Ухвала суду № 79397636, 22.01.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"22" січня 2019 р. Справа № 922/1643/18

Вх. номер 1231

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши заяву (вх. № 1231 від 16.01.2019 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубремонт" про відстрочення виконання рішення суду від 18.09.2018р.

по справі

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" АТ "Укртрансгаз", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубремонт", м. Харків про стягнення коштів

за участю представників сторін:

стягувача - ОСОБА_1 (дов. № 1-350 від 29.12.2018 р.)

боржника (заявник) - ОСОБА_2 (дов. № б/н івд 14.01. 2019р.)

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів" "Київтрансгаз" Акціонерного товариства "Укртрансгаз" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубремонт" пеню у розмірі 761393,40 грн. та штраф у розмірі 290625,86 грн., а також покладення на Відповідача суму судового розміру за подання позову у розмірі 15780,29 грн.

Згідно ухвали господарського суду Харківської області від 19.06.2018р. справа №922/1643/18 була розглянута за правилами загального позовного провадження, (а.с.2-3).

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.09.2018р. у справі №922/1643/18 позовні вимоги задоволені повністю (а.с.173-177).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трубремонт”, м.Харків на користь Акціонерного товариства “Укртрансгаз”, м.Київ в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз” Акціонерного товариства “Укртрансгаз”, м.Київ пеню у розмірі 761 393,40 грн., штраф у розмірі 290 625,86 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 15 780, 29 грн.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Трубремонт”, м.Харків звернувся до суду з апеляційної скаргою, в якій вважає судове рішення незаконним і необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд рішення господарського суду Харківської області від 18.09.2018р. у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позовних вимогах (а.с.186-188).

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Трубремонт” на рішення господарського суду Харківської області від 18.09.2018р. у справі № 922/1643/18 залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 18.09.2018р. у справі № 922/1643/18 залишено без змін.

16.01.2019 Боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю “Трубремонт” звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про відстрочення виконання рішення господарського суду Харківської області від 18.09.2018р. у справі № 922/1643/18 на строк в один рік до 19 грудня 2019 року.

Ухвалою суду від 17.01.2019 призначено заяву (вх. № 1231 від 16.01.2019 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубремонт" про відстрочення виконання рішення суду від 18.09.2018р. до розгляду у судовому засіданні на "22" січня 2019 р. о 12:00.

У судовому засіданні представник боржника підтримав подану заяву та просив суд її задовольнити. Надав додаткові документи, які суд долучає до матеріалів справи.

Представник стягувача у судовому засіданні та у наданому письмовому поясненні (запереченні) проти зави про відстрочки виконання рішення заперечує.

Дослідивши матеріали, додані заявником до заяви про надання відстрочки виконання рішення суду, заслухавши пояснення представника боржника, суд виходить з наступного.

Звертаючись до господарського суду із відповідною заявою, заявник зазначає, що, визнаючи свої боргові зобов'язання, відповідач (боржник) прагне в добровільному порядку виконати рішення суду, але, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем, обумовленим тяжким фінансовим становищем на протязі тривалого періоду, а також у зв'язку з із невчасним проведенням розрахунків з боку замовників робіт. В підтвердження своїх доводів були надані балансові звіти за 1 квартал та за 1 півріччя 2018 року, копію постанови Департаменту ДАБІ у Харківській області, копії постанов Головного управління Держпраці у Харківській області, а також копії постанов про відкриття виконавчого провадження.

Також заявник зазначає, що наразі розглядаються справи: №910/13176/18 Господарським судом м. Києва за позовом ТОВ “Трубремонт” до AT “Укртрансгаз” в особі “Управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз” про стягнення коштів за виконані роботи та №922/2148/18 Східним апеляційним господарським судом за Апеляційною скаргою AT “Укртрансгаз” в особі “Управління магістральних газопроводів “Харківтрансгаз”, дані справи знаходяться на стадії розгляду, в зв’язку з чим відсутня можливість виконати рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/1643/18.

Суд не може прийняти твердження Боржника, як таке, що зумовить зупинення виконання обов’язкового судового рішення, оскільки останній не може довести тих обставин, що розгляд вищезазначених справ приведе до прийняття судами рішень на користь ТОВ “Трубремонт”.

Постановою Верховного Суду від 19.03.2018 у справі № 33/229-04, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Сулу України від 13.12.2012 № 18-рп/20121; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. З мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № П-рп/2012'): відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Частиною 4 наведеної статті 331 ГПК України визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2)стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

В силу наведених приписів процесуального законодавства, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто розстрочення виконання судового рішення пов'язано з об'єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України). Також, суд враховує наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про відстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.

Так, в силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст. ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, звертаючись до господарського суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду, заявником не надано жодного доказу в обґрунтування поданого клопотання, які б підтверджували скрутний фінансовий стан боржника (як про це зазначено в клопотанні), не доведено наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Так положення ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006 суди застосовують при розгляді справ також Конвенцію про захист прав тло лини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 2, 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1444/16 від 22.04.2016р. “Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, юрисдикцію та практику Європейського суду з прав людини”).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини: “державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як “виняткові обставини” (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Півень проти України” від 29.06.2004); “Європейський суд з прав людини повторює, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції” (рішення Європейського суду з прав людини у справі Савітський проти України, по. 38773/05. від 26.07.20121.

Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” № 14 від 26.12.2003 при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Як зазначено в Постанові Вищого господарського суду України від 06.06.2017 у справі №922/1766/14, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання названий Суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом’якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. За приписами ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Неналежне планування своєї господарської діяльності відповідачем не повинно порушувати права інших господарюючих суб'єктів, які належним чином виконали свої обов'язки. Ризики від власної господарської діяльності відповідача не може покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості. Виходячи з цього, лише зазначення у клопотанні про скрутний фінансовий стан підприємства боржника, не свідчать про наявність підстав, вказаних у ст. 331 ГПК України.

Таким чином, проаналізувавши наведені у заяві про відстрочку виконання рішення господарського суду мотиви, суд дійшов висновку, що надані боржником докази не можуть засвідчувати факт відсутності у боржника можливості виконати судове рішення без надання відстрочки, не спростовують наявність вини боржника у виникненні заборгованості та її несплаті, а також боржник не надав доказів, які б могли підтвердити обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст.129 Конституції України, ст. 326 ГПК України закріплено принцип обов'язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковим на всій території України, невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

З огляду на встановлені судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи інтереси як боржника, так і стягувача, а також те, що рішення суду є обов'язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяву про відстрочення виконання рішення суду від 18.09.2018р. по справі №922/1643/18.

Згідно з ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

На підставі викладеного, керуючись статтями 234, 235, 331 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви (вх. № 1231 від 16.01.2019 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубремонт" про відстрочення виконання рішення суду від 18.09.2018р. по справі №922/1643/18 - відмовити.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі з сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 ГПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Східного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом десяти днів з дня її проголошення.

Ухвалу підписано 23 січня 2019 року.

Суддя Жигалкін І.П.