Рішення № 79395826, 11.01.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/6012/17

(2/199/1131/19)

РІШЕННЯ

Іменем України

11.01.2019 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Гасанової М.Ю.

представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4, треті особи Третя дніпровська державна нотаріальна контора, Четверта дніпровська державна нотаріальна контора та ОСОБА_5, про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом та договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом та договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності.

В обгрунтуванні позовних вимог посилався на те, що 25.12.2010 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, на випадок своєї смерті склав заповіт, за яким заповідав усе належне йому майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, усі майнові права та обов’язки ОСОБА_3. Вказаний заповіт був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за місцем проживання заповідача на дому за адресою: АДРЕСА_1, о 14 год. 41 хв., прочитано вголос особисто ОСОБА_6 та власноручно підписано у присутності нотаріуса. Заповіт був виготовлений нотаріусом за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

04.05.2011 року ОСОБА_6 помер. Після його смерті відкрилась спадщина на все належне йому майно, у зв’язку із чим Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою була відкрита спадкова справа 51111566.

За життя ОСОБА_6 на праві приватної власності належала квартира №18, загальною площею 30,3 кв.м., житловою площею 16,6 кв.м., що складається в цілому з: 1-коридору, 2-санвузла, 3- кухні, 4 - житлової кімнати, 5- вбудованої шафи, І - балкону, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Путилівська, буд. 22. Вказана квартира належала померлому ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого АТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» м.Дніпропетровська 07.02.1997 року за №П-703, зареєстрованого в Дніпропетровському МБТІ та записаного в реєстрову книгу №124 за реєстровим №92.

У липні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 25.12.2010 року, за реєстровим №2393. При цьому інших спадкоємців, які б мали право на отримання обов’язкової частки у спадщині, у спадкодавця не було.

Свідоцтво про право на спадщину на той час ОСОБА_3 не отримував.

У червні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до Амур- Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська із позовною заявою до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання недійсним заповіту від 25.12.2010 року, складеного ОСОБА_8, який помер 04.05.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9, реєстровий номер 2393, де просив визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 від 25.12.2010 року недійсним, та визнати за ним право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, на підставі заповіту від 11.10.2006 року, складеного ОСОБА_6.

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 30.11.2016 року по цивільній справі №199/6864/13-ц, судом визнаний заповіт від 25.12.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9, реєстровий номер 2393, складений ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 04.05.2011 року, - недійсним.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 28.04.2017 року по цивільній справі №199/6864/13-ц дане заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 30.11.2016 року було скасоване.

Позивач зазначив, що ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане йому Четвертою дніпровською державною нотаріальною конторою 01.07.2017 року, та 16.08.2017 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Третьої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_10, за реєстровим 3-813, спірну квартиру за адресою: АДРЕСА_3, продав ОСОБА_2. Від імені продавця ОСОБА_4 на підставі довіреності, посвідченої ОСОБА_11, нотаріусом Магаданського міського нотаріального округу 20.03.2017 року за реєстровим № 1д-1044, діяв ОСОБА_5 (т.1, а.с.79).

Відповідно до змісту вказаного договору купівлі-продажу, ОСОБА_4 продана квартира належала на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер: 3-1488, виданого Четвертою дніпровською державною нотаріальною конторою 01.07.2017 року державним реєстратором ОСОБА_12, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35941396 від 01.07.2017 року, номер запису про право власності 21183137, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 1289373612101.

У свідоцтві про право на спадщину за заповітом, виданому 01.07.2017 року державним нотаріусом Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_12, зазначено, що на підставі заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_13 11.10.2006 року за реєстровим №6467, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_6, а саме: квартири АДРЕСА_4 є його син ОСОБА_4.

Позивач вказав, що згідно з матеріалами спадкової справи після смерті ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 04.05.2011 року, номер у спадковому реєстрі №51111566, за життя ОСОБА_6 складав три заповіти, кожен з наступних заповітів, складених пізніше, повністю скасовував попередній заповіт, а саме:: заповіт від 04.12.2001 року, посвідчений державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_14 та зареєстрований в реєстрі за №3-2037 - на випадок своєї смерті ОСОБА_6 здійснив розпорядження, за яким заповідав усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати на день смерті і на яке за законом матиме право,- ОСОБА_15; заповіт від 11.10.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_13 та зареєстрований в реєстрі за №6467 - на випадок своєї смерті ОСОБА_6 здійснив розпорядження, за яким заповідав належне йому майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов’язки, які належатимуть на час посвідчення заповіту, а також ті права та обов’язки, які належатимуть на день смерті, - ОСОБА_4; заповіт від 25.12.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №2393 - на випадок своєї смерті ОСОБА_6 здійснив розпорядження, за яким заповідав усе належне йому майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов’язки, які належать йому на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов’язки, які належатимуть йому на день смерті, - ОСОБА_3.

Видаючи 01.07.2017 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом, серія та номер 3-1488, та приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером: 35941396 від 01.07.2017 року, за ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_5, державним нотаріусом Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_12 не враховано, що заповіт від 25.12.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №2393, є чинним, не скасованим, а отже є таким, що повністю скасовує попередній заповіт від 11.10.2006 року; державним нотаріусом не було перевірено чи було чинним на момент видачі свідоцтва та реєстрації права власності за ОСОБА_4 заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 30.11.2016 року по цивільній справі №199/6864/13-ц, оскільки згідно з ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 28.04.2017 року по цивільній справі №199/6864/13-ц дане заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 30.11.2016 року було скасоване повністю, що не відповідає положенням ч.2 ст.1269 Цивільного кодексу України та підпункту 3.3. Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, відповідно до яких не допускається приймати заяви про прийняття спадщини, про відмову від неї або заяви про їх відкликання, складені від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреностей, у зв’язку з чим було порушено вимоги вказаного Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Позивач також зазначив, що згідно із заявами про прийняття та видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 04.05.2011 року, до Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори двічі - 06.05.2011 року та 01.07.2017 року зверталась громадянка України ОСОБА_16, яка діяла від імені громадянина ОСОБА_17 Федерації ОСОБА_4 на підставі довіреності, посвідченої нотаріусом нотаріального округу м.Магадана ОСОБА_18 29.03.2017 року за реєстровим №2-556.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28.04.2017 року по цивільній справі №199/6864/13-ц було скасоване заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 30.11.2016 року по цивільній справі №199/6864/13-ц, яким було визнано недійсним заповіт від 25.12.2010 року, складений ОСОБА_8, який помер 04.05.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9.

Таким чином, заповіт від 25.12.2010 року, складений ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 04.05.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9, реєстровий номер 2393, за яким ОСОБА_6 заповів все належне йому майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, усі майнові права та обов’язки ОСОБА_3, є дійсним.

Позивач вказує на те, що спадкодавець ОСОБА_6, скориставшись своїм законним правом, заповів усе належне йому майно ОСОБА_3, заповіт є чинним, тому просив суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 01.07.2017 року державним нотаріусом Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_12, зареєстроване в реєстрі за №3-1488, після смерті ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 04.05.2011 року на ім'я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_17 Федерація, на квартиру №18, що знаходиться за адресою: м.Дніпро, вул.Путилівська, буд. №22; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35941396 від 01.07.2017 року, на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, прийняте державним реєстратором Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_12 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 01.07.2017 року державним нотаріусом Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_12, зареєстрованого в реєстрі за №3- 1488; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності: 21183137, внесений на підставі рішення державного реєстратора Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_12 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35941396 від 01.07.2017 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 16.08.2017 року, укладений між ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_4 на підставі довіреності, посвідченої ОСОБА_11, нотаріусом Магаданського міського нотаріального округу 20.03.2017 року та зареєстрованої в реєстрі за №1д-1044, та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Третьої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_19 та зареєстрований в реєстрі за №3-813; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на квартиру №18, що знаходиться за адресою: м.Дніпро, вул. Путилівська, будинок 22, за ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, а саме запис про право власності: 21904805, вчинений державним реєстратором Третьої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_19 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36648587 від 16.08.2017 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1289373612101.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним у позові, та додатково зазначила, оскільки спірна квартира АДРЕСА_7 на момент відчуження за договором купівлі-продажу від 16.08.2017 року не належала ОСОБА_4, оскільки ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 28.04.2017 року було скасоване заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 30.11.2016 року, яким було визнано недійсним заповіт від 25.12.2010 року, а тому і свідоцтво про право власності в порядку спадкування за заповітом від 01.07.2017 року, і договір купівлі-продажу від 16.08.2017 року, є недійсними.

Видаючи 01.07.2017 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом та приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.07.2017 року за ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_8, державний нотаріус Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_12 не звернула уваги на те, що заповіт від 25.12.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №2393, є чинним, не скасованим, а отже є таким, що повністю скасовує попередній заповіт від 11.10.2006 року. Також державним нотаріусом не було перевірено чи було чинним на момент видачі свідоцтва та реєстрації права власності за ОСОБА_4 заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 30.11.2016 року по цивільній справі №199/6864/13-ц, що не відповідає положенням ч.2 ст.1269 Цивільного кодексу України та підпункту 3.3. Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, відповідно до яких не допускається приймати заяви про прийняття спадщини, про відмову від неї або заяви про їх відкликання, складені від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреностей, тому представник позивача ОСОБА_1 просила суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та зазначив, що оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на час укладання договору купівлі-продажу від 16.08.2017 року була відсутня заборона на відчуження вказаної квартири, тому для при реєстрації договору ніяких перепонів не було, а тому вважав придбання спірної квартири законним, просив суд у позові відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_20 у судове засідання не з’явився, просив розглянути справу у його відсутності, у позові просив відмовити, про що надав відповідну заяву.

Раніше наданими відзивом на позов від 16.05.2018 року та поясненнями в ході судового розгляду у судовому засіданні від 06.11.2018 року пояснив, що заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 30.11.2016 року по цивільній справі №199/6864/13-ц, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання недійсним заповіту був задоволений та суд визнав заповіт від 25.12.2010 року, складений ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 04.05.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9, реєстровий номер 2393, – недійсним.

Свідоцтво про право на спадщину від 01.07.2017 року, реєстровий номер 3-1488, яким визнане право власності за ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_9, було видане державним нотаріусом Четвертою державною дніпровською нотаріальною конторою ОСОБА_12 відповідно до вимог чинного законодавства, нотаріусом було здійснено усі необхідні перевірки документів та реєстрів.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду від 28.04.2017 року, якою було скасоване заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.11.2016 року, відповідач ОСОБА_4, його представник та нотаріус не отримували.

Оскільки під час видачі свідоцтва про право на спадщину від 01.07.2017 року про ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду від 28.04.2017 року про скасування заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 30.11.2016 року не було відомо, тому державний нотаріус не міг знати про її наявність, у зв’язку з чим у діях нотаріуса відсутні будь-які порушення при здійсненні нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право власності в порядку спадкування за заповітом.

Що стосується довіреності від 29.03.2017 року, виданої на ім’я ОСОБА_21 для представлення інтересів від імені ОСОБА_4, представник відповідача ОСОБА_20 заперечував проти її незаконності, оскільки навіть при невірності перекладу її тексту на українську мову або при відсутності українського перекладу, це не є порушенням, відповідно до договорів про надання правової допомоги між Україною та іншими державами, в переліку яких є ОСОБА_17 Федерація, та за яким наявність перекладу не є обов’язковою умовою.

Представник відповідача ОСОБА_20 зазначив про законність набуття права власності на спірну квартиру АДРЕСА_10 ОСОБА_2, тому просив у позові відмовити.

Представник позивача ОСОБА_22 відповіддю на відзив представника відповідача ОСОБА_20 зазначила, що на момент вчинення зазначеної нотаріальної дії державному нотаріусу було достовірно відомо про наявність заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровськ від 30.11.2016 року, про набрання чинності якого нотаріус повинен був переконатись у відповідний спосіб визначений законом, у зв’язку із чим підстав для видачі ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину на підставі заповіту від 11.10.2006 року у державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_12 не було.

Щодо законності укладення договору купівлі-продажу квартири від 16.08.2017 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_19, заперечувала проти визнання ОСОБА_2 добросовісним набувачем нерухомого майна через відсутність обтяжень щодо спірної квартири АДРЕСА_11, оскільки під час видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом в Єдиному державного реєстрі судових рішень було наявне заочне рішення від 31.11.2016 року в набранні чинності якого нотаріус не переконався, про що також було достовірно відомо продавцю ОСОБА_4.

Представник третьої особи Третьої дніпровської державна нотаріальної контори у судове засідання не з’явився про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у відсутність представника Третьої дніпровської державної нотаріальної контори.

Представник Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений, надав заяву про розгляд справи у відсутність представника Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори.

Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч.1 ст.1301 Цивільного кодексу України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ч.1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Як зазначено ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

В силу ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з ч.1 ст.1236 ЦК України заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Статтею 1247 ЦК України визначено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251- 1252 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Як передбачено ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно з вимогами ч.ч. 2, 3, 4 ст.1254 ЦК України, заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновляється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу (коли заповіт складено дієздатною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла ними керувати та коли заповіт складено під впливом насильства).

Відповідно до п. 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені ст. 27 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу. Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб'єкта права власності - спадкодавця з обов’язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.

Відповідно до ст.49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законодавству України; в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з вимогами ч.5 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено, що при оформленні спадщини за заповітом нотаріус має надати правову оцінку заповіту, перевірити його реєстрацію у Спадковому реєстрі та чинність на момент смерті заповідача.

Якщо наданий спадкоємцем заповіт не відповідає вимогам законодавства, нотаріус відмовляє в його прийомі. Якщо для оформлення спадщини надано кілька заповітів спадкодавця, нотаріус повинен надати їм правову оцінку, керуючись положеннями статті 1254 Цивільного кодексу України. Якщо заповіт визнаний судом недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 та 231 ЦК України. У разі визнання заповіту недійсним спадкування відбувається за законом.

Відповідно до ст.100 Закону України «Про нотаріат» документи, які складено за кордоном за участю іноземних властей або які від них виходять, приймаються нотаріусами за умови їх легалізації органами Міністерства закордонних справ України. Без легалізації такі документи приймаються нотаріусами у тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Частиною 4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено, що дійсність нотаріально посвідченої довіреності перевіряється нотаріусом за Єдиним реєстром довіреностей, за винятком довіреностей, які посвідчено або видано за кордоном компетентними органами іноземних держав, за умови їх легалізації уповноваженими органами. Без легалізації такі довіреності приймаються нотаріусами у тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна. За результатами перевірки дійсності довіреності (її дубліката) виготовляється витяг з Єдиного реєстру довіреностей, який додається до примірника правочину, що залишається у справах нотаріуса.

Згідно зі ст.13 Закону України "Про міжнародне приватне право", документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні у разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч.9 ст.62 ЦПК України довіреність або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Дослідивши спірні правовідносини та застосовуючи відповідні норми права, суд дійшов висновку, що у державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_23 не було законних підстав для видачі ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину на підставі заповіту від 11.10.2006 року, у зв’язку з чим рішення державного реєстратора Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_23 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером: 35941396 від 01.07.2017 року, на квартиру АДРЕСА_12 за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер 3-1488, виданого 01.07.2017 року Четвертою дніпровською державною і нотаріальною конторою, - підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу від 16.08.2017 року, укладений між ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_4 на підставі довіреності, посвідченої ОСОБА_11, нотаріусом Магаданського міського нотаріального округу 20.03.2017 року та зареєстрованої в реєстрі за №1д-1044, та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Третьої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_19 та зареєстрований в реєстрі за № 3-813, слід визнати недійсним.

Окрім цього, суд звертає увагу на достовірну обізнаність ОСОБА_4 та його представників за довіреностями - ОСОБА_16, ОСОБА_5, про існування іншого чинного заповіту від 25.12.2010 року, складеного ОСОБА_6, який помер 04.05.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9, реєстровий номер 2393, який повністю скасував заповіт від 11.10.2006 року, складений ним раніше, та не відновив його дію.

