Рішення № 79391672, 21.01.2019, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"21" січня 2019 р.

Справа 642/2916/18

Провадження № 2/642/51/19

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

16 січня 2019 року Ленінський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді Вікторова В.В.

за участю секретаря Самотой М.Є.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача

Державної казначейської служби України ОСОБА_2

представника відповідача

військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_3

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до військової прокуратури Харківського гарнізону, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, причиненої незаконними діями органами досудового розслідування та прокуратури, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача – адвокат ОСОБА_1, діючий в інтересах позивача ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом до військової прокуратури Харківського гарнізону Військової прокуратури сил АТО Прокуратури України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, причиненої незаконними діями органами досудового розслідування та прокуратури.

В обгрунтування позову представник позивача зазначив, що Військовою прокуратурою Харківського гарнізону здійснювалося досудове розслідування по кримінальному провадженню № 22015220000000001 за ознаками скоєння інспектором прикордонної служби третьої категорії Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління ДПС України ОСОБА_4 та іншими кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке розпочато 05 січня 2015 року. 22 березня 2016 року по зазначеному кримінальному провадженню прокурором повідомлено про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. 23 березня 2016 року ОСОБА_4 вручене клопотання про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою. 24 березня 2016 за поданням прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону, слідчим суддею Дзержинського району м. Харкова відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в СІЗО №2 7 УДПтС України в Харківській області на 60 днів до 22 травня 2016 року. 19 травня 2016 року за поданням прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону слідчим суддею Дзержинського районного суду Харкова продовжено термін дії запобіжного заходу - тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 до 22 червня 2016 року. 22 червня 2016 року підозрюваний ОСОБА_4 звільнений з під-варти у зв’язку із закінченням терміну дії запобіжного заходу. Інший запобіжний захід стосовно нього в даному кримінальному провадженні не обирався. Постановою прокурора військової прокуратури кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КК України - в зв’язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримання, тобто реабілітуючими підставами. Внаслідок безпідставного тривалого тримання під вартою в умовах Харківської установи виконання покарань № 27 ОСОБА_4, який на час тримання під вартою був діючим співробітником правоохоронного органу - Державної прикордонної служби України, а також тривалого досудового розслідування цієї справи - 1 рік 8 місяців 24 дні, йому були спричинені моральні страждання. Само по собі тримання під вартою військовослужбовця правоохоронного органу в умовах слідчого ізолятору разом із іншими особами, затриманими за скоєння тяжких та особливо тяжких злочинів, а не на гауптвахті, як це передбачено відповідними Уставами ЗС України, було засобом психологічного тиску на нього. Під час тримання під вартою протягом трьох місяців, з підозрюваним ОСОБА_4 не було проведено жодної слідчої розшукової дії, навіть не було проведено жодного його допиту за обставинами, що слугували підставою для повідомлення про підозру, що безумовно свідчить про вчинення на нього психологічного тиску з метою схилення до визнання ним своєї вини у скоєнні інкримінованого йому злочину. Також після звільнення з установи виконання, жодні слідчі розшукові по цьому провадженню, в тому числі за його участі, до закриття кримінально провадження у грудні 2017 року не проводилися. Але весь цей час, він перебував у статусі підозрюваного по кримінальному провадженні, що принижувало його честь та гідність як військовослужбовця правоохоронного органу, перешкоджало його просуненню по службі.На момент тримання під вартою підозрюваний ОСОБА_4 мав на утриманні малолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_1, та дружину, яка знаходилася у відпустці по догляду за дитиною в зв’язку з його хворобою, та отримувала лише матеріальну допомогу у розмірі 1300 грн. Внаслідок тривалого тримання під вартою, він постійно відчував моральні переживання за стан дружини та своєї дитини, у зв'язку з порушенням нормальних життєвих зв'язків зі своєю родиною, та неможливістю надання необхідної допомоги, та навпаки покладенням на родину додаткових майнових втрат та фізичних зусиль дружини, пов’язаних із забезпеченням йому належного харчування, ліків та інше в умовах слідчого ізолятору. При цьому ОСОБА_4 був позбавлений можливості належного спілкування з дружиною, яку він бачив лише під час судового засідання із клітки для перебування затриманих осіб, що також спричиняло йому моральні страждання. Перебування протягом тривалого часу під вартою та в статусі підозрюваного під час досудового розслідування, вплинуло на оцінку його моральних та психологічних якостей з боку керівництва Харківсько прикордонного загону ХРУ ДПС України та товаришів по службі, внаслідок чого він змушений покладати значні зусилля аби відновити втрачену довіру відповідати статусу військовослужбовця правоохоронного органу. Причинену моральну шкоду позивач ОСОБА_4 оцінює в розмірі шістсот тисяч гривень, яку вважає за необхідне стягнути саме з Державної казначейської служби України за рахунок відповідного бюджетного призначення Державного бюджету України.

Ухвалою суду від 02 жовтня 2018 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження (а.с. 32-33).

26 жовтня 2018 року представник відповідача військової прокуратури Харківського гарнізону надав письмовий відзив по справі до Ленінського районного суду м. Харкова (а.с. 39-40).

У відзиві представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 Цивільного кодексу України. Натомість, позивачем не надано жодного доказу вчинення органом досудового розслідування незаконних дій чи бездіяльності, або прийняття незаконних рішень. Зазначено також, що згідно витягу з наказу начальника Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 30.06.2016 № 228-ос ОСОБА_4 фактично поновлено у службі, відтак позивач не зазнав суттєвих змін у його життєвих і виробничих стосунках.

26 жовтня 2018 року представник відповідача Державної казначейської служби України надав письмовий відзив по справі до Ленінського районного суду м. Харкова (а.с. 53-54).

У відзиві представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що Положенням про Державну казначейську службу України, яке затверджене постановою КМ України від 15.04.2015 р. № 215, для Державної казначейської служби України передбачені певні повноваження та завдання, які жодним чином не зобов’язують представляти Державу України у судах. При цьому, Казначейство жодним чином не порушувало прав позивача, а тому стягнення з нього моральної шкоди є неправомірним. У разі встановлення судом у діях органу досудового слідства та прокуратури протиправної поведінки, як розрахункову величину для відшкодування моральної шкоди необхідно застосовувати розмір 1600 гривень, оскільки відповідно до п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-У1ІІ (набрав чинності з 1 січня 2017 року) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень. Разом з цим, а ні позовна заява, а ні надані до неї додатки не містять належного розрахунку завданої шкоди. Матеріалами справи не підтверджено протиправної поведінки у діях відповідачів, а також відсутній причинний слідчий зв’язок між шкодою і протиправним діянням. Разом з цим, відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинно приводити до її збагачення.

01 листопада 2018 року представник позивача надав відповіді на відзив відповідачів військової прокуратури Харківського гарнізону та Державної казначейської служби України (а.с. 58-59, 63-65).

У відповідях на відзив представник позивача зазначив, що підстави для виникнення права на звернення особи про відшкодування моральної шкоди, встановлені ст. 2 Закону № 266/94-ВР, до яких окрім постановлення виправдувального вироку, відноситься і закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати, як це мало місце у даному випадку. Факти притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та закриття кримінального провадженні реабілітуючими підставами, підтверджені належними письмовими доказами, долученими до позовної заяви. В позовній заяві належним чином наведено обґрунтування розміру завданої моральної шкоди позивачу, до якої включено термін не лише перебування під слідством у статусі підозрюваного майже 1 рік та 8 місяців, тобто з порушеням розумних строків передбачених ст. 28 КПК України, але і безпідставне тримання позивача під вартою протягом трьох місяців, без проведення будь-яких слідчих дій, що позивач обґрунтовано вважає здійсненням незаконного впливу на нього з боку правоохоронних органів з метою отримання зізнання у вчиненні кримінального правопорушення. Крім того, поновлення позивача на військовій службі, внаслідок спливу терміну ухвали слідчого судді про відсторонення від посади, не є такою підставою, що унеможливлює задоволення позову про відшкодування моральної шкоди, та не свідчить, що позивач не зазнав суттєвих змін у його життєвих і службових стосунках.

Також у відповіді на відзив Державної казначейської служби України представник позивача зазначив, що головним розпорядником згідно додатку 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» визначено Державну казначейську службу України з передбаченою відомчою програмною класифікацією видатків державного бюджету «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, посадових і службових осіб». Таким чином, відшкодування моральної шкоди за вказаним позовом повинно відбуватись за рахунок відповідного бюджетного призначення саме на вказані цілі та саме Державна казначейська служба України є належним відповідачем. Крім того, частиною 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт відшкодувується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Посилання відповідача ДКС України на вимоги ст. 12 Закону 266/94- ВР, в даному випадку є помилковими, оскільки предметом позову є стягнення саме моральної шкоди, а не майнової, порядок розміру яких, відповідно до п.п. 1, 3 та 4 ст. 3 цього Закону, визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Як визначено п. 14 Постанови Пленуму ВС України № 4 від 31.03.1995 р. відповідно до ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" питання про відшкодування моральної шкоди у зазначених випадках та її розмір вирішується за заявою громадянина ухвалою суду першої інстанції, який розглядав кримінальну справу або якому вона мала бути підсудна.

30 листопада 2018 року представник позивача надав додаткові поясненн в обгрунтування позовної заяви (а.с. 73-74).

Ухвалою суду від 30.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 90).

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові та відповідях на відзив відповідачів військової прокуратури Харківського гарнізону та Державної казначейської служби України.

Представник відповідача військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та просив залишити позов без задоволення, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Представник відповідача Державної казначейської служби України ОСОБА_2 у судовому засіданні також заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

ОСОБА_5 з Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 січня 2015 року військовою прокуратурою Харківського гарнізону розпочате досудове розслідування по кримінальному провадженню № 22015220000000001 за ознаками скоєння інспектором прикордонної служби третьої категорії Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління ДПС України ОСОБА_4 та іншими кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України (а.с. 20).

22 березня 2016 року по вищезазначеному кримінальному провадженню прокурором військової прокуратури Харківського гарнізону повідомлено про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України (а.с. 8-10).

24 березня 2016 року за поданням прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону, слідчим суддею Дзержинського району м. Харкова відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в СІЗО №2 7 УДПтС України в Харківській області на 60 днів до 22 травня 2016 року із визначенням суми застави у розмірі 413 400 гривень (а.с. 11).

19 травня 2016 року за поданням прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону слідчим суддею Дзержинського районного суду м. Харкова продовжено термін дії запобіжного заходу - тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 до 22 червня 2016 року (а.с. 12-13).

22 червня 2016 року підозрюваний ОСОБА_4 звільнений з під-варти у зв’язку із закінченням терміну дії запобіжного заходу. Інший запобіжний захід стосовно нього в даному кримінальному провадженні не обирався.

Постановою прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону від 16 грудня 2017 року кримінальне провадження № 22015220000000001 від 05.01.2015 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто у зв’язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанні можливості їх отримати (а.с. 16-18).

Відповідно до ч. 5. ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Відповідно до ч. 1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

ОСОБА_5 зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР від 01.12.1994 року підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

ОСОБА_5 з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР від 01.12.1994 року право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Отже, сам факт закриття кримінального провадження у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати, дає підстави позивачу вимагати відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_5 з п. 5 ст. 3 вказаного Закону № 266/94-ВР від 01.12.1994 року, у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) моральна шкода.

Відповідно до ч.ч. 5 та 6 статті 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР від 01.12.1994 року відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-2203цс15 при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діють на час розгляду справи.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Мінімальний розмір заробітної плати на час ухвалення судового рішення згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2019 рік» становить 4 173 грн.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд також враховує, що до ОСОБА_4 незаконно було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою протягом тривалого часу, зазначені обставини дійсно впливали на душевний стан позивача, змушували його нервувати, створили позивачу дискомфорт, порушили його звичайний уклад життя, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків зі своєю родиною, неможливістю надання необхідної допомоги, та навпаки покладенням на родину додаткових майнових втрат та фізичних зусиль дружини, пов’язаних із забезпеченням позивачу належного харчування, ліків та інше в умовах слідчого ізолятору, що також вплинуло на стан здоров'я позивача, у зв'язку з чим суд вважає, що моральна шкода позивачу була заподіяна.

При визначенні розміру моральної шкоди суд також виходить із вимог ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду» і вважає за необхідне визначити її розмір в межах одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством, як і просив позивач у позовних вимогах.

Так, позивач незаконно перебував під слідством з 24 березня 2016 року, тобто з часу обрання йому запобіжного заходу, до 16 грудня 2017 року, тобто до дня закриття кримінального провадження прокурором військової прокуратури Харківського гарнізону, що у сукупності становить 1 рік 8 місяців 24 дні

На підставі викладеного, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково та стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку моральну шкоду в розмірі 86 798 грн. 40 коп., яка розраховувалась, шляхом помноження мінімального розміру заробітної плати на час ухвалення судового рішення згідно із Законом України «Про державний бюджет на 2019 рік» 4 173 грн. на кожен місяць перебування під слідством (1 рік 8 місяців 24 дні, тобто 20 місяців 24 дні), а саме:

1) 20 місяців * 4173 грн. = 83 460 грн.;

2) 4 173 грн. / 30 днів = 139,10 грн (за день);

3) 139,10 грн. * 24 дні = 3 338,40 грн.;

4) 83 460 грн. + 3338,40 грн. = 86 798 грн. 40 коп.

Статтями 12, 13, 81 та 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.

Доводи представника відповідача Державної казначейської служби України про те, що Державна казначейська служба України не повинна нести цивільно-правову відповідальність за неправомірні дії посадових та службових осіб інших органів державної влади, суд вважає необґрунтованими враховуючи наступне.

Частиною 2 ст. 2 ЦК України встановлено, що учасниками цивільних відносин є: держава Україна, АвтономнаРеспубліка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Відповідно до ст. 170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Держава реалізує правосуб'єктність через систему своїх органів. Від імені держави у відносинах, що регулюються цивільним законодавством, беруть участь органи управління державним майном, фінансові та інші спеціально уповноважені державою органи. Казначейська служба хоч і є юридичною особою, але діє від імені держави.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в тому числі і моральної шкоди), провадиться за рахунок коштів державного бюджету (ч. 1 ст. 4 Закону).

Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Отже, Державна казначейська служба України є лише тим органом, який здійснює списання коштів у разі стягнення цих коштів з держави.

Посилання представників відповідачів на той факт, що моральна шкода позивачем не доведена, суд вважає безпідставним, оскільки будь-яке порушення конституційного, цивільного права, чи охоронюваного законом інтересу спричиняє моральну шкоду. Предметом доказування в цьому випадку є глибина моральної шкоди, від якої залежить її розмір та форма відшкодування.

Посилання представника Державної казначейської служби України на необхідність визначення розміру моральної шкоди виходячи не з мінімальної заробітної плати, а з суми 1600 грн., суд вважає необґрунтованими.

Так, в п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про винесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року дійсно зазначено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі 1600 грн.

Однак, як вбачається зі змісту даної норми закону, вона розповсюджується саме на ті правовідносини, коли мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат. У даному випадку йде мова не про здійснення позивачу виплати, а про відшкодування йому шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування, тобто між сторонами виникли деліктні правовідносини, на які вищезазначена норма не розповсюджується.

На думку суду саме з цим пов'язано те, що до ст. 13 Закону України Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду відповідних змін не було внесено і розмір моральної шкоди визначається виходячи з розміру заробітної плати.

Позовні вимоги позивача до військової прокуратури Харківського гарнізону про відшкодування моральної шкоди, причиненої незаконними діями органами досудового розслідування та прокуратури, не підлягають задоволенню, оскільки зазначений державний орган не є належним відповідачем по справі.

Крім того, хоч позивач і включив вказаний орган в якості відповідача у позовній заяві, однак жодних вимог стосовно стягнення з нього моральної шкоди позивач не заявляв.

На підставі викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню та моральну шкоду в розмірі 86 798 грн. 40 коп. необхідно стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_4

Судовий збір за подання зазначеної позовної заяви позивачем не сплачується, у зв'язку з чим і поверненню позивачу не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. ст. 12, 13, 81, 83, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 2, 16, 23, 170, 1176 ЦК України, ст.ст. 1-3, 5, 6, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР від 01.12.1994 року, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, причиненої незаконними діями органами досудового розслідування та прокуратури – задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, адреса проживання: 62447, Харківська область, Харківський район, смт. Манченки, вул. Маяковського, буд. 31) моральну шкоду, причинену незаконними діями органами досудового розслідування та прокуратури, в розмірі 86 798 (вісімдесят шість тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн. 40 коп.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до військової прокуратури Харківського гарнізону про відшкодування моральної шкоди, причиненої незаконними діями органами досудового розслідування та прокуратури – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня оголошення рішення.

Повний текст рішення складено 21 січня 2019 року.

Суддя В.В. Вікторов