Ухвала суду № 79392375, 16.01.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/53/19 Справа № 707/1549/16-к Категорія: ч.1 ст.263 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарях ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6прокурораОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

обвинуваченого ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника – адвоката ОСОБА_8, на вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 22 січня 2018 року, яким

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого-ФОП ОСОБА_9, перебуваючого у цивільному шлюбі, маючого на утриманні малолітнього сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

засуджено за ч.1 ст.263 КК України та призначено йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування основного покарання визначивши йому іспитовий строк два роки.

На підставі ст.76 КК України зобов’язано ОСОБА_9 періодично з'являтися в органи пробації по місцю проживання для реєстрації, не змінювати без відому цих органів місце постійного проживання.

Судові витрати по справі пов’язані із залученням експерта в розмірі 1055,52 грн. стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_9 на користь держави.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Доля речових доказів вирішена в порядку, встановленому ст.100 КПК України,

в с т а н о в и л а :

Як вбачається з вироку, ОСОБА_9 визнано винним та засуджено за те, що він, 12.03.2016, маючи прямий умисел на протиправне діяння, всупереч передбаченому законом порядку, без передбаченого законом дозволу, використовуючи власний автомобіль НОМЕР_1 незаконно носив, а саме вчиняв дії по транспортуванню безпосередньо у транспортному засобі ВАЗ 2121, д.н.з. НОМЕР_2, 11 одиниць боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї – мисливські патрони калібру .30-06 Springfild, які спорядженні експансивними кулями та незаконно зберігав у визначеному ним місці, а саме між передніми сидіннями у автомобілі НОМЕР_1, 11 одиниць боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї – мисливські патрони калібру .30-06 Springfild, які споряджені експансивними кулями.

Так, 12.03.2016, ОСОБА_9, продовжуючи свій злочинний умисел на носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, рухався на автомобілі НОМЕР_1 по вулиці Шевченка в с.Хутори, Черкаського району, Черкаської області та близько 12 години 12.03.2016 автомобіль НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_9 зупинений працівниками поліції неподалік будинку № 1 по вулиці Шевченка в с.Хутори, Черкаського району, Черкаської області. В період часу з 12 год. 45 хв. по 12 год. 55 хв. 12.03.2016, в ході проведення санкціонованого обшуку автомобіля НОМЕР_1, на підставі ухвали слідчого судді Соснівського районного суду міста Черкаси від 11.03.2016, в присутності понятих, в салоні зазначеного вище транспортного засобу, між передніми сидіннями, виявлено та вилучено пакунок, в середині якого знаходились одинадцять предметів, зовні схожих на патрони, які згідно висновку експерта № 1/438 від 22.03.2016 – являються боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї – мисливськими патронами калібру .30-06 Springfild, які споряджені експансивними кулями. Дані патрони придатні для стрільби.

Він же, в період часу з 20.05.2015 по 29.09.2015 мав зареєстровану в законному порядку мисливську нарізну зброю «ZKM 452 LUX», калібру 5,6 мм, № 875630, 2003 року випуску, а 29.09.2015 ОСОБА_9 переоформив вказану вище зброю на іншого власника, та як наслідок, був позбавлений права на носіння та зберігання мисливської нарізної зброї «ZKM 452 LUX», калібру 5.6 мм, № 875630 та патронів калібру 5.6 мм. Проте, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, знаючи та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, маючи прямий умисел на вчинення протиправного діяння, без передбаченого законом дозволу, незаконно продовжив зберігати тринадцять одиниць боєприпасів калібру 5.6 мм до нарізної вогнепальної зброї за місцем свого проживання, а саме в квартирі АДРЕСА_1.

Так, 12.03.2016 в період часу з 14 години по 15 годину, на підставі ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м.Черкаси від 11.03.2016, в присутності понятих та ОСОБА_9, проведено санкціонований обшук за місцем проживання ОСОБА_9, а саме в квартирі АДРЕСА_1, в ході якого в кімнаті № 1 на сейфі виявлено та вилучено 2 предмети схожі на патрони, в сейфі виявлено та вилучено коробку із 11 предметами схожими на патрони та в спальній кімнаті, в шухляді шафи, виявлено та вилучено 1 предмет схожий на патрон, які згідно висновку експерта № 1/436 від 24.03.2016 являються боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї: два патрони - 5,6 мм спортивно - мисливськими патронами кільцевого запалювання, заводського виробництва; одинадцять патронів - 5,6 мм мисливські патрони кільцевого запалювання, з яких три споряджені експансивними кулями, заводського виробництва. Гільза, куля та порох являються частинами боєприпасів – кулею, гільзою та порохом 5,6 мм мисливських патронів кільцевого запалювання, заводського виробництва компанії «Ремінгтон» США. Тринадцять патронів придатні для стрільби.

Дії обвинуваченого ОСОБА_9 судом кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України – носіння, зберігання боєприпасів без передбаченого законом дозволу.

Не погодившись з указаним вироком місцевого суду обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник - адвокат ОСОБА_8, подали спільну апеляційну скаргу, в якій просять вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 22.01.2018 р. відносно ОСОБА_9 скасувати, з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, ухвалити по справі новий вирок, яким ОСОБА_9 виправдати за недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України. Просять під час апеляційного розгляду дослідити письмові докази: ухвалу про проведення обшуку від 11.03.2016 р., протокол обшуку від 12.03.2016 р., висновок експерта №1/438 від 22.03.2016 р., ухвалу про дозвіл на обшук житла від 11.03.2016 р., протокол обшуку від 12.03.2016 р., висновок експерта №1/436 від 24.03.2016 р., протокол тимчасового доступу до речей і документів від 29.06.2016 р., опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 29.06.2016 р., протокол тимчасового доступу до речей і документів від 29.06.2016 р., опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 29.06.2016 р., прослухати аудіо запис судового засідання від 15.02.2017 р. Свої апеляційні вимоги мотивують тим, що серед обставин, які судом оцінені як обставини, що підтверджують винуватість ОСОБА_9, не вказано конкретні нормативно-правові акти, які ним були чи могли бути порушені. Крім того, взагалі не зазначено, на підставі якого закону сторона обвинувачення та суд першої інстанції прийшли до висновку про наявність у діях ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, а саме зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу. Оскільки, з аналізу чинного законодавства вбачається, що спеціального закону, який би забороняв ОСОБА_9 чи будь-якій іншій особі володіти зброєю та/або боєприпасами, не існує. Зазначають, що кримінальне правопорушення, передбачене ст.263 КК України, може бути вчинено лише з прямим умислом. Однак, зі змісту оскаржуваного вироку не можливо встановити, якими саме дослідженими доказами може підтверджуватися наявність у ОСОБА_9 прямого умислу на зберігання боєприпасів, оскільки під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_9 не було відомо про наявність у нього вилучених патронів. Разом з тим, стверджують, що докази, покладені судом першої інстанції в обґрунтування винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, отримані стороною обвинувачення з порушенням вимог КПК України до внесення відомостей в ЄРДР та по іншому кримінальному провадженню (зокрема висновок експерта №1/438 від 22.03.2016 р. та висновок експерта №1/436 від 24.03.2016 р.). Також, вважають, що не є належними та допустимими доказами отримані в ході досудового розслідування відомості, що стосуються досудового розслідування кримінального провадження по епізоду виявлення патронів за місцем проживання ОСОБА_9, оскільки зазначені відомості були внесені до ЄРДР з порушенням правил підслідності, всі слідчі дії проведені не уповноваженим органом досудового розслідування.

Вказують, що в обґрунтування обвинувального вироку судом першої інстанції покладено висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи. Так, зокрема, покази свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 надані ними в судовому засіданні можуть бути підтвердженням відсутності умислу у ОСОБА_9 на вчинення інкримінованого йому злочину. Натомість суд першої інстанції розцінив такі покази як доказ, який підтверджує винуватість ОСОБА_9 Також суд першої інстанції не надав належної правової оцінки показам свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, покази яких різнились між собою.

Колегія судів частково задовольнила клопотання викладене в апеляційній скарзі ОСОБА_9 та його захисника – адвоката ОСОБА_15 в частині дослідження матеріалів кримінального провадження. Так, у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції було проведено повторне дослідження доказів в частині допиту свідка ОСОБА_16 та були досліджені письмові докази: ухвалу про проведення обшуку від 11.03.2016 р. (т.2, а.м.к.п.1), протокол обшуку від 12.03.2016 р. (т.2, а.м.к.п.3-7), висновок експерта №1/438 від 22.03.2016 р.(т.2, а.м.к.п. 11-13), ухвалу про дозвіл на обшук житла від 11.03.2016 р. (т.2, а.м.к.п.29), протокол обшуку від 12.03.2016 р. (т.2, а.м.к.п.31-35), висновок експерта №1/436 від 24.03.2016 р. (т.2, а.м.к.п. 42-45), протокол тимчасового доступу до речей і документів від 29.06.2016 р. (т.2, а.м.к.п.16-18), опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 29.06.2016 р.(т.2, а.м.к.п.19), протокол тимчасового доступу до речей і документів від 29.06.2016 р.(т.2, а.м.к.п.20-22), опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 29.06.2016 р.(т.2, а.м.к.п.23).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 щодо підтримки їх апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги обвинуваченого та його захисника, та просив залишити без змін вирок суду першої інстанції, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи цієї апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене судом на підставі об?єктивно з?ясованих обставин, які підтвердженні доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до статті 94 цього Кодексу з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Стаття 94 КПК України передбачає, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Зазначені вимоги кримінального процесуального закону судом першої інстанції дотримано.

Так, у відповідності з вимогами ст.ст. 370, 374 КПК України та пред?явленого обвинувачення, встановивши фактичні обставини кримінального провадження, суд першої інстанції, обґрунтовано прийшов до висновку щодо обсягу та доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_9 в інкримінованому злочині, виклавши їх у вироку.

В оскаржуваному вироку суд першої інстанції навів всі встановлені обставини, які, відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню, а також виклав оцінку та аналіз досліджених в судовому засіданні доказів із зазначенням підстав, з яких приймає одні докази та відкидає інші.

Незважаючи на повне невизнання своєї вини ОСОБА_9, як в суді першої інстанції, так і апеляційній інстанції його вина підтверджується доказами, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, зокрема, по факту носіння, зберігання боєприпасів без передбаченого законом дозволу, а саме: показами свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, які показали що вони 12.03.2016 р. були присутніми в якості понятих при обшуку автомобіля ОСОБА_9, їм зачитали ухвалу про обшук автомобіля, після чого почали обшук, між передніми сидіннями автомобіля були знайдені патрони; показами свідка ОСОБА_11, який показав, що вони з ОСОБА_9 12.03.2016 р. вирішили постріляти в тирі, із 20 патронів він відстріляв 9, однак коробка в якій залишалися інші патрони пошкодилася і він зібрав їх у кульок та поклав до кишені, а коли ОСОБА_9 відвіз його додому, то він виявив що ці патрони випали у нього із кишені, він відразу зателефонував ОСОБА_9, однак він йому вже не відповідав; протоколом проведення обшуку від 12.03.2016, а саме транспортного засобу ВАЗ 2121, д.н.з. НОМЕР_2, що знаходився за адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Хутори, вул. Шевченка, 1, згідно якого були виявлені та вилучені патрони в кількості 11 штук; висновком судово-балістичної експертизи № 1/438 від 22.03.2016, згідно якої одинадцять патронів які надані на експертизу являються боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї – мисливськими патронами калібру .30-06 Springfild, які споряджені експансивними кулями. Дані патрони придатні до стрільби.; постановою про визнання предметів речовими доказами від 01.04.2016; довідкою виданої начальником Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області майором поліції ОСОБА_17 під № 1554/47/01-2016 від 28.03.2016; протоколом огляду предметів, а саме двох компакт-дисків із відомостями про з’єднання абонентів мобільного зв’язку ТОВ «лайфселл» під № 063-142-06-26 та ПрАТ «МТС УКРАЇНА» під № 050-58-111-75; постановою про визнання предметів речовими доказами від 29.06.2016, а саме двох компакт-дисків із відомостями про з’єднання абонентів мобільного зв’язку ТОВ «лайфселл» під № 063-142-06-26 та ПрАТ «МТС УКРАЇНА» під 050-58-111-75.

По факту зберігання боєприпасів без передбаченого законом дозволу вина обвинуваченого ОСОБА_9 підтверджується: показами допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_18 та свідка ОСОБА_19, які показали, що вони були присутні при обшуку в домоволодінні обвинуваченого ОСОБА_9 в якості понятих та підтвердили, що з сейфу що знаходився в домоволодінні обвинуваченого були вилучені коробочки з патронами, всі дії поліцейських були зафіксовані письмово, після чого вони розписалися. Також вина обвинуваченого ОСОБА_9 підтверджена іншими доказами, а саме протоколом проведення обшуку житла від 12.03.2016, а саме за адресою: АДРЕСА_2, згідно якого під час обшуку в кімнаті № 1 в футлярі для зберігання зброї вилучено в пластмасовому футлярі 20 патронів калібру 308, та поряд 6 патронів калібру 308. Зброя «Карабін за № А 003147. В цій же кімнаті на сейфі лежали два патрони. При відкриття сейфу в ньому вилучено 11 патронів. В цьому ж сейфі в коробці патрони 8 штук 12 калібру, в другій коробці 24 патрони 12 калібру. Біля сейфу в чохлі знаходиться зброя гладко ствольна за № 815205. В ній набої в кількості 4 штуки з маркуванням 12 калібру. В сейфі ще було вилучено 2 коробки з 40 патронами різного маркування. Далі вилучено 6 білих патронів з маркуванням 12 калібру. В кімнаті № 2 в шухляді вилучені предмети схожі на капсули в кількості близько 69 штук. Там же, один патрон та п/е пакет схожий на порох. В коридорі вилучено коробку для патронів « 5,342- Вохеr; висновком судово-балістичної експертизи № 1/436 від 24.03.2016, згідно якої тринадцять патронів надані на експертизу, являються боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї: Два патрони - 5,6-мм спортивно-мисливськими патронами кільцевого запалювання, заводського виробництва. Одинадцять патронів - 5,6-мм мисливськими патронами кільцевого запалювання з яких три споряджені експансивними кулями, заводського виробництва. Гільза, куля та порох являються частинами боєприпасів - кулею, гільзою та порохом 5,6-мм мисливських патронів кільцевого запалювання, заводського виробництва компанії «Ремінгтон» США. Тринадцять патронів придатні до стрільби. Питання щодо придатності даних на дослідження гільзи, кулі, та пороху для стрільби не вирішувалося, в зв'язку з тим що вони являються частинами боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї; постановою про визнання предметів речовими доказами від 01.04.2016; довідкою виданої начальником Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області майором поліції ОСОБА_17 під № 1554/47/01-2016 від 28.03.2016;

Отже, всі ці докази є послідовними, які узгоджуються між собою, не є суперечливими, а тому на думку колегії суддів, обґрунтовано були взяті за основу у визнанні винуватості ОСОБА_9 Всі наведені вище обставини у своїй сукупності підтверджують висновок суду першої інстанції щодо наявності вини обвинуваченого у скоєні інкримінованого злочину та правильність юридичної кваліфікації його дій.

За клопотанням апелянтів - обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника - адвоката ОСОБА_15 в судовому засіданні апеляційної інстанції був допитаний свідок ОСОБА_12, який показав, що ОСОБА_9 є його товаришем, вони познайомилися 6-7 років тому назад та є членами мисливського клубу 4?4. У ОСОБА_9 він придбав рушницю (мілкашку Чизет), патрони дві пачки в кількості 100 штук, оптику, чохол. Вказав, що патрони у ОСОБА_9 він забрав усі, а залишилися лише пусті коробки від патронів. Ці пусті коробки від патронів були з ячейками, і він попросив ОСОБА_9 їх не викидати, так як хотів свої патрони покласти в них для зручності. Наголосив, що в суді першої інстанції він надавав аналогічні покази і про те, що він після придбання зброї у ОСОБА_9 не забрав дві пачки патронів, він в суді першої інстанції, не говорив.

Судова колегія заслухавши покази свідка ОСОБА_12, критично їх оцінює, оскільки свідок ОСОБА_12 та обвинувачений ОСОБА_9 перебувають у дружніх відносинах, а тому даний свідок зацікавлений у визнанні невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення свого товариша, обвинуваченого ОСОБА_9

Щодо доводів апелянтів про не зазначення судом конкретних нормативно-правових актів, які обвинуваченим були, чи могли бути порушені та не зазначення закону, на підставі якого сторона обвинувачення та суд прийшли до таких висновків та твердження апелянтів, що на сьогоднішній день на їх думку, не існує закону, який би забороняв ОСОБА_9 чи іншій будь-якій особі володіти зброєю та/або боєприпасами, колегія суддів зазначає наступне.

