Рішення № 79388584, 11.12.2018, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 676/4779/17

Номер провадження 2/676/291/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року Кам’янець-Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючої судді Швець О.Д.

з участю секретаря Чекашкіної О.Л.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3.

представника відповідача ОСОБА_4

представника 3 особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам’янці-Подільський цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам’янець-Подільської міської ради про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення та зняття з реєстрації місця проживання. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1. 30.03.2007 року за згодою позивача за вказаною адресою було зареєстровано місце проживання відповідача ОСОБА_3 03.06.2015 року за згодою позивача за вказаною адресою було зареєстровано місце проживання його дружини ОСОБА_6 та їх неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. Договір найму житла сторони не укладали, розмір оплати за житло не погоджували. За домовленістю відповідачі мали знятись з реєстрації та виселитись з вказаної квартири разом з дітьми на першу вимогу власника. На протязі останніх півроку позивач ставить вимогу до відповідачів виселитись із належної їй квартири, однак останні відмовляються, хоча батьки відповідача ОСОБА_6 мають власне житло, в якому відповідачі можуть проживати та за адресою якого можуть бути зареєстровані. На даний час у позивача виникла необхідність у особистому використанні та розпорядженні вказаною квартирою, однак вона належним чином користуватись та розпоряджатись даним майном не може, оскільки в квартирі проживають відповідачі із неповнолітніми дітьми, які добровільно виселитись та змінити своє місце реєстрації відмовляються. Реєстрація місця проживання відповідачів та їх неповнолітніх дітей в квартирі створює позивачу додаткові перешкоди, оскільки вимушена нести додаткові витрати зі сплати комунальних послуг. Вважає, що наведені перешкоди у користуванні належною позивачеві власністю є достатньою підставою для їх усунення згідно ст. 391, 396 ЦК України. Просить винести рішення про усунення перешкод ОСОБА_1 у користуванні та розпорядженні квартирою № 39 в будинку № 50 по вул. Л.Українки в м. Кам'янці-Подільському шляхом виселення ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3), ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_4) та їх неповнолітніх дітей ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_1) та ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_2) з даної квартири та зняття з реєстрації їх місця проживання.

Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 24 квітня 2018 року до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів залучений виконавчий комітет Кам'янець-Подільської міської ради як орган опіки та піклування.

В суді представник позивача позов та його обґрунтування підтримав, просить задовольнити.

В суді відповідач ОСОБА_3 позов визнав, відзив на позов не подав, не заперечив проти його задоволення, мотивуючи тим, що згідний на вимогу позивача виселитись з спірної квартири.

В суді представник відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_4 позов не визнала, заперечила проти його задоволення, подала відзив, мотивує тим, що спірна квартира була придбана на кошти матері ОСОБА_3, яка є фактичним власником житла, і підставою звернення з позовом до суду є не любов свекрухи до невістки та бажання розлучити невістку з сином.; спірна квартира придбана у спільну сумісну власність подружжя, однак чоловік ОСОБА_1 не звертався з позовом до суду; відповідачі разом з малолітніми дітьми були зареєстровані та вселені в квартиру на підставі заяви власниці житла саме як члени сім'ї; відповідач ОСОБА_6 разом з малолітніми дітьми не чинить ніяких перешкод власнику в користуванні чи розпорядженні даним майном; співвідповідач ОСОБА_3 зареєстрований та проживає у спірній квартирі з 2007 року; позивач має у власності інше житло де протягом тривалого часу проживає і жодної потреби проживати у спірній квартирі немає, оскільки ні вона ні її сім'я в цій квартирі ніколи не проживали. Враховуючи, що члени сім'ї власника житла з моменту вселення набувають самостійного права користування житловим приміщенням, правомірно користуються житлом, підстав для їх виселення немає, просить відмовити в задоволенні позову.

В суді представник 3 особи заперечила проти задоволення позову в частині виселення малолітніх дітей, оскільки діти іншого житла не мають.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи в повному обсязі, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеному 28 грудня 2005 року, зареєстрованому в реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.01.2006 року.

30.03.2007 року в спірній квартирі був зареєстрований ОСОБА_3

03.06.2015 року в спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_6 та малолітні діти ОСОБА_7, ОСОБА_8.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_9 перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Згідно довідки КП «Житловик» № 0602/1275 від 17.08.2017 року та записів в домовій книзі за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_3 племінник, ОСОБА_6 дружина племінника, ОСОБА_7 син племінника, ОСОБА_8 син племінника. Записи в домовій книзі не містять відмітки про тимчасове проживання відповідачем в квартирі позивача.

Відповідачі постійно проживають за місцем реєстрації, що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов, складеного спеціалістом сектора опіки та піклування служби у справах дітей 14.11.2017 року.

Відповідачі іншого житла для проживання не мають.

Право власника житлового будинку (квартири) визначені ст. 383 ЦК та ст. 150 ЖК, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Судом встановлено, що відповідачі вселилися до квартири позивача з її згоди. В документах для реєстрації ОСОБА_3 в спірну квартиру позивач зазначила його як племінника, тобто члена сім’ї, дана обставина позивачем не заперечується.

Згодом в квартиру вселились і зареєстрували своє місце проживання в ній члени сім’ї ОСОБА_3

Згідно зі ст. 156 ЖКУ члени за згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї має право вселяти в займане ним житлове приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їхніх неповнолітніх дітей згоди не потрібно.

Таким чином відповідачі в селились в спірну квартиру на законних підставах та набули права користування житлом як члени сім’ї власника квартири.

Згідно статей 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном, які він здійснює на власний розсуд. Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 41 Конституції України, статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з вимогами статей 16, 386 ЦК України власник має право звернутися до суду із вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

За правилами статті 150 ЖК України власник має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Аналогічні вимоги містить стаття 383 ЦК України.

За роз'ясненнями, викладеними у п.п. 33, 34, 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (статті 57 - 59 ЦПК), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Отже підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення його прав і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Відповідно до ст.ст. 401, 402 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Підстави припинення сервітуту визначені також у ст. 406 ЦК України. Ними, зокрема являються: поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом; відмова від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; сплив строку, на який було встановлено сервітут; припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; невикористання сервітуту протягом трьох років підряд; смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.

Частиною 2 ст. 406 ЦК України передбачено припинення сервітуту на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Члени сім'ї власника житла мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК). Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК.

З урахуванням зазначеного суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК.

Згідно із ч.1 ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Будь-яких інших доказів на підтвердження того, що при вселенні відповідачів у будинок позивача між ними було укладено угоду про інший порядок користування цим приміщенням, сторонами не надано.

Посилання позивача на порушення його прав відповідачами та їх дітьми не доведені доказами. Позивач має інше житло в якому постійно проживає і не підтвердила належними та допустими доказами необхідність використання спірної квартири для особистого проживання.

Обраний позивачем спосіб захисту шляхом позбавлення відповідачів права на користування квартирою жодним чином не може сприяти відновленню прав позивача, а лише направлений на обмеження прав відповідачів щодо користування майном.

Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Враховуючи, що відповідачі є родичами і членами сім'ї власника, які були вселені до будинку за його згодою. Позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що при вселенні відповідачів у квартиру позивача між ними було укладено угоду про інший порядок користування спірним будинком, тому взадоволенні позову слді відмовити.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст..ст. 12, 13, 81, 89, 262-265 ЦПК України, ст.. 317, 319, 321, 383, 391, 405, 406 ЦК України,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам’янець-Подільської міської ради про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку - відмовити.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_6.

Відповідач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_7.

Відповідач ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_7.

Відповідач ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_7.

Відповідач ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_7.

3 особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам’янець-Подільської міської ради ЄДРПОУ 04060542, майдан Відродження, 1, м. Кам’янець-Подільський, Хмельницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 21 грудня 2018 року.

Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Швець О.Д.