Рішення № 79396850, 23.01.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

23.01.2019Справа № 910/16172/17Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/16172/17

за позовом комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», м. Київ,

до фізичної особи-підприємця Фоміна Дмитра Олександровича, м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Печерська районна в місті Києві державна адміністрація, м. Київ,

про стягнення 64 963,45 грн.,

без виклику учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Фоміна Дмитра Олександровича (далі - Підприємець) 64 963,45 грн. заборгованості, яка утворилася у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 20.10.2016 №87/КК/605 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2017 (суддя Демидов В.О.) порушено провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 (суддя Демидов В.О.) залучено до участі у справі Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію (далі - Адімністрація) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 (суддя Демидов В.О.) призначено у справі №910/16172/17 судову будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 19.04.2018 ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 скасовано; матеріали справи направлено до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 07.06.2018 №05-23/887 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/16172/17 у зв'язку з закінченням терміну повноважень у судді Демидова В.О.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справу №910/16172/17 передано для розгляду судді Курдельчуку І.Д.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 прийнято справу № 910/16172/17 до провадження; постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 було надіслано учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відміткою канцелярії на звороті такої ухвали.

Позивач і третя особа отримали вказану ухвалу, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Разом з тим, до матеріалів справи долучено копію ухвали від 12.06.2018 з конвертом, які повернуті поштою з адреси відповідача з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Згідно із частиною шостою статті 242 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зі змісту пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до частини другої статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина друга статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З огляду на викладене, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитися з ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, надавши оцінку всім аргументам позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.10.2016 Адміністрацією (орендодавець), Підприємцем (орендар) і Підприємством (балансоутримувач) було укладено Договір, за умовами якого:

- орендодавець на підставі розпорядження Адміністрації від 20.10.2016 № 547 «Про затвердження протоколу № 2 від 17 жовтня 2016 року засідання постійно діючої конкурсної комісії Печерської районної в місті Києві державної адміністрації з проведення конкурсу на право оренди майна територіальної громади міста Києва», передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 3, для розміщення торговельного об'єкту з продажу товарів дитячого асортименту розмір орендної плати за перший місяць оренди - 12 050 грн. без ПДВ (пункт 1.1 Договору);

- орендна плата визначена за результати конкурсу і становить без ПДВ: 100,47 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку жовтень 2016 році 12 050 грн. Разом: 12 050 грн., ПДВ 2 410 грн. Загальна сума до сплату становить: 14 460 грн. (пункт 3.1 Договору);

- орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекс інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (пункт 3.2 Договору);

- додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку визначених законодавством України, який сплачується разом з орендною платою (пункт 3.5 Договору);

- орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця (пункт 3.7 Договору);

- у разі припинення (розірвання) Договору орендар сплачує орендну до повернення об'єкта за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії Договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, Підприємству-балансоутримувачу (пункт 3.12 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками позивача та третьою особою.

Договір у встановленому порядку не оспорено, не визнано недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, укладені відповідачем і третьою особою Договори за своєю правовою природою є договорами з оренди державного майна.

Судом встановлено, що третя особа передала, а відповідач прийняв нежитлові приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі об'єкта оренди від 20.10.2016 № б/н, які підписано повноважними представниками учасників процесу та скріплено печатками позивача і третьої особи.

У частині першій статті 762 ЦК України зазначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами першою та четвертою статті 286 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Крім того, пунктами 1 та 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

31.07.2017 Адміністрацією, Підприємцем і Підприємством було підписано додатковий договір № 1 до Договору, за умовами якого сторони погодили розірвати Договір з 31.07.2017.

Судом встановлено, що відповідачем були повернуті орендовані приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі об'єкта оренди від 31.07.2017 № б/н.

Вказаний акт підписаний учасниками процесу та скріплений печатками позивача і третьої особи без жодних зауважень.

Слід зазначити, що у акті було зафіксовано те, що станом на 31.07.2017 борг з орендної плати складає 61 064,57 грн.

Разом з тим, відповідач договірні зобов'язання в частині здійснення платежів з орендної плати не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 60 554,43 грн.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на незадовільний стан об'єкта оренди, неможливість ним користуватися та здійснення ремонту орендованого приміщення за власний рахунок.

Разом з тим, вказані доводи не є підставою для звільнення орендаря від обов'язку погасити борг з орендної плати та мають бути предметом дослідження іншого господарського спору (№ 910/20784/17).

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін.

Згідно зі статтею 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини сьомої статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення боргу з орендної плати є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що ж до решти доводів і аргументів Підприємця, які викладені у відзиві, то слід вказати таке.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки до яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 860,89 грн. 3 % річних і 3 548,13 грн. втрат від інфляції (період нарахування з 01.12.2016 по 31.07.2017).

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

За результатами розгляду справи, суд вважає за необхідне зазначити, що час розгляду справи є тривалим і виправданим у зв'язку із перебуванням судді на лікарняному та надмірною завантаженістю.

Згідно з частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини другої цієї статті суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому суд враховує пріоритети визначені частиною третьої статті 2 згідно до якої основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; … 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Враховуючи процесуальну поведінку учасників судового процесу суд неодноразово відкладав підготовче засідання для забезпечення засад верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивності, а також змагальності сторін.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.1.2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

З аналізу практики ЄСПЛ щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається що строк який можна визначити розумним не може бути однаковим для всіх справ і було би неприродно встановлювати один строк у конкретному цифровому виразі для усіх випадків.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (01021, м. Київ, пров. Івана Мар'яненка,7; ідентифікаційний код 35692211) до фізичної особи-підприємця Фоміна Дмитра Олександровича (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків: НОМЕР_1; паспорт серія НОМЕР_2; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (01010, м. Київ, вул. М.Омеляновича-Павленка, 15; ідентифікаційний код 37401206), про стягнення 64 963,45 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Фоміна Дмитра Олександровича (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків: НОМЕР_1; паспорт серія НОМЕР_2; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» (01021, м. Київ, пров. Івана Мар'яненка,7; ідентифікаційний код 35692211): 60 554 (шістдесят тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 43 коп. заборгованості з орендної плати; 860 (вісімсот шістдесят) грн. 89 коп. 3 % річних; 3 548 (три тисячі п'ятсот сорок вісім) грн. 13 коп. втрат від інфляції та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23.01.2019.

Суддя І.Д. Курдельчук