Рішення № 79392417, 16.01.2019, Соснівський районний суд м. Черкас

Провадження № 2/712/166/19

Справа № 712/7509/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2019 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді – ПИРОЖЕНКО С.А.

при секретарі – ТІТОВА О.І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Черкаської міської ради (юридична адреса: м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького 36), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради (юридична адреса: м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького 36) про визнання права власності на самочинно збудований садовий будинок,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася з позовом до відповідача про визнання права власності на самочинно збудований садовий будинок, посилаючись на те, що 21 липня 2015 року за договором купівлі-продажу земельної ділянки, вона придбала земельну ділянку № 254 відведену для ведення садівництва, площею 0,0461 га, яка розташована в м. Черкаси, садове товариство «Зелена зона» по вул. Одеська 6/1. Кадастровий номер: 7110136700:05:012:01017. В період часу з 2015 по 2016 рік вона збудувала на цій земельні ділянці одноповерховий садовий будинок, площею 67,3 кв.м. без отримання на те відповідного дозволу, але не порушивши при цьому чинних будівельних норм та правил.

23 травня 2018 року Комунальним проектно-виробничим архітектурно-планувальним підприємством «Облархбюро» Черкаської обласної ради було розроблено технічний НОМЕР_1 на збудований садовий будинок. 27 травня 2018 року було проведено технічне обстеження вказаного садового будинку, в результаті якого встановлено, що недоліків та пошкоджень в конструкції будинку не виявлено, встановлено готовність його до експлуатації та можливість його безпечної та надійної експлуатації.

На усне звернення до Департаменту містобудування та архітектури Черкаської міської ради, їй повідомили, що немає заперечень щодо надання їй дозволу на реєстрацію та прийняття в експлуатацію збудованого одноповерхового садового будинку.

Таким чином, збудований садовий будинок знаходиться в межах земельної ділянки, яка є її приватною власністю, його розміри та конструкція не порушують прав суміжних землекористувачів. Тому просить визнати за нею право власності на самочинно збудований нею садовий будинок за адресою: м. Черкаси, вул. Одеська 6/1, садове товариство «Зелена зона», ділянка № 254.

02 липня 2018 року ухвалою суду було відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 13 серпня 2018 року до участі в справі залучено в якості третьої особи ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення, посилаючись на те, що позивач не зверталася до компетентного державного органу із заявою про прийняття об’єкта до експлуатації, а також те, що самочинно збудований будинок був зведений без належного дозволу та належно затвердженого проекту, а цільове призначення землі не відповідає намірам забудови, у зв’язку з чим відсутні правові підстави для задоволення даного позову.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.

Як встановлено в судовому засіданні, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21 липня 2015 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № 254 площею 0,0461 га, яка розташована за адресою: м. Черкаси «Зелена зона» садове товариство» громадська організація, кадастровий номер якої: 7110136700:05:012:01017.

Згідно договору цільове призначення земельної ділянки – для ведення садівництва.

В період часу з 2015 по 2016 рік позивач збудувала на цій земельні ділянці одноповерховий садовий будинок, площею 67,3 кв.м. без отримання на те відповідного дозволу.

23 травня 2018 року Комунальним проектно-виробничим архітектурно-планувальним підприємством «Облархбюро» Черкаської обласної ради було розроблено технічний НОМЕР_1 на збудований садовий будинок.

Згідно Звіту про ведення технічного обстеження Комунального проектно-виробничого архітектурно-планувального підприємства «Облархбюро» Черкаської обласної ради від 27 травня 2018 року встановлено, що недоліків та пошкоджень в конструкції вказаного будинку не виявлено, встановлено готовність його до експлуатації та можливість його безпечної та надійної експлуатації.

Відносини пов’язані з набуттям права власності на новостворений (збудований) об’єкт нерухомого майна регулюються положеннями Цивільного кодексу України, зокрема статтею 331, законодавством у сфері містобудування, а також Земельним кодексом України.

На підставі ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до Закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно зі ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України», а саме п.4 самочинним будівництвом об'єкта нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, вважається спорудження таких об'єктів на земельній ділянці, що не віднесена до земель житлової й громадської забудови, зокрема, наданій для ведення городництва, сінокосіння, випасання худоби тощо, цільове призначення або вид використання якої не змінено в установленому законом порядку. Під метою надання земельної ділянки слід розуміти вид використання земельної ділянки (стаття 19 ЗК України, Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548), зазначений у рішенні відповідного компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у користування або передачу у власність з урахуванням цільового призначення земельної ділянки.

Статтею 1 Закону України «Про землеустрій» визначено поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким це її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Одним із принципів земельного законодавства є принцип раціонального використання та охорони земель (ст.5 ЗК України).

Абзац другий ч. 5 ст. 20 ЗК України встановлює обов'язок власників використовувати землі зазначеної категорії виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, однак право власності на зведені будівлі та споруди та право на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм та правил, а також за умови використання земельної ділянки за її призначенням.

Обов’язок власника земельної ділянки забезпечувати її використання за цільовим призначенням також регламентовано ст.91 ЗК України.

Судом встановлено, що цільове призначення земельної ділянки - для ведення садівництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 ЗК України земельні ділянки для садівництва можуть використовуватися для наступних цілей: закладання багаторічних плодових насаджень; вирощування сільськогосподарських культур; для зведення необхідних будинків, господарських споруд; інших цілей.

Основною ціллю використання земельних ділянок для садівництва є закладання багаторічних плодових насаджень (садів) та їх вирощування. В той же час необхідно звернути увагу, що землі садівництва також можуть використовуватися для будівництва та експлуатації житлового будинку і господарських споруд. Однак таке використання обов’язково повинно суміщатися з вирощуванням багаторічних плодових насаджень. Зведення лише будівель та споруд на землях для садівництва може розглядатися як нецільове їх використання.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначає, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об’єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів; 6) реєстрація права власності на об’єкт містобудування.

За ст. 27 цього ж Закону , забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України», а саме п.9 при вирішенні питання про відкриття провадження у справі за позовом про визнання права власності на самочинно збудовані об'єкти суд має звертати увагу чи зазначено у позовній заяві відповідно до вимог статті 119 ЦПК обставини щодо звернення позивача до інспекції державного будівельного архітектурного контролю про прийняття об'єкта до експлуатації та посилання на докази щодо зазначених обставин. У разі відсутності посилання на такі обставини або докази суд має відповідно до вимог статті 121 ЦПК залишити позовну заяву без руху та надати строк для усунення недоліків із наслідками, передбаченими частиною другою статті 121 ЦПК.

Якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об'єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що спірний будинок, самочинно збудований позивачем, був зведений без належного дозволу та відповідної проектної документації, цільове призначення землі не відповідає намірам забудови, крім того, позивач не звертався до компетентного державного органу відповідно до наведених вище вимог законодавства із заявою про прийняття об’єкта до експлуатації.

Таким чином, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини та досліджені докази, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними, а тому позов не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. ст.ст.12,13,200,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 331, 375, 376 ЦК України, ст.ст. 5, 20, 35 ЗК України, ст.ст. 26-27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», суд –

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_1 у задоволенні позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Повний текст судового рішення складено 24 січня 2019 року.