Рішення № 79400875, 24.01.2019, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

24 січня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4143/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Секірської А.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Вакуленка А.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2, ордер серії ЛГ № 00025;

представника відповідача – не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Луганській області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (далі – представник позивача) із позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач) до головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі – відповідач, ГУПФУ в Луганській області), в якій просить суд:

- скасувати рішення ГУПФУ в Луганській області № 12 від 16.11.2018 про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років ОСОБА_1 та призначенні пенсії за вислугою року на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ;

- зобов’язати ГУ ПФУ в Луганській області здійснити переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років ОСОБА_1 та призначити пенсію за вислугою років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», зарахувавши до вислуги років в календарному обчисленні 20 років 08 місяців 28 днів та 06 років 00 місяців 20 днів (пільгові роки за безпосередню участь в антитерористичній операції), а всього вислугу років для пільгового призначення пенсії за вислугою років 26 років 09 місяців 17 днів та здійснити її нарахування з моменту звернення з заявою щодо призначення/перерахунку пенсії з 13.11.2018.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що з 24.06.2017 позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Луганській області та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до пункту «б» статті 20 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262 по лінії Національної поліції України.

Відповідно до довідки № А-9439 від 08.08.2017 позивач дійсно в період з 12.06.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 23.06.2017 безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету га територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області.

05.10.2018 для надання правової допомоги позивач уклав договір з адвокатом, який 08.10.2018 звернувся з адвокатським запитом до ГУНП в Луганській області з проханням надати довідку про пільговий стаж позивача за час приймання безпосередньої участі в АТО, і 18.10.2018 № 3954/111/19-2018 позивачем отримана відповідь, в якій зазначено: «На підставі наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 25.06.2015 № 176, від 17.11.2015 № 321, від 07.12.2015 № 341, від 14.07.2017 № 197 дск, ОСОБА_1 в період з 12.06.2014 по 07.11.2015 та з 07.11.2015 по 23.06.2017 безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області.

Таким чином, час проходження служби, протягом якого ОСОБА_1 брав безпосередню участь в АТО, складає у календарному обчисленні 03 роки 00 місяців 10 днів, у пільговому обчисленні (без врахування календарної вислуги) - 06 років 00 місяців 20 днів».

06.11.2018 № 15348/03-03 відповідач надав відповідь, в якій фактично не розглянув надану інформацію, про право та бажання позивача здійснити перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років в рамках Закону № 2262 та повідомив, що: «відповідно до Постанови № 3-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», запропоновано ОСОБА_1 особисто звернутись з заявою до управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області».

13.11.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення переведення з пенсії по інвалідності па пенсію за вислугою років відповідно до Закону № 2262

27.11.2018 № 16378/03-01 позивачу надійшла відповідь від відповідача про прийняття рішення щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262, у зв'язку з відсутністю встановленої Законом № 2262 вислуги років після звільнення з військової служби, передбаченої пунктом «а» статті 12 цього Закону». Позивач вважає зазначене рішення протиправним та таким, що порушує вимоги закону.

Ухвалою суду від 12.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 1-2).

Ухвалою суду від 11.01.2019 вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (арк.спр. 98).

Ухвалою суду від 24.01.2019 відмовлено у задоволенні клопотання позивача та його представника про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

02.01.2019 за вх. № 88/2019 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 41-42) у якому відповідач позовні вимоги не визнав, з огляду на наступне.

22.08.2017 Головне управління Національної поліції в Луганській області надіслало документи для призначення і виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1. Відповідно до витягу з наказу від 26.07.2017 № 525 о/с вислуга в календарному обчислені складає 20 років 08 місяців 28 днів, у пільговому обчисленні: 29 років 02 місяці 14 днів. 20.09.2017 було призначено пенсію позивачу, починаючи з 01.10.2017. Розмір пенсії ОСОБА_1 склав 4736,86 грн. 13.11.2018 ОСОБА_1 подав до ГУПФУ в Луганській області заяву про переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262. Згідно умов пункту «а» статті 12 Закону № 2262 пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, якщо вони звільнені зі служби, а саме: з 1 жовтня 2016 року по ЗО вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарні роки і більше . Згідно подання про призначення пенсії ОСОБА_1 від 22.08.2017 та наказу про звільнення, його календарна вислуга років становить - 20 років 08 місяців 28 днів, що не є достатньою умовою для призначення пенсії за вислугу років у відповідності до Закону № 2262-ХІІ.

Загальна тривалість вислуги у пільговому обрахуванні використовується при розрахунку розміру пенсії, а не для визначення права особи на той чи інший вид пенсії. ОСОБА_3 управління пенсійного фонду України в Луганській області №16378/03-01 від 27.11.2018 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років згідно особистої заяви від 21.09.2018 у зв’язку із відсутністю в нього необхідної календарної вислуги років, яка зазначена пунктом «а» статті 12 Закону № 2262.

На підставі викладеного, керуючись приписом пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

09.01.2019 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 1245/2019), у якій зазначено, що на момент звільнення з Національної поліції Позивач має вислугу років у календарному обчисленні 20 років 08 місяців 28 днів, а у пільговому обчисленні 29 років 02 місяці 14 днів.

Відповідно до довідки № А-9439 від 08.08.2017 позивач, дійсно в період з 12.06.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 23.06.2017 безпосередньо брав участь в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області.

Листом від 18.10.2018 № 3954/111/19-2018 відповідачем повідомлено, що на підставі наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника АТО на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 25.06.2015 № 176, від 17.11.2015 № 321, від 07.12.2015 № 341, від 14.07.2017 № 197 дек, ОСОБА_1 в період з 12.06.2014 по 07.11.2015 та з 07.11.2015 по 23.06.2017 безпосередньо брав участь в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Постанова № 393) та постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 року № 232 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 176 листопада 1992 р № 393» до вислуги років для призначення пенсій особам зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, із розрахунку один місяць служби за три місяці.

Таким чином, час проходження служби, протягом якого ОСОБА_1 брав безпосередню участь в АТО вислуга років складає у календарному обчисленні 03 роки 00 місяців 10 днів, у пільговому обчисленні (без врахування календарної вислуги) - 06 років 00 місяців 20 днів».

Згідно вимог статті 12 Закону № 2262-XII: «Пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.

Відповідно позивачу під час перебування в зоні АТО за період з 12.06.2014 по 23.06.2017, відповідно до довідки від 18.10.2018 № 3954/111/19-2018 до пільгової вислуги років зараховується - 06 років 00 місяців 20 днів. Таким чином, ОСОБА_1 на час звернення до Відповідача з заявою про призначення/ перерахунок пенсії, а саме здійснення переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років має для призначення пенсії за вислугою років в календарному обчисленні 20 років 08 місяців 28 днів + 06 років 00 місяців 20 днів (пільгові роки за безпосередню участь в антитерористичних операціях), а всього вислугу років для пільгового призначення пенсії за вислугою років 26 років 09 місяців 17 днів, що дає йому право на пільгових умовах призначення пенсії за вислугою років, а відповідно і здійснення переведення з пенси по інвалідності на пенсію за вислугою років, відповідно до заяви від 13.11.2018.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, у відзиві просив розглядати справу без його участі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 24.09.1996 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України, з 07.11.2015 по 23.06.2017 проходив службу в Національній поліції України, що підтверджується копією трудової книжки АЕ № 849392, довідкою від 17.10.2018 (арк. спр. 17,23).

Наказом від 22.06.2017 № 430 о/с майора поліції ОСОБА_1 (0121865), старшого інспектора - чергової частини моніторингу Старобільського відділу поліції ОСОБА_3 управління Національної поліції в Луганській області звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 2 (через хворобу), з 23.06.2017, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 20 років 08 місяців 28 днів (арк. спр. 18).

Наказом від 26.07.2017 № 525 о/с, внесено часткову зміну до пункту наказу ГУНП в Луганській області від 22.06.2017 № 430 о/с майора поліції ОСОБА_1 (0121865), старшого інспектора чергового чергової частини сектору моніторингу Старобільського відділу поліції ОСОБА_3 управління Національної поліції в Луганській області вважати звільненим за ст. 77 ч. 1 п. 2 (через хворобу), з 23.06.2017, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 20 років 08 місяців 28 днів, у пільговому обчисленні: 29 років 02 місяці 14 днів, відрахувавши з грошового забезпечення кошти за 26 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки (арк. спр. 19).

Відповідно до довідки № А-9439 від 08.08.2017 ОСОБА_1О, в період з 12.06.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 23.06.2017 безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області (арк. спр. 20).

З 24.06.2017 позивач перебуває на обліку в ОСОБА_3 управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до пункту «б» статті 20 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (арк. спр. 46).

13.11.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років відповідно до Закону № 2262 (арк. спр. 87).

Рішенням управління Пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян ГУПФУ в Луганській області від 16.11.2018 № 12 (ОСОБА_1О.) позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років, згідно особистої заяви від 13.11.2018, у зв’язку з відсутністю встановленої Законом № 2262 вислуги років після звільнення з військової служби, передбаченої пунктом «а» статті 12 цього Закону (арк. спр. 88).

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі – Закон № 2262).

Пунктом “б” статті 1-2 Закону № 2262 передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Відповідно до пункту “а” частини першої статті 12 Закону № 2262 пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах “б” - “д”, “ж” статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Одночасно частиною першою статті 17 Закону № 2262 визначено вичерпний перелік видів служби та періодів часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах “б”-“д” статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом.

Частиною другої статті 17 Закону № 2262 передбачено, що до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону № 2262 при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що в Законі № 2262 не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам, звільненим з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і які на день звільнення мають вислугу 23 роки, обчисленої на пільгових умовах.

Вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається за наявності 23 календарних роки; а також міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17 (номер рішення в ЄДРСР 73042834) та від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17 (номер рішення в ЄДРСР 76613907).

Суд зауважує, що календарний рік - це проміжок часу від першого до останнього дня того чи іншого року по календарю; рік, який особа фактично відпрацювала на займаній посаді.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що законодавець у назві статті 17 Закону № 2262 використовує формулювання: види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років “для призначення пенсії”. Однак, саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії.

Вищеописаними письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджено, що вислуга років позивача у календарному обчисленні становить 20 років 08 місяців 28 днів.

Відповідно, суд дійшов висновку, що наявної у позивача вислуги років не достатньо для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту “а” частини першої статті 12 Закону № 2262.

Надаючи правову оцінку посиланням позивача та його представника на положення постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей” (далі - Постанова № 393), відповідно до якої позивачу (на його думку) для призначення пенсії у вислугу років має зараховуватися пільговий стаж, суд виходить з такого.

Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Оскільки приписи пункту 3 Постанови № 393 суперечать приписам пункту “а” частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, застосуванню підлягають саме положення Закону № 2262, як правового акта, що має вищу юридичну силу.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Разом з тим, обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності жодним чином не нівелює обов'язку позивача довести суду ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Отже, рішення ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Луганській області 16.11.2018 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, оскільки на день звільнення календарна вислуга років не відповідає умовам призначення такої пенсії, які визначені пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", є законним та таким, що у повній мірі відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, дотримання яких перевіряє адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Щодо решти доводів представника позивача, суд зазначає, що за практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії” (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позивача є необґрунтованими, а відповідач як суб'єкт владних повноважень довів обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) до головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код за ЄДРПОУ, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, 9) про скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 25 січня 2019 року.

Суддя ОСОБА_4