Рішення № 79395881, 23.11.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/12912/18

Номер провадження 2/638/4562/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Грищенко І. О.

за участю секретаря судового засідання Самогньозд О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку,

установив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся 04.09.2018 р. до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з комунального підприємства «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» (код ЄДРПОУ 30234289) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) заборгованість по невиплаченій заробітній платі у загальному розмірі 15815,58 грн., що складається із заробітної плати станом на 02.04.2018 року (день звільнення з урахуванням березня, квітня) у розмірі 11355,15 (одинадцять тисяч триста п’ятдесят п’ять) грн. 15 коп., компенсація за невикористану відпустку (39 днів) – 4460,43 (чотири тисячі чотириста шістдесят) грн. 43 коп. Стягнути з комунального підприємства «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» (код ЄДРПОУ 30234289) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) середній заробіток 181,61 (сто вісімдесят одну) грн. 61 коп. за весь час затримки по день фактичного розрахунку (станом на день звернення до суду – 04.09.2018 р. – 155 днів) – 28149,55 (двадцять вісім тисяч сто сорок дев’ять) грн. 55 коп.

В обґрунтування поданого позову ОСОБА_1 зазначає, що з 05.02.2013 року він працював на посаді водія в комунальному підприємстві «Харківській обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі». 02.04.2018 року у зв’язку з тривалою невиплатою заробітної плати був вимушений звільнитися з займаної посади за п. 1 ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін. З 02.04.2018 року та по теперішній час відповідачем жодних грошових коштів не було виплачено, у зв’язку з чим він вимушений звернутися до суду з даним позовом. За час невиплати заробітної плати утворилась заборгованість по заробітній платі станом на 02.04.2018 року (день звільнення з урахуванням березня, квітня) у розмірі 11355,15 грн., компенсація за невикористану відпустку (39 днів) складає 4460,43 грн., середній заробіток (181,61 грн.) за весь час затримки станом на день звернення до суду (155 днів) – 28149,55 грн., загальна сума заборгованості по заробітній платі та компенсації за затримку розрахунку становить 43965,13 грн.

12.11.2018 р. через канцелярію Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла заява про відмову від частини позовних вимог, в якій ОСОБА_1 просить суд прийняти до розгляду та врахувати при вирішенні справи заяву про відмову ОСОБА_1 від позовних вимог в частині стягнення з відповідача – комунального підприємства «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» (код ЄДРПОУ: 30234289, місцезнаходження: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 5, під’їзд 1, поверх 5) на його, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_2, що зареєстрований за адресою: 61016, АДРЕСА_1, користь середнього заробітку (181,61 грн.) за весь час затримки у проведенні розрахунку до фактичного розрахунку (станом на день звернення до суду – 155 днів) на загальну суму 28149,55 гривень. Інші позовні вимоги задовольнити. Стягнути з відповідача – комунального підприємства «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» (код ЄДРПОУ: 30234289, місцезнаходження: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 5, під’їзд 1, поверх 5) на його, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, що зареєстрований за адресою: 61016, АДРЕСА_1, користь заборгованість по невиплаченій заробітній платі у загальному розмірі 15815,58 гривень, що складається із: заробітної плати станом на 02.04.2018 року (день звільнення з урахуванням березня, квітня) у розмірі 11355,15 гривень, компенсації за невикористану відпустку (39 днів) у розмірі 4460,43 гривні.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. 22.11.2018 р. до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла заява про розгляд справи без участі позивача, в якій він просить розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги просить задовольнити з урахуванням відмови від частини позовних вимог.

В судове засідання відповідач комунальне підприємство «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» не з’явився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Від представника відповідача комунального підприємства «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» – ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності від 20.06.2018 р., надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача, просить суд при вирішенні справи по суті врахувати подані заперечення на позов.

13.11.2018 р. від представника позивача комунального підприємства «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» – ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності від 20.06.2018 р. надійшли заперечення на позов, в яких зазначається, що позовні вимоги позивача необґрунтовані, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню. В обґрунтування поданих заперечень зазначається, що за період з січня по квітень 2018 року включно взагалі відсутні відомості по нарахуванню заробітної плати працівникам підприємства, зокрема, і позивачу ОСОБА_1, а таким чином взагалі фактично неможливо говорити про наявну заборгованість по виплаті заробітної плати працівникам за період з січня по квітень 2018 року, так як остання навіть не була нарахована уповноваженою на те особою. Табелі обліку робочого часу за 2018 рік (січень – квітень) були відсутні в належному вигляді (складені та підписані директором та головним бухгалтером, з печаткою підприємства). Таким чином факти виконання своїх трудових обов’язків згідно чинного трудового законодавства та трудового розпорядку колишнім працівником підприємства ОСОБА_1 (зокрема, вихід на роботу у робочий час підприємства) у 2018 році взагалі не можуть бути підтверджені, адже відсутні належним чином складені та засвідчені табелі обліку робочого часу за січень – квітень 2018 року. Оскільки на підприємстві наразі відсутні належним чином засвідчені і складені табелі обліку робочого часу за період з січня по квітень 2018 року, що унеможливлює встановлення факту виконання своїх трудових обов’язків позивачем – ОСОБА_1, який, в свою чергу, також не надав суду відповідних доказів. Таким чином, наразі факт виконання своїх трудових обов’язків позивачем ОСОБА_1 у встановлений спосіб не підтверджений. Позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки у проведенні розрахунку із заборгованості по виплаті заробітної плати, компенсацію на невикористану відпустку – є похідною від позовної вимоги про стягнення основної заборгованості із заробітної плати, а отже не може бути задоволена окремо від основної позовної вимоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши наявні докази у матеріалах справи, дійшов висновку про таке.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до даних трудової книжки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, 02.04.2018 р. він був звільнений з посади водія легкового автомобіля за угодою сторін комунального підприємства «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі».

В довідці комунального підприємства «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» вих. № 70 від 17.07.2018 р. зазначається, що з 05.02.2013 року ОСОБА_1 працював у комунальному підприємстві «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» на посаді водія та був звільнений 02.04.2018 року за ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. Станом на 02 квітня 2018 року заборгованість по виплаті заробітної плати, згідно табеля обліку робочого часу за січень – лютий (за березень – квітень табеля відсутні складає: заборгованість по заробітній платі станом на 02.04.2018 року (день звільнення) 7446,00 грн.; компенсація за невикористану відпустку (39 днів) 4660,43 грн. Розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 складає 181,61 грн.

Згідно статті 2 КЗпП України право громадян України на працю, – тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, – включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За статтею 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно статей 94, 95 КЗпП України заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно – ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці.

Згідно статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Разом з тим, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3 – рп/2003).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь – які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За ч. 1, ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оскільки позивачу ОСОБА_1 була видана довідка комунальним підприємством «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» № 70 від 17.07.2018 р., це означає, що відповідач фактично визнав наявність у позивача заборгованості по заробітній платі в розмірі 7446,00 грн. та компенсації за невикористану відпустку (39 днів) в розмірі 4460,43 грн., тобто заперечення відповідача в цій частині є голослівними та такими, що спростовуються наявними доказами у матеріалах справи.

Спірним залишається заборгованість по заробітній платі за березень 2018 року та два дні квітня 2018 року. Відповідач посилається на відсутність табелів обліку робочого часу за цей період, а позивач зазначає, що він працював, а відсутність обліку робочого часу відбулася не з його вини.

Враховуючи, що позивач був звільнений із займаної посади 02.04.2018 р., що підтверджується записами трудової книжки ОСОБА_1, аркуш 26, а відповідач не надає суду доказів того, що позивач не виконував фактично свої посадові обов’язки або з ним був проведений фактичний розрахунок при звільненні, а доказування по справі не може ґрунтуватися на припущенні, тому суд відхиляє заперечення відповідача та доходить висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнився 02.04.2018 року, жодних виплат відповідачем проведено не було, тому утворилась заборгованість по заробітній платі станом на 02.04.2018 року у розмірі 11355,15 грн. (7446,00 грн. – заробітна плата за січень, лютий, 3723,00 грн. – заробітна плата за березень, 186,15 грн. – заробітна плата за квітень). Компенсація за невикористану відпустку (39 днів) – 4460,43 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача комунального підприємства «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі станом на 02.04.2018 року у розмірі 15815,58 грн. (11355,15 грн. – заборгованість по заробітній платі та компенсація за невикористану відпустку (39 днів) – 4460,43 грн.)

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 704,80 грн.

На підставі ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 2, 21, 24, 47, 94, 95, 110, 116, 117 КЗпП України, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 23, 76, 77, 80, 81, 141, 142, 258, 259, 263, 264, 430 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до комунального підприємства «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку – задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» (місцезнаходження: м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1 під’їзд, 7 поверх, кімната № 164 – 168, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 30234289) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі станом на 02.04.2018 року у розмірі 15815,58 грн. (п’ятнадцять тисяч вісімсот п’ятнадцять грн. 58 коп.)

Стягнути з комунального підприємства «Харківський обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» (місцезнаходження: м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1 під’їзд, 7 поверх, кімната № 164 – 168, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 30234289) на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.)

Допустити негайне виконання рішення в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: