Рішення № 79393741, 20.12.2018, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/71/18

пр. № 2/759/3383/18

20 грудня 2018 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді П'ятничук І.В.,

за участю секретаря Медвідчук В.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приват Банк», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича, третя особа: Святошинський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приват Банк», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича, третя особа: Святошинський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та просив суд ухвалити рішення яким визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №11267, вчинений приватним нотаріусом Швець Русланом Олеговичем 17.08.2017 року, щодо стягнення грошових коштів у сумі 35 150,54 грн. з витратами за вчинення виконавчого напису, в розмірі 1800 грн. з гр. ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПриватБанк».

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказуючи на те, що приватним нотаріусом Швець Русланом Олеговичем 17.08.2017 року винесено виконавчий напис щодо стягнення грошових коштів у сумі 36 950,54 грн. з гр. ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1

Як вказує позивач, про існування зазначеного виконавчого напису йому відомо не було та він про нього дізнався після ознайомлення з матеріалами виконавчим провадженням, згідно якого було запропоновано стягнути з нього (позивача) 36950,54 грн. заборгованості за Кредитним договором № KIXRFU05880350 від 24.02.2009 року, а саме: заборгованість з комісії - 1647,19 грн, заборгованість з пені - 31353,32 грн., заборгованість по штрафам (фіксована частина) - 500 грн., заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) - 1650,03 грн. та 1800 грн. витрат, пов'язаних з вчиненням виконавчого напису.

Однак, позивач вважає, що Виконавчий напис вчинений з порушенням діючого законодавства, а тому є таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з наступним. Виконавчий напис вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, і, як наслідок, неправомірне Виконавче провадження щодо стягнення з позивача боргу.

Як вказує позивач відповідно до п.п. 1.1-1.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172 для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Проте, нотаріус вчинив виконавчий напис без оригіналу кредитного договору, оскільки кредит видавався на підставі лише заповненої анкети, договір не підписувався, тобто, на думку позивача, відсутність договору, підписаного сторонами, унеможливлювало нотаріуса вчиняти даний виконавчий напис. Крім того, ст.88 ЗУ «Про нотаріат» встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчий напис за умови, якщо надані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року і, оскільки останній платіж з погашення тіла кредиту відбувся 29.04.2011 року, строк позовної давності закінчився 29.04.2014 року, а також приватний нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевірив безспірність боргу у боржника, а також нарахував одночасно пеню та штраф, що суперечить ст.61 Конституції.

Жодного документу на підтвердження безспірності заборгованості позивача перед ПАТ «КБ Приватбанк» не існує чи будь якого інший документ, який би повідомляв про це позивача відсутній.

Враховуючи наведене та посилаючись на положення Конституції України, ст.ст. 3, 15, 16, Цивільного кодексу України; ст. 87, 88 ЗУ «Про нотаріат», Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, просив заявлені позовні вимоги задовольнити, при цьому просив також стягнути на його користь сплачений ним судовий збір у сумі 960 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 8000 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити посилаючись на обставини справи викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ПАТ «КБ Приватбанк» в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, направив суду клопотання про розгляд справи у його відсутність та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, свої пояснення чи заперечення на позов суду не надав, тому суд з урахуванням думки учасників судового розгляду, вважає за можливе розглянути справу в відсутності вказаного представника.

Представник третьої особи Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, тому суд, з урахуванням думки учасників судового розгляду, вважає за можливе розглянути справу в відсутності вказаного представника.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи вважає встановленими наступні обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, приватним нотаріусом Швець Русланом Олеговичем 17.08.2017 року вчинено виконавчий напис щодо стягнення грошових коштів у сумі 36 950,54 грн. з гр. ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1 за вказаним виконавчим написом запропоновано стягнути з ОСОБА_1 не сплачену в строк за Кредитним договором KIXRFU05880350 від 24.02.2009 року суму заборгованості, а саме: заборгованість з комісії - 1647,19 грн, заборгованість з пені - 31353,32 грн., заборгованість по штрафам (фіксована частина) - 500 грн., заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) - 1650,03 грн. та 1800 грн. витрат, пов'язаних з вчиненням виконавчого напису.

Постановою Пленуму ВСУ від 31.01.1992 р. № 2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову у їх вчинені» п. 13 роз'яснено, що відповідно до ст. ст. 34, 36, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими спеціальним нормативним актами з цього приводу, і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності, не минув цей строк.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Главою 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно 1.1. даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Згідно п. 1.2. перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172.

Відповідно до п. 3.2 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172.

Таким чином, заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо для вчинення виконавчого напису подані документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. №1172.

Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, встановлено, що по нотаріально посвідченим угодам, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не подав нотаріусу всі необхідні документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, для вчинення виконавчого напису щодо стягнення з позивача заборгованості по кредитному договору № KIXRFU05880350 від 24.02.2009 року.

Відповідно до ст.89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі приватним нотаріусом Швець Р.О. зазначений строк, за який провадиться стягнення, - 3074 днів, а саме за період з 24.12.2009 року по 26.07.2017 року, однак, як встановлено судом, останній платіж з погашення тіла кредиту відбувся 29.04.2011 року, тому, відповідно, строк позовної давності на тіло кредиту з іншими платежами закінчився 29.04.2014 року, тому, на думку суду, виконавчий напис вчинений всупереч вимог закону, оскільки з дня виникнення права минуло понад 3 роки.

Крім того, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі по тексту - ВССУ) в своєму узагальненні «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.04.2014 року, а також Пленум ВСУ в постанові №2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» № 2 від 31.01.1992 року зазначали, що однією із об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Слід перевіряти, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчих написів, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди або звертаються про стягнення спірного боргу.

Вищі судові інстанції акцентують увагу суддів на тому, що судами під час розгляду такої категорії справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені в письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема, чи є за боржником сума боргу.

При цьому, судам слід особливу увагу приділяти спірності сум в частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі. Як правило, у виконавчому написі сума є більшою ніж у вимозі, але це пов`язано із часом, який пройшов від надіслання вимоги і вчинення виконавчого напису. Отже, якщо у письмовій вимозі боржнику повідомлено, що при вчиненні напису заборгованість може бути збільшена з урахуванням нарахування процентів та штрафних санкцій, то у такому випадку спірності сум немає.

З огляду на викладене, виконавчий напис, вчинений 17.08.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., зареєстрований в реєстрі за № 11267 не можна визнати таким, що вчинений із дотриманням вимог закону та він підлягає визнанню судом таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заперечення відповідача вказаних висновків суду не спростовують, а тому судом відхиляються.

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині в повному обсязі.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає доцільним стягнути з відповідачів в солідарному порядку сплачену позивачем суму судового збору в розмірі 960 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.2011 № 4191 -VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пунктах 47, 48 Постанови від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснено, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, позивачем не надано у розпорядження суду належним та допустимих доказів понесених ним витрат на правову допомогу.

Враховуючи наведене суд вважає дані вимоги такими, що до задоволення не підлягають.

Керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі № 11267, вчинений 17.08.2017 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. про стягнення 35150 грн. 54 коп. з витратами на вчинення виконавчого напису у розмірі 1800 грн. з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ ПриватБанк».

Стягнути з ПАТ «КБ ПриватБанк» та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Руслана Олеговича на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 960 грн.

В задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ І.В.П'ятничук