Рішення № 79396727, 22.01.2019, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/741/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

за участю секретаря судового засідання: Шевчук - Сингаївської І. Г.

за участю представників сторін:

- від позивача: не прибув

- від відповідача: не прибув

- в засіданні суду присутній ОСОБА_1 - паспорт СН938122, виданий 15.09.1998

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Локо Діджітал" (м. Київ)

про зобов'язання повернути орендоване нерухоме майно та стягнення 1243,12 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Локо Діджітал" про зобов'язання повернути орендоване нерухоме майно та стягнення 1243,12 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на закінчення 31.03.2018 терміну дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1568 від 30.09.2014 (з врахуванням додаткових договорів до нього), неповерненням орендованого майна позивачу всупереч п. 10.9 та 10.10 вказаного договору, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та наявністю у зв'язку з цим, в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, підстав для нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Ухвалою від 31.08.2018 господарський суд відкрив провадження у справі, постановив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання суду.

18.10.2018 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками (а. с. 100 - 179 у т. 1) із запереченнями проти позову.

Ухвалою від 23.10.2018 господарський суд продовжив термін підготовчого провадження у справі по 29.11.2018, призначив наступне засідання суду (а. с. 196 у т. 1).

Ухвалою від 15.11.2018 господарський суд закрив підготовче провадження у справі та призначив судове засідання для розгляду справи по суті (а. с. 20,21 у т. 2).

Ухвалою від 18.12.2018 господарський суд розгляд справи по суті відклав на 22.01.2019 об 11: 30 (а. с.129,130 у т. 2).

10.01.2019 до суду від позивача надійшла заява від 08.01.2019, вих. № ДНЮ-4/14 про розгляд справи без представника позивача у зв'язку з відсутністю додаткових доказів та пояснень; зазначено про підтримання позову повністю (а.с.131-133 у т.2).

В попередніх судових засіданнях представником позивача позовні вимоги підтримано в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив від 25.10.2018, вих. № ДНЮ-4/192 (а. с.199-205 у т. 1), запереченнях на пояснення відповідача від 14.11.2018, вих. № 211 (а. с. 7-11 у т. 2), від 26.11.2018, вих. № ДНЮ-4/233 (а. с. 22-26 у т. 2), від 13.12.2018, вих. № ДНЮ-4/260 (а. с. 74 - 76 у т. 2).

Представник відповідача в попередніх засіданнях суду заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 16.10.2018, вих. №16/10/18-2 (а. с. 100-105 у т. 1), письмових поясненнях від 09.11.2018, вих. № 09/11/18-4 (а. с.225-228 у т. 1), від 17.12.2018, вих. № 17/12/18-2 (а. с. 85 - 89 у т. 2).

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_1 був присутній в засіданні суду та повідомлений, що з 01.01.2019 представництво в судах першої інстанції повинно здійснюватись виключно адвокатом, за винятком випадків передбачених законом.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

30.09.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області (орендодавець) та ТОВ "Локо Діджітал" (відповідач, орендар) укладено договір оренди №1568 нерухомого майна, що належить до державної власності (а. с.16-18 у т.1) (далі - договір), за п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - майданчик пл. 3,2 кв.м. (реєстровий №04713033.35.БКТЦВК059), що перебуває на балансі Відокремленого підрозділу - "Коростенської дирекції залізничних перевезень" ДТГО "Південно - Західна залізниця", відноситься до сфери управління Міністерства інфраструктури України та знаходиться за адресою: м. Малин, ст. Малин, у смузі полоси відводу залізниці, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість за станом на 31.03.2014 і становить 2170,00 грн. Майно не підлягає приватизації та передачі в суборенду.

Відповідно до п. 1.2. договору майно передається в оренду для встановлення металевої щогли на залізобетонній опорі з метою надання послуг з доступу до Інтернет.

Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання майна (п. 2.1. договору).

Пунктом 2.2. договору погоджено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - серпень 2014 року 79,28 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - вересень 2014 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень 2014 року.

