Рішення № 79400805, 18.01.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2019 року (о 14 год. 00 хв.)Справа № 0840/3895/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району

про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району (далі – УСЗН ЗМР по Дніпровському району, відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування соціальної призначеної соціальної допомоги позивачу, а саме: допомога переміщеним особам на проживання, одноразова допомога при народженні дитини; допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; щомісячна допомога на дітей одинокій матері; державна соціальна допомога дітям-інвалідам; тимчасова допомога на дитину, коли мати (батько) ухиляється від сплати аліментів;

зобов’язати відповідача відновити виплату призначеної соціальної допомоги, а саме: допомога переміщеним особам на проживання, одноразова допомога при народженні дитини; допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; щомісячна допомога на дітей одинокій матері; державна соціальна допомога дітям-інвалідам; тимчасова допомога на дитину, коли мати (батько) ухиляється від сплати аліментів – позивачу з червня 2016 року, шляхом повного перерахунку розмірів вказаних видів соціальних виплат.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що позивач є внутрішньо переміщеною особою з 2014 року та тимчасово проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, та перебуває на обліку в УСЗН ЗМР по Дніпровському району. Вказує, що на виконання вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та в порядку реалізації Постанови КМУ від 01.10.2014 №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», позивач звернулась до відповідача із заявою для отримання грошової допомоги за фактичним місцем проживання (перебування). Пояснює, що переміщення із постійного місця проживання зумовило виникнення цілої низки проблем: незабезпечення житлом, не можливість працевлаштування, відсутність фінансових ресурсів для існування, відсутність соціального захисту, відсутність компенсаційних механізмів відшкодування витрат внаслідок проведення АТО, що відповідно призводить до ситуації, коли адресна допомога стає практично єдиним джерелом можливості оплачувати житло сім'ї позивача. Наголошує, що адресна допомога нараховувалась позивачу з січня 2016 року та до травня 2016 року відповідач щомісячно нараховував адресну допомогу позивачу та перераховував належні до виплати суми на картковий рахунок, а з червня 2016 року припинив нарахування адресної допомоги. Вважає, що діями, що полягають у невиплаті та не нарахуванні адресної допомоги, відповідач порушив охоронювані Конституцією та Законами України права позивача, тим самим позбавивши єдиного джерела для покриття витрат для проживання, в тому числі можливості оплачувати житлово-комунальні послуги, що призводить до необхідності примусового повернення до покинутого місця проживання. Чинне законодавство не передбачає подання позивачем будь-яких документів та здійснення позивачем будь-яких дій щодо підтвердження свого місця проживання, не передбачає проставляння на довідці про взяття на облік ВПО відмітки територіальних підрозділів ДМС України, а тому, на думку представника позивача, ігноруючи право позивача на щомісячне отримання адресної допомоги, не вживаючи встановлених Постановою №509 дій щодо нарахування та перерахування щомісячної адресної допомоги на належний та визначений рахунок, відповідач вчинив бездіяльність, яка має бути визнана судом протиправною. Підкреслює також, що у позивача є неповнолітні діти: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та відповідно відповідачем в порядку Закону України «Про соціальну допомогу сім’ям з дітьми» останній були призначені наступні види соціальної допомоги: щомісячна одноразова допомога при народженні 1-ї дитини; допомога на 1-шу дитину одинокій матері, а також удовам, удівцям, які не одержують пенсії в разі втрати годувальника та мають дітей у віці до 16 років; державна соціальна допомога дітям-інвалідам; тимчасова допомога на дитину, коли мати (батько) ухиляється від сплати аліментів, які надавались відповідачем також з січня 2016 року по травень 2016 року за місцем перебування позивача, отже, фактично у травні 2016 року відповідач позбавив самостійно позивача соціальних виплат, не повідомивши про підстави такого припинення позивачу. Ураховуючи викладене, просить визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування вищезазначених видів соціально призначеної соціальної допомоги та зобов’язати УСЗН ЗМР по Дніпровському району відновити виплати призначеної соціальної допомоги з червня 2016 року шляхом повного перерахунку розмірів вказаних видів соціальних виплат.

Ухвалою судді від 16.10.2018 відкрите провадження в адміністративній справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначене перше судове засідання на 15 листопада 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

У період з 29.10.2018 по 19.11.2018 суддя Батрак І.В. була відсутня на роботі на підставі листка непрацездатності, що підтверджується довідкою від 20.11.2018 №02-35/18/64, у зв’язку із чим судове засідання призначене на 05 грудня 2018 року.

