Ухвала суду № 79396723, 24.01.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

24.01.2019 Справа № 905/2467/16

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Зекунова Е.В., суддів Курило Г.Є., Паляниця Ю.О. за участю секретаря судового засідання Поліщук А.І. розглянув матеріали заяви Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” про відстрочення виконання судового рішення у справі №905/2467/16 за позовом Публічного акціонерного товариства “УКРТРАНСГАЗ” до Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” про стягнення 101990912,84 грн., -

За участю представників сторін:

від позивача (стягувача) – ОСОБА_1 представник за довіреністю №1-301 від 29.12.2018 (адвокат)

від відповідача (божника) – не з’явились

ВСТАНОВИВ

19.03.2018 господарським судом Донецької області прийнято рішення, яким було стягнуто з Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” на користь Публічного акціонерного товариства “УКРТРАНСГАЗ” суму основного боргу у розмірі 9540261,80 грн., пені у розмірі 1377875,11грн., 3% річних у розмірі 87954,03 грн., інфляційних втрат у розмірі 2808967,75 грн. та витрати зі сплати судового збору.

На виконання вказаних рішень видано накази господарського суду Донецької області від 20.04.2018.

14.01.2019 до господарського суду Донецької області надійшла заява Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” про відстрочення виконання судового рішення..

Заява обґрунтована тим, що на даний час у відповідача склалися обставини, які істотно ускладнюють виконання судового рішення, у зв’язку з чим ПАТ “Донецькоблгаз” просило відстрочити виконання рішення строком на один календарний рік.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області від 14.01.2019 призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв’язку із закінчення повноважень головуючого судді Кротінової О.В. та перебуванням судді Чорненької І.К. у відпустці.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2019 головуючим суддею по даній справі призначено суддю Зекунова Е.В., суддів Курило Г.Є. та Паляниця Ю.О.

Ухвалою від 15.01.2019 заява Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” про відстрочення виконання судового рішення призначена до розгляду у судовому засіданні на 24.01.2019.

У судове засідання представники заявника не з’явилися.

Представник ПАТ “УКРТРАНСГАЗ” у судовому засіданні проти задоволення заяви заперечував посилаючись на скрутний фінансовий стан позивача, тривалу заборгованість ПАТ “Донецькоблгаз” та відсутність виключних обставин у боржника, які дають підстави для відстрочення виконання судового рішення.

З урахуванням того, що відсутність представника заявника не є перешкодою для вирішення відповідного питання, суд розглядає по суті заяву Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” та зазначає наступне.

Щодо підстав для надання відстрочки виконання рішення та необхідності врахування матеріальних інтересів та фінансового стану сторін.

Відповідно до частин 3, 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

За змістом підпункту 7.1.1. підпункту 7.1. пункту 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (далі - Постанова ПВГСУ від 17.10.2012 № 9) відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Згідно з підпунктом 7.2. пункту 7 вказаної Постанови підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» визначено, що при вирішенні заяв сторони про відстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувану, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

В основу судового рішення про надання відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку виконання рішення суди повинні врахувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Разом з тим Відповідач у своїй заяві про відстрочку виконання рішення суду підставами для такого відстрочення вказує складене економічне та політичне становище в Україні, загрозу банкрутства, недостатність грошових коштів на банківських рахунках підприємства та наявність значної кількості відкритих виконавчих проваджень, де ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» є боржником.

Зазначені Відповідачем підстави для надання відстрочення виконання судового рішення, не носять особливий і надзвичайний характер, та не є такими виключними обставинами, які б давали підстави для надання Відповідачу відстрочки виконання рішення суду.

Згідно пунктом 1.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» за загальним правилом закріпленим у частині 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання через відсутність у нього необхідних коштів. Тому у випадках порушення грошового зобов’язання суди не повинні приймати доводи боржника про неможливість виконання зобов’язання через відсутність коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України), або відсутність вини (статті 614,617 Цивільного кодексу України, стаття 218 Господарського кодексу України).

Таким чином, посилання Відповідача на відсутність грошових коштів не є підставою для відстрочення виконання рішення суду.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Ризик при здійсненні підприємницької діяльності суб’єктом господарювання є звичайним явищем, яке не повинно впливати на обов’язковість дотримання та виконання таким суб’єктом взятих на себе договірних зобов’язань, безспірність яких підтверджена рішенням суду.

При цьому, відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак посилання Відповідача на загрозу банкрутства не підтверджене належними та допустимими доказами і свідчить про те, що вищезазначена обставина не ускладнює та не унеможливлює виконання рішення суду.

Суд звертає увагу, що АТ «Укртрансгаз» здійснює суспільно-важливу і стратегічну функцію по своєчасному й безперебійному забезпеченню суб’єктів господарювання та соціальної сфери України природним газом.

Основною діяльністю Позивача є діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою та діяльність із зберігання (закачування, відбору) природного газу в сховищах природного газу, які є основними джерелами доходів Позивача.

АТ «Укртрансгаз», надаючи послуги із транспортування та зі зберігання (закачування, відбору) природного газу, здійснює підприємницьку діяльність, яка має на меті отримання прибутку за рахунок коштів замовників таких послуг, які останні зобов’язані сплачувати за отримані послуги.

