Рішення № 79400554, 16.01.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2019 р. Справа№200/11242/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Буряк І.В., при секретарі судового засідання Соколовій С.О.

позивача не з’явися

представника відповідача не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання незаконним рішення про відмову у призначенні пенсії за віком та покладання обов’язку призначення пенсії за віком,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області, відповідно до тексту позовної заяви, просить суд: визнати незаконним рішення №108 Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області від 06.04.2018 року про виключення із страхового стажу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 періодів з 10.09.1974 року по 03.03.1976 року часу навчання у Маріупольській філії Донецького професійно-технічного училища та з 10.03.1976 року по 01.09.1991 року, вказаних у трудовій книжці на ім’я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2; зобов’язати Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з моменту подачі заяви про призначення пенсії за віком з 28.12.2017 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №200/11242/18-а, розгляд останньої визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2018 року судом частково задоволено клопотання відповідача, у зв’язку із чим прийнято рішення про вихід зі стадії спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено розгляд справи проводити у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у справі, судове засідання у справі призначено на 16 січня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року змінено первинного відповідача – Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області на його правонаступника – Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 41250795).

Позивач до судового засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив при цьому матеріали справи містять клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, явку свого представника до судового засідання призначеного на 16.01.2019 року, не забезпечив, про час та дату його проведення повідомлений належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Щодо клопотання заявника про поновлення строку звернення до суду, суд дійшов висновку про обгрунтованість зазначених причин, у зв’язку із чим дійшов висновку про його задоволення та поновлення строку звернення із даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Так, за результатами розгляду матеріалів наданих сторонами судом встановлені такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

28.12.2017 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою №4532 про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058).

Одночасно для призначення пенсії позивачем до управління були надані наступні документи: заява про призначення пенсії, трудова книжка, військовий квиток НУ №6595762, атестат №6315 від 04.03.1976, повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, паспорт, картку фізичної особи-платника податків.

Рішенням відповідача від 06.04.2018 № 108 «Про відмову в призначенні пенсії» позивачеві відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки на момент звернення заявник не має необхідного страхового стажу.

Зі змісту рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії, вбачається, що до страхового стажу позивача не зараховано наступні періоди його роботи:

- з 10.09.1974 року по 03.03.1976 року навчання в Донецькому професійно-технічному училищі філіала м. Жданова, оскільки прізвище «Маркарян», яке вказано в атестаті №6315 від 04.03.1976 року не співпадає з даними, які містяться в паспорті;

- з 10.03.1976 року по 01.09.1991 року, оскільки в трудовій книжці в прізвищі міститься виправлення.

Позивач отримавши спірне рішення, звернувся до Приморського районного суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючих документів

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 12.09.2018 року встановлено факт належності атестату № 6315 від 04.03.1976 року та трудової книжки, виданої 10.03.1976 року Жданівським містпобутоб’єднанням на ім’я ОСОБА_2 - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Спірним питанням у справі є правомірність дій відповідача при обчисленні страхового стажу необхідного для призначення пенсії за віком.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

За унормуванням статті 26 цього Закону (в редакції чинній на час звернення за призначенням пенсії) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Статтею 62 Закону № 1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Відповідно до статті 44 Закону № 1058-ІV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З аналізу наведених норм вбачається, що у зв'язку зі зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком пенсійний орган був зобов'язаний перевірити копії відповідних документів та у разі виявлення невідповідностей вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством.

Згідно копії розписки-повідомлення відповідачем зазначався перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії, при цьому позивачу надано тримісячний строк для їх подання.

Оскаржуване рішення винесено відповідачем 06.04.2018 року тобто через три місяці з дня звернення із заявою про призначення пенсії. При цьому останній звернувся до Приморського районного суду м. Маріуполя для встановлення факту правовстановлюючих документів, а саме атестату та трудової книжки, після отримання оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії.

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 12.09.2018 року встановлено факт належності атестату № 6315 від 04.03.1976 року, виданого Жданівським філіалом Донецького професійно-технічного училища на ім’я ОСОБА_3 – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та встановлено факт належності трудової книжки, виданої 10.03.1976 року Жданівським містпобутоб’єднанням на ім’я ОСОБА_2 - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З урахуванням викладеного Позивач, вважає, що за наявності вищезазначеного судового рішення, на теперішній час у відповідача не має підстав для виключення з підрахунку страхового часу періоду навчання та стажу зазначеного у трудовій книжці, та просить суд визнати рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії незаконним.

Суд не погоджується із твердженням позивача, оскільки на момент винесення рішення про відмову у призначенні пенсії, станом на 06.04.2018 року у відповідача були відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивача період навчання та роботи, у зв’язку із невідповідністю у документах, які його підтверджують, прізвища заявника з його паспортними даними. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення на час його винесення відповідало вимогам закону.

Щодо вимоги стосовно зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком з моменту подачі заяви про її призначення, а саме з 28.12.2017 року, суд зазначає наступне.

Дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Під дискреційними повноваженнями суд розуміє сукупність прав та обов'язків, закріплених у встановленому законодавством порядку за органом виконавчої влади, які він застосовує на власний розсуд. Наділивши орган виконавчої влади дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу певну свободу розсуду при прийнятті рішення.

Таким чином, суд не наділений повноваженнями підміняти собою суб'єкт владних повноважень при прийнятті певного рішення та не може втручатись у дискреційні повноваження такого суб'єкта на користь позивача, окрім випадків, коли для прийняття такого рішення виконані всі умови, визначені законом.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Відповідно до статті 44 Закону № 1058-ІV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Позивачем, при зверненні до пенсійного органу із заявою від 28.12.2017 року про призначення пенсії додано документи, в яких відповідачем виявлено невідповідності даних. З урахуванням рішення про встановлення факту належності атестату та трудової книжки, якими підтверджується не зарахований стаж навчання та роботи, вищезазначені документи, відповідачем, не розглядались, оскільки позивач не звертався до відповідача із заявою про їх розгляд.

В свою чергу, суд вважає, що позивач не позбавлений права звернутись до відповідача із відповідною заявою про призначення пенсії із врахуванням обставин, що встановлені рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя.

Вирішення питання про призначення пенсії на підставі обставин, що встановлені вказаним судовим рішенням, за відсутності відповідного рішення відповідача, буде втручанням суду у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду.

Частиною 1 статі 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Здійснивши аналіз обставин справи суд приходить до висновку, що в задоволенні вимог стосовно визнання незаконним рішення №108 Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області від 06.04.2018 року та зобов’язання відповідача призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з моменту подачі заяви про призначення пенсії за віком з 28.12.2017 року належить відмовити.

Відповідно до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати здійсненні позивачем не підлягають відшкодуванню.

Керуючись п.п. 10, 15, 15.5 Розділу VII Перехідних положень, статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання незаконним рішення про відмову у призначенні пенсії за віком та покладання обов’язку призначення пенсії за віком– відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 січня 2019 року. Повний текст судового рішення складено 21 січня 2018 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Буряк І. В.