Відповідач позов не визнав, 05 грудня 2018 року надіслав суду відзив на позовну заяву (№ 39847), у якому, зокрема, пояснює, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні, як одержувач державної допомоги сім’ям з дітьми з серпня 2014 року. Відповідно до постанови №1751 від 27.12.2001 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми» позивачу була призначена та виплачувалась допомога, коли батько ухиляється від сплати аліментів, на першу дитину, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 385,80 грн. за період з 01.06.2014 по 30.11.2014, з 01.12.2014 по 31.05.2015, з 01.06.2015 по 30.11.2015 та в розмірі 436,50 грн. за період з 01.09.2015 по 29.02.2016. Зазначає також, що позивач був знятий з оплати з 2016 року з державних соціальної допомоги на підстав Акту обстеження соціально-побутових умов сім'ї та у зв’язку з відсутністю за адресою фактичного мешкання. Крім того, пояснює, що позивач звернувся до управління з відповідними заявами, які є підставами для нарахування соціальної допомоги лише у липні 2018 року, таким чином, позивачу були призначені допомоги відповідно до діючого законодавства України з моменту звернення та надання відповідного пакету документів, а також відповідно до Акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, в якому підтверджено факт проживання відповідача за адресою, вказаною в документах. Вважає, що позивач не надав достатніх доказів, аргументів того, що управління діяло незаконно, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в УСЗН ЗМР по Дніпровському району як внутрішньо переміщена особа згідно зі ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та довідки №0000574308 від 09.07.2018 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а також , як одержувач державної допомоги сім’ям з дітьми з серпня 2014 року.

Позивач має на утриманні дітей - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3

Фактичним місцем проживання позивача та її малолітніх дітей є: АДРЕСА_1.

Як вбачається із довідок, наданих позивачем до матеріалів справи, останній були призначені наступні види соціальної допомоги: переміщеним особам на проживання, яка виплачувалась за січень-травень 2016 року; допомога на 1-у дитину одинокій матері, а також удовам, удівцям, які не одержують пенсії в разі втрати годувальника та мають дітей у віці до 16 років (учнів), яка з 2016 року позивачу не виплачувалась; щомісячна одноразова допомога при народженні 1-ї дитини, яка виплачувалась за січень-травень 2016 року; соціальна допомога дітям-інвалідам, яка виплачувалась за січень-лютий 2016 року; допомога на 1 дитину, коли мати (батько) ухиляється від сплати аліментів, яка виплачувалась у лютому 2016 року.

Як встановлено із пояснень представника відповідача та спростовано позивачем, ОСОБА_1 була знята з оплати з 2016 року з державних соціальної допомоги на підстав Акту обстеження соціально-побутових умов сім'ї та у зв’язку з відсутністю за адресою фактичного мешкання.

У липні представник позивача звернулась до УСЗН ЗМР по Дніпровському району із адвокатським запитом від 26.07.2018 №цп/Б, у якому просила зазначити, з якого часу ОСОБА_1 перебуває на обліку в установі, а також зазначити щомісячний розмір виплат за кожним із перелічених видів допомог за період з часу постановлення на облік по теперішній час.

Листом від 09.08.2018 №01-35/554О відповідач повідомив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні, як одержувач державної допомоги сім’ям з дітьми з серпня 2014 року. Пояснює, що відповідно до постанови №1751 від 27.12.2001 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми» позивачу була призначена та виплачувалась допомога, коли батько ухиляється від сплати аліментів, на першу дитину, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 385,80 грн. за період з 01.06.2014 по 30.11.2014, з 01.12.2014 по 31.05.2015, з 01.06.2015 по 30.11.2015 та в розмірі 436,50 грн. за період з 01.09.2015 по 29.02.2016. Також зазначено, що будь-яких інших заяв на призначення державних допомог, на першу, ОСОБА_1 не подавались до управління.

Крім того, судом із пояснень відповідача встановлено, що у липні 2018 року позивач повторно звернулась до управління з відповідними заявами, які є підставами для нарахування соціальної допомоги лише, таким чином, позивачу були призначені допомоги з моменту звернення та надання відповідного пакету документів, а також відповідно до Акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 26.07.2018, в якому підтверджено факт проживання відповідача за адресою, вказаною в документах.

Вважаючи дії відповідача щодо не нарахування соціальної призначеної соціальної допомоги позивачу з червня 2016 року протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають не задоволенню з наступних підстав.

22.11.2014 набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Статтею 7 Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Разом з тим, правовідносини, пов'язані із призначенням та наданням щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг регулюється Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №505 від 01.10.2014 та Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №365 від 08.06.2016 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - Порядок №365).

Механізм призначення (відновлення) усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, в тому числі грошової допомоги врегульований Порядком №365.

Відповідно до п. 7 Порядку № 365 для призначення (відновлення соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

За приписами п.8 Порядку №365 за результатами проведення перевірки структурним підрозділом з питань соціального захисту населення складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики, який підписується всіма повнолітніми внутрішньо переміщеними особами та у визначених законодавством випадках - їх законними представниками, а також представниками структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.

Згідно з п.9-1 Порядку №365 у разі відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї та надає внутрішньо переміщеній особі письмове повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з дати складення акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї з'явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації.

Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення протягом трьох робочих днів з дня складення акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї (крім осіб, зазначених в абзаці другому пункту 7 цього Порядку) та отримання електронної справи отримувача соціальної виплати вносить на розгляд комісій з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - комісії), подання про призначення (відновлення) або про відмову в призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати.

Питання щодо призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам можуть також розглядатися комісіями, утвореними районними. - районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 "Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива", за умови включення до складу таких комісій представників органів, що здійснюють соціальні виплати.

Комісія розглядає подання про призначення (відновлення) або про відмову у призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати протягом п'яти робочих днів з дня отримання такого подання.

За результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї або інших документів, визначених в абзаці другому пункту 7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати.

Відповідно до п. 13 Порядку №365 комісія, крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, може відмовити заявникові у призначенні (відновленні) такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати.

Громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та іншими законами України.

Відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім'ям з дітьми: допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; одноразова допомога при народженні дитини; допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; допомога на дітей одиноким матерям.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» встановлено, що для призначення одноразової допомоги при народженні дитини органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подаються такі документи: заява одного з батьків, копія свідоцтва про народження дитини, довідка, видана державним органом реєстрації актів цивільного стану для призначення одноразової допомоги при народженні дитини.

Відповідно до п. 11. вищезазначеної постанови - для призначення допомоги при народженні дитини органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подаються такі документи:

1) заява одного з батьків (опікуна), що складається за формою, затвердженою Мінпраці;

2) копія свідоцтва про народження дитини;

3) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження дитини для виплати допомоги у зв'язку з народженням дитини, виданий відділом реєстрації актів цивільного стану, або довідка для призначення допомоги при народженні дитини, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) рад.

Жінки, які постійно проживають (зареєстровані) на території України і народили дитину під час тимчасового перебування за межами України, подають видані компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Пунктом 43 вказаної постанови передбачено, що документи, які необхідні доля призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, особисто.

Контроль за цільовим використанням допомоги і створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дітей здійснюється головними державними соціальними інспекторами і державними соціальними інспекторами органів праці та соціального захисту населення разом з управліннями (відділами) у справах сім'ї та молоді, службами у справах дітей і органами опіки та піклування шляхом проведення моніторингу виплат і використання допомоги, вибіркового обстеження окремих сімей.

У разі встановлення нецільового використання коштів зазначені органи подають керівнику органу, що призначив допомогу, пропозиції щодо припинення її виплат.

Допомога по догляду за дитиною виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно.

Статті 21, 22 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлюють відповідальність місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і громадян за недостовірність даних і документів, виданих та поданих для призначення державної допомоги.

Відповідно до Закону органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги сім'ям з дітьми, мають право у разі потреби перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність відповідних документів, поданих для призначення допомоги. Одержувачі державної допомоги зобов'язані повідомляти органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, про зміну всіх обставин, що впливають на виплату допомоги. Суми державної допомоги, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім'ї, приховування обставин, що впливають на виплату державної допомоги, тощо), стягуються згідно з законом. Органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, мають право перевіряти матеріальний стан сімей з дітьми.

Отже, законом надано право органам, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, перевіряти матеріальний стан сімей з дітьми, при призначенні допомоги також перевіряти їх місце перебування.

Таким чином, при зверненні позивача до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району з заявою про призначення одноразової допомоги при народженні дитини, остання повідомлялася про необхідність у строк до подати до уповноваженого органу довідки про місце фактичного проживання, та акти обстеження побутових умов.

Разом з тим, судом встановлено, що головним державним інспектором УПСЗН проведено перевірку фактичного проживання позивача, якою встановлено, що остання разом зі своїми малолітніми дітьми за місцем свого фактичного місця реєстрації не проживала, про що складений Акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї. ОСОБА_1 у встановлений строк документи зазначені у заяві про призначення усіх видів соціальної допомоги, для поновлення виплат, не надала, вказаний акт відповідача та дії під час його складання не оскаржувала, як і рішення про припинення їй усіх соціальних виплат. Інших доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем суду не надано, не наведено та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Крім того, під час винесення рішення судом враховано, що після припинення у 2016 році усіх соціальних виплат, позивач звернувся до управління з відповідними заявами лише у липні 2018 року, які є підставами для нарахування соціальної допомоги, у зв’язку із чим останній призначена допомога відповідно до діючого законодавства України з моменту звернення та надання відповідного пакету документів, а також відповідно до Акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, в якому підтверджено факт проживання відповідача за адресою, вказаною в документах.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (69121 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району (69096, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 14, код ЄДРПОУ 37573796) про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак