСОБА_5 райдержадміністрації № 22/31-3272 від 20.09.2018 позивачу було повідомлено, що ОСОБА_5 райдержадміністрація на підставі протокольного рішення комісії з питань захисту прав дитини при ОСОБА_5 райдержадміністрації від 06.09.2018 № 19/18 відмовляє у наданні статусу ОСОБА_4. Протокольним рішенням комісія з питань захисту прав дитини при ОСОБА_5 райдержадміністрації від 06.09.2018 № 19/18 на підставі висновку начальника відділу правового забезпечення ОСОБА_5 райдержадміністрації від 05.07.2018, щодо неможливості надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, мешканцям міста Сватового Луганської області, вважає за неможливе надати статус ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним.

На підставі викладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 03.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20 грудня 2018 року (а.с. 1-2).

20 грудня 2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 21 січня 2019 року.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що подав відзив на позовну заяву (а.с. 106-109), в якому зазначив, що згідно з п.п. 3 п. 2 Порядку надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, психологічне насильство, якого зазнала дитина внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (далі - психологічне насильство), - це моральні та психологічні страждання (травми) дитини, що не потребують доведення, і які вона перенесла внаслідок її проживання/перебування в умовах воєнних дій, збройних конфліктів, тимчасової окупації, її внутрішнього переміщення, залишення свого місця проживання/перебування у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, а також загибелі (зникнення безвісти), потрапляння у полон, смерті внаслідок поранення, контузії або каліцтва, отриманих у населеному пункті, віднесеному до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 98, ст. 3367), і в яких органи державної влади виконують свої повноваження у повному обсязі (далі - населений пункт, на території якого здійснювалася антитерористична операція), її батьків або одного з них - із числа цивільних осіб, а також її батьків або одного з них - з числа осіб, визначених пунктом 2 Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року № 740 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 78, ст. 2605). В останніх чотирьох абзацах п. 6 Порядку надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, зазначено, що за обставин, передбачених у підпункті 6 пункту 3 цього Порядку, також подаються: висновок оцінки потреб сім’ї (особи) у соціальних послугах, підготовлений центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за формою, затвердженою Мінсоцполітики. До оцінювання потреб сім’ї (особи) може бути залучений психолог/практичний психолог, психотерапевт, психіатр, що працює в іншому закладі, установі, організації. На основі висновку оцінки потреб сім’ї (особи) у соціальних послугах за згодою батьків/законних представників дитина направляється до відповідного закладу/організації для реабілітації та отримання відповідних соціальних послуг; копія посвідчення з написом “Посвідчення члена сім’ї загиблого”, якщо дитина отримала статус відповідно до Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року № 740; копія свідоцтва про смерть та копія документа, що підтверджує загибель особи в населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція, або копія документа, що підтверджує смерть особи внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих у зазначеному населеному пункті у період здійснення антитерористичної операції, у разі загибелі батьків дитини або одного з них - із числа цивільних осіб. У місті Сватове Луганської області не було воєнних дій, збройних конфліктів, тимчасової окупації, тому надавати статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, дітям, які проживають у місті Сватове та не мають документів, які підтверджують внутрішнє переміщення дитини або залишення нею свого місця проживання/перебування у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, а також документів, що підтверджують загибель (зникнення безвісти), потрапляння у полон, смерть внаслідок поранення, контузію або каліцтво батьків дитини або одного з них, отриманих у населеному пункті, віднесеному до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, і в яких органи державної влади виконують свої повноваження у повному обсязі (позивач не надавала такого документа відповідачу), неможна.

Таким чином, відповідач вважає, що думка позивача про те, що факту проживання її дитини в населеному пункті, віднесеному до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, достатньо для отримання її дитиною статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, є помилковою. Крім того, відповідач зазначив, що лист Мінсоцполітики від 04.08.2018 № 15201/0/2-18/37 «Про методичні рекомендації щодо соціального захисту дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів» не є джерелом права, яке можна, згідно зі ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, застосувати для вирішення адміністративного спору.

