Ухвала суду № 79400739, 24.01.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

24 січня 2019 року № 320/6221/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

20.11.2018 до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Пухівської сільської ради №1095-ХХХ-VII від 05.10.2018 «Про внесення змін до рішення Пухівської сільської ради №384-Х-VII від 01.12.2016 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність Пухівській сільській раді», прийняте на ХХХ сесії Пухівської сільської ради Броварського району Київської області VII скликання від 05.10.2018.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.11.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №320/6221/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

23.01.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання б/н від 22.01.2019 про забезпечення позову у справі №320/6221/18, в якому позивач просить суд:

- заборонити Пухівській сільській раді вчиняти будь-які дії щодо виготовлення, погодження та затвердження проекту землеустрою для вказаної на графічному матеріалі земельної ділянки площею 17,4707 га по вул. Набережній в селі Пухівка Броварського району Київської області, та її відчуження земельної ділянки на період розгляду справи та вступу судового рішення в законну силу.

Обґрунтовуючи вказане клопотання, позивач зазначив про те, що 22.02.2018 була проведена XXIII сесія Пухівської сільської ради VII скликання, на якій було прийнято рішення, зокрема, «Про уточнення площі земельної ділянки» № 936-XXIII-VII.

Так, відповідно до вищевказаного рішення № 936-XXIII-VII від 22.02.2018 пункт 1 рішення Пухівської сільської ради "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність Пухівській сільській раді" №384-X-VII від 01.12.2016 змінено та викладено у такій редакції: «Дати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність Пухівській сільській раді площею 17,2507 га для громадського центру в с. Пухівка вул. Набережна».

Таким чином, як вказує позивач, розмір земельної ділянки щодо якої надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для громадського центру з площі 25 га змінено на площу 17,2507 га.

Позивач звернув увагу, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2018 у справі №810/2234/18, яке набрало законної сили 07.08.2018, рішення Пухівської сільської ради «Про уточнення площі земельної ділянки» № 936-XXIII-VII від 22.02.2018 було скасовано.

05.10.2018 ХХХ сесією VII скликання Пухівської сільської ради Броварського району Київської області було прийнято рішення №1095-ХХХ-VII "Про внесення змін до рішення Пухівської сільської ради №384-Х-VII від 01.12.2016 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність Пухівській сільській раді".

Так, спірним рішенням було викладено пункт 1 рішення Пухівської сільської ради №384-Х-VII від 01.12.2016 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність Пухівській сільській раді" у такій редакції: "Надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність Пухівській сільській раді Броварського району Київської області площею 17,4707 га для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови".

У клопотанні про забезпечення позову позивач повідомив про те, що законних підстав для прийняття рішення від 05.10.2018 № 1095- XXX-VII «Про внесення змін до рішення Пухівської сільської ради №384-X-VII від 01.12.2016 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність Пухівській сільській раді» у Пухівської сільської ради не було, XXX сесія Пухівської сільської ради VII скликання була проведена з істотними порушеннями законодавства України, а тому прийняті на ній рішення, у тому числі рішення від 05.10.2018 № 1095-XXX-VII, є незаконними.

На думку позивача, Пухівська сільська рада намагається незаконно змінити площу земельної ділянки (без інструментального обміру сертифікованим спеціалістом та відповідними вимірювальними інструментами та приборами), яка належить громаді села. При цьому, як відмічає позивач, відповідач поспіхом, без урахування інтересів громади, без обговорення та прийняття відповідного рішення на підставі громадських слухань, приймає одне за одним протиправні рішення, укладає сумнівну угоду щодо виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку вже 17,4707 га та не для громадського центру, а для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Також позивач повідомив, що Пухівська сільська рада уклала угоду з ТОВ «Перша земельна агенція» з необґрунтованим, на думку позивача, кошторисом на суму 40000 грн. (договірна ціна), з якого неможливо визначити об'єм замовлених робіт і реальну вартість. Крім цього, як зазначив позивач, відсутній календарний план виконання робіт та завдання на виконання робіт, які є невід'ємною частиною договору (Типовий договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 266).

Позивач звернув увагу, що не забезпечення позову на період розгляду справи способом, про який просить позивач, заздалегідь вирішить спір на користь відповідача, оскільки розгляд справи може затягнутися у часі, а відповідач у цей час виготовить проект землеустрою на вільну ділянку площею 17,4707 га, яка на цей час поки знаходиться у державній власності та може бути ще декілька разів зменшеною, тобто розданою.

Крім цього, позивач відмітив, що Пухівська сільська рада та ТОВ «Перша земельна агенція» намагаються протизаконно погодити вже виготовлений проект землеустрою в Держгеокадастрі.

Позивач зауважив про те, що відмовивши у задоволенні клопотання про забезпечення позову, суд фактично постановить рішення на користь відповідача без розгляду справи по суті, що суперечитиме ст. 2 КАС України. Негативні наслідки від такого забезпечення не превалюють над імовірним позитивним ефектом.

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.

Відповідно ч.1 ст.152 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову по суті суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2)забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5)зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Відповідно до абз.1 п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 р. № 2 встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

У клопотанні про забезпечення позову позивач просить суд заборонити Пухівській сільській раді вчиняти будь-які дії щодо виготовлення, погодження та затвердження проекту землеустрою для вказаної на графічному матеріалі земельної ділянки площею 17,4707 га по вул. Набережній в селі Пухівка Броварського району Київської області, та її відчуження земельної ділянки на період розгляду справи та вступу судового рішення в законну силу.

При цьому, мотивуючи вказану заяву, позивач посилається виключно на те, що оспорюваним рішенням відповідач резервує землі сільської ради, а зменшуючи площу земельної ділянки для відведення земельної ділянки таким чином передає землі у власність іншим особам на власний розсуд.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначає про те, що невжиття заходів забезпечення позову вирішить спір на користь відповідача на період розгляду справи, оскільки відповідач за цей час виготовить проект землеустрою на відповідну земельну ділянку та зможе декілька разів її зменшити, що позивач ототожнює з розпорядженням земельною ділянкою на користь інших осіб за власним розсудом відповідача.

В той же час, зазначаючи підстави для забезпечення позову позивач вказує, що необхідність забезпечення позову обумовлюється тим, що в разі виготовлення проекту землеустрою і оформлення відповідачем права власності на цю земельну ділянку, а також при задоволенні судом позовних вимог позивача, відновлення його порушених прав буде унеможливлене або потребуватиме значних зусиль, часу та витрат.

Дослідивши клопотання позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що наведені у вказаному клопотанні підстави для забезпечення позову носять загальний характер.

Так, клопотання про забезпечення позову не містить жодних посилань на те, які саме конкретні права та інтереси позивача порушуються спірним рішенням і яким саме чином невжиття заходів забезпечення позову зумовить у подальшому утруднення відновлення порушених прав позивача.

Суд наголошує на тому, що подане позивачем клопотання про забезпечення позову не містить обґрунтування необхідності забезпечення позову, зокрема, обставин, що свідчать про неможливість відновлення порушених прав позивача у випадку, якщо обрані заходи забезпечення позову не будуть вжиті. Не містить клопотання про забезпечення позову й доказів на користь тверджень про необхідність значних зусиль, часу та витрат для відновлення порушених прав позивача у випадку задоволення позову.

При цьому, суд зазначає, що доводи позивача щодо неможливості відновити права позивача не заслуговує на увагу суду ще й тому, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не потребує вчинення дій, направлених на виконання судового рішення у разі задоволення позову, адже позовні вимоги позивача не містять вимог зобов'язального характеру.

Крім того, суд не вбачає вважати достатніми доводи про очевидність ознак протиправності оспорюваного рішення, що свідчить про необґрунтованість поданого клопотання.

Отже, позивачем не обґрунтована необхідність і доцільність вжиття обраного заходу забезпечення позову.

Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про забезпечення позову, шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 б/н від 22.01.2019 про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі №320/6221/18 відмовити.

2. Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали складено 24.01.2019 р.

Суддя Кушнова А.О.