Рішення № 79400809, 21.01.2019, Луганський окружний адміністративний суд

8.3.13

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

21 січня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4457/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Тихонова І.В.

при секретарі судового засідання: Солошенка П.В.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1, в.о. директора відповідно до статуту;

представника відповідача: Ханіна М.О., головний державний інспектор,

довіреність від 15.02.2018 № 104619/12-32-10-00-29,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Санаторій «Озерний Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до Головного управління ДФС у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов дочірнього підприємства «Санаторій «Озерний Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі - позивач, ДП «Санаторій «Озерний») до Головного управління ДФС у Луганській області ( далі - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області), в якому позивач просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0005241203 від 10.07.2017 за платежем орендна плата з юридичних осіб та застосування штрафних санкцій, застосування пені в загальній сумі 36837,21 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

ДП «Санаторій «Озерний» є юридичною особою та перебуває на обліку у Кремінському відділенні Рубіжанської ОДПІ Головного управління ДФС у Луганській області.

У червні 2017 року відповідач провів камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2015-2016 роки, за результатами якої склав акт від 15.06.2017 № 425/12-32-12-03/02649153. Згідно з актом встановлено порушення п. 286.2 ст.286, п. 288.1, п. 288.4, п. 288.7, ст. 288, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2015-2016 роки на загальну суму 29469,78 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від 10.07.2017 № 0005241203, за яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у сумі 36830,21 грн, у тому числі за основним платежем 29469,78 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 7367,43 грн.

Позивач не згоден з винесеним податковим повідомленням-рішенням з таких підстав.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) «Про затвердження переліку населених пунктів , на території яких здійснювалася антитерористична операція» від 30.10.2014 № 1053-р, «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень КМУ України» від 02.12.2015 № 1275-р затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включене місто Кремінна.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII (далі - Закон № 1669) під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Позивач вважає, що оскільки ДП «Санаторій «Озерний» зареєстровано у м. Кремінна, та здійснює господарську діяльність на території м. Кремінна, тобто, на території, на якій, згідно розпорядженням КМУ від 02.12.2015 № 1275-р здійснювалася антитерористична операція, тому вважає, що в силу статті 6 Закону № 1669 був звільнений від плати за її використання до 08.06.2016, а саме, до внесення змін до вказаної норми Закону.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування» від 17.05.2016 № 1365 - VІІІ, який набрав законної сили 08.06.2016, внесені зміни до Закону № 1669, та доповнено п.4 до статті 4 Закону наступного змісту: Перелік населених пунктів, на території яких орган державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються КМУ, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Зазначив, що вказаним законом змінено редакцію статті 6 Закону № 1669, яка з 08.06.2016 передбачає звільнення суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбачених частиною 4 статті 4 цього Закону

Однак, відповідно до пунктів 38.7 п.38 Підрозділу 10. Інші перехідні положення Податкового кодексу України не нараховується та не сплачуються у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (Земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки.

Вважає, що оскільки антитерористична операція на території м. Кремінна, Луганської області була завершена 08.06.2016, то враховуючи перехідні положення Податкового кодексу, ДП «Санаторій» Озерний» не повинно сплачувати земельний податок та орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності до 31 грудня 2016 року.

В зв'язку з чим, ДП «Санаторій «Озерний» були подані уточнюючи розрахунки про зменшення задекларованої суми податкового зобов'язання за 2015 та за 2016 рік, що виключає нарахування штрафних санкцій.

На підставі викладеного вважає, що ДП «Санаторій «Озерний» повинно бути звільнено від сплати орендної плати за землю з юридичних осіб за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, а отже, податкове повідомлення-рішення від 10.07.2017 № 0005241203 має бути скасоване.

Ухвалою суду від 02.01.2019 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 1-2).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на адміністративний позов (а.с. 38-39).

В обґрунтування своїх доводів зазначив, що відповідно до ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національне безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 рок N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на які: розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України: переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указ; Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014.

Крім того, зазначив, що відповідно до статті 10 Закону № 1669, визначено, що єдиним належним та достатнім документом, який підтверджує настанні обставин непереборної сили (форс мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операцій як підстави для звільнення від відповідальності за невиконанні (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Стаття 6 Закону №1669 звільняє від стати за користуванню земельними ділянками державної та комунальної власності та в свою чергу Законом № 1669 передбачено, що єдиним та належним доказом, який дозволяє не виконувати обов'язки б сертифікат Торгово-промислової палати. Крім того вказав, що позивачем не надавалося до податкового органу сертифікату Торгово-промислової палати.

