Ухвала суду № 79384910, 22.01.2019, Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 32, м. Березань, Київська область, 07541

Номер провадження 2/356/128/19

Справа № 356/45/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2019 року Суддя Березанського міського суду Київської області Лялик Р. М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Березанської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа: ОСОБА_2, про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування,

ВСТАНОВИВ:

До Березанського міського суду Київської області звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Березанської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа: ОСОБА_2, про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст. 8 Закону України «Про судовий збір», подала клопотання про відстрочення сплати судового збору в розмірі 741,20 грн. до першого судового засідання.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ч. 1 ст. 184 ЦПК України позов пред’являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.

Разом з тим, за змістом ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також ч. 4 ст. 10 ЦПК України, стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.

Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово наголошував, що, реалізуючи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Прецедентними в цьому відношенні є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулювання з боку держави.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Так, суддя відкриває провадження за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження (ч. 1 ст. 187 ЦПК України).

Проаналізувавши подану позивачем заяву, суд прийшов до висновку про те, що вона підлягає залишенню без руху у зв'язку з тим, що подана без додержання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Так, приписами частини 4 статті 177 ЦПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною 1, 3 статті 136 ЦПК України визначено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При цьому відповідне клопотання про відстрочення сплати судового збору має бути долучене до позовної заяви (ч. 3 ст. 177 ЦПК України) та, виходячи зі змісту положень ст. 12 ЦПК України, обґрунтоване доводами та містити докази на підтвердження того, що майновий стан особи, яка звертається з клопотанням, перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі, а також наявності інших, визначених законодавством підстав.

Так, нормами статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік умов, за наявності яких суд, з врахуванням майнового стану позивача, може відстрочити йому сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов, а саме: у випадку, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров’ю.

Разом з тим, позивачем при зверненні до суду не наведено будь-якого обґрунтування та не надано жодних доказів наявності підстав, визначених ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», а також підтвердження такого рівня майнового стану позивача, що давало б підставу для застосування вказаної правової норми з метою відстрочення сплати судового збору.

З огляду на викладене, суд не вбачає визначених законом підстав для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору.

Як визначено приписами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Ставки сплати судового збору встановлено ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання фізичною особою заяви немайнового характеру розмір судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який, з урахуванням положень статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", з 01.01.2019 установлено у розмірі 1 921,00 грн.

Оскільки в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору відмовлено, то, враховуючи положення ч. 4 ст. 177 ЦПК України, сплата нею судового збору у встановленому законом порядку та розмірах за пред’явлені позовні вимоги немайнового характеру є передумовою відкриття провадження у справі.

Окрім того, вимоги до змісту позовної заяви закріплені в ст. 175 ЦПК України.

Так, пунктами 2, 8 частини 3 статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Разом з тим, всупереч вказаним положенням ЦПК України, позивачем при зверненні до суду вказані вимоги дотримані не були.

Так, в позовній заяві не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Сторони – це особи, між якими виник спір про право, який є предметом розгляду та вирішення судом, мають відповідну юридичну заінтересованість та наділені цивільною та цивільно-процесуальною право- і дієздатністю.

Разом з тим, враховуючи відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які є відкритими і загальнодоступними згідно ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», визначену позивачем в позовній заяві сторону - Березанську міську раду неможливо однозначно ідентифікувати як особу, до якої пред’явлені позовні вимоги, так як вказаний позивачем на виконання вимог п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України ідентифікаційний код юридичної особи 22202046, відповідає особі, відмінній від визначеної позивачем в якості Відповідача 1, що унеможливлює визначення меж судового розгляду.

Відтак, виходячи зі змісту позовних вимог, з врахуванням положень ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», позивач має усунути недоліки позовної заяви, а саме: сплатити судовий збір в розмірі 768,40 грн.; уточнити сторону Відповідача 1; зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Суд наголошує, що згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 175, 177, 185 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Березанської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа: ОСОБА_2, про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування - залишити без руху, надавши позивачу строк в 10 (десять) днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків.

Роз'яснити позивачам, що в разі невиконання ухвали позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремому оскарженню не підлягає.

Суддя: Р. М. Лялик