Рішення № 79385028, 16.01.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №2/359/547/2019

Справа №359/5983/18

РІШЕННЯ

Іменем України

16 січня 2019 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту частково недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказав на те, що 03 лютого 2018 року померла його рідна сестра ОСОБА_3 19 січня 2018 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем Кучаківської сільської ради Бориспільського району ОСОБА_4, яким житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований в с. Лебедин, вул. Гетьмана Івана Сулими, 22, Бориспільського району, Київської області, земельну ділянку площею 3,9978 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 3220884400:08:004:0086, яка розташована на території Кучаківської сільської ради, сертифікат акцій серії А №000002 ВАТ «Племптахозавод «Кучаківський» в кількості 29347 штук від 30 березня 2005 року заповіла в рівних частинах кожному ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Крім цього, грошові вклади ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_2 У встановленому законом порядку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_3, шляхом звернення до нотаріуса з відповідними заявами. До дня смерті ОСОБА_3 позивач постійно проживав разом з нею в с. Лебедин Бориспільського району по вул. Гетьмана Івана Сулими, буд.22. Позивач обробляв земельну ділянку біля будинку, саджав сільськогосподарські культури. В той час як ОСОБА_2 зареєстрована та проживає в м. Бориспіль та до с. Лебедин Бориспільського району ніколи не приїжджала та на присадибній земельній ділянці не працювала. Крім цього, ОСОБА_1 вказав на те, що за два тижні перед смертю ОСОБА_3 мовби просила в нього вибачення за зміст заповіту, бо якби вона такий заповіт не написала, то ОСОБА_2 разом з спецслужбами «з’їла б її живцем». Тому ОСОБА_1 просив заповіт, підписаний ОСОБА_3 від 19 січня 2018 року, посвідчений секретарем Кучаківської сільської ради Бориспільського району, відносно нього залишити без змін, а також даний заповіт відносно ОСОБА_2 – скасувати.

У судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав та просив суд його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову з підстав його необґрунтованості.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши докази, які містяться в матеріалах цивільної справи, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову належить відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що 03 лютого 2018 року померла ОСОБА_3 Це підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого на її ім’я (а.с.58).

З копії спадкової справи №266/2018, заведеної Бориспільською районною державною нотаріальною конторою, вбачається, що за час свого життя, а саме 19 січня 2018 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем Кучаківської сільської ради Бориспільського району Київської області ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №06 (а.с.82-а).

За змістом заповіту ОСОБА_3 зробила наступне розпорядження на випадок своєї смерті: житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований в с. Лебедин Бориспільського району, вул. Гетьмана Івана Сулими, 22, Бориспільського району, Київської області, який належав їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22 серпня 2003 року, зареєстрованого в реєстрі за №2-3139; земельну ділянку площею 3,9978 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 3220884400:08:004:0086, що розташована на території Кучаківської сільської ради та належала їй на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯА №462556, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010832300239; сертифікат акцій серії А №000002 ВАТ «Племптахозавод «Кучаківський» у кількості 29347 штук від 30 березня 2005 року заповіла в рівних частинах кожному ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Належні спадкодавцю грошові вклади, що належали їй на день смерті і на які за законом вона матиме право заповіла ОСОБА_2

Спадкоємці за заповітом у встановленому порядку прийняли спадщину, що підтверджується відповідними заявами, поданими до Бориспільської районної державної нотаріальної контори (а.с.80,80-а).

Відповідно до положень ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

У відповідності до ч.1 ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно з ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

У відповідності до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ч.1 та ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 просить скасувати заповіт, складений ОСОБА_3, на користь ОСОБА_2

Всупереч цьому, положення чинного ЦК України не передбачають такого способу захисту порушених прав як скасування заповіту.

Відповідно до ч.1 та ч.ч.6,7 ст.1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться у порядку, встановленому цим Кодексом для посвідчення заповіту і підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Аналізуючи зазначені положення ЦК України, суд приходить до висновку, що право на скасування заповіту належить виключно заповідачу.

Викладене у повній мірі підтверджується правовими висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №2-1201/2005 від 28 листопада 2018 року. Зокрема, цивільним законодавством не передбачено можливості скасування заповіту за позовом заінтересованої особи в судовому порядку.

Зважаючи на це, при зверненні до суду з вказаною вимогою позивачем невірно обрано спосіб захисту своїх прав. Тому у задоволенні позовних вимог щодо скасування заповіту відносно ОСОБА_2 належить відмовити.

Разом з цим, при вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 з проханням залишити без змін заповіт, складений ОСОБА_3, на його користь, суд виходить з наступного.

Згідно з положенням ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, інтересів фізичних осіб.

Відповідно до ч.1 ст.4 та ч.1 ст.19 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.

За правилами ч.1 та ч.5-6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч цьому обов’язку ОСОБА_1 не надав будь-якого належного та допустимого доказу на підтвердження тієї обставини, що його спадкові права, зокрема право на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, оспорюються чи не визнаються.

Тому, суд приходить до переконання, що права позивача щодо спадкування після смерті ОСОБА_3 не порушені.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні пред’явленого позову у повному обсязі.

Відповідно до вимог з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З квитанцій (а.с.1,2) вбачається, що при пред’явленні позову ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1409 гривень 80 копійок. Зважаючи на те, що у задоволенні пред’явленого ним позову відмовлено, тому підстави для відшкодування ОСОБА_1 понесених судових витрат відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст.15, ч.1 та ч.2 ст.16, ст.1233, ч.1 ст.1235, ч.1 та ч.ч.6,7 ст.1254, ч.2 ст.1257 ЦК України, ч.1 ст.2, ч.1 ст.4 та ч.1 ст.19, ч.1 та ч.5-6 ст.81, ч.1 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту частково недійсним – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 24 січня 2019 року.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський