Рішення № 79390965, 24.01.2019, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/151/19

Пр. № 2-о/621/14/19

РІШЕННЯ

Іменем України

24 січня 2019 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Вельможної І.В.,

присяжних - ОСОБА_1,

- ОСОБА_2,

за участю секретаря - Акулової А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в залі суду в м. Змієві цивільну справу за заявою Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласний протитуберкульозний диспансер № 3», заінтересована особа – ОСОБА_3, про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу,

в с т а н о в и в:

Представник Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласний протитуберкульозний диспансер № 3» (далі - ОПТД № 3) ОСОБА_4 звернулась до суду із заявою про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна психіатрична лікарня № 1», терміном на три місяці для лікування заразної форми туберкульозу.

В обґрунтування заяви зазначено, що у ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, туберкульоз легень вперше виявлено в грудні 2000 року під час відбування нею покарання. З січня 2002 року ОСОБА_3 перебуває на диспансерному обліку ОПТД № 3 з діагнозом інфільтративний туберкульоз верхньої долі лівої легені. 03.11.2004 року рішенням Центральної лікарсько-консультативної комісії хворій встановлено діагноз залишкові зміни після вилікуваного туберкульозу, фіброзно-очагові зміни верхніх часток легень. Після цього хвора щорічно проходила профілактичні огляди. В 2007 році у ОСОБА_3 діагностовано рецидив туберкульозу. Хвора неодноразово проходила лікування в Обласному протитуберкульозному диспансері № 3, але лікувалась короткостроковими курсами і з власної ініціативи переривала лікування та відмовлялася від прийому протитуберкульозних препаратів, порушувала режим медичного закладу. ОСОБА_3 неодноразово направлялася на санаторне лікування до протитуберкульозних санаторіїв, однак, остання з власної ініціативи припиняла лікування. Амбулаторно хвора також лікувалася лише короткостроковими курсами. Лікування не давало позитивного результату, туберкульозний процес набув хронічного статусу. На ЦЛКК 09.02.2010 року у хворої встановлено діагноз хронічний туберкульоз легень інфільтративний.

17.06.2010 року ОСОБА_3 визнано інвалідом 2 групи.

23.12.2013 року ОСОБА_3 була доставлена до Обласного протитуберкульозного диспансеру № 3 машиною швидкої допомоги в тяжкому стані. Перебуваючи в стаціонарі хвора постійно порушувала режим медичного закладу, ухилялася від лікування, з власної ініціативи залишала диспансер. На підставі рішення Зміївського районного суду Харківської області ОСОБА_3 була госпіталізована до Обласного протитуберкульозного диспансеру № 3 і перебувала на лікуванні з 20.02.2014 року по 08.10.2014 року.

08.07.2014 року ОСОБА_3 визнана інвалідом 3 групи.

З 31.12.2014 року по 19.01.2015 року хвора знаходилась на лікуванні у стаціонарному відділенні Обласної психіатричної лікарні № 1, з 03.02.2015 року по 23.04.2015 року – у стаціонарі Обласного протитуберкульозного диспансеру № 3. З травня 2015 року хвора переведена на паліативне лікування.

З 17.07.2017 року по 01.11.2017 року ОСОБА_3 повторно проходила лікування в ОПТД № 3.

17.04.2018 року у хворої встановлено діагноз рецидив туберкульозного процесу. 23.04.2018 року ОСОБА_3 госпіталізована до стаціонарного відділення ОПТД № 3, де перебуває по теперішній час.

26.04.2018 року ОСОБА_3 встановлено діагноз мультирезистентний туберкульоз легень інфільтративний.

Перебуваючи в стаціонарному відділенні ОПТД № 3 хвора порушує режим медичного закладу, ігнорує рекомендації лікарів.

06.06.2018 року ОСОБА_3 консультована лікарем – психіатром. Під час обстеження лікарем було встановлено діагноз F 10.20 – розлад особистості та поведінки внаслідок зловживання алкоголем, рекомендована госпіталізація до Обласної психіатричної лікарні № 1.

18.07.2018 року ОСОБА_3 консультована лікарем – наркологом. Під час обстеження лікарем було встановлено діагноз F 10.20, рекомендована госпіталізація до Обласної психіатричної лікарні № 1.

Отже, в добровільному порядку хвора бажання до лікування не проявляє і не розуміє небезпеки туберкульозу, хоча їй доведено до відома, що вона є розповсюджувачем небезпечної хвороби і наслідки її ухилення від лікування можуть бути небезпечними.

Вимоги протиепідемічного режиму ОСОБА_3 не виконуються.

Відповідно до висновку ЛКК Обласного протитуберкульозного диспансеру № 3 від 03.01.2019 року за № 2 ОСОБА_3 має основний діагноз - мультирезистентний туберкульоз легень інфільтративний. Супроводжуючий діагноз - В-20, кандідомікоз, ампутація культі середньої треті правого плеча. Враховуючи відсутність мотивації до лікування, систематичне порушення режиму, хвора несе загрозу розповсюдження туберкульозу для оточуючих. Потребує примусової госпіталізації в умовах стаціонару Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна психіатрична лікарня № 1» терміном на три місяці.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що ОСОБА_3 хворіє на туберкульоз та є бактеріоносієм хвороби, її поведінка свідчить про небажання проходити лікування, що є загрозою для розповсюдження хвороби та зараження всіх контактуючих з нею людей, ОСОБА_4 просила ухвали рішення про примусову госпіталізацію хворої до протитуберкульозного закладу.

Представник заявника ОСОБА_4 в судове засіданні не з’явилася, надала до канцелярії суду заяву, в якій просила справу розглядати за її відсутності без фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису, на задоволенні заяви наполягала.

ОСОБА_3 в судове засідання, будучи повідомленою належним чином, не з’явилася.

У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд розглянув цивільну справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису. Судове засідання проведено за відсутності заінтересованої особи у відповідності до ст. 345 ЦПК України, так як за даними протитуберкульозного закладу ОСОБА_3 становить загрозу розповсюдження хвороби.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що заява обґрунтована і підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до висновку ЛКК Обласного протитуберкульозного диспансеру № 3 від 03.01.2019 року за № 2 ОСОБА_3 має основний діагноз - мультирезистентний туберкульоз легень інфільтративний. Супроводжуючий діагноз - В-20, клінічний вірусний гепатит «С», кандідоз слизової порожнини рота, ампутація культі середньої треті правого плеча. Враховуючи відсутність мотивації до лікування, систематичне порушення режиму, хвора несе загрозу розповсюдження туберкульозу для оточуючих. Потребує примусової госпіталізації в умовах стаціонару Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна психіатрична лікарня № 1» терміном на три місяці (а.с. 5).

Наявність у ОСОБА_3 захворювання на небезпечну форму туберкульозу, порушення режиму лікування, підтверджується випискою з медичної картки № 164 ОСОБА_3, копією листа огляду та консультацій спеціалістами, а також копіями доповідних, з яких вбачається, що хвора самовільно залишає умови стаціонару ОПТД № 3 (а.с. 6, 7).

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 11 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» у разі якщо хворі на заразні форми туберкульозу, у тому числі під час амбулаторного чи стаціонарного лікування, порушують протиепідемічний режим, що ставить під загрозу зараження туберкульозом інших осіб, з метою запобігання поширенню туберкульозу за рішенням суду вони можуть бути примусово госпіталізовані до протитуберкульозних закладів, що мають відповідні відділення (палати) для розміщення таких хворих. Примусова госпіталізація осіб, стосовно яких судом ухвалено відповідне рішення, здійснюється з урахуванням висновку лікаря на строк до трьох місяців.

Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_3 хвора на заразну форму туберкульозу, ухиляється від лікування, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви Обласного протитуберкульозного диспансеру № 3 і ухвалення рішення про примусову госпіталізацію хворої до Обласної психіатричної лікарні № 1 для примусового лікування строком на три місяці від туберкульозу.

Керуючись ст. 11 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз», ст. ст. 3, 4, 10-13, 76-83, 89, 258, 259, 265, 268, 273, 293, 294, 345, 346 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Заяву Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласний протитуберкульозний диспансер № 3» (адреса: 63403, Харківська область, м. Зміїв, Таранівське шосе, код ЄДРПОУ 24342780), заінтересована особа - ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт МК № 963892, виданий 26.11.1998 року Зміївським РВ УМВС України в Харківській області, адреса реєстрації: Харківська область, Зміївський район, с. Скрипаї, вул. Лісна, буд. № 16) про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу – задовольнити.

Госпіталізувати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна психіатрична лікарня № 1», терміном на три місяці для лікування заразної форми туберкульозу.

Відповідно до ч. 2 ст. 346 ЦПК України, рішення підлягає негайному виконанню та є підставою для примусової госпіталізації особи до протитуберкульозного закладу на встановлений законом строк.

Після набрання рішенням законної сили надіслати рішення відповідному органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони майна ОСОБА_3.

Рішення може бути оскаржене повністю або частково до Харківського Апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня складення повного судового рішення або в порядку ч. 2 ст. 354 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 24.01.2019 року.

Головуючий:

Присяжні: