Вирок № 79386975, 24.01.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/507/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2019 року місто Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Іваника Р.В.,

прокурора Максимціва Б.Б.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, громадянина України, раніше судимого, вироком Кам'янко-Бузького районного суду Львівської області від 27.12.2012 року за ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з призначенням іспитового строку 2 роки, зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України,

встановив:

ОСОБА_1, 30.08.2012 року, приблизно о 09 години 00 хвилин, перебуваючи у під'їзді будинку АДРЕСА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, шляхом вільного доступу, таємно викрав велосипед, жовто-салатового кольору, що належить ОСОБА_2, чим спричинив потерпілому матеріальної шкоди на суму 4 000 гривень.

Крім цього, ОСОБА_1, 30.08.2012 року, приблизно о 16 годині 00 хвилин, перебуваючи поблизу магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», що по АДРЕСА_3, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, шляхом вільного доступу, таємно викрав велосипед фірми «CHALLENGER MAGNUM», оранжевого кольору, що належить ОСОБА_4, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на суму 2 000 гривень.

Також, ОСОБА_1, 12.09.2012 року, приблизно о 11 годині 35 хвилин, перебуваючи на сходовій клітці будинку АДРЕСА_4, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, шляхом вільного доступу таємно викрав з під вхідних дверей відділення банку «Юнікредитбанк», який розташований за вище вказаною адресою велосипед фірми «КТМ», оранжевого кольору, що належить ОСОБА_5, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на суму 7 050 гривень.

Разом з тим, ОСОБА_1, 22.09.2012 року, приблизно о 00 годин 00 хвилин, перебуваючи в приміщенні готелю «НОМЕР_1», що по АДРЕСА_5, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, шляхом вільного доступу таємно викрав мобільний телефон марки «Самсунг Е 840», вартістю 1 289 гривень, в якому знаходилась сім картка оператора «Київстар» вартістю 50 гривень, на рахунку якої коштів не було, що належать ОСОБА_6, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на суму 1 339 гривень.

Крім того, ОСОБА_1, 22.09.2012 року, приблизно о 03 годині 00 хвилин, перебуваючи в подвір'ї будинку АДРЕСА_6, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, шляхом вільного доступу таємно викрав з балкону, даного будинку, велосипед фірми «CENTUMON», сірого кольору, що належить ОСОБА_3, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на суму 1 000 гривень.

Також, ОСОБА_1, 01.10.2012 року, приблизно о 11 годині 00 хвилин, перебуваючи в під'їзді будинку АДРЕСА_7, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, шляхом вільного доступу таємно викрав велосипед сіро-чорного кольору, що належить ОСОБА_7, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на суму 4 000 гривень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованих йому злочинах визнав повністю. Дав покази, які в повній мірі відповідають фабулі обвинувачення та вищенаведеним встановленим судом обставинам. Пояснив, що ним дійсно були вчинені крадіжки, у період часу, у спосіб та в місцях, які зазначені в обвинувальному акті. Вказав, що мотиви і мета вчинення злочинів, також перелік викрадених предметів та їх найменування відповідають дійсності. Вказав, що дійсно 30.08.2012 року, 12.09.2012 року, 22.09.2012 року, 01.10.2012 року викрав велосипеди, 22.09.2012 року викрав мобільний телефон, які належали потерпілим, у вказаних в обвинувальному акті місцях та час. У вчиненому розкаюється.

Зважаючи на повне визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки цього не заперечили учасники судового розгляду і такі ніким не оспорюються.

При цьому, суд з'ясував в обвинуваченого, а також інших учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст фактичних обставин справи, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також роз'яснив сторонам кримінального провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини даної справи у апеляційному порядку.

Даючи оцінку показам ОСОБА_1, суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони послідовні, об'єктивно і повно відображають обстановку і обставини вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, підстав для самообмови судом не встановлено.

Оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), тобто злочин, передбачений ч.1 ст.185 КК України та таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, тобто злочини, передбачені ч.2 ст.185 КК України.

Під час судового розгляду судом детально проаналізовано поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 після вчинення злочинів, наслідки суспільно-небезпечних діянь останнього, особу обвинуваченого, його спосіб життя, історію порушень, ймовірність вчинення ним нових злочинів, зважено на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд бере до уваги характер та тяжкість вчинених ним злочинів, те, що злочини вчинено обвинуваченим повторно, корисливі мотиви вчинення злочинів, спрямовані на заволодіння чужим майном, спосіб вчинення злочинів - таємний, часткове відшкодування заподіяної потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 матеріальної шкоди. Також суд враховує фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних злочинами наслідків, реальну сукупність вчинених обвинуваченим злочинних дій, кількість епізодів, дані про особу обвинуваченого, раніше судимий, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання скарг не надходило.

Пом'якшуючою покарання ОСОБА_1 обставиною суд визнає щире каяття.

Обтяжуючих покарання ОСОБА_1 обставин судом не встановлено.

Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.

Суд приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді штрафу та позбавлення волі, адже така міра покарання сприятиме досягненню справедливого балансу між правами та свободами обвинуваченого та інтересами держави і суспільства, а також буде необхідною і достатньою для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1, слід призначити покарання за ч.1 ст.185 КК України у виді штрафу, а за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі, в межах санкцій статей за якими кваліфіковано його дії. При цьому, суд враховує положення абзацу 2 п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно яких за окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.

Встановлено, що вироком Кам'янко-Бузького районного суду Львівської області від 27.12.2012 року ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з призначенням іспитового строку 2 роки. Ухвалою Кам'янко-Бузького районного суду Львівської області від 13.06.2013 року скасовано звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробування та направлено засудженого для відбування покарання призначеного вироком суду.

Таким чином, на підставі ч.4 ст.70 КК України, ОСОБА_1 слід призначити покарання шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком тавироком Кам'янко-Бузького районного суду Львівської області від 27.12.2012 року.

Запобіжний захід обвинуваченому по даній справі не обирався.

Початок строку відбування покарання засудженому рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 06.01.2018 року.

Речові докази по справі - компакт-диск CD-R марки «DATEX-700 MB», зі скопійованими на нього файлами - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1ст.185, ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання:

-за ч.1 ст.185 КК України - у виді у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок;

-за ч.2 ст.185 КК України - у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком тавироком Кам'янко-Бузького районного суду Львівської області від 27.12.2012 року остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 3 (трьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 06.01.2018 року.

Речові докази по справі - компакт-диск CD-R марки «DATEX-700 MB», зі скопійованими на нього файлами - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку, з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький