Рішення № 79398626, 25.01.2019, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/133/2019

130/2723/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2019 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

за участі: секретаря Буга Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, треті особи: ОСОБА_2 т.в.о. начальника Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області, заступник Жмеринського прокурора Мілієнко Олександр Валентинович про відшкодування моральної шкоди за невиконання вимог законів України, ухвал суду та хамське відношення до своїх посадових обов’язків,

В С Т А Н О В И В:

15 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, треті особи: ОСОБА_2 т.в.о. начальника Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області, заступник Жмеринського прокурора Мілієнко Олександр Валентинович про відшкодування моральної шкоди за невиконання вимог законів України, ухвал суду та хамське відношення до своїх посадових обов’язків.

Просив суд витребувати матеріали кримінального провадження з Жмеринського суду №1-кс/130/306/2017-130/909/17; 1-кс/130/873/2018-130/2596/18; витребувати з Жмеринської поліції матеріали №74-72-16 від 25.10.2018, які були направлені в поліцію прокурором Мілієнко А.В.; стягнути з держави Україна 50000 грн. моральної шкоди на його користь.

Стислий виклад позицій позивача та заперечень відповідача.

Підставами звернення до суду з позовом стало те, що ухвалою суду м. Жмеринка від 12.11.2018 визнано бездіяльність посадових осіб Держави Україна. Позивачем зазначено, що моральна шкода полягає в порушенні прав позивача на внесення заяви в ЄРДР, а бездіяльність посадових осіб полягає в невиконанні вимог ухвал суду м. Жмеринка від 05.11.2018 та КПК України. Розмір школи позивачем визначено з його похилого віку, зміною укладу його життя, докази чого містяться в матеріалах справи.

Відзиву на позовну заяву відповідач не подавав.

Пояснень треті особи щодо позову не подавали.

Процесуальні дії, заяви та клопотання.

19.11.2018 ухвалою судді позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху, надано строк на усунення недоліків. В ухвалі про залишення позову без руху звернуто увагу позивача на заявлене ним в позові клопотання про витребування доказів, яке за формою та змістом не відповідає вимогам ст. 84 ЦПК України.

26.11.2018 позивач на усунення недоліків подав заяву, якою формально усунув недоліки позовної заяви. Також звернув увагу суду, зазначивши, що він не подавав будь-якого клопотання про витребування доказів - в прохальній частині позову зазначені позовні вимоги.

Оскільки виключних підстав для повернення позовної заяви не було, тому ухвалою судді 27.11.2018 було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 21.12.2018.

17.12.2018 до суду надійшов лист керівника Жмеринської місцевої прокуратури ОСОБА_3, яким повідомлено, що в Жмеринській місцевій прокуратурі відсутня посада – заступник Жмеринського прокурора. Окрім того, наказом прокурора Вінницької області від 13.11.2018 ОСОБА_4 звільнений з посади заступника керівник Жмеринської місцевої прокуратури.

10.12.2018 позивач надав до суду заяву в якій просив підготовче судове засідання провести у його відсутність. Також 10.12.2018 позивач ОСОБА_1 подав через канцелярію суду заяву про збільшення позовних вимог, датовану 10.12.2018 (а.с.14). В підтвердження виконання ним вимог ч. 5 ст. 49 ЦПК України, щодо направлення копії заяви іншим учасникам справи, до заяви додав копії поштових конвертів датованих 08.12.2018.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 49 ЦПК України, у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.

Оскільки дата на копіях конвертів (08.12.2018) передує даті (10.12.2018) в заяві про збільшення позовних вимог, тому суд вважає, що йому не додано доказів направлення саме цієї копії заяви іншим учасникам справи, а тому не приймає її до розгляду, що є безумовною підставою для повернення її заявнику, про що було вирішено 21.12.2018 в підготовчому судовому засіданні.

21.12.2018 суд виніс ухвалу про закриття підготовчого провадження.

25.01.2019 року позивач надав до суду заяву відповідно до якої просив розгляд справи провести у його відсутність на підставі наявних у суду матеріалів, а тому суд у відповідності до ч. 3 ст.211 ЦПК України, розглянув справу за відсутності позивача. Заперечень проти заочного розгляду справи позивач суду не подавав.

Представники відповідача та третіх осіб належним чином повідомлені про судове засідання судовою повісткою, що підтверджується поштовими повідомленнями наявними в матеріалах справи (а.с. 22-25), в судове засідання не з'явились без повідомлення причин, відповідач відзив не подав, тому суд у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, розглянув справу за відсутності таких учасників справи.

Відповідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, за умов існування усіх підставі, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд виніс ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Позивачем суду були надані такі докази: копія листа в.о. керівника Жмеринської місцевої прокуратури адресованого ОСОБА_1 від 25.10.2018 № 74-72-16, відповідно до якого звернення ОСОБА_1 від 25.10.2018 щодо завідомо неправдивих показів його сина ОСОБА_5 з врахуванням ст. 214 КПК України направлено для розгляду по суті до Жменринського ВП ГУНП у Вінницькій області (а.с.2).

Цей доказ суд бере до уваги, адже він стосується суті спору.

Копії рішення Апеляційного суду Вінницької області від 19.04.2017 (справа № 130/1865/16-ц), відповідно до якого апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково. Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10.03.2017 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до керівника Жмеринської місцевої прокуратури ОСОБА_6, третя особа Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди відмовлено (а.с.3-4), цей доказ суд не бере до уваги, адже рішення не стосується цього спору і не носить преюдиційного характеру.

До вказаних правовідносин застосовуються норми права визначені Цивільним кодексом України.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1176 ЦК України, особа має право звернутися до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Така шкода відшкодовується з підстав, передбачених частини першої цієї статті, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

За відсутності підстав, для застосування частини першої ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті, така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

В даній справі відсутні спеціальні підстави для застосування статті 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду» для відшкодування шкоди.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (на аналогічні норми закону посилався і позивач).

Конституційним Судом України у рішенні від 3 жовтня 2001 року по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) зазначено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, який набрав законної сили 11 вересня 1997 року, зазначена Конвенція та відповідні протоколи до неї були ратифіковані, тобто з часу набрання законної сили норми Конвенції повинні застосовуватися також при вирішенні спорів судами України.

Статтею 13 Європейської Конвенції з прав людини 04 листопада 1950 року передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснили свої офіційні повноваження.

Як вбачається із позовної заяви, позивач вважає, що порушенням його прав на внесення його заяви до ЄРДР, бездіяльністю посадових осіб, що полягає в невиконанні ухвали суду м. Жмеринка від 15.11.2018 йому спричинено моральну шкоду. Розмір школи позивачем визначено з його похилого віку, зміною укладу його життя.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК), обов’язок доказування покладається на сторін (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК) і збирання доказів у цивільних справах за загальним правилом не є обов’язком суду (ч. 2 ст. 12 ЦПК), суд наділений можливістю у виключних випадках збирати докази за власною ініціативою (ч. 7 ст. 81 ЦПК).

Загальне правило щодо розподілу функцій сторін та суду у доказовій діяльності випливає із системного тлумачення положень ЦПК. Так, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв'язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Суд оцінивши наявні у справі докази, приходить висновку, що позивачам не доведено порушення його прав на внесення заяви до ЄРДР та відповідно бездіяльність посадових осіб, що полягає у не виконанні ухвали суду.

Питання щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора вирішується у відповідності до ст. 303 КПК України, згідно пункту першого частин першої цієї статті, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Оскільки преюдиційне рішення для встановлення порушення прав позивача на внесення його заяви до ЄРДР не приймалося, відповідно і відсутні підстави для задоволення позову про стягнення у зв’язку з цим моральної шкоди, а інших підстав для стягнення моральної шкоди судом не встановлено, одночасно як і самої моральної шкоди та ким саме вона безпосередньо завдана.

Судові витрати слід компенсувати за рахунок держави, оскільки ОСОБА_1 звільнений при подачі позову від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3-13, 76-83, 89, 259, 263-265, 268, 280-281 ЦПК України, Суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, треті особи: ОСОБА_2 т.в.о. начальника Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області, заступник Жмеринського прокурора Мілієнко Олександр Валентинович про відшкодування моральної шкоди за невиконання вимог законів України, ухвал суду та хамське відношення до своїх посадових обов’язків – відмовити повністю.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1), Державна казначейська служба України (місцезнаходження: 10601 м. Київ, вул. Бастіона, 6, ЄДРПОУ 37567646), ОСОБА_2 т.в.о. начальника Жмеринського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (місцезнаходження: 23100 Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Соборна, 58) заступник Жмеринського прокурора Мілієнко Олександр Валентинович (місцезнаходження: 23100 Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Інтернаціональна, 6).

Суддя: А.М. Заярний