Рішення № 79400741, 25.01.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2019 р. справа № 0940/2386/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання протиправним та скасування розпорядження від 29.10.2018 та зобов'язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

13.12.2018 представник ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1С.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування розпорядження від 29.10.2018, зобов'язання відповідача призначити позивачу з 31.08.2018 пенсію в разі втрати годувальника на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірі 70% від розміру заробітної плати загиблого годувальника але не менше ніж розмір двох прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність та зобов’язання відповідача здійснити з 31.08.2018 позивачу нарахування та виплату різниці суми пенсії між призначеною з 24.09.2018 та нарахованим її розміром в листопаді 2018 року і наступних місяцях року до різниці розміру пенсії в разі втрати годувальника призначеної з 31.08.208 у відповідності до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» до моменту здійснення такої виплати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно винесено розпорядження від 29.10.2018 із неправильним розрахунком розміру пенсії, згідно якого ОСОБА_1 переведено на пенсію в разі втрати годувальника з 24.09.2018 та призначено нову пенсію у розмірі 2 212,06 грн. на підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме призначено 50% від розміру пенсії загиблого годувальника. Представник позивача вважає такі дії неправомірними, оскільки згідно приписів п. «а» ч. 1 ст. 36 та абз. 2 п. «є» ч. 1 ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія призначається в розмірі 70% від грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника з дня подання заяви, а позивач звернулась вперше із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника до відповідача 31.08.2018. Такі дії призвели до порушення прав позивача, оскільки в даних правовідносинах, при призначені пенсії в разі втрати годувальника відповідач мав керуватися та застосувати виключно приписи спеціального Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 даний позов залишено без руху у зв’язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачу надано строк для усунення недоліків.

У зв’язку із усуненням недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

17.01.2019 представником відповідача через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду подано клопотання про продовження терміну для подання відзиву терміном на 10 днів.

Однак, станом на час розгляду справи відзив відповідачем не подано.

Відповідно до частини 6 статті 162 та частини 2 статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд звертає увагу, що дана справа відноситься до категорії справ незначної складності, особливість розгляду яких передбачена у ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною 2 вказаної статті передбачено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, дану справу судом розглянуто 25 січня 2019 року.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську та з 24.05.2014 отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання, є інвалідом другої групи (а.с. 13-14).

31.08.2018 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с. 29-30).

Листом від 12.09.2018 за №354/3-15 відповідач повідомив ОСОБА_1, що для призначення пенсії в разі втрати годувальника необхідно надати паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного коду, свідоцтво про смерть годувальника, свідоцтво про одруження, трудову книжку померлого годувальника, довідку про заробітну плату за будь-які 60 місяців підряд трудової діяльності померлого годувальника.

Однак, як слідує із матеріалів справи, вказані документи позивачем надано відповідачу разом із заявою від 20.05.2016 про підвищення розміру пенсії (а.с. 35-36).

Повторно зазначені документи позивачем надано відповідачу 24.09.2018.

Не отримавши відповіді від Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, ОСОБА_1 07.11.2018 звернулась до відповідача із заявою про надання їй інформації про прийняте рішення щодо переведення її на пенсію в разі втрати годувальника, а також з вимогою надати завірену копію рішення (розпорядження) про призначення нової пенсії (а.с. 37).

Листом від 15.11.2018 за №452/3-15 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що її переведено на пенсію в разі втрати годувальника з 24.09.2018 та призначено нову пенсію у розмірі 2 212,06 грн. на підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме призначено 50% від розміру пенсії за віком годувальника загиблого годувальника (а.с. 38-39).

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, представник позивача звернувся до суду за захистом прав позивача.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за №1058-ІV(далі – Закон №1058).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону №1058 особі, яка одночасно має право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника) призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 за №2262-ХІІ (далі – Закон №2262), пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюється до сімей загиблих на фронті.

Статтями 1-2, 3, 4 Закону №2262 визначено осіб, які мають право на пенсійне забезпечення за цим Законом.

Так, відповідно до п. «е» ч. 1 ст. 3 Закону №2262, право на пенсії нарівні з військовослужбовцями строкової служби та членами їх сімей, мають особи, які стали особами з інвалідністю у зв’язку з пораненням, каліцтвом, контузією або внаслідок захворювання, пов’язаного з безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, з безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, члени їх сімей та члени сімей осіб, які загинули (померли) внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції або забезпечення її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення.

