Рішення № 79400681, 17.01.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 січня 2019 року м. Ужгород№ 807/473/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої – судді Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання – Данча М.І.,

за участю:

позивач – не з’явився,

представник відповідача – не з’явився,

третя особа – не з’явилась,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного реєстратора Міністерства юстиції України при Ракошинській сільській раді Закарпатської області ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 січня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 25 січня 2019 року.

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1І.) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного реєстратора Міністерства юстиції України при Ракошинській сільській раді Закарпатської області ОСОБА_2 (далі – відповідач, державний реєстратор ОСОБА_2В.), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_3 (далі – третя особа, ОСОБА_3В.) якою просить визнати протиправним та скасувати рішення від 05 квітня 2018 року № НОМЕР_1 державного реєстратора Міністерства юстиції України при Ракошинській сільській раді Мукачівського району Закарпатської області ОСОБА_1 на нерухоме майно, а саме: житловий будинок № 14, вул. Лесі України (колишня Піонерів), с. Верхня Визниця, Закарпатська область на користь ОСОБА_4

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 червня 2018 року державним реєстратором ОСОБА_2 внесено запис до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яким скасовано право власності позивача на нерухоме майно, а саме: житловий будинок № 14, вул. Лесі Українки, с. Верхня Визниця, Закарпатська область на користь ОСОБА_4 Позивач вважає, що державний реєстратор при прийнятті заяви про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 повинен був перевірити відомості Державного реєстру прав на нерухоме майно, стосовно власника земельної ділянки, на якій розташоване будинковолодіння, яким є позивач та відмовити у проведенні реєстрації права власності на підставі п. 5 ч.1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Крім того, державний реєстратор не перевірив обставини щодо існування підстав для відмови або зупинення державної реєстрації прав та їх обтяжень, зокрема те, що ним оскаржена постанова Апеляційного суду Закарпатської області від 26 лютого 2018 року, якою залишено без змін рішення Мукачівського районного суду Закарпатської області від 20 січня 2016 року. У зв’язку з цим, просить визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора, яким скасовано його право власності на нерухоме майно.

17 січня 2019 року до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що на момент прийняття оскарженого рішення, був скасований документ, на підставі якого було проведено реєстрацію права власності за позивачем, а саме: рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 11 квітня 2016 року. Таким чином, відповідач діяв відповідно до вимог закону.

В судове засідання відповідач не з’явився, хоча належним чином повідомлений про дату,час та місце його проведення.

Третя особа пояснення щодо позову не надала, у судове засідання не з’явилась, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце його проведення.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно вимог ч.4 ст. 229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 303/6423/15-ц від 20 січня 2016 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Верхньовизницької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області про визнання владних рішень незаконними та їх скасування, визнання свідоцтва про право власності на майно за набувальною давністю.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області у справі № 303/6423/15-ц від 11 квітня 2016 року скасовано рішення Мукачівського міськрайонного суду від 20 січня 2016 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсними:

- рішення 9-ї сесії 21-го скликання Верхньовизницької сільської ради від 27 лютого 1992 року "Про передачу ОСОБА_5" ІНФОРМАЦІЯ_1 у довічне успадковане володіння на перебудову житлового будинку згідно проекту планування та забудови села по вул. Піонерів, буд. 14, в с. Визниця, Мукачівського району Закарпатської області;

- рішення виконкому Верхньовизницької сільської ради Мукачівського району від 30 вересня 2002 року № 36 "Про оформлення права власності та реєстрацією домоволодіння " по вул. Піонерів, буд. 14 в с. Визниця, Мукачівського району;

- свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії С АС № 083419 видане виконавчим комітетом Верхньовизницької сільської ради від 05 квітня 2011 року та зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності ТзОВ "Мукачівське РБТІ та ЕО 05.-4.2011 запис у реєстрованій книзі № 1 внесено за № 279, реєстровий номер 3333926 (власник: ОСОБА_5, форма власності: приватна; частка 1/1; об’єкт : Мукачівський район, с. Верхня Визниця, вул.. Піонерів, буд. 14, загальна площа: 41,8 кв.м.).

- свідоцтво про право на спадщину від 27.05. 2015 року, посвідчене державним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу на домоволодіння № 14 по вул. Піонерів, с. В. Визниця Мукачівського району за ОСОБА_3 (спадкова справа № 49/2013, зареєстровано в реєстрі № 3208).

Вказаним рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 11 квітня 2016 року також визнано за ОСОБА_1 право власності на майно: будинок – під літерою "Г"; сарай – під літерою "Б"; убиральня – під літ. "В", сарай – під літ. "Е", навіс під літерою "С", № 1 – ворота, № 2 – огорожа, літню кухню із ванною – під літерою - "Д"; під № 14 по вул. Піонерів, в с. В.Визниця, Мукачівського району Закарпатської області.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 23 червня 2016 року державним реєстратором ОСОБА_6 внесено запис № 15180330 та зареєстровано право власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. В.Визниця, вул. Піонерів (вул. ОСОБА_7), буд. 14, на підставі рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 11 квітня 2016 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 11 квітня 2016 року скасовано та передано справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 26 лютого 2018 року залишено без змін рішення Мукачівського міськрайонного суду від 20 січня 2016 року.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором ОСОБА_2 05 квітня 2018 року прийнято рішення за № 40509893 про скасування права власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Визниця, вул. Піонерів (вул. ОСОБА_7) буд. 14 на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року та постанови Апеляційного суду Закарпатської області від 26 лютого 2018 року по справі № 303/6423/15-ц.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі – Закон № 1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч.1 ст.10 Закону № 1952 державним реєстратором є громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав.

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону № 1952 встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 закону № 1952 записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Отже, державна реєстрація речових прав здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру прав відповідного запису на підставі рішення про державну реєстрацію прав.

У такому ж порядку здійснюється скасування внесених до Державного реєстру прав записів про державну реєстрацію речових права на нерухоме майно.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону № 1952 у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Як вже встановлено судом, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з питань розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року скасовано рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 11 квітня 2016 року, яким визнано за позивачем право власності на будинок за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. В.Визниця, вул. Піонерів, буд. 14 та передано справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Вищенаведене, свідчить про те, що Вищим спеціалізованим судом України з питань розгляду цивільних і кримінальних справ скасовано підставу виникнення права власності у позивача на житловий будинок, у відповідності до якої було внесено запис про право власності до Єдиного державну реєстру речових прав на нерухоме майно.

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 26 лютого 2018 року залишено без змін рішення Мукачівського міськрайонного суду від 20 січня 2016 року.

Відповідно до ст. 384 Цивільного-процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття постанови Апеляційним судом Закарпатської області) постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Відтак, постанова Апеляційного суду Закарпатської області від 26 лютого 2018 року набрала законної сили з дня її прийняття, тобто 26 лютого 2018 року.

Отже, враховуючи те, що рішенням Вищого спеціалізованого суду України з питань розгляду цивільних і кримінальних справ скасовано рішення суду від 11 квітня 2016 року, на підставі якого у позивача виникло право власності на житловий будинок та було проведено державну реєстрацію такого права власності, а постановою Апеляційного суду Закарпатської області (яка набула законної сили) від 26 лютого 2018 року залишено без змін рішення Мукачівського міськрайонного суду від 20 січня 2016 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідача від 05 квітня 2018 про скасування права власності за позивачем на вищевказаний будинок, прийнято відповідачем з дотриманням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Щодо посилань позивача на те, що ним оскаржено постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 26 лютого 2018 року в касаційному порядку, та судом касаційної інстанції вирішено питання про зупинення дії оскаржуваного судового рішення,суд зазначає, що вони не відповідають дійсності.

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74777186) Верховним Судом ухвалою від 15 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Верхньовизницької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області про визнання владних рішень незаконними та їх скасування, визнання свідоцтв про право власності недійсними, набуття права власності на майно за набувальною давністю. Вказаною ухвалою у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішень відмовлено.

З приводу посилань позивача на те, що державний реєстратор повинен був перевірити відомості Державного реєстру прав на нерухоме майно стосовно власника земельної ділянки, яким є позивач та на якій розташоване будинковолодіння, суд зазначає, що реєстрація права власності на земельну ділянку за іншою особою не є перешкодою для вчинення реєстраційних дій по відношенню до нерухомого майна, яке на ній розташоване.

Вказане підтверджується ч. 1 ст. 120 Земельного Кодексу України, відповідно до якої, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Стосовно посилань позивача на те, що державний реєстратор ОСОБА_2 підмінила виключні повноваження суду в питанні повороту виконання рішення суду, суд зазначає, що державний реєстратор діяла в межах чинного законодавства, оскільки ч. 2 ст. 26 Закону № 1952 визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

За правилами встановленими ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем доведено правомірність рішення про скасування права власності від 05 квітня 2018 року, відповідно, позовні вимоги є необґрунтованими, суперечать вимогам закону та не відповідають обставинам справи, що підтверджується дослідженими належними та допустимими доказами та задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (Закарпатська область, Мукачівський район, с. Верхня Визниця, вул.. Лесі України, буд. 14, РНОКПП НОМЕР_2) до Державного реєстратора Міністерства юстиції України при Ракошинській сільській раді Закарпатської області ОСОБА_2 (Закарпатська область, Мукачівський район, с. Ракошино, вул. Дружби, буд. 20, РНОКПП НОМЕР_3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_3 (Закарпатська область, Мукачівський район, с. Кленовець, вул. Садова, буд. 15, РНОКПП НОМЕР_4) про визнання протиправним та скасування рішення – відмовити.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяОСОБА_8