Крім того, порядок звільнення від сплати за використання земельними ділянками наведеною нормою Закону № 1669 не визначений.

Згідно до частини 3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» наведеного Закону, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

У відповідності до вимог п.п. 30.1. 30.2, 30.3. 30.3 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

За приписами п. 30.4 наведеної норми платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

У відповідності до п.30.9 цієї статті податкова пільга надається, зокрема, шляхом звільнення від сплати податку та збору.

В свою чергу наголосив, що відповідно до п. 30.5 ст. 30 ПКУ податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно цим Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що податкової пільги податковий орган не надає.

Вважає, що наведені норми ПК України не суперечать Закону України № 1669, а тому підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Просив у задоволенні позивних вимог відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79,90 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ДП «Санаторій «Озерний», код ЄДРПОУ 02649153, є юридичною особою, зареєстровано за адресою: 92900, Луганська обл., Кремінський район, місто Кремінна, вул. Санаторна, 1, та перебуває на обліку у Рубіжанській ОДПІ (Кремінське відділення), (а.с.23).

10.08.2006 між Кремінською районною державною адміністрацією в особі голови райдержадміністрації ОСОБА_3 (Орендодавець) та ДП «Санаторій «Озерний» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки. Предметом договору є строкове платне користування земельною ділянкою для організації профілактики та лікування, яка знаходиться за адресою: Луганська область, Кремінський район, за межами м. Кремінна, загальною площею 11,0216 (га) (а.с. 7-11).

До вищезазначеного договору укладено доповнення до договору оренди від 10.08.2006 (а.с.12).

З матеріалів справи вбачається, що 20.03.2017 позивачем подано до Рубіжанської ОДПІ (Кремінське відділення) уточнюючі податкові декларації з плати за землю, якими зменшено податкові зобов'язання, з урахуванням звільнення від її сплати в силу ст. 6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції":

- уточнюючи звітні податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за період з 2015 - 2016 роки.

- уточнююча за 2015 рік, якою зменшено всі раніше визначені зобов'язання на загальну суму 12111,81 грн. задекларовано до «0» грн.

- уточнююча за 2016 рік, якою зменшено всі раніше визначені зобов'язання на загальну суму 17357,97 грн. задекларовано до «0» грн.

Зазначені судом документи перебувають у справі (а.с.24-28).

На підставі п.п. 75.1 ст.75 та п. 76.1 ст.76 Податкового кодексу України відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності по орендній платі за земельні ділянки державної та/або комунальної власності за 2015-2016 роки, результат якої оформлені в Акті від 15.06.2017 №425/12-32-12-03/02649153 (а.с.15-22).

Перевіркою встановлено порушення суми податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної/комунальної власності в розмірі 29469,78 гривень за 2015 - 2016 роки, чим порушено вимоги п. 286.2 с.286, п.288.1, п. 288.4, п.288.7 ст.288, Податкового кодексу України.

На підставі вказаного Акту відповідачем було винесено податкове повідомлення- рішення від 10.07.2017 №0005241203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, визначеного п. 286.2 с.286, п.288.1, п. 288.4, п.288.7 ст.288 ПК України у розмірі 29469,78 грн. та зобов'язано сплатити штраф у сумі 7367,43 грн., (а.с.13).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Відповідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон №1669) період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.

Згідно з ч.3 ст.11 "Прикінцеві та перехідні положення" наведеного Закону, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

За результатами аналізу вказаних норм суд дійшов висновку, що Закон № 1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до ПК України.

Статтею 6 Закону № 1669 (в редакції чинній до 08.06.2016) встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Відповідно до п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669, Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" № 405/2014 від 14.04.2014, у період з 14.04.2014 до її закінчення.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (Закон № 1669-VII) був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Відповідно до вказаного Додатку в розділі "Луганська область" пункт "Райони" під номером 5, зокрема, зазначено: м. Кремінна (Кремінська міська рада).

Розпорядженням КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053" зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р, "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Відповідно до Додатку в розділі "Луганська область" пункт "Райони" під номером 5, зокрема, зазначено: м. Кремінна (Кремінська міська рада).

Пунктом 3 визнано такими, що втратили чинність:

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція";

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053".

Таким чином, м. Кремінна (Кремінська міська рада) є населеними пунктами, на території яких здійснювалась антитерористична операція, а відтак, позивач користується правом, встановленим статтею 6 Закону № 1669, щодо звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування" (набув чинності 08.06.2016) внесено зміни до ст.6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" тексти статей 6 і 7 викладено в такій редакції:

"Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону";

"Скасувати суб'єктам господарювання орендну плату за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону".

Статтею 6 Закону № 1669 (в редакції від 08.06.2016) звільнено суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону, де зазначено, що Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення" м. Кремінна (Кремінська міська рада) не зазначено.

Таким чином, відповідно до положень Закону № 1669 достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном стосовно конкретних суб'єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції за період з 14.04.2014 по 07.06.2016.

Зазначена підстава відносно позивача була встановлена судом при розгляді даної справи, тому наявним є висновок про те, що в силу Закону №1669 Позивача протягом часу з 14.04.2014 по 07.06.2016 було звільнено від сплати орендної плати за землю в Луганська обл., Кремінський район, місто Кремінна, вул. Санаторна, 1.

Враховуючи те, що держава Законом №1669 задекларувала звільнення суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, тому суд дійшов висновку про те, що до таких суб'єктів господарювання взагалі неможливо застосовувати в подальшому штрафні фінансові санкції, що передбачені статтею 126 Податкового кодексу України.

Відповідно, судом встановлено, що позивач правомірно подав уточнені Податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 та 2016 роки (з 01.01.2016 по 07.06.2016), в яких визначив податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки, керуючись статтею 6 Закону № 1669-VII.

Суд критично оцінює твердження Відповідача про те, що стаття 6 Закону № 1669-VII може застосовуватися лише за наявності сертифікату Торгово-промислової палати України, з огляду на наступне.

Закон № 1669-VII є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України, що спростовує посилання відповідача в скарзі.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що стаття 6 Закону № 1669-VII є спеціальною нормою по відношенню до статті 10 цього Закону, оскільки Сертифікат ТПП є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, отже Сертифікат ТПП застосовується при вирішенні питання звільнення від нарахування штрафних санкцій та пені. Отже, Сертифікат ТПП не є принциповою підставою для звільнення Позивача від сплати за користування земельною ділянкою, що розташована на території проведення АТО, оскільки, як прямо встановленою нормою статті 6 Закону №1669-VII, звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Згідно з частиною третьою статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Крім того, Закон № 1669-VII прийнято у часі пізніше ніж Податковий кодекс України.

Спеціальний закон, який регулює спірні правовідносини, є саме Закон №1669, у зв'язку з чим є безпідставним посилання відповідача на те, що спірні правовідносини повинні регулюватись лише нормами ПК України, до якого не вносились зміни щодо справляння податків та відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 56.21 ст.56 ПК України, у разі, коли норма Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що норми Закону № 1669-VII та Податкового кодексу України є суперечливими, податковий орган, отримавши від Позивача уточнені податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 та 2016 роки, керуючись пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, мав застосувати законодавство, більш сприятливе для платника податків, та погодитися з тим, що платник податків у період часу з 14.04.2014 по 07.06.2016 був звільнений від плати за земельні ділянки, розташовані на території проведення АТО, тобто застосувати положення статті 6 Закону № 1669-VII.

На користь такої позиції свідчить й судова практика Європейського Суду з прав людини, якою згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України має керуватися суд при вирішенні справи, застосовуючи принцип верховенства права.

Так, Європейський Суд з прав людини у справі "Сєрков проти України", заява

№ 39766/05, пар. 33, 41, 42, 43, 44 рішення від 07.07.2011 зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державного органу в мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення пункту 1 передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, притаманне всім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності та не було свавільним (див. рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v.) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999).

Суд також зазначає, що можливість таких різних тлумачень одних і тих самих положень законодавства головним чином була спричинена неналежним станом національного законодавства з цього питання. Правила, які було закріплено в Указі Президента та в Законі № 1669-VII, надавали необґрунтовану свободу вибору щодо тлумачення того, яким чином вони можуть співвідноситись, а також розуміння чіткої сфери їх застосування та значення їх вимог.

Відповідно, на думку Суду, відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з такого важливого фіскального питання, яка призводила до його суперечливого тлумачення судом, порушує вимоги Конвенції щодо "якості закону".

У цьому контексті Суд не може не брати до уваги вимоги статті 4.4.1 Закону про погашення зобов'язань платників податків, який передбачає, що у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Проте у цій справі державні органи обрали тлумачення національного законодавства, менш сприятливе для платників податків, що призвело до стягнення ПДВ із заявника (див. також рішення у справі "Щокін проти України" (Shchokin v.), заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 57, від 14 жовтня 2010 року).

Вищезазначені міркування є достатніми, щоб надати Суду можливість дійти висновку, що втручання у майнові права заявника було незаконним у контексті статті 1 Першого протоколу. Відповідно, Суд постановляє, що було порушення цього положення.

Отже, задекларовані в уточнюючих деклараціях позивача нульові показники зобов'язання з плати за землю протягом періоду з 01.01.2015 по 07.06.2016 відповідають вимогам Закону № 1669 і свідчать про реалізацію Позивачем зазначеного права.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Посилаючись на вказану норму, Відповідач нарахував позивачу штрафні (фінансові) санкції.

Щодо обраного позивачем способу захисту, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Суд зауважує, що Позивач у позовній заяві просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0005241203 від 10.07.2017 за платежем орендна плата з юридичних осіб та застосування штрафних санкцій, застосування пені в загальній сумі 36837,21грн, але з урахуванням наданих висновків суду та на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов наступного висновку.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав Позивача відбулося внаслідок винесення відповідачем протиправного податкового повідомлення рішення, тому ефективним та достатнім способом захисту є визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 10.07.2017 №0005241203.

Однак, з огляду на те, що за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про безпідставність визначення податковим органом Позивачу податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки комунальної власності за період з 01.01.2015 по 07.06.2016, підстави для застосування до підприємства Відповідача штрафних (фінансових) санкцій, що передбачені статтею 123 Податкового кодексу України, у вказаний період відсутні.

Оскільки періоди, які увійшли до розрахунку штрафних санкцій по вказаним податковим повідомленням-рішенням, частково включають в себе періоди звільнення позивача від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності згідно вказаних нормативно-правових актів, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги Дочірнього підприємства «Санаторій «Озерний» підлягають частковому задоволенню, а саме:

- основний борг за період з 08.06.2016 по 31.12.2016 складає 9788,01 грн, з яких:

за червень 2016 року (08.06.2016-30.06.2016 - 23 дні) - 1108,98 грн (1446,49грн.-сума грошового зобов'язання/30днів червень = 48.22грн * 23 =1108,98грн;

за липень-грудень 2016 року = 8679,03 грн.;

- штрафні санкції з 08.06.2016 по 31.12.2016 складають 2447,01 грн. (1108,98 * 25% = 277,245 грн + 8679,03 * 25%=2168,7675 грн.).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог Позивача, а саме позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2017 №0005241203, що винесене Головним управлінням ДФС у Луганській області відносно Дочірнього підприємства «Санаторій «Озерний Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», в частині збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, у розмірі 36 830,21грн., з яких 29469,78грн - за податковим зобов'язанням (основного платежу) та 7367,43грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, за період з 01.01.2015 по 07.06.2016, який підпадає під дію Закону №1669. В задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2017 №0005241203 щодо податкового зобов'язання у розмірі 12235, 02грн., (за період з 08.06.2015 по 31.12.2016) слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За квитанцією від 27.12.2018 № 0.0.1225071866.1 позивачем сплачено судовий збір у сумі 1762,00 грн. (а.с.3).

Зважаючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 585,34 грн.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Санаторій «Озерний Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до Головного управління ДФС у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.07.2017 №0005241203, винесене Головним управлінням ДФС у Луганській області відносно Дочірнього підприємства «Санаторій «Озерний Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», в частині збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, у розмірі 36 830,21грн. (тридцять шість тисяч вісімсот тридцять) гривень 21 копійка, з яких 29469 (двадцять дев'ять тисяч чотириста шістдесят дев'ять) гривень 78 копійок - за податковим зобов'язанням (основного платежу) та 7367 (сім тисяч триста шістдесят сім) гривень 43 копійки - за штрафними (фінансовими) санкціями, за період з 01.01.2015 по 07.06.2016, який підпадає під дію Закону №1669.

В задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2017 №0005241203 щодо податкового зобов'язання у розмірі 12235 (дванадцять тисяч двісті тридцять п'ять) гривень 02 копійки, з яких 9788 (дев'ять тисяч сімсот вісімдесят вісім) гривень 01 копійка - за податковим зобов'язанням (основного платежу) та 2447,01 (дві тисячі чотириста сорок сім) гривень 01 копійка - за штрафними (фінансовими) санкціями (загальний розмір основного платежу та штрафної санкції за період з 08.06.2016 по 31.12.2016) - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (код ЄДРПОУ: 39591445, адреса: 93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72) на користь Дочірнього підприємства «Санаторій «Озерний» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (код ЄДРПОУ: 02649153, адреса: 92900, Луганська обл., м. Кремінна, вул. Санаторна, 1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 585 (п'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 34 копійки.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 25 січня 2019 року.

Суддя І.В. Тихонов