На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

18 грудня 2018 року від позивача надійшла відповідь на позовну заяву (а.с. 112-114) в обґрунтування якого зазначено, що серед поданих позивачем документів для надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів є — заява про надання статусу, копію паспорта, згоду на обробку персональних даних, копію свідоцтва про народження дитини, довідку з про те, що під час антитерористичної операції ОСОБА_4 перебуває в цій установі на медичному обліку, висновок оцінки потреб сім’ї (особи) у соціальних послугах, підготовлений центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді ОСОБА_5 РДА. Таким чином позивач вважає, що нею було подано вичерпний перелік необхідних документів необхідний для отримання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів яка зазнала психологічного насильства. Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку — моральні та психологічні страждання (травми) дитини, що не потребують доведення. Інший перелік документів, який зазначений в Порядку та який наводить відповідач, стосується інших обставин щодо отримання статусу дитини. Управлінням з питань нормативно-правової роботи та децентралізації ОСОБА_1 ОДА на лист ОСОБА_5 райдержадміністрації від 09.07.2018 № 22/31-2351 було надано лист № 377 від 24.07.2018, яким зазначено, що якщо дитина стала жертвою психологічного насильства внаслідок проживання/перебування в умовах воєнних дій, збройних конфліктів на території, наприклад м. Сватового, то вона додатково до загального переліку документів (відповідно до абз 1-5 п. 6 Порядку) має додати лише висновок оцінки потреб сім’ї у соціальних послугах. Тобто сам факт проживання дитини (особи, яка на час проведення антитерористичної операції не досягла повнолітнього віку) в населеному пункті, на території якого здійснювалась антитерористична операція, якщо вона зазнала психологічного насильства, є підставою для надання статусу.

Таким чином, думка відповідача про те, що у місті Сватове Луганської області (яке знаходиться на сході України), на території, якого здійснювалася антитерористична операція, але при цьому не було збройного конфлікту, є не лише помилковою, але й не підтверджена жодним нормативним актом прийнятим в Україні. Проте Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України”, доводить факт того, що місто Сватове Луганської області віднесене до території на якій здійснювалась антитерористична операція. Зазначу також, що думка відповідача відрізняється від думок Управління з питань нормативно-правової роботи та децентралізації ОСОБА_1 обласної військово-цивільної адміністрації (викладена в листі №377 від 24.07.2018 р.) та Міністерства соціальної політики в України (викладена в Методичних рекомендаціях щодо соціального захисту дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів).

На підставі викладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.

18 грудня 2018 року від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, у якій позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати протокольне рішення комісії з питань захисту прав дитини при ОСОБА_5 райдержадміністрації від 06.09.2018 № 19/18;

- зобов'язати ОСОБА_5 райдержадміністрацію надати статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Сватове, Луганської області, Україна, свідоцтво про народження серія І-ЕД № 306273, видане 15 липня 2014 року, відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби ОСОБА_5 районного управління юстиції у Луганській області.

Позивач у судове засідання прибула, надала пояснення аналогічні викладеним у позові, просила суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання прибув, проти задоволення позовних вимог заперечував, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , є громадянином України, паспорт серії ЕК 974938, виданий 28.10.1998 Сватівським РВ УМВС України в Луганській області, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 63-64).

Позивач має дитину – ОСОБА_4, який народився 08 липня 2014 у м. Сватове Луганської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-ЕД № 306273 (а.с. 12).

17 серпня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до ОСОБА_5 райдержадміністрації із заявою про надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, її дитині ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв’язку з тим, що вона зазнала психологічного насильства (а.с. 60, 86).

До заяви про надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, позивачем було додано: копію паспорта ЕК 974938, згоду на обробку персональних даних, копію свідоцтва про народження дитини серії І-ЕД № 306273, акт оцінки потреб дитини та її сім’ї № 1287/18 (а.с. 61-70, 87-93).

Відповідно до витягу з протоколу № 19/18 від 06.09.2018 ухвалено рішення про неможливість надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів дитині – мешканця Сватівського району ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 14-15, 41-42, 56-59).

ОСОБА_5 районної державної адміністрації Луганської області від 20.09.2018 № 22/31-3272 повідомлено про відмову у наданні статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, в обґрунтування відмови зазначено, що жодним нормативно-правовим актом не визначено, що на території міста Сватове Луганської області відбувалися воєнні дії, збройний конфлікт або тимчасова окупація, тому жодних підстав надавати статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, дітям, проживаючим у населеному пункті, віднесеному до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, за відсутності документів, які підтверджують внутрішнє переміщення дитини або залишення нею свого місця проживання/перебування у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, а також документів, що підтверджують загибель (зникнення безвісти), потрапляння у полон, смерть внаслідок поранення, контузію або каліцтво батьків дитини або одного з них, отриманих у населеному пункті, віднесеному до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, і в яких органи державної влади виконують свої повноваження у повному обсязі, ОСОБА_5 райдержадміністрація не_має. У зв’язку з вищевикладеним, відповідно до протокольного рішення районної комісії з питань захисту прав дитини при ОСОБА_5 районній державній адміністрації від 06 вересня 2018 року № 19/18, ОСОБА_5 райдержадміністрація відмовляє у наданні статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів малолітньому сину позивача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії І-ЕД № 306273, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби ОСОБА_5 районного управління юстиції у Луганській області 15 липня 2014 року), який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 13, 40).

ОСОБА_1 обласної військово-цивільної адміністрації від 13.08.2018 № 5/31-4832 роз’яснено, що Міністерством соціальної політики розроблено та затверджено методичні рекомендації щодо соціального захисту дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів для надання допомоги при застосуванні законодавства з питань забезпечення соціального захисту дітей, зазначеної категорії. Згідно рекомендацій найбільшою чисельною групою дітей (осіб), які матимуть право на встановлення статусу, - це діти із числа внутрішньо переміщених осіб, які проживають у всіх без винятку регіонах України, і як. постраждали внаслідок воєнних дій та збройного конфлікту. Другою - це діти, які проживають / перебувають в населених пунктах Донецької і Луганської областей, на території яких проводилася антитерористична операція / операція об’єднаних сил, і які потребують особливої уваги з боку держави і суспільства у зв'язку з перебуванням у зоні, що наближена до бойових дій. Такими за фактом є всі діти, які проживали/перебували на території проведення антитерористичної операції / операції об’єднаних сил. Третя - це діти, які отримали психологічну травму внаслідок загибелі їхніх батьків або одного з них - із числа цивільних осіб, чи батьків або одною з них - з числа осіб, які брали участь в антитерористичній операції об’єднаних сил. З наведеного вбачається, що якщо дитина стала жертвою психологічного насильства внаслідок проживання/перебування в умовах воєнних дій, збройних конфліктів на території м. Сватово, то вона додатково до загального переліку документів має додати лише висновок оцінки потреб сім’ї у соціальних послугах. Тобто сам факт проживання дитини (особи, яка на час проведення антитерористичної операції не досягла повноліття) в населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція, якщо вона зазнала психологічного насильства, є підставою для надання статусу (а.с. 19-22).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 Закону України «Про охорону дитинства» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, - дитина, яка внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту отримала поранення, контузію, каліцтво, зазнала фізичного, сексуального, психологічного насильства, була викрадена або незаконно вивезена за межі України, залучалася до участі у військових формуваннях або незаконно утримувалася, у тому числі в полоні.

Статтею 4 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає: визначення основних правових, економічних, організаційних, культурних та соціальних засад щодо охорони дитинства, удосконалення законодавства про правовий і соціальний захист дітей, приведення його у відповідність з міжнародними правовими нормами у цій сфері; забезпечення належних умов для гарантування безпеки, охорони здоров’я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності; проведення державної політики, спрямованої на реалізацію цільових програм з охорони дитинства, надання дітям пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі виховання, навчання, підготовки до трудової діяльності, заохочення наукових досліджень з актуальних проблем дитинства; встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди.