За п. 3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 7.1. договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання - передавання майна, який підписується одночасно з цим договором.

Згідно з п. 10.1. договору, цей договір укладено до 01.04.2015 включно.

Зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (п. 10.3. договору).

Згідно з п. 10.4. договору продовження цього договору здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства, зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору.

У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю за участю балансоутримувача (п. 10.9. договору).

Згідно з п. 10.10. договору майно вважається поверненим орендодавцю та балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання - передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання - передавання при поверненні майна покладається на орендаря.

Пунктом 10.11. договору встановлено, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

Факт приймання-передачі майна в оренду підтверджується підписаним 30.09.2014 між сторонами актом приймання-передавання орендованого нерухомого майна, що належить до державної власності (а.с.19 у т.1).

01.04.2015 між РВ ФДМ України по Житомирській області та відповідачем укладено додатковий договір № 1 (а.с.19 на звороті у т. 1), відповідно до п.1 якого продовжено дію договору до 01.08.2015.

17.07.2015 між РВ ФДМ України по Житомирській області та відповідачем укладено Додатковий договір № 2 (а.с.20 у т.1), відповідно до п.1 якого продовжено дію договору до 31.12.2015 включно.

У зв'язку з утворенням Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23.02.2012 № 4442-VI, постанови КМУ "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" від 25.06.2014 № 200 та керуючись ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", 04.03.2016 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (позивач) та відповідачем укладено додатковий договір до договору оренди нерухомого майна від 30.09.2014 № 1569 (а.с.21 у т.1), згідно з п.1. якого встановлено, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди від 30.09.2014 № 1568 є ПАТ "Укрзалізниця".

У тексті Договору повне найменування - Відокремлений підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" та скорочене - Коростенська дирекція залізничних перевезень, зазначено замінити відповідно до наказу від 01.12.2015 № 001 на Виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та скорочена назва - Виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень (п. 2. додаткового договору).

Також у п. 3 додаткового договору викладено в новій редакції пункти договору.

Відтак, пунктом 3.1. договору передбачено, що орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 року становить 124,28 грн. без ПДВ.

Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2015 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п 3.6. договору, зокрема, що орендна плата 100 % перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця. Одержувач коштів - Виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

За п. 10.1. договору він діє з 01.12.2015 до 31.03.2016 включно.

04.03.2016 між позивачем та відповідачем підписано Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна (а.с.22 на зв., 23 у т.1), за п. 1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - майданчик, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Малин, ст. Малин, у смузі полоси відводу залізниці, площею 3,2 кв.м., вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.03.2014 і становить за незалежною оцінкою 2170,00 грн.

Відповідно до п. 2 вказаного Акту об'єкт оренди обліковується на балансі Виробничого підрозділу Коростенська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця".

Між сторонами укладались додаткові договори, якими вносились зміни у п. 10.1 Договору розділу 10 "Строк чинності, умови зміни та припинення Договору", а також до п.3.1 розділу 3 "Орендна плата" (а.с.24 та на звороті, 25, 26, 27 та на звороті у т.1)

Регіональною філією "Південно-західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" направлено на адресу відповідача лист від 20.03.2018, вих. № НЗР-5/277 (а.с.28 у т.1), про що свідчить фіскальний чек та опис вкладення (а.с.30 у т.1), в якому повідомлено, що відповідно до ч. 2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строк дії договору закінчується 31.03.2018; вважає договір таким, що припиняє свою дію (є розірваним) з 01.04.2018; відповідно до п.п. 10.9, 10.10 договору вимагає повернення нерухомого майна за підписаним актом приймання-передачі.

Як вбачається з відстеження за штрих кодом Укрпошти відправлення відповідачем отримано 23.03.2018 (а.с. 31 у т.1).

Виробничим підрозділом Коростенська дирекція залізничних перевезень направлено на адресу відповідача лист від 23.03.2018, вих. № ДН-4/01-4/456 (а.с.32 у т.1), про що свідчить фіскальний чек та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.33 у т.1), в якому також зазначено, що відповідно до ч. 2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у зв'язку з закінченням 31.03.2018 строку дії договору, відповідно до п.п.10.9, 10.10 договору вимагає повернення нерухомого майна за підписаним актом приймання-передачі.

