Рішення № 79396687, 23.01.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.01.2019 Справа № 905/1822/18

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В. при секретарі судового засідання Шакуровій І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЧАР ГРУП”, м. Бахмут Донецької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрелектромережбуд”, м.Бахмут Донецької області

про стягнення заборгованості за договором оренди спецтехніки №16/02/17-О від 16.02.2017р. у розмірі 20 402,05 грн., з яких 16 704,00 грн. – сума основного боргу, 458,55 грн. – 3% річних, 3 239,50 грн. – інфляційні витрати, -

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за ордером АА №136635 від 21.11.2018р.

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 30.10.2018р.

У судовому засіданні 26.12.2018р. оголошено перерву до 23.01.2019 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю “ОЧАР ГРУП”, м. Бахмут Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрелектромережбуд”, м. Бахмут Донецької області про стягнення заборгованості за договором оренди спецтехніки №16/02/17-О від 16.02.2017р. у розмірі 20402,05 грн., з яких 16 704,00 грн. – сума основного боргу, 458,55 грн. – 3% річних, 3239,50 грн. – інфляційні витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди спецтехніки №16/02/17-О від 16.02.2017р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних та інфляційних витрат.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.222 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 626, 629, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 129, 162-164 Господарського процесуального кодексу України.

З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1822/18 визначено суддю Чернову О.В.

Ухвалою судді господарського суду Донецької області від 04.10.2018р. позов прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі №905/1822/18.

29 жовтня 2018 року через канцелярію господарського суду Донецької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 26.10.2018р., у якому відповідач просить визнати поважними причини пропуску встановленого судом строку для подання відзиву на позовну заяву та відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідно до ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається у строк, встановлений судом, який не може бути меншим п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У матеріалах справи (аркуш справи 37) наявне повідомлення про вручення Відповідачу 11 жовтня 2018 року ухвали суду від 04 жовтня 2018 року про відкриття провадження у справі.

У зв'язку з цим суд приходить до висновку, що Відповідачем не порушено строк для надання відзиву на позов. Заперечуючи проти задоволення позову, Відповідач посилається на те, що у нього відсутні первинні документи, якими Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, а Позивач не надав доказів щодо дати, коли саме було виставлено рахунок-фактуру № 6 для оплати, тому неможливо встановити строк виникнення у Відповідача обов'язку оплатити надані послуги. Крім того, Відповідач вказує на те, що у рахунку-фактурі, наданому суду, відсутні дані щодо договору, на підставі якого він був виставлений, а сам рахунок-фактура виданий за два дні до складення акту прийому виконаних робіт (наданих послуг), тобто до моменту надання послуг. Відповідач стверджує, що Позивач надав суду акт надання послуг замість акту прийому виконаних робіт як це передбачено п. 4.3 договору оренди спецтехніки № 16/02/17-О, а в акті вказаний номер договору, що відрізняється від спірного договору оренди.

Разом з відзивом Відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру витрат Позивача на професійну правничу допомогу до 5 % від суми задоволених позовних вимог. Як на підставу для задоволення клопотання вказує, що складність справи досить низька і Позивач не надав до суду детальний опис робіт (послуг), які були надані адвокатом.

З відповіддю на відзив Позивач надав нотаріально завірені заяви свідків як доказ того факту, що Відповідачу було вручено рахунок-фактуру, а також факту відображення наданих послуг за правилами бухгалтерського обліку. Позивач вказує, що умовами договору не визначено порядок направлення рахунку-фактури Відповідачу. Позивач також наполягає на обґрунтованості розрахунку витрат на професійну правову допомогу. Разом з відповіддю на відзив Позивач подав заперечення на клопотання Відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, у якому, посилаючись на Інтернет-публікації щодо аналізу ринку адвокатських послуг, наполягає на повній компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Окрім того, Позивач подав до суду заяву про те, що докази витрат на професійну правничу допомогу, які не були включені ним до попереднього розрахунку будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.

У підготовчому судовому засіданні 29.11.2018р. судом закрито підготовче провадження та призначено справу №905/1822/18 до розгляду по суті на 26.12.2018 р.

