Рішення № 79395363, 24.01.2019, Шацький районний суд Волинської області

ЦИВІЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО Справа № 170/775/18

Позовне провадження Провадження № 2/170/25/19

Шацький районний суд Волинської області

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 січня 2019 року смт. Шацьк

Шацький районний суд Волинської області у складі:

головуючого – судді Сушик Н.В.

за участю секретаря с/з – ОСОБА_1,

позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача – Редчук О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Шацьк цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Шацького національного природного парку про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Шацького національного природного парку про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, про звільнення, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивував тим, що з листопада 2004 року працював в Шацькому національному парку, з 02.01.2018 року - на посаді головного лісничого. 13.11.2018 року наказом №63-О к за підписом директора його було звільнено з роботи на підставі п. З ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання покладених обов'язків. Як підстава в наказі є посилання на копії наказів від 25.10.2018 року та 09.11.2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Вважає, що застосування до нього дисциплінарних стягнень у виді двох доган та його звільнення відбулося без законної підстави, а тому просив: - поновити його на роботі на посаді головного лісничого Шацького національного природного парк; - визнати незаконними та скасувати накази № 139 від 25.10.2018 року та № 147 від 09.11.2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»; визнати незаконним та скасувати наказ № 63-О від 13.11.2018 року «Про звільнення з роботи» з посади головного лісничого Шацького національного парку та поновити його на роботі; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 20000 грн.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву. В якому, просили відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, оскільки законність звільнення позивача з роботи підтверджується наданими суду доказами, та здійснено на підставі чинного законодавства.

Позивач у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю. По суті пояснив, що з 2004 року по час звільнення працював в Шацькому національному парку, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, мав одне заохочення. Вважає, що на нього незаконно було накладено стягнення у виді догани наказом № 139 від 25.10.2018 року, так як він в період з березня по 15 жовтня перебував на лікарняному та у відпустці і лише 15 жовтня 2018 року приступив до виконання обов’язків. 25 жовтня 2018 року директор парку повідомила йому, що він неналежно виконує свої посадові обов’язки, а саме, неналежним чином здійснює контроль за утриманням розсадників парку в належному стані, та показала фото на якому зображено частину території, ніби розсадника, на якій росте висока трава. Ставлячи йому у провину, як неналежне виконання обов’язків те, що трава на території розсадника не скошена, зламана огорожа і відсутня інформаційна табличка, на що він, виїхавши на місце – розсадника з незалежними свідками, склав акт та подав доповідну записку, що розсадник знаходиться в задовільному стані, огорожа наявна, а інформаційна табличка відсутня. Крім того пояснив, що до 15 жовтня 2018 року, на період його відсутності на роботі, його обов’язки виконував ОСОБА_3 03.10.2018 року на виконання наказу № 134 від 03.10.2018 року про проведення щорічної інвентаризації лісових культур посадки 2016, 2017, 2018 років, про який йому відомо не було, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було проведено інвентаризацію сіянців і укорінених живців станом на 03.10.2018 року по Світязькому лісництву Шацького НПП. По наслідках даної інвентаризації порушень не виявлено, розсадник знаходився в задовільному стані, а наявність нескошеної трави на території розсадника, приблизно площею 0,02 га є нормальною практикою, так як наявність трави, яка в подальшому перегниватиме на даній земельній ділянці, слугуватиме біологічним удобренням грунту для висаджування на ній хвойних саджанців. Дана трава є високою, тому вона була наявна на момент проведення інвентаризації і не було відмічено, що через це, розсадник перебуває в незадовільному стані.

Що стосується Наказу № 147 від 09.11.2018 року яким за неналежне виконання посадових обовязків, а саме п. 2.17 посадової інструкції, йому було оголошено догану. То директор парку йому усно повідомила, що на підставі доповідної записки ОСОБА_3, який повідомив, що 08.11.2018 року у кв. 46, вид. 9 на площі 0,5 га Пульмівського лісництва проводиться ВАР, на даній ділянці відсутні попереджувальні знаки а також робітники були без сигнальних жилетів та захисних шоломів. Також аналогічна ситуація мала місце у кварталі 50 виділу 37 Світязького лісництва та у кварталі 36 виділу 8 Мельниківського лісництва. Він не заперечує, що він здійснює контроль за дотриманням правил безпеки при виконанні лісосічних робіт, проте безпосередні обов’язки по забезпеченні робітників сигнальними жилетами та касками та встановлювати попереджувальні знаки покладено на лісничих та майстрів лісу, які організовують і контролюють дані роботи. Він, вийшовши з відпустки, був позбавлений можливості здійснювати об’їзд підконтрольних лісництв, які за площею складають 23 тис га, та є віддаленими один від одного, через те, що не був забезпечений транспортним засобом, який був переданий на період його відсутності ОСОБА_3, та який після виходу його на роботу, йому не передали, а крім того, він виконував доручення директора щодо контролю за відведенням вибіркових санітарних рубок на 2018 рік. 09.11.2018 року ним, за участю ОСОБА_6, було проведено огляд вказаних ділянок і було встановлено, що в при виконанні лісогосподарських робіт в Пульмівському лісництві лісосічні роботи не проводились, що дозволяло виконання даного виду робіт без шоломів та жилетів. Аналогічний акт було складено 09.11.2018 року за участю ОСОБА_7 щодо проведення робіт 08.11.2018 року в Світязьклому лісництві. Дані акти ним було подано на спростування обставин, викладених ОСОБА_3 в доповідній записці 08.11.2018 року. Проте, 13 листопада 2018 року йому було вручено наказ № 63-О про його звільнення. Вважає, що звільнення було незаконним. Просив поновити його на роботі та стягнути заробіток за час вимушеного прогулу і моральну шкоду, яка полягала у душевних стражданнях, які він зазнав у зв’язку з протиправним звільненням, приниженні його честі та гідності, а також ділової репутації, саме через таку підставу звільнення, як систематичне невиконання посадових обов’язків без поважних причин.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали повністю, у їх задоволенні просили відмовити. В судовому засіданні пояснили, що невиконання ОСОБА_2 В посадових обов’язків мало місце, проте дані обставини, а саме, що стосується утримання розсадника в належному стані, не були зафіксовані документально. Що стосується порушення правил безпеки при проведенні лісосічних робіт було зафіксовано в доповідній записці. Позивач відмовився давати будь які пояснення, що також було зафіксовано. В зв’язку з чим ОСОБА_2В було звільнено підставно і з дотриманням закону.

Заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, оцінивши пояснення даних осіб в судовому засіданні, свідків, аналізуючи докази у справі, суд дійшов до наступного висновку.

Що позовні вимоги є підставними і підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 01.11.2004 року прийнятий на посаду начальника Мельниківської природоохоронної дільниці Шацького національного парку, з 02.01.2018 року наказом № 8 від 26.01.2018 року посада першого заступника директора, яку обіймав ОСОБА_2 перейменована на - головний лісничий з посадовим окладом відповідно до штатного розпису, що підтверджується копією трудової книжки /а.с.56-58/.

Згідно наказу №63-о «Про звільнення головного лісничого ОСОБА_2В.», ОСОБА_2, головного лісничого звільнено з 13 листопада 2018 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання посадових обов’язків. В наказі зазначено як підставу звільнення: копії наказів від 25.10.2018 та від 09.11.2018 року про оголошення догани за невиконання посадових обов’язків головного лісничого ( наказ а.с. 88).

Конституцією України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначив зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов'язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (статті 1, 3 Конституції України).

Складовою цього обов'язку є забезпечення державою соціальної спрямованості економіки, створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю (частина четверта статті 13, частини перша, друга, сьома статті 43 Конституції України).

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до частини сьомої статті 43, частини першої статті 55 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю працівник може захистити в суді. Конституційний Суд України в Рішенні від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004 зазначив, що забезпечення прав і свобод потребує законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини). У статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-УІ, статтях 1, 3, 15 Цивільного процесуального кодексу України передбачено порядок здійснення судочинства стосовно справедливого розв'язання, зокрема, трудових спорів.

Відповідно до вимог ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судом встановлено, що підставами для застосування до ОСОБА_2 звільнення за систематичне невиконання покладених обов’язків слугували наказ №139 від 25.10.2018 року та наказ № 147 від 09.11.2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Згідно із ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Статтею 149 КЗпП України передбачено порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Перш ніж винести працівникові догану чи звільнити його роботодавець повинен отримати від нього письмові пояснення з приводу вчиненого дисциплінарного правопорушення. Якщо на підставі такого пояснення працівника роботодавець дійде висновку, що дисциплінарний проступок дійсно мав місце і відсутні будь-які обставини, які можна було б вважати такими, що виключають притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, то роботодавець видає наказ (розпорядження) про застосування дисциплінарного стягнення.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_8 України при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з’ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Як зазначено у п. 22 постанови Пленуму Верховного ОСОБА_8 України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, що стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. З ст. 40 КЗпП України; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до Ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 травня 2008 року при звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, організація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.

Вирішуючи позов про визнання незаконним наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та відшкодування моральної шкоди, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд має враховувати, що тільки правомірно накладені стягнення можуть бути підставою для звільнення працівника за п. 3 ст. 40 КЗпП України, а тому необхідно з'ясувати, систематичне невиконання яких саме трудових обов'язків позивачем передувало його звільненню.

Під систематичним невиконанням трудових обов'язків мається на увазі неодноразове здійснення працівником цих вчинків. Таким чином, для звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов'язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше. Тобто працівник і раніше (до моменту вчинення проступку, за який його роботодавець прагне звільнити за п. 3 ст. 40 КЗпП) порушував трудову дисципліну, не виконував своїх посадових обов'язків, у результаті чого до нього застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Так Наказом № 139 від 25 жовтня 2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» до ОСОБА_2 застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани за халатне відношення до своєї роботи, неналежне виконання своїх посадових обов’язків, а саме: невиконання п. 2.3, п.2.6 Посадової інструкції.

Відповідно до п. 18 вказаної вище Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_8 України при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з’ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Проте, ні у вищезазначеному наказі, ні в будь- якому іншому документі не зазначено в чому ж полягає ( в яких діях або бездіяльності) неналежне виконання зазначених посадових обовязків ОСОБА_2 В судовому засіданні та у відзиві представник відповідача повідомив, що підставою застосування догани за наказом № 139 від 25.10.2018 року є незадовільне утримання розсадника Світязького лісгоспу, що підтверджується фотознімками ( а.с. 107-108), а саме, розсадник не обкошений, зламана огорожа, відсутня інформаційна таблиця та що дані обставини підтверджуються письмовими поясненнями майстра лісу ОСОБА_9 (а.с. 109), а також те, що позивач відмовився давати пояснення по суті даних порушень.

Представник відповідача в судовому засіданні повідомив, що дані порушення не були задокументовані і не були доведені до відома позивача у письмовій формі, а лише висловлені директором усно, на які ОСОБА_2 надав доповідну записку ( а.с. 110) в якій пояснив, що розсадник перебуває в задовільному стані, огороджений, лише відсутня інформація року закладки на таблиці лісового розсадника. А також в судовому засіданні пояснив, що інвентаризація даного розсадника проводилась комісією за участю відповідальної особи ОСОБА_3 03.10.2018 року і будь яких порушень чи недоліків виявлено не було. А також, що він вийшов з відпустки 15 жовтня, а до того його обов’язки виконував ОСОБА_3, який і повинен був виявити дані обставини і як недолік вказати в акті інвентаризації, або дати усне доручення щодо їх усунення.

Ч. 3 ст. 149 КЗпПУ передбачає, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_2 згідно із п. 2.3. та 2.6. Посадової інструкції головного лісничого наділений повноваженнями здійснювати організацію вирощування лісового садівного матеріалу та забезпечує розроблення заходів щодо підвищення продуктивності та якісного складу лісів.

В період часу з 01.03.2018 року по 15.11.2018 року ОСОБА_2 перебував на лікарняному та відпустці (а.с. 138, 139, 127-137).

Згідно з наказом № 22-В від 13.03.2018 року (а.с. 177) обов’язки головного лісничого покладено на інженера з охорони та захисту лісу ОСОБА_3, а також зазначено в даному наказі та продубльовано в окремому наказі № 46 від 13.03.2018 року ( а.с. 179) – передати ОСОБА_3 автомобіль ВАЗ 2121 державний номер 88-53 ВНА, який, згідно з наказом № 23 від 29.01.2018 року був закріплений за ОСОБА_2 А з 02.04.2018 року на підставі наказу № 54 від 02.04.2018 даний транспортний засіб уже був закріплений за ОСОБА_10. (а.с. 184).

Проте, як повідомив ОСОБА_2, що після виходу на роботу 15.10.2018 року, даний транспортний засіб йому переданий не був. Він, відповідно, не будучи забезпечений транспортним засобом, не мав можливості виконувати належним чином свої посадові обов’язки, а саме обїзд лісництв, оскільки територія Шацького Національного парку становить 22 тис 882 га.

Отже позивач після виходу з відпустки не був забезпечений транспортним засобом для забезпечення належного і своєчасного виконання своїх посадових обов’язків, оскільки на нього покладено організацію раціонального ведення лісового господарства в зоні діяльності установи, тобто на території усього Національного парку, яка складає 22882, 5968 га земель, що не надає можливості виконувати належно свої обов’язки без наявності транспортного засобу.

Таким чином, в порушення п. 3 ч. 1 ст 29 КЗпПУ власник або уповноважений ним орган не забезпечив працівника необхідними для роботи засобами.

Окрім того, наказом № 134 від 03.10 2018 року (а.с. 64, на звороті) про проведення інвентаризаціїї лісових культур та переводу лісових культур в покриту лісову площу було створено комісію, головою якої було затверджено ОСОБА_3 для проведення даної інвентаризації, тобто обстеження розсадників і до 29 жовтня 2018 року матеріали інвентаризації передати в контору парку.

Відповідно, на виконання даного наказу 03.10.2018 року комісією було складено акт інвентаризації сіянців і укорінених живців по Світязькому лісництву ( саме розсадника) (а.с. 65) і в графі висновки і пропозиції, будь яких недоліків чи зауважень з приводу стану чи утримання розсадника не зазначено, що свідчить про задовільний стан розсадника. Наявна на фототаблицях трава свідчить, що вона є багаторічною і високорослою, тобто на момент проведення інвентаризації вона була наявна, проте комісія не звернула уваги та не вжила заходів щодо іі скошення. Отже, по суті якщо і мали місце недоліки ведення догляду за розсадником, то вони повинні були бути усунені відповідальною особою на період здійснення інвентаризації і обстеження даного розсадника.

Крім того, відповідачем не було належним чином задокументовано виявлені, зі слів директора, недоліки і порушення, в зв’язку з якими, позивач мав дати пояснення. Фототаблиці не дають можливості об’єктивно встановити наявність тих усних недоліків, про які повідомили представники відповідача в судовому засіданні, так як є неналежним доказом цих обставин, через неможливість ідентифікації зображення на фотографії дійсній реальності внатурі, та за відсутності письмового документа.

Шкоди не завдано.

Отже, на підставі вищевикладених обставин в діях ОСОБА_2 вини у вчиненні проступку не доведено і не вбачається.

Статтею 150 КЗпП України передбачено можливість оскарження працівником накладеного на нього дисциплінарного стягнення.

Відтак, наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 № 139 від 15.10.2018 року є безпідставним і незаконним, в зв’язку з чим, підлягає скасуванню.

Також наказом № 147 від 09.11.2018 року до ОСОБА_2 було застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани за неналежне виконання своїх посадових обов’язків, а саме, невиконання п. 2.17 Посадової інструкції головного лісничого (а.с. 79).

Пунктом 2.17 Посадової інструкції, передбачено, що головний лісничий керує розробкою заходів щодо створення безпечних умов праці на лісогосподарських роботах , контролює додержанням правил і норм охорони праці виробничої санітарії.

В яких саме конкретних діях ОСОБА_2 полягало дане порушення, в наказі не зазначено. Проте, представник відповідача повідомив, що підставою для притягнення до відповідальності ОСОБА_2 було неналежне здійснення ним контролю за проведенням лісосічних робіт 08.11.2018 року у кв. 46 вид. 9 на площі 0,5 га Пульмівського лісництва, та у кв. 50, вид. 37 Світязького лісництва, та у кв. 36, вид. 8 Мельниківського лісництва робітниками без сигнальних жилетів та захисних шоломів, що підтверджується доповідною запискою ОСОБА_3 (а.св. 80).

Відповідно до Правил охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості п.15.1.30 передбачено, що усі працівники, які зайняті на лісосічних роботах або на переміщеннях круглих лісоматеріалів, повинні працювати в захисних касках, а лісоруби на звалюванні дерев – у сигнальних жилетах. П 15.1.1. Правил також передбачає, що ці вимоги є обов’язкові для виконання під час рубок.

Судом, на підставі показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_11, які працюють майстрами лісу в Пульмівському та Мельниківському лісництвах, допитаних в судовому засіданні за клопотанням представника відповідача, встановлено, що в зазначений в доповідній записці день, тобто 08.11.2018 року та місцях (Пульміському та Мельниківському лісництвах) лісосічні роботи, тобто рубки, не проводились. 08.11.2018 року 2 робітники в Мельниківському лісництві та 3 – в Пульміському вийшли на ділянку, де перед тим проводились лісосічні роботи, тобто санітарна рубка дерев, спалювали рештки після рубки, здійснювали зачистку території, рубки не проводились, що згідно правил техніки безпеки не потребувало спецодягу. При цьому, дані свідки повідомили, що їм було достовірно відомо, що при виконанні лісосічних робіт, тобто рубок, працівники мають бути одягнуті в захисні шоломи та сигнальні жилети, контроль за безпосереднім виконанням даних робіт здійснюють майстри лісу і вони дотримуються цих вимог. А також, що з ними регулярно під підпис, два рази в рік, інспектор з техніки безпеки проводить інструктаж. А також, повідомили, що добровільно та правдиво давали пояснення ОСОБА_2, аналогічні тим, що і дають в засіданні, оскільки він обіймав посаду головного лісничого і на той час був відповідальним за техніку безпеки. Також повідомили, що їм в розпорядження на лісгосп видано лише один сигнальний жилет і один захисний шолом.

Свідок ОСОБА_7 майстер лісу Світязького лісництва, якого викликали в судове засідання для допиту як свідка за клопотанням представника відповідача в судове засідання, належним чином повідомлений, з неповажних причин не з’явився, представник відповідача не наполягав на повторному його виклику в засідання для допиту як свідка.

Отже, дані види робіт, які виконувались працівниками 08.11.2018 року в Пульмівському та Мельниківському лісництвах не відносились до робіт, передбачених п.п.15.1.1, 15.1.2 Правил і не потребували наявності спецодягу.

Пунктом 2.17 Посадової інструкції передбачено, що головний лісничий керує розробкою заходів щодо створення безпечних умов праці на лісогосподарських роботах, контролює додержанням правил і норм охорони праці виробничої санітарії.

Таким чином, ОСОБА_2 виходячи зі змісту даного пункту, зобов’язаний розробляти заходи щодо створення безпечних умов праці на лісогосподарських роботах та контролювати додержання працівниками правил і норм охорони праці.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на виконання даних обов’язків на початку сезону лісорубочних робіт, 02.11.2018 року підготував розпорядження лісничим лісгоспів про проведення інформаційної та роз’яснювальної роботи з дотриманням правил техніки безпеки. Як було встановлено в судовому засіданні на підставі показань свідків, що їх під підпис лісничим було проінформовано про дотримання правил техніки безпеки.

Разом з тим, в посадовій інструкції головного лісничого не зазначено, що останній повинен забезпечувати робітників засобами індивідуального захисту, а саме шоломом, захисними окулярами, спецвзуттям. Зі зверненням про забезпечення спецодягом робітників до ОСОБА_2 ніхто не звертався.

Окрім цього, беручи до уваги, що ОСОБА_2, в супереч п. 3 ст. 29 КЗпПУ, не був забезпечений службовим автомобілем (наказ № 23 від 29 січня 2018 року та № 54 від 02.04.2018 року, а. с. 180-184), що позбавляло його можливості здійснювати регулярні рейди з метою проведення перевірок тобто здійснення контролю, оскільки дані види робіт проводились в різних лісгоспах, території яких є великими за площею і віддаленими один від одного, а також дані види робіт проводились в тривалий період часу з 01.11.2018 по 30.11.2018 року, тому вини ОСОБА_2 в нездійсненні контролю за дотриманням правил охорони праці при проведенні лісосічних робіт суд не вбачає.

Шкоди не заподіяно.

А відтак, наказ № 147 від 09.11.2018 року про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та застосування стягнення у виді догани є незаконним та підлягає скасуванню.

Наказом № 63-о від 13.11.2018 року ОСОБА_2 звільнено з 13 листопада 2018 року за систематичне невиконання посадових обов’язків на підставі п.3 ст. 40 КЗпПУ і зазначено підставу: наказ від 25.10.2018 року про оголошення догани за невиконання посадових обов’язків і наказ від 09.11.2018 року про оголошення догани за невиконання посадових обов’язків (а.с. 159).

Статтею 147 КЗпП передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:1) догана; або 2) звільнення. Отже, за кожне порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (ч. 2 ст. 149 КЗпПУ). Чого не було дотримано при звільненні ОСОБА_2 До нього було застосовано за два дисциплінарних проступки дві догани, а звільнення, як вид дисциплінарного стягнення, було застосовано за систематичне невиконання посадових обовязків, які охоплювалися оскаржуваними наказами.

Оскільки дані накази визнано незаконними і скасовано, а також, що звільнення було застосовано безпідставно і незаконно, що тягне за собою скасування даного наказу.

Відповідно до ст. 235 КЗпПУ у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, ОСОБА_2 підлягає поновленню на роботі на посаді головного лісничого.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпПУ при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином ОСОБА_2 було звільнено 13.11.2018 року ( наказ № 63-о від 13.11.2018 року), що становить на час ухвалення рішення – 49 календарних робочих днів. З довідки про доходи – заробітна плата ОСОБА_2 за вересень 2018 року становила 16278,29 грн, а за жовтень – 8384,51 грн. Відповідно денна середня заробітна плата за цей період становила - 587,21 грн х 49 кал. днів = 28773, 29 грн.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст 237-1 КЗпПУ відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач зазначає, що він зазнав душевних страждань у зв’язку з протиправним звільненням з роботи, приниженням його честі і гідності саме через звільнення його за систематичне невиконання посадових обов’язків. Просив стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000,00 грн. Проте, суд, беручи до уваги завдані незаконним звільненням душевні страждання, які суд вважає доведеними і з врахуванням вимог розумності і справедливості приходить до висновку, що позов в частині моральної шкоди підлягає до часткового задоволення, а саме в розмірі – 10000.00 грн ( десяти тисяч гривень) .

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Виходячи з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою сплачується 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, за подання позову майнового характеру 1% ціни позову.

Тобто, при подачі даного позову позивачу необхідно було б сплатити по 704,80 грн. за кожну з чотирьох вимог немайнового характеру. За вимогу майнового характеру позивач сплатив 704,80 грн.

Судом було задоволено чотири позовних вимоги немайнового характеру (скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, скасування наказів) та частково одну вимогу майнового характеру, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 2819,20 грн. Оскільки задоволено вимогу майнового характеру частково, тому слід стягнути з відповідача в користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог – 352,40 грн.

На підставі ст. 43 Конституції України, ст. ст. 36, 40, 144,147, 235, КЗпП України, керуючись ст. ст. 10, 12, 77-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_2 до Шацького національного природного парку про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Шацького національного природного парку № 139 від 25.10.2018 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного лісничого ОСОБА_2.

Визнати незаконним та скасувати наказ Шацького національного природного парку № 147 від 09.11.2018 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного лісничого ОСОБА_2.

Визнати незаконним та скасувати наказ Шацького національного природного парку № 63-О від 13.11.2018 року про звільнення ОСОБА_2 з посади головного лісничого Шацького національного природного парку.

Поновити ОСОБА_2 з 13 листопада 2018 року на роботу на посаді головного лісничого Шацького національного природного парку.

Стягнути з Шацького національного природного парку в користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 листопада 2018 року по 24 січня 2019 року в розмірі 28773,29 грн. (двадцять вісім тисяч сімсот сімдесят три гривні 29 копійок) та 10000 грн. ( десять тисяч гривень) заподіяної моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Шацького національного природного парку в користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 352,40 грн. (триста п’ятдесят дві гривні 40 копійок).

Стягнути з Шацького національного природного парку в дохід держави судовий збір в сумі 2819,20 грн. (дві тисячі вісімсот дев’ятнадцять гривень 20 копійок).

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах суми платежу за один місяць в розмірі 12918,62 грн. (дванадцять тисяч дев’ятсот вісімнадцять гривень 62 копійки) підлягає до негайного виконання.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ ОСОБА_8

Згідно з оригіналом

Суддя Шацького районного суду Волинської області Н.В.Сушик