Як вбачається з відстеження за штрих кодом Укрпошти відправлення відповідачем отримано 26.03.2018 (а.с.34 на звороті у т.1).

В матеріалах справи містяться акти від 11.04.2018 та від 02.07.2018 (а.с.35,36 у т.1), з яких вбачається, що спірне майно орендарем не вивільнено та відповідно до акту приймання - передавання не повернуто.

Виробничим підрозділом Коростенська дирекція залізничних перевезень направлено на адресу відповідача лист від 10.07.2018, вих. № ДН-4-01-4/108 (а.с.46 у т.1), про що свідчить фіскальний чек та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 47,48 у т.1), в якому повторно викладено вимогу про повернення нерухомого майна за підписаним актом приймання-передачі; додатково попереджено, що в разі не повернення виникне необхідність звернутися до суду з позовом про спонукання до повернення майна.

Як вбачається з відстеження за штрих кодом Укрпошти відправлення відповідачем отримано 12.07.2018 (а.с.49 на звороті у т.1).

Позивачем у позовній заяві наголошується на тому, що він не погоджується на продовження строку дії договору та вимагає повернення спірного майна переданого в оренду відповідачу на підставі договору.

Відповідач заперечує проти позову посилаючись на такі підстави:

- з метою надання послуг безпроводового доступу до мережі Інтернет пасажирам потягу Інтерсіті+ та іншим користувачам, 30.09.2014 між РВ ФДМУ по Житомирській області та відповідачем укладено договір оренди № 1568;

- в додатковому договорі до вказаного договору оренди в новій редакції (а. с. 135,136 у т.1) вказано термін його дії до 31.08.2017, проте сам договір отримано лише 08.11.2017, що суттєво порушило права відповідача і будь-яких дій з боку орендодавця з питання подальшого продовження договірних відносин між сторонами не було;

- в новій редакції додаткового договору у п. 1 вбачається одностороння зміна умов договору оренди з боку позивача - можливість його дострокового розірвання, що також порушує право відповідача як орендаря, порівняно з умовами основного договору оренди № 1568 та є зловживанням правами у розумінні ч. 3 ст. 13 ЦК України;

- додатковий договір діє в запропонованій ним редакції у зв'язку з направленням позивачу 13.11.2017 листа № 13/11/17-1 щодо прийняття вимог відповідача викладених у протоколі розбіжностей доданого до підписаного ним додаткового договору та невирішенням їх в порядку ч. 5 ст. 181, ч. 4 ст. 188 ГК України;

- щодо заявленої суми неустойки зазначено про відсутність підстав для її стягнення, оскільки згідно з актом звірки взаєморозрахунків від 01.05.2018, підписаного позивачем, сальдо станом на 01.05.2018 становить переплату у розмірі 8661,90 грн.;

- до укладення між сторонами договору оренди, 29.09.2011 між Державною адміністрацією залізничного транспорту України і ТОВ "Локо Діджітал" укладено договір про співробітництво №210/2011-НЮ від 30.09.2011, який станом на дату розгляду справи є діючим та на виконання якого відповідач за власні кошти збудував найбільшу волоконно-оптичну магістральну мережу, яка охоплює Київську, Львівську, Полтавську, Донецьку, Харківську, Черкаську, Житомирську, Рівненську, Хмельницьку області, а також місто Київ; на виконання умов зазначеного договору та для належної роботи телекомунікаційної мережі між відповідачем та структурними підрозділами Укрзалізниці укладено більше 200 договорів; відповідачем сплачуються всі платежі за договором оренди, з боку позивача будь-яких претензій щодо прийняття орендної плати не було.

2. Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування.

2.1. Щодо встановлення обставин, пов'язаних з утворенням ПАТ "Укрзалізниця" та передачею спірного майна до його статутного капіталу.

Відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", а також постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено ПАТ "Укрзалізниця". Засновником ПАТ "Укрзалізниця" є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 6 ст. 2 вказаного Закону та ч. 2 загальних положень Статуту ПАТ "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735, ПАТ "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Положеннями ст. 20 Статуту ПАТ "Укрзалізниця" передбачено, що Товариство має у власності майно, що внесене до його статутного капіталу. За приписами п.п. 1, 2 Постанови Кабінет Міністрів України № 200 від 25.06.2014 на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1 було утворено ПАТ "Українська залізниця", статутний капітал якого сформовано шляхом внесення до нього, зокрема, майна підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.

Частиною 2 статті 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди.

Аналогічні положення щодо правонаступництва у разі зміни власника речі, переданої у найм, містяться у статті 770 ЦК України.

За загальним правилом наймодавець, який передав право власності на річ, або новий наймодавець мають попередити наймача про заміну сторони у договорі найму. В разі нездійснення такого попередження виконання наймачем своїх обов'язків на користь первісного наймодавця буде вважатися належним виконанням ним договору найму.

Отже, у розумінні наведених приписів орендар у будь-якому випадку не звільняється від виконання свого зобов'язання зі сплати орендної плати за користування майном будь-то первісному чи новому орендодавцю.

Як вбачається із Зведеного переліку майна Державного територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця", що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця", затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015, спірне майно по справі включено до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця" (а.с.37,38 у т.1).

Отже, виходячи з аналізу вищенаведених норм законодавства та наявних в матеріалах справи документів ПАТ "Укрзалізниця" набуло право власності на нерухоме майно - майданчик, розташований за адресою: Житомирська область, м. Малин, станція Малин, у смузі полоси відводу залізниці, площею 3,2 кв.м. та стало орендодавцем за договором оренди № 1568 від 30.09.2014, укладеним з відповідачем.

На виконання умов додаткового договору від 04.03.2016 до договору оренди від 30.09.2014 № 1568, ПАТ "Укрзалізниця" передано ТОВ "Локо Діджітал" нерухоме майно, яке є об'єктом оренди, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 04.03.2016 (а. с.22 на звороті та 23 у т.1).

2.2. Щодо встановлення обставин, пов'язаних терміном дії договору оренди №1568 від 30.09.2014.

За п.10.3. договору оренди № 1568 від 30.09.2014 зміни до його умов або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою особою.

Згідно з п.10.4. договору оренди сторонами передбачено, що продовження цього договору здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства, зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 10.6 договору оренди його чинність припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; ліквідації орендаря (юридичної особи); банкрутства орендаря.

Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За ч. 4 ст. 284 ГК України, ч.ч. 1,2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які ним були передбачені.

За приписами ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов’язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з п. 10.1. договору оренди, цей договір укладено до 01.04.2015 включно (а. с.16-18 у т.1).

В подальшому термін договору сторонами продовжувався. Так, відповідно до п.1. додаткового договору від 11.04.2016 (а. с. 24 у т.1) продовжено дію договору до 30.06.2016 включно.

Згідно з п. 1 додаткового договору від 27.07.2016 (а. с. 24 на звороті у т.1) зазначено, що цей договір діє з 01.07.2016 до 31.07.2016 включно.

Згідно з п. 1 додаткового договору 6 від 21.09.2016 (а. с. 25 у т.1) цей договір діє з 01.08.2016 до 31.10.2016 включно.

Згідно з п. 1 додаткового договору від 18.11.2016 (а. с. 26 у т.1) орендна плата, визначена за домовленістю сторін, з 01.10.2016 становить 131,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 1 додаткового договору від 13.12.2016 (а. с. 27 у т.1) погоджено, що цей договір діє з 01.11.2016 до 31.03.2017 включно.

Пунктом 1 додаткового договору від 27.04.2017 (а. с. 27 на звороті у т.1) погоджено, що цей договір діє з 01.04.2017 до 30.06.2017 включно.