Про наявність ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 28.04.2017 року по цивільній справі №199/6864/13-ц, якою було скасоване заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 30.11.2016 року по цивільній справі №199/6864/13-ц, під час укладання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4, на думку суду, як покупцю ОСОБА_2, та і відповідачу ОСОБА_4 та його представникам за довіреностями - ОСОБА_16 та ОСОБА_5, було відомо. ОСОБА_4 та його представники повідомлялися про день та час розгляду заяви про перегляд заочного рішення, знали про наявність спору між сторонами - ОСОБА_4, на користь якого ОСОБА_6 складений заповіт від 11.10.2006 року, та ОСОБА_3, на користь якого ОСОБА_6 складений заповіт від 25.12.2010 року.

Окрім цього, у судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 суду пояснив, що він не проводив ремонтні роботи у придбаній спірній квартирі, оскільки йому було відомо від ОСОБА_5 про наявність спору та перебування справи в суді.

Таким чином, відповідно до вимого чинного законодавства, скасування ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 28.04.2017 року заочного рішення від 30.11.2016 року, на підставі якого ОСОБА_4 видане свідоцтво про право на спадщину від 01.07.2017 року, тягне за собою недійсність угоди по відчуженню спадкового майна, а саме: договору купівлі-продажу від 16.08.2017 року, укладеного між ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_4 на підставі довіреності, посвідченої ОСОБА_11, нотаріусом Магаданського міського нотаріального округу 20.03.2017 року та зареєстрованої в реєстрі за №1д-1044, та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Третьої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_19 та зареєстрований в реєстрі за № 3-813.

Недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України, є підставою для визнання його недійсності.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засада; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин чає вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За ч. 2, 3 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, виходячи із встановлених зазначених вище обставин, суд вважає, що укладений договір купівлі-продажу квартири від 16.08.2017 року суперечить вимогам ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Згідно приписів п. 1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Основними засадами державної реєстрації прав відповідно до ч. 1 ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема, є гарантування державою об’єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, і визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1, 2 ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов’язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 4 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб’єктів цих прав; формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для такої відмови, що визначені Законом №1952-1V (пункт 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом 'а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав,

Відповідно до вимог ч.1 ст.36 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо під час проведення державної реєстрації прав у державного реєстратора виникає сумнів щодо справжності поданих документів, такий державний реєстратор зобов’язаний повідомити про це правоохоронні органи.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладені обставини, є всі підстави для скасування рішення державного реєстратора Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_19 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36648587 від 16.08.2017 року на квартиру № 18, що знаходиться за адресою: м.Дніпро, вул.Путилівська, буд. 22 за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 16.08.2017 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_19 та зареєстрованого в реєстрі за № 3-813, та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності: 21904805, внесеного на підставі вказаного рішення.

Згідно зі ст.321 ЦК України та ст.41 Конституції України право власності є нерушимим. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійснення.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до вимог ст. 6 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини, за свою діяльність держава відповідає перед людиною. Забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року N 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

Згідно з п.41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою КМУ від 26.10.2011 року № 1141, передбачено, що державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Зі змісту абзацу 6 п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26 жовтня 2011 року №1141, визначено, що у разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.

Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини, за свою діяльність держава відповідає перед людиною. Забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24.12.2004 року N 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина,

За приписом частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо його прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У розвиток вказаного положення Європейський суд з прав людини в Рішенні від 25.02.1993 року у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша етапі 6 Конвенції змушує держави - учасниці організувати їхню судову систему в такий спосіб, щоб їхні суди і трибунали виконували кожну зі своїх функцій (пункт 44), притаманну відповідній судовій установі.