Постановою ВСУ від 31.05.2018 року № 51-3305км18 встановлено, що норма ст. 263 КК України є субсидіарною і для розуміння незаконності поводження зі зброєю, вимагає аналізу відповідного закону. При цьому поняття «закон», яке використав законодавець, має розширене тлумачення і включає в себе законодавство у цілому, в тому числі нормативні акти, що регулюють відповідні правовідносини, порушення яких утворює об'єктивну сторону складу злочину, передбаченого ст. 263 КК України.

У цьому випадку особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.263 Кримінального кодексу України, без наявності закону, який передбачає видачу дозволів на носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, тому доводи апеляційних скарг в цій частині, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді.

Щодо посилання апелянтів на ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 29.03.2017 р. (справа №607/12354/16-к), якою було скасовано, на думку апелянтів, аналогічний вирок суду першої інстанції, та посилання на науковий висновок професора ОСОБА_20 від 23.01.2017 р., колегія суддів вважає, що зазначений науковий висновок не є правовим, а тому ні він, ні ухвала апеляційного суду Тернопільської області не є обов’язковими для виконання апеляційним судом Черкаської області при розгляді даного кримінального провадження.

Твердження апелянтів, що прямого умислу у ОСОБА_9 на зберігання боєприпасів не було, а тому відсутній склад злочину, передбачений ч.1 ст.263 КК України не заслуговують на увагу, оскільки кваліфікуючими ознаками інкримінованого ОСОБА_9 злочину, є придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, а бойові припаси у ОСОБА_9 були знайдені працівниками поліції не лише в автомобілі, а і у його домоволодінні та вилучені законним шляхом відповідно до ухвали слідчого судді, отже у ОСОБА_9 наявний умисел на носіння та зберігання бойових припасів, незалежно від мети.

Доводи апелянтів про те, що не є належними та допустимими доказами отримані в ході досудового розслідування відомості, що стосуються досудового розслідування кримінального провадження по епізоду виявлення патронів за місцем проживання ОСОБА_9, оскільки зазначені відомості були внесені до ЄРДР з порушенням правил підслідності, так як слідчі дії проведені не уповноваженим органом досудового розслідування, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, відповідно до ч.2 ст.218 КПК України, якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підсудність.

В даному випадку органами досудового розслідування були дотримані вимоги ч.2 ст.218 КПК України, а тому сумнівів з приводу допустимості доказів немає.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в судовому засіданні достатньо проаналізував показання обвинуваченого, свідків, письмові докази і дійшов правильного висновку про доведеність вини останнього, а тому доводи обвинуваченого та захисника щодо недоведеності вини обвинуваченого ОСОБА_9, є необґрунтованими, надуманими та такими, що не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді.

За таких обставин, з урахуванням обсягу досліджених доказів, їх ретельний аналіз, перевірки на предмет допустимості та належності, на думку колегії суддів дають беззаперечні підстави вважати правильними висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_9 в інкримінованому злочині.

Призначаючи ОСОБА_9 покарання за ч.1 ст.263 КК України із застосуванням положень ст.75 КК України, судом було належним чином враховано конкретні обставини та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, а також дані про особу обвинуваченого.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_9 покарання суд врахував характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, особу обвинуваченого, який характеризується за місцем проживання позитивно. Обставин, що пом'якшують покарання та обставин що обтяжують покарання, судом не встановлено. Також суд прийшов до висновку про відсутність підстав щодо застосування ст.69 КК України.

Обираючи при ухваленні вироку норму закону України про кримінальну відповідальність, яка підлягатиме застосуванню до суспільно небезпечних діянь, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_9 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

Враховуючи викладене, колегія судів вважає, що призначене покарання з випробуванням є співрозмірним протиправним діянням, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів та є достатнім для досягнення мети покарання.

Отже, рішення суду першої інстанції, щодо призначеного покарання ОСОБА_9 є справедливим та достатнім для досягнення мети покарання, таким, що відповідає принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

При перевірці матеріалів кримінального провадження порушень норм процесуального законодавства, які б перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення не встановлено.

За таких обставин колегія суддів вважає, вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування та задоволення апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404-405, 407, 418, 419 КПК України, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника – адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 22 січня 2018 року стосовно ОСОБА_9 за ч.1 ст.263 КК України – без змін.

Ухвала може бути оскаржена до касаційного суду протягом трьох місяців.

Головуючий :

Судді :