Згідно пояснень представника позивача, АТ «Укртрансгаз» зобов’язаний щомісяця відраховувати значні суми, що підлягають обов’язковій сплаті до Державного бюджету України та державних цільових фондів, що є важливим елементом формування їх доходної частини, а також для виплати заробітної плати працівникам АТ «Укртрансгаз». В рамках міжнародних угод, укладених між АТ «Укртрансгаз» та іноземними банками, з метою модернізації газотранспортної системи України та впровадження сучасних технологій, Позивачем були залучені для цього необхідні кредитні ресурси.

Таким чином, необхідність врахування майнових інтересів сторін справи свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення.

Також слід зазначити, що як Відповідач так і Позивач несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики. Тяжка економічна ситуація в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін.

Щодо посилання Відповідача на значну кількість відкритих виконавчих проваджень про стягнення боргів не свідчить про існування підстав для відстрочення виконання рішення суду, оскільки ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» надано інформацію лише щодо наявності відкритих виконавчих проваджень, проте не надано доказів, що свідчать про неможливість виконання цих виконавчих проваджень, зокрема, і виконавчого провадження № 57989761 за рахунок звернення стягнення на майно боржника, що передбачено положеннями Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо обов’язковості виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 129 1 Конституції України судові рішення є обов’язковими до виконання.

Слід також зазначити, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008).

Водночас, оскільки п.1 ст.6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції», у справі "Бурдов проти Росії", у справі «Ясюнієне проти Литви»),

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватись як невід’ємна частина «судового розгляду».

У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права Позивача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувана та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.03.2018 у справі №905/2467/16 з Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” стягнута заборгованість перед ПАТ “Укртрансгаз” за актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами №01-14-1109011041/Н09 від 31.01.2014р., №02-14-1109011041/Н09 від 28.02.2014р., №03-14-1109011041/Н09 від 31.03.2014р., №04-14-1109011041/Н09 від 30.04.2014р., №05-14-1109011041/Н09 від 31.05.2014р., №06-14-1109011041/Н09 від 30.06.2014р., №07-14-1109011041/Н09 від 31.07.2014р., №08-14-1109011041/Н09 від 31.08.2014р., №09-14-1109011041/Н09 від 30.09.2014р., №10-14-1109011041/Н09 від 31.10.2014р., №11-14-1109011041/Н09 від 30.11.2014р., №12-14-1109011041/Н09 від 31.12.2014р., №01-15-1109011041/Н09 від 31.01.2015р., №02-15-1109011041/Н09 від 28.02.2015р., №03-15-1109011041/Н09 від 31.03.2015р., №04-15-1109011041/Н09 від 30.04.2015р., №05-15-1109011041/Н09 від 31.05.2015р., №06-15-1109011041/Н09 від 30.06.2015р., №07-15-1109011041/Н09 від 31.07.2015р., №08-15-1109011041/Н09 від 31.08.2015р., №09-15-1109011041/Н09 від 30.09.2015р., №10-15-1109011041/Н09 від 31.10.2015р., №11-15-1109011041/Н09 від 30.11.2015р., №12-15-1109011041/Н09 від 31.12.2015р., №01-16-1109011041/Н09 від 31.01.2016р., №02-16-1109011041/Н09 від 29.02.2016р., №03-16-1109011041/Н09 від 31.03.2016р., №04-16-1109011041/Н09 від 30.04.2016р., №05-16-1109011041/Н09 від 31.05.2016р., №06-16-1109011041/Н09 від 30.06.2016р.

Отже, рішенням суду у справі №905/2467/16 від 19.03.2018 з відповідача була стягнута заборгованість, яка фактично виникла у період з 2014 по 2016 роки, а прострочення виконання зобов’язань складало від 3 до 5 років.

Відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до частини 4 статті 331 ГПК України суд вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Так із заяви Відповідача про надання відстрочки виконання рішення вбачається, що останній просить надати відстрочку виконання рішення Господарського суду Донецької області від 19.03.2018 по справі № 905/2467/16 на один рік.

Разом з тим, рішення господарського суду Донецької області по справі № 905/2467/16 ухвалено судом першої інстанції 19.03.2018, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.07.2018 рішення суду першої інстанції залишено без змін, отже датою ухвалення рішення є саме дата прийняття рішення судом першої інстанції - 19.03.2018, відтак строк в один рік має обраховуватись саме від цієї дати.

Крім того, Відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження того, що через сплив проміжку часу в один рік з дня ухвалення рішення по справі № 905/2467/16, тобто з 19.03.2019 боржник зможе виконати судове рішення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Частиною 5 ст.331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Частинами 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

З викладених норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, однак у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може відстрочити таке виконання.

Тобто, передбачена процесуальним законодавством можливість суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочити виконання рішення не є безумовною, адже передбачає доведення заявником дійсного існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

За змістом ст.ст. 73, 74 Господарського просувального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

В той же час, відповідачем у поданій до суду заяві не наведено існування виняткових обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду у даній справі та доказів того, що в разі відстрочки виконання рішення відповідна заборгованість дійсно буде погашена.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз”.

Керуючись ст.ст.18, 73, 74, 233, 234, 256, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволення заяви Публічного акціонерного товариства “По газопостачанню та газифікації “Донецькоблгаз” про відстрочення виконання судового рішення у справі №905/2467/16 - відмовити.

Ухвала набрала чинності з моменту її підписання – 24.01.2019 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому параграфом 1 глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Головуючий суддя Е.В. Зекунов

Суддя Г.Є. Курило

Суддя Ю.О.Паляниця