Згідно із ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону дитинства», проведення державної політики щодо охорони дитинства, розробку і здійснення цільових загальнодержавних програм соціального захисту та поліпшення становища дітей, підтримки сімей з дітьми, координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади у цій сфері забезпечує Кабінет Міністрів України. Щорічно Кабінет Міністрів України звітує ОСОБА_6 України про стан демографічної ситуації в Україні, становище дітей та тенденції його змін у ході впроваджених соціально-економічних перетворень.

Частинами 1-2, 6 статтею 301 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що Держава вживає всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, догляду за ними та возз’єднання їх із членами сім’ї, включаючи розшук, звільнення з полону, повернення в Україну дітей, незаконно вивезених за кордон. У разі якщо вік особи не визначений і є підстави вважати, що ця особа є дитиною, їй надається захист, передбачений цією статтею, до встановлення віку. Усі дії держави стосовно захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, здійснюються відповідно до норм міжнародного гуманітарного права. Статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, надається органом опіки та піклування за місцем реєстрації дитини як внутрішньо переміщеної особи. Порядок надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, визначається Кабінетом Міністрів України.

У зв’язку із збройною агресією Російської Федерації, що призвела до тимчасової окупації частини території України, а також до того, що на сході України гинуть, отримують поранення та зазнають різних видів насильства діти, та відповідно до частини шостої статті 30-1 Закону України “Про охорону дитинства” Кабінет Міністрів України затвердив «Порядок надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів» (далі – Порядок № 268).

Пунктом 1 Порядку № 268 визначено, що цей Порядок визначає механізм надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (далі - статус).

Підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 268 зазначено, що у цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні, зокрема, психологічне насильство, якого зазнала дитина внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (далі - психологічне насильство), - моральні та психологічні страждання (травми) дитини, що не потребують доведення, і які вона перенесла внаслідок її проживання/перебування в умовах воєнних дій, збройних конфліктів, тимчасової окупації, її внутрішнього переміщення, залишення свого місця проживання/перебування у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, а також загибелі (зникнення безвісти), потрапляння у полон, смерті внаслідок поранення, контузії або каліцтва, отриманих у населеному пункті, віднесеному до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 98, ст. 3367), і в яких органи державної влади виконують свої повноваження у повному обсязі (далі - населений пункт, на території якого здійснювалася антитерористична операція), її батьків або одного з них - із числа цивільних осіб, а також її батьків або одного з них - з числа осіб, визначених пунктом 2 Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року № 740.

Відповідно до пунктів 3-6 Порядку № 268 право на отримання статусу має дитина, а також особа, яка під час здійснення антитерористичної операції не досягла 18 років (повноліття), які внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів: отримали поранення, контузію, каліцтво; зазнали фізичного, сексуального насильства; були викрадені або незаконно вивезені за межі України; залучалися до участі у діях воєнізованих чи збройних формувань; незаконно утримувалися, у тому числі в полоні; зазнали психологічного насильства.

Наслідками воєнних дій і збройних конфліктів для дитини можуть бути одна, кілька або всі обставини, зазначені в пункті 3 цього Порядку. Під час надання дитині статусу заявником визначається обставина, яка мала найбільший негативний вплив на стан здоров’я та розвиток дитини.

Статус надається органом опіки та піклування, у тому числі за місцем реєстрації проживання/перебування дитини як внутрішньо переміщеної особи, або за місцем проживання/перебування дитини в населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція, або за місцем виявлення такої дитини місцевими органами виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування.