Право на ефективний засіб правового захисту закріплено у ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус судців» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Оскільки при видачі державним нотаріусом Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_12 свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.07.2017 року, серія та номер 3-1488, яка приймала рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером: 35941396 від 01.07.2017 року за ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_13, не було враховано, що заповіт від 25.12.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №2393, є чинним та не скасованим, а отже є таким, що повністю скасовує попередній заповіт від 11.10.2006 року, а також приймаючи до уваги, що державним нотаріусом ОСОБА_12, що виконувала спеціальні функції державного нотаріуса, не було перевірено чи було чинним на момент видачі свідоцтва та реєстрації права власності за ОСОБА_4 заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.11.2016 року по цивільній справі № 199/6864/13-ц, оскільки ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 28.04.2017 року по цивільній справі №199/6864/13-ц дане заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.11.2016 року було скасоване, що не відповідає положенням ч.2 ст.1269 ЦК України та порушує підпункти 3.3. Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, відповідно до яких не допускається приймати заяви про прийняття спадщини, про відмову від неї або заяви про їх відкликання, складені від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреностей, тому суд вважає, за необхідне визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, на квартиру №18, що знаходиться за адресою: вул.Путилівська, буд. №22, м.Дніпро, видане 01.07.2017 року державним нотаріусом Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_12, зареєстроване в реєстрі за №3-1488, після смерті ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 04 травня 2011 року, на ім'я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_17 Федерація; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35941396 від 01.07.2017 12:59:39 на квартиру, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, АДРЕСА_14, за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, прийняте державним реєстратором Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_12 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 01.07.2017 року державним нотаріусом Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_12, зареєстрованого в реєстрі за №3- 1488; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності: 21183137, внесений на підставі рішення державного реєстратора Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_12 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35941396 від 01.07.2017 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 16.08.2017 року, укладений між ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_4 на підставі довіреності, посвідченої ОСОБА_11, нотаріусом Магаданського міського нотаріального округу 20.03.2017 року та зареєстрованої в реєстрі за № 1д-1044, та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Третьої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_19 та зареєстрований в реєстрі за №3-813; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на квартиру №18 будинку №22 по вулиці Путилівській у м. Дніпрі за ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2, а саме: запис про право власності: 21904805, вчинений державним реєстратором Третьої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_19 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36648587 від 16.08.2017, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1289373612101.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України із ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 гривень з кожного.

Керуючись ст.ст. 3, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст.ст. 16, 203, 215, 321, 1216, 1217, 1220, 1223, 1233, 1236, 1247, 1254, 1268, 1269, 1296, 1297, 1301 Цивільного кодексу України, ст. 100 Закону України «Про нотаріат», ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право», п. 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ч. 5 Глави 10, ч. 1 Глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, п. 1 ч.1 ст. 2, ч. 1 ст. 3, п. 1, 2 ч. З ст. 10, ч. 1, 4 ст. 18, ч. 1 ст. 24, ч. 1, 2 ст. 26, ч. 1 ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ст.ст. 2, 4,19, 23, 27, п. 2 ч. 2 ст. 49, ч. 9 ст. 62, ст.ст. 12, 13, 19, 80, 81, 82 89, 129, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4, треті особи Третя дніпровська державна нотаріальна контора, Четверта дніпровська державна нотаріальна контора та ОСОБА_5, про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом та договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності, - задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, на квартиру №18, що знаходиться за адресою: вул. Путилівська, буд. № 22, м. Дніпро, видане 01.07.2017 року державним нотаріусом Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_12, зареєстроване в реєстрі за №3-1488, після смерті ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 04 травня 2011 року, на ім'я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_17 Федерація.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35941396 від 01.07.2017 12:59:39 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_15, за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, прийняте державним реєстратором Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_12 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 01.07.2017 року державним нотаріусом Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_12, зареєстрованого в реєстрі за №3- 1488.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності: 21183137, внесений на підставі рішення державного реєстратора Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_12 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35941396 від 01.07.2017 року.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 16.08.2017 року, укладений між ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_4 на підставі довіреності, посвідченої ОСОБА_11, нотаріусом Магаданського міського нотаріального округу 20.03.2017 року та зареєстрованої в реєстрі за № 1д-1044, та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Третьої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_19 та зареєстрований в реєстрі за №3-813.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_16 за ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2, а саме: запис про право власності: 21904805, вчинений державним реєстратором Третьої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_19 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36648587 від 16.08.2017, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1289373612101.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев’ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев’ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок.

Позивач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_3, зареєстрований за адресою: м.Дніпро, ж/м Тополя-2АДРЕСА_17.

Відповідач: ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6.

Відповідач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ОСОБА_17 Федерація, АДРЕСА_18.

Третя особа: Третя дніпровська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02890950, місцезнаходження: м.Дніпро, вул. Робоча, 22-а.

Третя особа: Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02890966, місцезнаходження: м.Дніпро, вул. Радистів, 8.

Третя особа: Камінський ОСОБА_24, ІПН НОМЕР_4, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя: