Вирок № 79390915, 18.01.2019, Барвінківський районний суд Харківської області

Справа № 623/4441/18

Провадження № 1-кп/611/19/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2019 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Андросова О.М.

за участі секретаря - Сторчай С.В.

прокурора - Козир М.В.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника - Міщенко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Барвінкового кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ізюм Харківської області, громадянина України, з повною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого: 1) 17.02.2014 Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ст. 297 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення з іспитовим строком 1 рік на підставі ст. 75 КК України, звільнений на підставі ЗУ «Про амністію у 2014 році»; 2) 29.01.2016 тим же судом за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 30.03.2018 за відбуттям строку покарання, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 185 ч. 2, 298 ч. 2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, будучи раніше судимим за злочин проти власності, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, знову, повторно, вчинив злочини, передбачені ст.ст. 185 ч. 2, 298 ч. 2 КК України, за таких обставин.

30 липня 2018 року близько 01 години, ОСОБА_1, знаходячись на проспекті Незалежності в м. Ізюм Харківської області біля пам'ятнику генералу-лейтенанту Волоху П.В., який занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України під охоронним номером «8710-Ха» та належить територіальній громаді м. Ізюм Харківської області, маючи прямий умисел на пошкодження об'єктів культурної спадщини чи їх частин, розуміючи, що огорожа відноситься до пам'ятника генерал-лейтенанту Волоху П.В. і становить єдину художню композицію, за допомогою лому пошкодив огорожу пам'ятника та зірвав дві металеві труби.

В подальшому ОСОБА_1 30.07.2018 року близько 01 години, знаходячись біля пам'ятника генералу-лейтенанту Волоху П.В., розташованого по пр. Незалежності в м. Ізюм Харківської області, маючи умисел на крадіжку, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, протиправно, з корисливого мотиву, повторно, впевнившись у тому, що його дії не будуть ніким помічені, таємно викрав демонтовані перед цим з огорожі пам'ятника дві металеві труби, вагою 6 кг, довжиною 70 см, діаметром 8 см, чим заподіяв територіальній громаді м. Ізюм матеріальну шкоду, яка, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 3218/18 від 23.11.2018, складає 204 грн., після чого залишив місце злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, а саме в подальшому продавши його як металолом жителю м. Ізюм ОСОБА_4 за 2000 грн.

Крім того, 24 серпня 2018 року близько 02 години 00 хвилин, ОСОБА_1, знаходячись на горі Крем'янець в м. Ізюм Харківської області біля пам'ятника «Скорботної матері», який належить територіальній громаді м. Ізюм Харківської області, маючи прямий умисел на пошкодження об'єктів культурної спадщини чи їх частин, розуміючи, що пам'ятник «Скорботної матері» входить до складу Меморіального комплексу на честь загиблих воїнів-визволителів, який занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України під охоронним номером « 192/1-Ха» і становить єдину художню композицію, за допомогою металевого лому та ножиць по металу, пошкодив частину пам'ятника, зірвавши з нього мідну обшивку.

В подальшому ОСОБА_1 24 серпня 2018 року близько 02 години 00 хвилин, знаходячись на горі Крем'янець в м. Ізюм Харківської області біля пам'ятника «Скорботної матері», який належить територіальній громаді м. Ізюм Харківської області, маючи умисел на крадіжку, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, протиправно, з корисливого мотиву, повторно, впевнившись у тому, що його дії не будуть ніким помічені, таємно викрав демонтовану ним перед цим з пам'ятника частину мідної обшивки вагою 5 кг, чим заподіяв територіальній громаді м. Ізюм матеріальну шкоду, яка, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 3217/18 від 23.11.2018, складає 612 грн. 50 коп., після чого залишив місце злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, а саме в подальшому продавши його як металолом жителю м. Ізюм ОСОБА_4 за суму близько 700 грн..

Крім того, 14 вересня 2018 року в нічний час, більш точного часу встановити не видалось можливим, ОСОБА_1, знаходячись біля будинку № 10 по провулку Тихому в м. Ізюм Харківської області, маючи умисел на крадіжку, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, протиправно, з корисливого мотиву, повторно, впевнившись у тому, що його дії не будуть ніким помічені, таємно викрав кришку каналізаційного люка діаметром 59 см, вартість якого, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 3057/18 від 09.11.2018, складає 847 грн. 45 коп., чим заподіяв Ізюмському комунальному виробничому водопровідно-каналізаційному підприємству матеріальну шкоду на вказану суму, після чого залишив місце злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, а саме в подальшому продавши його як металолом жителю м. Ізюм ОСОБА_4 за суму близько 600 грн..

Крім того, 15 вересня 2018 у нічний час, більш точного часу встановити не видалось можливим, ОСОБА_1, знаходячись у будинку АДРЕСА_3 маючи умисел на крадіжку, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, протиправно, з корисливого мотиву, повторно, впевнившись у тому, що його дії не будуть ніким помічені, з шиї неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка в цей час спала, таємно викрав золотий хрестик вагою 0,51 г, вартість якого, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 2782/18 від 16.10.2018, складає 475 грн. 07 коп., та срібний ланцюг вагою 2,65 г, вартість якого, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 2782/18 від 16.10.2018 складає 180 грн. 31 коп., які належать ОСОБА_6, чим заподів потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 655 грн. 38 коп., після чого залишив місце злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, а саме в подальшому продавши його жителю м. Ізюм ОСОБА_4 за 500 грн.

Допитаний як обвинувачений, ОСОБА_1 свою винуватість в інкримінованих йому злочинах визнав повністю і дав показання щодо обставин скоєних ним злочинів так, як це викладено вище. Він також показав, що викрадене майно він продавав жителю м. Ізюм ОСОБА_4, який знав, що купує викрадене майно.

Роз'яснивши учасникам судового провадження зміст ч. 3 ст. 349 КПК України та вислухавши їх думку щодо можливості її застосування, враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і їм роз'яснено, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, вважає за можливе у відповідності зі ст. 349 ч. 3 КПК України обмежити дослідження доказів у провадженні допитом обвинуваченого ОСОБА_1 і дослідженням матеріалів провадження, що характеризують особу обвинуваченого, та не досліджувати інші докази щодо обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, уважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, та умисному незаконному пошкодженні частини об'єктів культурної спадщини, і кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за статтями відповідно 185 ч. 2 КК України та 298 ч. 2 КК України.

Призначаючи вид і міру покарання, суд ураховує положення Загальної частини КК України, ступінь тяжкості вчинених злочинів, які згідно ст. 12 Кримінального кодексу України є злочинами середньої тяжкості, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують і обтяжують його покарання.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено: ОСОБА_1 раніше судимий, не працює, проживає з тіткою, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікаря - психіатра та лікаря - нарколога не перебуває, у вчиненому кається.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття, сприяння розкриттю злочинів, відшкодування потерпілій ОСОБА_6 завданих збитків шляхом повернення викраденого у неї майна.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає рецидив злочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання, передбачене санкціями статей 185 ч. 2, 298 ч. 2 КК України, у виді позбавлення волі, необхідне і достатнє для його виправлення і попередження нових злочинів, і яке буде відповідати принципу Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - пропорційності обмеження прав людини і легітимної мети покарання та невідворотності покарання.

Приймаючи до уваги тяжкість вчинених злочинів, ті обставини, що обвинувачений вчинив злочини, маючи непогашені і не зняті у встановленому законом порядку судимості за злочини проти власності, невдовзі після звільнення з місць позбавлення волі, суд вважає, що виправлення обвинуваченого неможливе без його ізоляції від суспільства, а призначення менш суворої міри покарання не матиме достатнього виправного і виховного впливу на обвинуваченого, що суперечить основним завданням кримінального покарання.

На думку суду, такий захід примусу відповідає меті покарання, є співмірним тяжкості і характеру вчиненого діяння та його наслідкам.

Прокурором в інтересах держави в особі Ізюмської міської ради Харківської області пред'явлено цивільний позов до обвинуваченого про стягнення з нього завданої злочином матеріальної шкоди в сумі 816 грн. 50 коп.

Обвинувачений позов визнає повністю.

Відповідно до вимог ст. 28 КПК України особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.

У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Суд, дійшовши висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, вважає, що цивільний позов підлягає повному задоволенню, оскільки його розмір підтверджено документально, а саме висновками товарознавчих експертиз.

Суд, дійшовши висновку про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів, вважає за необхідне на підставі ч. 2 статті 124 КПК України стягнути з нього на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів в сумі 1200 грн. 00 коп.

Долю речових доказів суд визначає у відповідності зі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 374 - 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених статтями 185 ч. 2, 298 ч. 2 КК України, і призначити йому покарання:

- за статтею 185 ч. 2 КК України - 2 (два) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі:

- за статтею 298 ч. 2 КК України - 2 (два) роки позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 до відбування призначити 2 (два) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Ізюм в особі Ізюмської міської ради Харківської області матеріальну шкоду в сумі 816 (вісімсот шістнадцять) грн. 50 коп. на р/р 31413544700012 у ГУ ДКСУ в Харківській області, КБК 24060300 «Інші надходження», МФО 851011, код ЄДРПО 37283992, банк отримувача - Ізюмське УДКСУ Харківської області.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_1 залишити той же - тримання під вартою у Харківській установі виконання покарань № 27.

Строк відбування ОСОБА_1 покарання обчислювати з дня його затримання - 28 листопада 2018 року.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави документально підтверджені витрати на залучення експертів в сумі 1200 (одну тисячу двісті) грн. 00 коп.

Речові докази у провадженні - золотий хрестик та срібний ланцюг, передані на зберігання потерпілій ОСОБА_6, залишити у неї; металевий фрагмент у вигляді труби, довжиною 70 см, діаметром 8 см, зеленого кольору, переданий на зберігання представнику балансоутримувача - КП «Благоустрій м. Ізюм», залишити там же; каналізаційний люк, що знаходиться на зберіганні в камері речових доказів при Ізюмському ВП ГУНП в Харківській області - передати Ізюмському комунальному виробничому водопровідно-каналізаційному підприємству; 11 фрагментів металу жовто-червоного кольору, зі слідами зриву та деформації, з нашаруванням речовини чорного кольору, найбільшими розмірами 2*2 см; ножиці по металу та обценьки, що знаходяться на зберіганні в камері речових доказів при Ізюмському ВП ГУНП в Харківській області - знищити.

На вирок може бути подана апеляція до Харківського апеляційного суду через Барвінківський районний суд протягом 30 діб з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя О.М. Андросов