Для надання статусу законний представник дитини або у разі, коли дитина переміщується без супроводження батьків або осіб, які їх замінюють, її родичі (баба, дід, прабаба, прадід, тітка, дядько, повнолітні брат або сестра), вітчим, мачуха, представник органу опіки та піклування подають до служби у справах дітей заяву про надання статусу, згоду на обробку персональних даних відповідно до Закону України “Про захист персональних даних” і засвідчені в установленому порядку копії таких документів: свідоцтва про народження дитини або іншого документа, що посвідчує особу дитини; документа, що посвідчує особу заявника; документа, що підтверджує повноваження законного представника дитини (у разі коли дитина постійно проживає/перебуває у закладі охорони здоров’я, закладі освіти або іншому дитячому закладі, - документа, що підтверджує факт перебування дитини в такому закладі) або родинні стосунки між дитиною та заявником; довідки про взяття дитини на облік як внутрішньо переміщеної особи або документа, що підтверджує проживання/перебування дитини в населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція.

Пунктом 10 Порядку № 268 визначено, що рішення про надання або відмову в наданні статусу приймається органом опіки та піклування протягом 30 календарних днів з дати реєстрації заяви про надання статусу за результатами розгляду комісії з питань захисту прав дитини документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку. У рішенні зазначаються прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, серія та номер свідоцтва про народження/паспорта, адреса місця проживання/перебування дитини, визначені у пункті 3 цього Порядку обставини, за яких вона постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (за винятком сексуального насильства, яке позначається літерою “А”), документи, що підтверджують такі обставини, а також дата і номер протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини. Рішення про відмову в наданні статусу приймається в разі відсутності одного з документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку (крім випадку, зазначеного в пункті 8 цього Порядку), та може бути оскаржене в суді.

З аналізу зазначених пунктів Порядку вбачається, що підставою для надання дитині статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, є, зокрема, дитина, яка зазнала психологічне насильство, отриманих у населеному пункті, віднесеному до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275. При цьому отримання психологічного насилля не потребує доведенню.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України”. Зазначене розпорядження опубліковано 08 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України Урядовий портал.

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція”; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 “Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України” від 30 жовтня 2014 року №1053.

Вищевказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.

Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р та № 1053-р від 30.10.2014, до зазначених населених пунктів належить місто Сватове Луганської області.

Оскільки вищезазначеним Порядком визначений механізм надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, при цьому п.3 цього Порядку визначення поняття психологічне насильство, якого зазнала дитина внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, та в повноваження відповідача не входять повноваження надавати висновок щодо наявності воєнних дій, збройних конфліктів, суд дійшов висновку, що поданих позивачем документів достатньо для вирішення питання щодо надання ОСОБА_4 статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів та наявні підстави для задоволення позову.

Оскільки саме до повноважень відповідача належить встановлення статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, належним та допустимим способом захисту прав є саме шляхом зобов’язання ОСОБА_5 районну державну адміністрацію Луганської області в особі комісії з питань захисту прав дитини прийняти рішення про надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Сватове, Луганської області, Україна, свідоцтво про народження серія І-ЕД № 306273, видане 15 липня 2014 року, відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби ОСОБА_5 районного управління юстиції у Луганської області, на підставі заяви, поданої 17 серпня 2018 року.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 704,80 грн., що підтверджується дублікатом квитанції № 0.0.1179613528.1 від 08.11.2018, сплачена сума збору підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої особи - ОСОБА_4 до ОСОБА_5 районної державної адміністрації Луганської області про скасування протокольного рішення комісії, зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_5 районної державної адміністрації Луганської області в особі комісії з питань захисту прав дитини від 06.09.2018 № 19/18.

Зобов'язати ОСОБА_5 районну державну адміністрацію Луганської області в особі комісії з питань захисту прав дитини прийняти рішення про надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Сватове, Луганської області, Україна, свідоцтво про народження серія І-ЕД № 306273, видане 15 липня 2014 року, відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби ОСОБА_5 районного управління юстиції у Луганської області, на підставі заяви, поданої 17 серпня 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_5 районної державної адміністрації Луганської області (92600, Луганська обл., м. Сватове, пл. Злагоди, буд. 25, код ЄДРПОУ 21758385) на користь ОСОБА_2 (92600, Луганська область, м. Сватове, вул. Тітова, буд 4, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704,80 грн (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 25 січня 2019 року.

Суддя ОСОБА_7