Ухвала суду № 79397049, 25.01.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

м. Київ

25.01.2019

Справа № 910/806/19

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В. В., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «РОЗА» про забезпечення позову до подання позовної заяви, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Трикотажна фабрика «РОЗА» звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову вих. № 710 від 23.01.2019 до подання позовної заяви шляхом:

- заборони Акціонерному товариству «Український будівельно-інвестиційний банк» виплачувати кошти у сумі 93 540,00 грн. згідно з вимогою Міністерства оборони України щодо забезпечення виконання договору № 286/3/18/118 від 23.03.2018 підставі банківської гарантії № BGV/U/03-2-1006 від 21.03.2018 до вирішення по суті справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «РОЗА» до Міністерства оборони України про внесення змін до договору № 286/3/18/118 від 23.03.2018 щодо продовження строків поставки;

- зупинення стягнення на підставі банківської гарантії № BGV/U/03-2-1006 від 21.03.2018 до вирішення по суті справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «РОЗА» до Міністерства оборони України про внесення змін до договору № 286/3/18/118 від 23.03.2018 щодо продовження строків поставки.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник вказує, що між Приватним акціонерним товариством «Трикотажна фабрика «РОЗА» та Міністерством оборони України було укладено договір про закупівлю № 286/3/18/118 від 23.03.2018, за умовами якого постачальник зобов’язався поставити товар до 30.07.2018. Однак, як вказує заявник, у зв’язку з істотною зміною обставин поставку було здійснено з порушенням строку, встановленого договором. На теперішній час між сторонами існує спір про внесення змін до умов договору в частині визначення строку поставки, незважаючи на що, відповідач звернувся до Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» з вимогою вих. № 286/6/189 від 10.01.2019 на підставі банківської гарантії № BGV/U/03-2-1006 від 21.03.2018 на суму 93 540,00 грн, посилаючись на порушення постачальником строків поставки.

В якості осіб, які можуть отримати статус учасників справи, у заяві про забезпечення позову визначено: Приватне акціонерне товариство «Трикотажна фабрика «РОЗА» (позивач), Міністерство оборони України (відповідач), Акціонерне товариство «Український будівельно-інвестиційний банк» (третя особа).

При цьому, необхідність застосування обраних засобів забезпечення заявник обґрунтовує потребою в ефективному захисті інтересів постачальника, за захистом яких він має намір звернутись до суду.

Враховуючи, що заяву про забезпечення позову було подано до суду до подання позовної заяви, Приватним акціонерним товариством «Трикотажна фабрика «РОЗА» зазначено про намір звернутись в подальшому до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про внесення змін до умов договору про закупівлю.

Заява відповідає вимогам статті 139 Господарського процесуального кодексу України, підстави для її повернення заявнику відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «РОЗА» про забезпечення позову до подання позовної заяви, господарський суд зазначає наступне.

За приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позов. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову до подання позовної заяви подається за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Згідно з частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема: забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання (п. 4); зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку (п. 5).

Частиною 3 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Суд констатує, що Приватне акціонерне товариство «Трикотажна фабрика «РОЗА» зазначило про намір звернутися до суду з немайновою позовною вимогою про внесення змін до договору № 286/3/18/118 від 23.03.2018 щодо продовження строків поставки.

Судове рішення у разі задоволення таких вимог не вимагатиме примусового виконання. Тому в даному випадку застосуватися та досліджуватися повинна така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Достатньо обґрунтованою підставою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

З поданих до суду матеріалів вбачається, що 23.03.2018 між Міністерством оборони України (замовник) та Приватним акціонерним товариством «Трикотажна фабрика «РОЗА» (постачальник) укладено договір № 286/3/18/118 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), а саме: футболок та сорочок (1833) (фуфайка (з короткими рукавами) з трикотажного бавовняного кулірного полотна, тип 2, вид 2).

В забезпечення виконання вказаного договору товариством було надано замовнику банківську гарантію № BGV/U/03-2-1006 від 21.03.2018 на суму 93 540,00 грн, видану Акціонерним товариством «Український будівельно-інвестиційний банк».

Згідно з поясненнями заявника, під час виконання договору відбулась істотна зміна обставин, яку сторони не могли передбачити (технічний розлад редуктора розкрійної настилочної машини), внаслідок чого товар було поставлено з порушення строку поставки, встановленого договором. На підтвердження викладеного заявником надано суду висновок Торгово-промислової палати України від 18.01.2019 № 107/2/21-10.4, видаткові накладні № 3516 від 16.08.2018 та № 3517 від 16.08.2018, акти приймального контролю товару за якістю № 3 від 15.08.2018 та № 4 від 15.08.2018.

На теперішній час між сторонами існує спір щодо строків поставки товару за договором № 286/3/18/118 від 23.03.2018.

Одночасно з цим, Міністерство оборони України звернулось до Акціонерного товариства «Український будівельно-інвестиційний банк» з вимогою від 09.01.2019 № 286/6/189 на підставі банківської гарантії № BGV/U/03-2-1006 від 21.03.2018 на суму 93 540,00 грн щодо забезпечення виконання договору № 286/3/18/118 від 23.03.2018, оскільки вважає спірні строки порушеними.

Відповідно до банківської гарантії № BGV/U/03-2-1006 від 21.03.2018 банк взяв на себе безумовні та безвідкличні зобов’язання сплатити протягом п'яти робочих днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара будь-яку суму, яка не перевищує 93 540,00 грн, у разі невиконання (неналежного виконання) принципалом умов договору щодо кількості, якості та строків.

Проаналізувавши заявлені заявником заходи забезпечення позову, суд дійшов висновку, що вони є розумними, обґрунтованими і адекватними вимогам заявника (адекватними предмету позову, що буде пред’явлений у майбутньому). При цьому, забезпечено збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, і наявний прямий зв’язок між обраними заявником заходами до забезпечення позову і предметом майбутнього позову, а саме обрані заходи спроможні забезпечити ефективний захист прав та інтересів заявника.

Господарський суд погоджується з доводами заявника, що у випадку невжиття заявлених заходів забезпечення позову (заборона перерахування коштів на підставі банківської гарантії та зупинення стягнення на підставі банківської гарантії) обраний ним спосіб захисту та поновлення порушених прав та інтересів буде неефективним, оскільки кошти за банківською гарантією вже будуть списані, хоча сама обставина порушення ще буде предметом судового розгляду згідно з пред’явленим заявником позову. Як наслідок, позивач не зможе захистити порушені права в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

За висновками суду, заявником було належним чином обґрунтовано та доведено за допомогою достатніх належних, допустимих та достатніх доказів наявність обставин, з якими Господарський процесуальний кодекс України пов’язує можливість вжиття заходів забезпечення позову, у зв’язку з чим суд вважає за можливе задовольнити заяву Приватного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «РОЗА» вих. № 702 від 23.01.2019 про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «РОЗА» вих. № 710 від 23.01.2019 про забезпечення позову - задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову до подання позовної заяви, а саме:

- заборонити Акціонерному товариству «Український будівельно-інвестиційний банк» виплачувати грошові кошти в сумі 93 540 (дев’яносто три тисячі п’ятсот сорок) грн 00 коп. згідно з вимогою Міністерства оборони України щодо забезпечення виконання договору № 286/3/18/118 від 23.03.2018 підставі банківської гарантії № BGV/U/03-2-1006 від 21.03.2018;

- зупинити стягнення на підставі банківської гарантії № BGV/U/03-2-1006 від 21.03.2018.

3. Ухвала відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом, набирає законної сили 25.01.2019 та може бути пред’явлена до виконання до 25.01.2022 включно.

Стягувач: Приватне акціонерне товариство «Трикотажна фабрика «РОЗА» (03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, буд. 2/1; ідентифікаційний код 00307313).

Боржник: Акціонерне товариство «Український будівельно-інвестиційний банк» (01135, м. Київ, вул. В. Чорновола, буд. 8; ідентифікаційний код 26547581).

4. Роз’яснити Приватному акціонерному товариству «Трикотажна фабрика «РОЗА», що відповідно до частини 3 статті 138 Господарського процесуального кодексу України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів.

Неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини 3 статті 138 цього Кодексу, а також повернення позовної заяви і відмова у відкритті провадження є підставами для скасування судом заходів забезпечення позову, вжитих до подання позовної заяви, в силу частини 13 статті 145 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її підписання.

Відповідно до пункту 17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В. В. Князьков