Відповідно до ч. 4. ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, згідно рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06.04.2016 у справі №344/1157/16-ц, яке набрало законної сили 26.04.2016, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення задоволено частково. Встановлено факт добровільного забезпечення та добровільного залучення до забезпечення проведення антитерористичної операції ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 23.05.2014 у складі добровольчого формування «Донбас». Встановлено факт участі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, померлого 23.05.2014 в бойових діях під час проведення антитерористичної операції в Донецькій області у складі добровольчого формування «Донбас». Встановлено факт загибелі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, померлого 23.05.2014, під час бойових дій в с. Карлівка Марїнського району Донецької області в зоні проведення антитерористичної операції. В задоволенні решти вимог заяви відмовлено (а.с. 17-22).

Також згідно постанови Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21.08.2018 у справі №344/1599/18, яка набрала законної сили 21.08.2018, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Івано-Франківського міського суду від 14.06.2018 скасовано та постановлено нове рішення. Встановлено факт перебування ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, 76006, на утриманні чоловіка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, померлого 23.05.2014 (а.с. 24-28).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших категорій громадян», сім'ї померлих пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, мають право на пенсію в разі втрати годувальника на загальних підставах із членами сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших категорій громадян» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором.

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону №2262, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні.

Пунктом «б» частини 4 статті 30 Закону №2262 встановлено, що непрацездатними членами сім’ї вважаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» або є особами з інвалідністю.

Як судом встановлено, позивач є дружиною загиблого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією паспорта ОСОБА_1 (а.с. 11-12), а також пенсіонером та інвалідом ІІ групи безстроково, що підтверджується копією пенсійного посвідчення №2927549265 (а.с. 13), копією посвідчення серії Т №003213 (а.с. 13) та довідкою медико-соціальної експертної комісії серії 10 ААБ №271486 від 08.05.2012 (а.с. 14).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов переконання, що оскільки ОСОБА_1 перебувала на утриманні померлого чоловіка позивача – ОСОБА_2, який загинув в бойових діях під час проведення антитерористичної операції в Донецькій області у складі добровольчого формування «Донбас», а саме під час бойових дій в с. Карлівка Марїнського району Донецької області в зоні проведення антитерористичної операції, то відповідно, вона має право на отримання пенсії по втраті годувальника на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших категорій громадян».

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших категорій громадян», пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, які є непрацездатними та перебували на утриманні загиблого (померлого) годувальника (при цьому дітям та іншим особам, зазначеним в абзаці другому статті 30 цього Закону, незалежно від того, чи перебували вони на утриманні загиблого (померлого) годувальника), - 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї. Якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім'ї, пенсія призначається у розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше ніж 40 процентів на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків.

Приписами ст. 37 Закону №2262 передбачено, що пенсії в разі втрати годувальника, які призначаються членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, не можуть бути нижче двох визначених законом розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, ОСОБА_1 має бути призначено пенсію у разі втрати годувальника у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника (ОСОБА_2).

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших категорій громадян» пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім'ї померлого вважається непрацездатним (стаття 30), а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», - довічно.

Частиною 3статті 45 Закону №1058 визначено, що переведення з одного виду пенсій на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Згідно ч. 2 ст. 50 вказаного Закону, членам сімей осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, - з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією.

Як слідує із матеріалів справи, днем звернення вперше ОСОБА_1 за пенсією в разі втрати годувальника у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є 31.08.2018, що підтверджується відповідною заявою (а.с. 29-30).

Тому, враховуючи вищезазначені вимоги Закону, пенсія у зв'язку з втратою годувальника має бути призначена ОСОБА_1 з 31.08.2018.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позовна заява підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (вул. Вовчинецька, 194Б/47, м. Івано-Франківськ, 76009, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (вул. Незалежності, 44, м. Івано-Франківськ, 76000, код ЄДРПОУ 20550895) про визнання протиправним та скасування розпорядження від 29.10.2018 та зобов'язання до вчинення дій – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську від 29.10.2018 про призначення ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську призначити позивачу з 31.08.2018 пенсію в разі втрати годувальника на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірі 70% від розміру заробітної плати загиблого годувальника але не менше ніж розмір двох прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську здійснити з 31.08.2018 позивачу нарахування та виплату різниці суми пенсії між призначеною з 24.09.2018 та нарахованим її розміром в листопаді 2018 року і наступних місяцях року до різниці розміру пенсії в разі втрати годувальника призначеної з 31.08.2018 у відповідності до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» до моменту здійснення такої виплати.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.