Крім того, за даними відповідача викладеними у відзиві на позовну заяву (а.с.100-105 у т.1), 25.07.2017 позивачем було відправлено на електронну адресу відповідача додатковий договір до договору оренди нерухомого майна від 30.09.2014 № 1568 (а. с. 130 у т. 1), згідно з яким зазначено строк його дії з 01.07.2017 до 31.08.2017. За даними відповідача, вказаний примірник договору ним підписано, відправлений позивачу рекомендованим листом від 01.08.2017 № 02/08/17-3 та отриманий позивачем 08.08.2017 (а. с. 131-134 у т. 1), однак на адресу відповідача підписаний сторонами договір не надійшов. Позивачем зазначений додатковий договір до суду не надано.

08.11.2017 відповідач отримав підписаний позивачем проект додаткового договору (а. с. 135,136 у т.1), в якому зазначено термін його дії з 01.07.2017 до 31.08.2017 включно та внесено зміни в розділ 5 "Обов'язки орендаря": доповнено п. 5.14 в такій редакції: "Орендар зобов'язується повернути майно з оренди у місячний термін після отримання попередження про припинення або дострокове припинення цього договору".

Відповідач підписав додатковий договір з протоколом розбіжностей (а. с.137 у т.1), які направлено позивачу згідно з листом від 13.11.2017, вих. № 13/11/17-1 (а. с. 138,139 у т.1) та отримано позивачем, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с.140,141 у т.1).

Відповідно до протоколу розбіжностей від 13.11.2017 до додаткового договору до оренди нерухомого майна № 1568 від 30.09.2014 (а. с. 137 у т.1) позивачу запропоновано виключити п. 5.14. договору оренди та викласти п. 10.1. договору оренди у такій редакції: "Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 01.07.2017 до 31.05.2020 включно. Термін договору визначено відповідно до ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"".

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів направлення на адресу відповідача зазначеного договору з протоколом розбіжностей, після його розгляду позивачем.

В той же час, що 20.03.2018 позивач звернувся до відповідача з листом від 20.03.2018 № НЗР-5/277 про повернення майна на протязі 3-х робочих днів після закінчення договору оренди, оскільки позивач вважає, що договір оренди є таким, що припиняє свою дію (розірваним) з 01.04.2018 (а. с. 28 у т.1).

Іншими листами від 05.12.2017, від 23.03.2018, від 10.07.2018 позивач вимагав від відповідача повернути орендоване майно (а. с. 32, 46, 142 у т. 1).

Разом з тим, як зазначено у п.10.1. додаткового договору від 27.04.2017 (а.с.27 у т.1), дію договору оренди продовжено на 3 місяці - з 01.04.2017 до 30.06.2017 включно.

Таким чином, позивач повинен був направити відповідачу відповідний лист про припинення договору оренди в термін, визначений ст. 764 ЦК України.

Враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов висновку, що зазначені листи відповідача від 05.12.2017, 20.03.2018, 23.03.2018, 10.07.2018 не можуть бути розцінені, як підстава для припинення дії договору оренди в порядку ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору відповідачу не направлялися.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що договір оренди продовжувався на кожні наступні 3 місяці без укладення додаткових договорів.

Крім того, позивач належним чином не обґрунтував обставину щодо припинення дії договору оренди саме 31.03.2018, оскільки відповідно до додаткового договору від 27.04.2017 (а. с. 27 у т.1) продовжено дію договору оренди до 30.06.2017 включно.

Одночасно, слід зазначити, що надана до справи копія додаткового договору (а.с.134,135 у т.1), згідно з яким строк дії визначено з 01.07.2017 по 31.08.2017 судом до уваги не береться, оскільки не містить його дати.

3. Висновки господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.

3.1. Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача повернути орендоване нерухоме майно.

Позивач, який набув права повного господарського відання спірним нерухомим майном, фактично повідомив відповідача про свою незгоду продовжувати орендні відносини і необхідність повернути орендоване майно, однак суду не надано жодного надісланого відповідачу повідомлення про припинення дії договору оренди, яке мало бути вчинене протягом місяця після закінчення дії договору оренди, тобто протягом місяця після 31.03.2018, чи після 30.06.2018, чи після 30.09.2018.

Таким чином, на думку суду, оскільки, позивачем не дотримано вимоги пункту 10.3 договору оренди та вимог чинного законодавства, дія договору оренди нерухомого майна № 1568 від 30.09.2014 про оренду нерухомого майна - майданчик площею 3,2 кв.м. (реєстровий номер 04713033.35.БКТЦВК059), який знаходиться за адресою: м. Малин, ст. Малин, у смузі полоси відводу залізниці не припинена.

Крім того, судом взято до уваги, що 29.09.2011 між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та ТОВ "Локо Діджітал" укладено договір про співробітництво № 210/2011-НЮ від 30.09.2011 (а. с. 230 - 235 у т. 1), відповідно до п. 2.1. якого предметом цього договору є співробітництво сторін з питань створення та експлуатації телекомунікаційної мережі безпроводового доступу з метою надання сучасних телекомунікаційних послуг доступу до мережі Інтернет пасажирам пасажирських поїздів, іншим користувачам та задоволення технологічних потреб Укрзалізниці (Залізниць України) в безпроводових широкосмугових каналах зв'язку.

Також, на виконання зазначеного договору про співробітництво між сторонами укладено ряд інших договорів, зокрема, про надання місця в кабельній каналізації електрозв'язку (ЗПТ) (а. с. 90-92 у т. 2), які забезпечують функціонування орендованого майна разом з необхідними комунікаціями, як цілісної системи технологічного процесу.

01.10.2014 та 22.12.2014 між ТОВ "Локо Діджітал" та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно - Західна залізниця" укладено договори про відшкодування витрат балансоутримувача № ПЗ/ДН-4-146778/НЮ від 22.12.2014 та № ПЗ/ДН-4-146776/НЮ від 22.12.2014, з додатками та додатковими угодами до них (а. с. 27-44 у т. 2), за умовами якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт майданчика, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі.

Зазначені договори та додаткові угоди до нього є чинними та укладені між сторонами для забезпечення належного функціонування орендованого майна за договором № 1568 від 30.09.2014, за ними регулярно здійснюються платежі (а. с. 47 та на звороті, 124 у т. 2).

Тому, вищевказані правочини укладались між сторонами з метою забезпечення надання послуг безпроводного доступу до мережі інтернет пасажирам швидкісних потягів та іншим користувачам на комерційній основі.

ТОВ "Локо Діджітал" станом на дату розгляду справи продовжує користуватися об'єктом оренди, сплачувати орендну плату та інші платежі по вищевказаним договорам. Всі сплачені відповідачем платежі прийнято позивачем.

За таких обставин суд приходить до висновку, про відмову в задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача повернути орендоване нерухоме майно - майданчик площею 3,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Малин, станція Малин, у смузі полоси відводу залізниці, враховуючи, крім того, таке.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів” суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 даного Закону здійснюючи правосуддя, суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Конституційний Суд України у п.п. 4.1. п. 4 Рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 КК України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) у справі № 1-33/2004 від 02.11.2004, відмітив, що відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема, у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай, справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України, зокрема, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави”.

Принцип верховенства права та справедливості є універсальним, як для кримінального, так і для господарського, адміністративного та цивільного судочинства.

3.2. Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 1243,12 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном, посилаючись на п. 10.11 договору оренди та ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки дія договору оренди не припинена, у відповідача не виникло підстав для повернення позивачу майна з оренди, вимога про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення майна не підлягає задоволенню.

За ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

4. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розподіл судових витрат врегульовано ст. 129 ГПК України, п. 4 якої передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 40081221) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" (01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла II, буд. 4/6, корпус "В", кімн.807, код ЄДРПОУ 37819980) про зобов'язання повернути орендоване нерухоме майно.

2. Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 40081221) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" (01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла II, буд. 4/6, корпус "В", кімн.807, код ЄДРПОУ 37819980) про стягнення 1243,12 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 25.01.19

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 -в справу

2,3 - сторонам (реком. з повідомл.)