Рішення № 79400146, 24.01.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року м. Житомир справа № 240/6158/18

категорія 10.2.4

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

судді Лавренчук О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зобов'язання зарахувати до пільгового стажу період роботи,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у якому просив зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу період роботи в ОСОБА_1 обласній організації Всеукраїнської спілки автомобілістів з 29.11.1990 по 28.05.1998.

В обґрунтування позову вказує, що звертався до відповідача з проханням зарахувати до пільгового стажу період роботи газоелектрозварником в ЖООВСА та провести перерахунок пенси на пільгових умовах. Згідно вимог ст. 87 абз. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» однак отримав відмову. Вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси.

У позовній заяві ОСОБА_2 просив звільнити від сплати судового збору.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 27.12.2018 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 27.12.2018 клопотання ОСОБА_2 задоволено. Звільнено ОСОБА_2 від сплати судового збору.

Копію ухвали позивач отримав 02.01.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 36).

Відповідно до інформації, яка міститься на рекомендованому повідомленням про вручення поштового відправлення, копію ухвали відповідач отримав 02.01.2019 (а.с. 39)

Відділом документального забезпечення суду 18.01.2019 зареєстровано за вх.№1200/19 відзив на позовну заяву у якому відповідач вказує, що позивачем надано довідку від 15.02.2016 №1 "Про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", згідно якої він працював у ОСОБА_1 обласній організації “Всеукраїнська спілка автомобілістів” за період з 22.11.1990 по 28.05.1998 на посаді газоелектрозварника. Зазначає, що у вищезазначеній довідці відсутнє посилання на відповідний Список виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджений Кабінетом Міністрів України, не зазначено характер виконуваної роботи та не вказані первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано зазначену довідку (накази про прийом та звільнення, особові рахунки по нарахуванню заробітної плати, картка форми Т-2). Вказує, що, в разі проведення атестації робочих місць, необхідно надати завірені належним чином копії наказів про результати атестацій робочих місць за умовами праці та висновків про результати експертизи якості атестації робочих місць (до управління не надавались). Вважає, що підстав для зарахування періоду роботи з 22.11.1990 по 28.05.1998 до пільгового стажу відповідно до довідки від15.02.2016 №1, яка видана ОСОБА_1 обласною організацією “Всеукраїнська спілка автомобілістів” немає.

Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_2 у 2010 році звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, однак отримав відмову з посиланням на відсутність уточнюючої довідки про підтвердження наявного трудового стажу.

Рішенням Корольовського районного суду від 04.02.2015 у справі №296/8262-14-ц, яке набрало законної сили 01.04.2015 зобов'язано ОСОБА_1 обласну організацію "Всеукраїнська спілка автомобілістів" видати ОСОБА_2 довідку про підтвердження наявності трудового стажу на отримання пенсії згідно додатку №5 Порядку №637 від 12.08.1993 (а.с. 21-22).

ОСОБА_1 обласна організація "Всеукраїнська спілка автомобілістів" на виконання рішення суду видала ОСОБА_2 довідку №1 від 15.02.2016 "Про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (а.с. 26)

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою у якій просить перерахувати пенсію на пільгових умовах (а.с. 46-48).

Листом №П-482 від 20.10.2018 відповідач повідомив ОСОБА_2 про те, що розмір його пенсії обчислено у відповідності до діючих норм пенсійного законодавства (а.с. 50-51)

Судом встановлено, що 14.11.2018 ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням довідки №1 від 15.02.2016 (а.с. 52)

Розглянувши заяву ОСОБА_2, ОСОБА_1 об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом №П-576 від 26.11.2018 повідомило, що у довідці №1 від 15.02.2016 відсутнє посилання на відповідний Список виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджений Кабінетом Міністрів України, не зазначено характер виконуваної роботи та не вказані первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано зазначену довідку (накази про прийом та звільнення, особові рахунки по нарахуванню заробітної плати, картка форми Т-2). Вказано, що в разі проведення атестації робочих місць, необхідно надати завірені належним чином копії наказів про результати атестацій робочих місць за умовами праці та висновків про результати експертизи якості атестації робочих місць. Вказує, що підстав для зарахування періоду роботи з 22.11.1990 по 28.05.1998 до пільгового стажу відповідно до довідки №1 від 15.02.2016, яка видана ОСОБА_1 обласною організацією “Всеукраїнська спілка автомобілістів” немає (а.с. 54-55).

Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статей 1, 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" Держава, у відповідності до вимог частини 1 статті 46 Конституції України гарантує право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду у даній справі є питання зарахуваннія до пільгового стажу період роботи позивача на посаді газоелектрозварника із 22.11.1990 по 28.05.1998 у ОСОБА_1 обласній організації "Всеукраїнська спілка автомобілістів".

Суд відмічає, що Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162.

Розділом XXXII «Загальні професії» Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, передбачалися професії «газозварювальник», «електрозварювальник».

Розділом XXXIII «Загальні професії» Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №2 10, передбачалися професії «газозварювальник», «електрозварювальник».

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 11 березня 1994 року №162 затверджено Список №2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII «Загальні професії» передбачені професії «електрозварники» та «газозварники».

Згідно із ст. 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону №1788-XII є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2.

Така правові позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 673/283/17 (провадження № К/9901/38352/18)

Судом встановлено, що відмовляючи позивачу у зарахуванні періоду роботи з 22.11.1990 по 28.05.1998 до пільгового стажу відповідно до довідки №1 від 15.02.2016 відповідач вказує на відсутність у ній посилання на відповідний Список виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджений Кабінетом Міністрів України, не зазначено характер виконуваної роботи та не вказані первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано зазначену довідку (накази про прийом та звільнення, особові рахунки по нарахуванню заробітної плати, картка форми Т-2).

Судом досліджено Довідку №1 від 15.02.2016 та встановлено, що вона видана ОСОБА_2 ОСОБА_1 обласною організацією "Всеукраїнська спілка автомобілістів" на підставі рішення суду від 04.02.2015 та містить наступну інформацію: особа працювала повний робочий день в ЖОО ВСА газоелектрозварювальником; період із 22.11.1990 по 28.05.1998; виконувала роботи відповідно до записів трудової книжки газоелектрозварювальником; додаткові відомості: посада газоелектрозварювальника в штатному розписі не числилась та атестація робочого місця на посаду яка вказана рішенням суду в організації не проводилась. Довідку підписано головою ЖОО ВСА ОСОБА_3 та скріплено печаткою. (а.с. 53)

В матеріалах справи міститься копія трудової книжки ОСОБА_2 серії БТ-1 №6898529 у якій міститься запис №12 від 22.11.1990 про прийняття на посаду газоелектрозварника на ПТО №2 та №13 від 28.05.1998 про звільнення за ст. 38 КЗпП України.

Рішенням Корольовського районного суду від 03.05.2012 у справі №2-223/12, яке набрало законної сили 04.12.2012 встановлено: "Записи у трудовій книжці ОСОБА_2 здійснені відповідно до вимог Інструкции о порядку ведения трудовых книжек на предприятиях, в учреждениях и организациях" №162 від 20.06.1974, яка діяла на час здійснення запису №12 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та міністерства Соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, що діяла на час здійснення запису №13" (а.с. 19)

Враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає що факт роботи позивача на посаді газоелектрозварника у ОСОБА_1 обласній організації “Всеукраїнська спілка автомобілістів”, є доведеним, а записи у трудовій книжці позивача та довідки, які містяться у матеріалах справи, підтверджують характер роботи позивача у спірний період за Списком № 2, що надає йому можливість включення цих періодів роботи до стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Щодо відсутності атестації робочих місць за період із 22.11.1990 по 28.05.1998 у ОСОБА_1 обласній організації “Всеукраїнська спілка автомобілістів” як підстави не зарахування до пільгового стажу періоди роботи позивача суд зазначає наступне.

Пунктом 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442 (далі - Порядок проведення атестації, постанова № 442 відповідно) установлено, що відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ пенсії за віком на пільгових умовах за Списками №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Отже, обов'язок проведення атестації робочих місць виник після 21 серпня 1992 року.

У пункті 4.2 зазначеного Порядку №383 йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

За таких обставин, суд зазначає, що оскільки в силу вимог закону атестація робочого місця до 21 серпня 1992 року не є обов'язковою для зарахування пільгового стажу, а після 21 серпня 1992 року є обов'язковою і така має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 21.11.2018 у справі № 345/4618/16-а (2-а/345/64/2017).

З матеріалів справи вбачається, що атестація проведена не була, але працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, тому суд вважає, що спірний період роботи позивача необхідно зарахувати до пільгового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації, суд дійшов висновку, що період роботи позивача із 22.11.1990 по 25.08.1998 підлягає зарахуванню до пільгового стажу.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об'єднаного королівства» (заява № 22414/93) зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»).

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає за можливе, з метою повного захисту права позивача, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову відповідача у зарахуванні до пільгового стажу роботи ОСОБА_2 період із 22.11.1990 по 28.05.1998.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати протиправною відмову ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у зарахуванні до пільгового стажу роботи ОСОБА_2 період із 22.11.1990 по 28.05.1998.

Зобов'язати ОСОБА_1 об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Перемоги, 55,Житомир,10003, код ЄДРПОУ 40380333) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_2 (вул.Юрка Тютюнника, 22- Б, м.Житомир, 10003, РНОКПП НОМЕР_1) період роботи в ОСОБА_1 обласній організації Всеукраїнської спілки автомобілістів з 22.11.1990 по 28.05.1998.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук