Рішення № 79397409, 15.01.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" січня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2297/18

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський сирзавод" (вул. Сумська, б. 1, м. Пирятин, Полтавська область, 37000; код ЄДРПОУ 00446865)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИМ-ТРЕЙД" (вул. Рішельєвська, буд. 35/37, м. Одеса, 65011; код ЄДРПОУ 39756158)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з ОСОБА_1

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 - на підставі довіреності № 1 від 01.01.2018 р.;

Від відповідача: не з`явився.

В засіданні брали участь:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з’явився.

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю ( далі- ТОВ) «Пирятинський сирзавод», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі- ТОВ) «ВИМ-ТРЕЙД» про стягнення заборгованості у розмірі 54 323 грн. 79 коп., пені у розмірі 9 614 грн. 57 коп., 3% річних у розмірі 831 грн. 57 коп. та штрафу у розмірі 5 543 грн. 82 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.11.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2297/18 із розглядом за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.12.2018р. закрито підготовче провадження у справі №916/2297/18 та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 15.01.2019р.

Представник позивача в судове засідання по розгляду справи по суті з’явився, згідно клопотання, що надійшло до суду 14.01.2019р., відповідач просив суд розглядати справу за відсутністю представника ТОВ «Пирятинський сирзавод», позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач – ТОВ «ВИМ-ТРЕЙД» про місце, дату та час судових засідань повідомлявся за юридичною адресою, але судова кореспонденція повернута поштою із позначкою «за закінченням терміну зберігання». Представник відповідача в судові засідання не з'являвся. Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачем подано не було.

За приписами п.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини дев’ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач у справі- ТОВ «Пирятинський сирзавод », зазначив, що 15.07.2016р. між ТОВ «Пирятинський сирзавод » Постачальник) та ТОВ «ВИМ-ТРЕЙД» (Покупець) був укладений Договір №48/01-16 поставки продукції з додатковим зобов’язанням дистриб’юції, відповідно до якого Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця в обумовлені цим Договором терміни продукцію, а саме: молочні продукти згідно Специфікації, яка є невід’ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов’язується прийняти і оплатити продукцію.

Договір є укладеним і набирає чинності з дати підписання, скріплення печатками сторін. (п.13.1 ). Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.13.1 цього Договору та закінчується 31.12.2017р. ( п.13.2 ). У випадку, якщо не пізніше ніж за 15 днів до дати закінчення терміну дії цього Договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, то термін дії цього Договору вважається продовженим терміном на 1 рік на тих же умовах.

За умовами п.2.6 Договору зобов’язання Постачальника по поставці продукції вважаються виконаними з моменту передачі продукції Покупцю або його уповноваженому представнику, що підтверджується датою, зазначеною у підписаній Покупцем або його уповноваженим представником товарно-транспортній (видатковій) накладній про отримання продукції Покупцем.

Згідно розділу 3 Договору ціни на продукцію Постачальника обумовлюються сторонами на момент укладення цього Договору у Специфікації, що є додатком №1 до Договору. Відпускна ціна за одиницю продукції, а також загальна сума продукції вказуються в товарно-транспортних (видаткових) накладних. Ціни вказуються в національній валюті, включаючи ПДВ, а також вартість упаковки, маркування і доставки продукції Постачальником у вказане місце поставки. Покупець оплачує вартість кожної партії продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або внесення готівкою грошових коштів в касу Постачальника в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Оплата за продукцію, що продається за цим Договором протягом перших двох місяців поставок, здійснюється на умовах 100% передоплати вартості партії продукції. Поставка цієї партії продукції здійснюється протягом 3 робочих днів з дати надходження коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. В подальшому оплата партій продукції здійснюється на умовах відстрочки платежу у сумі, вказаній у відповідній товарно-транспортній (видатковій) накладній не пізніше 30 календарних днів з дати отримання партії продукції Покупцем, зазначеної у товарно-транспортній (видатковій) накладній.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору №48/01-16 від 15.07.2016р. він поставив Покупцю продукцію на загальну суму 57 548 грн. 91 коп., що підтверджується видатковими накладними №ПСЗ00000992 від 21.01.2018р. на суму 4 189 грн. 82 коп., №ПСЗ300000994 від 21.01.2018р. на суму 1 249 грн. 92 коп., №ПСЗ00001840 від 04.02.2018р. на суму 4 479 грн. 12 коп., №ПСЗ00003062 від 25.02.2018р. на суму 18 378 грн. 25 коп., №ПСЗ00003064 від 25.02.2018р. на суму 29 251 грн. 80 коп.

Покупцем оплату було проведено лише у сумі 940 грн. 15 коп. та повернуто продукції на суму 2 284 грн. 97 коп., що підтверджується накладними на повернення №ЛЦТЛ-0000000000000001 від 04.01.2018р. на суму 1 295 грн. 84 коп. та № ЛЦТЛ-0000000000000008 від 19.01.2018р. на суму 989 грн. 13 коп.

Позивач також зазначив, що відповідно до п.5.2.1 договору Покупець зобов’язався здійснювати оплату за поставлену продукцію в терміни, передбачені п.п.3.7 та 3.8 цього Договору.

За таких обставин, за розрахунком позивача, за ТОВ «ВИМ-ТРЕЙД» рахується заборгованість по оплаті за отриману продукцію у сумі 54 323 грн. 79 коп., яку позивач просить суд стягнути з відповідача із посиланням на ст.ст.525, 526, 530 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України.

Позивач також зазначив, що з метою досудового врегулювання спору 31.05.2018р. він направив на адресу ТОВ «ВИМ-ТРЕЙД» претензію, у якій запропонував погасити заборгованість, але відповіді та задоволення отримано не було, що позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних інтересів, та у зв’язку з чим звернувся до суду за захистом.

За умовами п.10.4 Договору за прострочення в оплаті продукції Покупець виплачує Постачальнику за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

На підставі зазначеної умови Договору та ч.6 ст.231 Господарського кодексу України позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 9 614 грн. 57 коп., яку також просить суд стягнути з ТОВ «ВИМ-ТРЕЙД».

Згідно п.10.5 Договору у випадку, якщо заборгованість Покупця становить більше 20 календарних днів з дати, встановленої для оплати продукції, Покупець, додатково до пені, передбаченої п.10.4 Договору, виплачує Постачальнику за вимогою останнього штраф у розмірі 20% суми заборгованості перед Постачальником.

З урахуванням зазначеної умови Договору, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 5 543 грн. 82 коп.

Крім того, позивач зазначив, що відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми законодавства позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 831 грн. 57 коп., які, на думку позивача, також підлягають стягненню з відповідача.

Відповідач своїм правом на захист у судовому порядку не скористався.

Виходячи з матеріалів справи та пояснень представників сторін, судом встановлено, що 15.07.2016р. між ТОВ «Пирятинський сирзавод » Постачальник) та ТОВ «ВИМ-ТРЕЙД» (Покупець) був укладений Договір №48/01-16 поставки продукції з додатковим зобов’язанням дистриб’юції, відповідно до якого Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця в обумовлені цим Договором терміни продукцію, а саме: молочні продукти згідно Специфікації, яка є невід’ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов’язується прийняти і оплатити продукцію.

Зазначений договір за своєю правовою природою є договором поставки, адже, відповідно до положень ч.ч.1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами п.2.6 Договору зобов’язання Постачальника по поставці продукції вважаються виконаними з моменту передачі продукції Покупцю або його уповноваженому представнику, що підтверджується датою, зазначеною у підписаній Покупцем або його уповноваженим представником товарно-транспортній (видатковій) накладній про отримання продукції Покупцем.

Згідно п.3.1 Договору ціни на продукцію Постачальника обумовлюються сторонами на момент укладення цього Договору у Специфікації, що є додатком №1 до Договору. Згідно п.3.3. Договору відпускна ціна за одиницю продукції, а також загальна сума продукції вказуються в товарно-транспортних (видаткових) накладних. Ціни вказуються в національній валюті, включаючи ПДВ, а також вартість упаковки, маркування і доставки продукції Постачальником у вказане місце поставки.

У п.3.6 Договору сторони обумовили, що Покупець оплачує вартість кожної партії продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або внесення готівкою грошових коштів в касу Постачальника в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Згідно п.3.7, п.3.8 Договору оплата за продукцію, що продається за цим Договором протягом перших двох місяців поставок, здійснюється на умовах 100% передоплати вартості партії продукції. Поставка цієї партії продукції здійснюється протягом 3 робочих днів з дати надходження коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. В подальшому оплата партій продукції здійснюється на умовах відстрочки платежу у сумі, вказаній у відповідній товарно-транспортній (видатковій) накладній не пізніше 30 календарних днів з дати отримання партії продукції Покупцем, зазначеної у товарно-транспортній (видатковій) накладній.

За матеріалами справи, на виконання умов Договору №48/01-16 від 15.07.2016р. позивач поставив Покупцю продукцію на загальну суму 57 548 грн. 91 коп., що підтверджується видатковими накладними №ПСЗ00000992 від 21.01.2018р. на суму 4 189 грн. 82 коп., №ПСЗ300000994 від 21.01.2018р. на суму 1 249 грн. 92 коп., №ПСЗ00001840 від 04.02.2018р. на суму 4 479 грн. 12 коп., №ПСЗ00003062 від 25.02.2018р. на суму 18 378 грн. 25 коп., №ПСЗ00003064 від 25.02.2018р. на суму 29 251 грн. 80 коп.

Проте, Покупцем оплату було проведено лише у сумі 940 грн. 15 коп. та повернуто продукції на суму 2 284 грн. 97 коп., що підтверджується накладними на повернення №ЛЦТЛ-0000000000000001 від 04.01.2018р. на суму 1 295 грн. 84 коп. та № ЛЦТЛ-0000000000000008 від 19.01.2018р. на суму 989 грн. 13 коп.

За таких обставин, заборгованість ТОВ «ВИМ-ТРЕЙД» по оплаті за отриманий товар становить 54 323 грн. 79 коп.

Відповідно до п.5.2.1 договору Покупець зобов’язався здійснювати оплату за поставлену продукцію в терміни, передбачені п.п.3.7 та 3.8 цього Договору.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За таких обставин, обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 54 323 грн. 79 коп.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом та договором.

За умовами п.10.4 Договору за прострочення в оплаті продукції Покупець виплачує Постачальнику за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

На підставі зазначеної умови Договору позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 9 614 грн. 57 коп., яку також просить суд стягнути з ТОВ «ВИМ-ТРЕЙД».

Але, згідно із п.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За таких обставин, судом було проведено розрахунок суми пені з урахуванням положень п.6 ст.231 Господарського кодексу України, за яким розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 8 531 грн. 20 коп. (розрахунок пені додається).

Згідно п.10.5 Договору у випадку, якщо заборгованість Покупця становить більше 20 календарних днів з дати, встановленої для оплати продукції, Покупець, додатково до пені, передбаченої п.10.4 Договору, виплачує Постачальнику за вимогою останнього штраф у розмірі 20% суми заборгованості перед Постачальником.

З урахуванням зазначеної умови Договору, позивач правомірно нарахував відповідачу штраф у розмірі 5 543 грн. 82 коп.

Крім того, згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив грошове зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеної норми законодавства позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 831 грн. 57 коп., які також підлягають стягненню з відповідача.

За таких обставин, на думку суду, позовна заява ТОВ «Пирятинський сирзавод» підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

На думку суду обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає способу, передбаченому законодавству, адже, відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Крім того, з матеріалів справи вбачається наявність порушеного права позивача, у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе за Договором зобов’язань.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідачем у справі доказів належного виконання умов Договору №48/01-16 поставки продукції з додатковим зобов’язанням дистриб’юції від 15.07.2016р. не надано.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. 129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Пирятинський сирзавод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИМ-ТРЕЙД» – задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИМ-ТРЕЙД» (65011, м.Одеса, вул.Рішельєвська, б.35/37, код ЄДРПОУ 39756158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пирятинський сирзавод» (37000, м.Пирятин, Полтавської області, вул.Сумська, 1, код ЄДРПОУ 00446865) заборгованість у розмірі 54 323 грн. 79 коп., 3% річних у розмірі 831 грн. 57 коп., штраф у розмірі 5 543 грн. 82 коп., пеню у розмірі становить 8 531 грн. 20 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 716 грн. 11 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25 січня 2019 р.

Суддя Н.В. Рога