Рішення № 79397464, 25.01.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

______________

"25" січня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2114/18

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Себовій О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача:не з'явився;

розглянувши справу за позовом Фізичної особи-підприємця Рубай Петра Григоровича до відповідача Сільськогосподарського підприємства "ВЕККА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 851 983,61 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Рубай Петро Григорович (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Сільськогосподарського підприємства "ВЕККА" (надалі - відповідач) про стягнення 851 983,61 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.10.2018р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу прийнято розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на "06" листопада 2018 р. о 11:40 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.11.2018р. було відкладено підготовче засідання на "27" листопада 2018 р. о 10:40 год.

13.11.2018р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від позивача Фізичної особи-підприємця Рубай Петра Григоровича надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (за вх.ГСОО№ 2-5643/18), у якому позивач просить суд здійснити розгляд справи №916/2114/18 призначений ухвалою господарського суду Одеської області від 06.11.2018р. на 27.11.2018р. о 11:40 год., за участю повноважного представника Фізичної особи-підприємця Рубай Петра Григоровича у судовому засіданні в режимі відеоконференції

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.11.2018р. клопотання Фізичної особи-підприємця Рубай Петра Григоровича (вх.ГСОО№2-5643/18 від 13.11.2018р.) про його участь у судовому засіданні по справі №916/2114/18 в режимі відеоконференції було задоволено та доручено Господарському суду Львівської області проведення відеоконференції з метою забезпечення участі представника Фізичної особи-підприємця Рубай Петра Григоровича у судовому засіданні при розгляді справи №916/2114/18 за позовом Фізичної особи-підприємця Рубай Петра Григоровича до відповідача Сільськогосподарського підприємства "ВЕККА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 851 983,61 грн., яке призначене господарським судом Одеської області на 27.11.2018 року о 11 год. 40хв.

Оскільки строк підготовчого провадження закінчувався 07.12.2018р., господарський суд з метою правильного та всебічного вирішення справи та, відповідно, з метою розгляду у підготовчому засіданні питань, визначених ст. 182 ГПК України, дійшов висновку про необхідність продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за власною ініціативою та Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.11.2018р. було продовжено строк підготовчого провадження по справі №916/2114/18 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на "13" грудня 2018 р. о 11:30 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.12.2018р. було закрито підготовче провадження у справі № 916/2114/18 за позовом Фізичної особи-підприємця Рубай Петра Григоровича до відповідача Сільськогосподарського підприємства "ВЕККА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 851 983,61 грн. та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "03" січня 2019 р. о 14:00год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.01.2019р. було відкладено підготовче засідання на "25" січня 2019 р. о 15:50 год.

Представник відповідача Сільськогосподарського підприємства "ВЕККА" в засідання суду не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 165 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області були направлені за належною адресою відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи Рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, а тому за приписами ч.7 ст.120ГПК України відповідач вважається повідомленим належним чином про відкриття провадження у справі.

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

25.01.2019р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

22 червня 2018 року між Фізичною особою - підприємцем Рубай Петром Григоровичем (надалі - постачальник) та Сільськогосподарським підприємством «ВЕККА» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - покупець) було укладено Договір поставки №24/18 (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах Договору.

Згідно п.5.1. Договору, розрахунок за цим договором між Постачальником і Покупцем провадиться у національній валюті - гривні - безготівково, шляхом перерахування коштів Покупцем на розрахунковий рахунок Постачальника у строк не більше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки. ,

Відповідно до п. 8.4. Договору, в разі порушення умов цього договору щодо строків оплати, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості.

На виконання Договору поставки в період з 22 червня 2018 року по 19.07.2018р. постачальником було поставлено покупцю м'ясо свинини на загальну суму 1 034 284,29 грн., що підтверджується видатковими накладними №1779 від 30.06.2018р., №1875 від 10.07.2018р. та №1987 від 19.07.2018 року, а також товарно-транспортними накладними №Р1779 від 30.06.2018р., №Р1875 від 10.07.2018р. та №Р1987 від 19.07.2018р.

Проте, як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав не в повному обсязі, у зв'язку з чим, 26.07.2018 року позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію вих.№63 з вимогою погасити заборгованість, яка була отримана відповідачем 01.08.2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте, заборгованість Відповідачем було погашено лише частково.

Таким чином, станом на 25 вересня 2018 року сума заборгованості Відповідача перед ФОП Рубай П.Г. за Договором поставки становить 806 786,01 грн.

З наведених підстав, Фізична особа-підприємець Рубай Петро Григорович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Сільськогосподарського підприємства "ВЕККА" про стягнення 851 983,61 грн., з яких: 806 786,01 грн. - сума основного боргу та 45 197,60 грн. - пеня.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що правовідносини сторін склалися на підставі укладеного між ними 22 червня 2018 року Договору поставки №24/18.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В підтвердження передачі товару за договором позивачем надано суду належним чином засвідчені копії видаткових накладних №1779 від 30.06.2018р., №1875 від 10.07.2018р. та №1987 від 19.07.2018 року та належним чином засвідчені копії товарно-транспортних накладних №Р1779 від 30.06.2018р., №Р1875 від 10.07.2018р. та №Р1987 від 19.07.2018р.

Вищезазначені накладні містять підписи уповноважених осіб відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві, відповідач в порушення вищезазначених приписів закону та укладених договорів, договірні зобов'язання щодо оплати за товар виконав частково, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у загальній сумі 806 786,01 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сама заборгованості за отриманий товар за договором поставки, в розмірі 806 786,01 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 45 197,60грн. - пені.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 8.4. Договору, в разі порушення умов цього договору щодо строків оплати, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості.

Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Із змісту ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв'язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Рубай Петра Григоровича до відповідача Сільськогосподарського підприємства "ВЕККА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 851 983,61 грн. - задовольнити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського підприємства "ВЕККА" (67540, Одеська обл., Комінтернівський р-н., с. Благодатне, вул. Центральна, буд.1; код ЄДРПОУ 30820151) на користь Фізичної особи-підприємця Рубай Петра Григоровича (АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 806 786 /вісімсот шість тисяч сімсот вісімдесят шість/ грн. 01 коп. - суми основного боргу, 45 197 /сорок п'ять тисяч сто дев'яносто сім/ грн. 60 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 779 /дванадцять тисяч сімсот сімдесят дев'ять/ грн. 75 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст рішення складено 25 січня 2019 р.

Суддя С.Ф. Гут