21.12.2018 року від відповідача надійшли заперечення від 20.12.2018р., проти прийняття відповіді на відзив у зв’язку з пропущенням строку її надання, оскільки строк на їх подання не поновлювався. Крім того, відповідачем зазначено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів отримання відповідачем направленої претензії від 06.10.2017р., оскільки з копії опису вкладення до цінного листа на адресу ТОВ «Укрелектромережбуд» не вбачається, яка саме претензія направлена. Крім того, відповідач зазначає, що надані позивачем заяви свідків не є належними доказами у розумінні ч.2 ст.87 ГПК України. Також, останнім зазначено щодо невірного розрахунку 3% річних та інфляційних витрат з восьмого дня від дати отримання претензії. Разом з цим, відповідач заперечує проти заявлених позивачем судових витрат на правничу допомогу, оскільки наданий позивачем акт прийому – передачі наданих послуг з правової допомоги не містить детального опису виконаних робіт за цією справою. При цьому, відповідач вказує на неналежність доказу оплати наданих послуг – платіжного доручення №192 від 14.09.18р., оскільки в останньому не зазначено ані договору, ані акту приймання – передачі послуг за якими здійснено оплату.

Представник позивача у судовому засіданні 21.01.2019р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 210 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВСТАНОВИВ:

16 лютого 2017 року між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) було укладено договір оренди спецтехніки № 16/02/17-О (далі — Договір), згідно з п.1.1 якого Орендодавець зобов'язується передати Орендареві у строкове платне користування, а Орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування вантажопідйомну техніку, спеціалізовану автотранспортну техніку, згідно специфікації до Договору, яка є невід'ємною частиною даного Договору, та зобов'язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату. Пунктом 2.1 Договору визначено, що передача спецтехніки оформлюється актом прийому-передачі спецтехніки, який підписується сторонами.

Відповідно до п.3.1. Договору строк оренди спецтехніки — з моменту підписання акту прийому-передачі по 19 лютого 2017 року включно.

Орендна плата та порядок розрахунків між сторонами регулюються розділом 4 Договору, згідно з пунктом 4.1 якого вартість оренди зазначається у специфікації до договору, що є його невід'ємною частиною. Орендна плата за місяць сплачується Орендарем на підставі рахунку-фактури, виставленого Орендодавцем, виходячи з вартості, зазначеної у специфікації та фактичного строку оренди за місяць, на підставі підписаного акту прийому виконаних робіт (наданих послуг) (пункт 4.3 Договору).

За приписами п.4.4. договору розрахунки за цим Договором можуть відбуватися шляхом здійснення авансових, проміжних платежів та/або остаточного розрахунку.

Орендна плата встановлюється у грошовій формі та перераховується Орендарем не пізніше 15 днів після виставленого рахунку-фактури, на розрахунковий рахунок Орендодавця (п. 4.5 Договору).

Розділом 6 встановлено права та обов’язки Орендаря.

Так, пунктом 6.1.2. Договору визначено, що орендар зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з п.7.2. Договору при несплаті орендарем в обумовлені строки грошових коштів за оренду спецтехніки, останній повинен сплатити орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання грошових зобов’язань.

Цей договір діє з моменту підписання його Сторонами до 19.02.2017 року включно.

Договір підписаний Сторонами у встановленому законодавством порядку.

16 лютого 2017 року між Позивачем та Відповідачем було підписано Специфікацію № 1 як додаток № 1 до договору № 16/02/17-О від 16.02.2017. Згідно специфікації механізм, який був визначений як предмет Договору — це автокран КРАЗ КС-55712 (далі — автокран), загальна вартість послуг оренди з ПДВ визначена у сумі 16 704,00 грн.

17 лютого 2017 року сторони підписали акт прийому-передачі автокрана до договору № 16/02/17-О від 16.02.2017 р., відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендатор прийняв в оренду автокран КРАЗ КС-55712.

Крім того ,на виконання умов договору позивачем виставлено відповідачу рахунок - фактуру №6 від 17.02.2017р.

19.02.2017 року сторони підписали акт прийому-передачі автокрана відповідно до умов договору № 16/02/17-О від 16.02.2017 року. Згідно з актом Орендатор повернув Орендодавцю прийнятий в оренду автокран.

Разом з цим, сторонами складено та підписано акт надання послуг № 7 від 19.02.2017р. на загальну вартість послуг з оренди автокрану КРАЗ КС-55712 (з 17.02.2017 по 19.02.2017) у розмірі 16 704,00 грн., належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.18). Зазначений акт підписаний Відповідачем без зауважень, про що останній не заперечує.

В матеріалах справи також міститься копія податкової накладної, з якої вбачається, що Позивач задекларував послугу з оренди автокрану, надану Відповідачу 19.02.2017.

06 жовтня 2017 року позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості за договором оренди №16/02/17-О від 16.02.2017р. у розмірі 16 704,00 грн. , яка отримана відповідачем 06.10.2017р. протягом семи днів від дня її пред’явлення, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №84511 0784123 8 (а.с. 21).

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов’язань за договором оренди спецтехніки №16/02/17-О від 16.02.2017р. у розмірі 16 704,00 грн., внаслідок чого позивачем нараховані 3% річних та інфляційні витрати, останній звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором оренди №16/02/17-О від 16.02.2017р.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні регулюються насамперед положеннями Господарського кодексу України, а також іншими актами господарського законодавства, зокрема - Цивільним кодексом України, а також умовами договору оренди №16/02/17-О від 16.02.2017р.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обов'язків) є, зокрема, договір. Аналогічні положення закріплені і ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч.1 ст. 283, ч.3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №16/02/17-О від 16.02.2017р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов’язання за договором №16/02/17-О від 16.02.2017р. щодо надання майна в оренду виконав на загальну суму 16 704,00 грн., що підтверджується актом надання послуг № 7 від 19.02.2017р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з претензією від 06.10.2018р. про сплату протягом семи днів від дня її пред’явлення заборгованості за договором оренди №16/02/17-О від 16.02.2017р. у розмірі 16 704,00 грн., яка отримана відповідачем 06.10.2017р.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку зі сплати орендної плати в розмірі в сумі 16 704,00 грн. протягом семи днів з дня отримання претензії від 06.10.2017р, а саме до 14.10.2017 року.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем, всупереч ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ч.1 ст. 76 цього Кодексу доказів іншого до матеріалів справи не надано, внаслідок неналежного виконання грошових зобов'язань за договором оренди №16/02/17-О від 16.02.2017р. утворилась та має місце заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 16 704,00 грн.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 16 704,00 грн.

Посилання відповідача на відсутність доказів пред'явлення рахунку – фактури №6 від 17.02.2017р. Судом відхиляються, оскільки ненадання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, тому, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку оплатити виконані роботи.

Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду від 13.07.2018р. у справі №905/915/17.

При цьому, судом не приймаються як належний докази отримання відповідачем рахунку – фактури №6 від 17.02.2017р. наданні позивачем заяви свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах, що узгоджується з ч.2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

Належним та допустимим доказом отримання претензії від 06.10.2017р. є опис вкладення та рекомендоване повідомленням про вручення поштового відправлення №84511 0784123 8, а також роздруківка з офіційного сайту "Укрпошта" (а.с. 21, 22).

Судом не приймається до уваги посилання відповідача на отримання інших документів, ніж зазначені в описі вкладення з підстав недоведення цього факту належними у розумінні ст. 76 ГПК України доказами.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, отже, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог щодо 3% річних за період з 15.10.2017р. по 13.09.2018р., суд дійшов висновку, що їх розмір є арифметично вірним, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 458,55 грн.

Щодо вимог про стягнення інфляційних витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем надано розрахунок індексу інфляції за період з15.10.2017р. по 13.09.2018р., однак зазначений період не є вірними, оскільки індекс інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, що кореспондується з приписами абз. 3 п.3.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Таким чином, Позивач повинен був нарахувати індекс інфляції з листопада 2017р. Отже, підстави для задоволення вимог позивача щодо стягнення інфляційних витрат за жовтень 2017р. відсутні.

Перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог щодо інфляційної індексації за період з 01 листопада 2017р. по 13 вересня 2018р. включно, суд дійшов висновку, що її розмір є арифметично вірним, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в частково в сумі 938,14 грн.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому, згідно з ч.4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Принцип «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Відшкодування витрат на послуги адвоката здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (п.6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013 року).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу Позивач надав суду договір № 8/2018 від 29 серпня 2018 року між ним та адвокатським об'єднанням “Твій захист” (аркуш справи 93), акт прийому-передачі наданих послуг з правової допомоги відповідно до договору № 8/2018 від 29.08.2018, підписаний 14 вересня 2018 року (аркуш справи 23), акт прийому-передачі наданих послуг від 20.12.2018р. (а.с. 123), платіжне доручення № 192 від 14 вересня 2018 року (а.с.35).

Відповідно до п. 1.2 акту прийому-передачі наданих послуг з правової допомоги відповідно до договору № 8/2018 від 29.08.2018 правова допомога по стягненню заборгованості за договором оренди спецтехніки № 16/02/17-О від 16 лютого 2017 року між ТОВ "Очар груп" та ТОВ "Укрелектромережбуд" полягала в наступному: усна правова консультація з вивченням документів, ознайомлення з документами, наявними у Замовника та виявлення документів необхідних як докази для подання позовної заяви, підготовка позовної заяви/або відзиву на позовну заяву (аналіз законодавства, судової практики, підготовка копій документів для суду та сторін, направлення позову до суду, тощо), складання процесуальних судових документів (відзивів, скарг, пояснень тощо). Згідно п. 1.2 цього акту вартість послуг становить 4000 грн.

Пунктом 1 Акту прийому-передачі наданих послуг від 20.12.2018р., підписаного Сторонами, останніми визначено, що відповідно до умов договору №8/2018 від 29.08.2018р. адвокатським об’єднанням наданні наступні послуги: адвокатом прийнята участь у судовому засіданні по справі №905/1822/18 в господарському суді Донецької області з виїздом з м. Києва до м. Харкова – 29.11.2018р.; складені та надані до суду по справі заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу по справі; адвокатом підготовлені пакети документів на відзив по справі з додатками; підготовлено позовну заяву; підготовлена відповідь на відзив відповідача. Загальна вартість послуг складає 5 000,00 грн. Крім того, сторонами, у п.5 вказаного Акту узгоджено, що сума за наданні послуги сплачена платіжним дорученням №192 від 14.09.2018р.

Отже, дослідивши надані позивачем докази в підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що належна до компенсації відповідачем частина витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 4 436,00 грн.

Заперечення відповідача щодо не співмірності розміру витрат на правничу допомогу об’єму наданих адвокатом послуг спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Судові витрати у відповідності до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЧАР ГРУП”, м. Бахмут Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрелектромережбуд”, м.Бахмут Донецької області про стягнення заборгованості за договором оренди спецтехніки №16/02/17-О від 16.02.2017р. у розмірі 20 402,05 грн., з яких 16 704,00 грн. – сума основного боргу, 458,55 грн. – 3% річних, 3 239,50 грн. – інфляційні витрати – задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектромережбуд" (84500, Донецька обл., м. Бахмут, вул. Широка, будинок 6; код ЄДРПОУ 31534814) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Очар груп" (84500, Донецька обл., м. Бахмут, вул. Широка, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 36029333) заборгованість з орендної плати у розмірі 16 704,00 грн., 458,55 грн. – 3 % річних та 938,14 грн. – інфляційні втрати.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектромережбуд" (84500, Донецька обл., м. Бахмут, вул. Широка, будинок 6; код ЄДРПОУ 31534814) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Очар груп" (84500, Донецька обл., м. Бахмут, вул. Широка, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 36029333) судовий збір у розмірі 1 563,25 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 4 436,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення через Господарський суд Донецької області, в порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.В. Чернова

Повний текст рішення складено та підписано 25.01.2019 року.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/