Рішення № 79383981, 17.01.2019, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

17.01.2019 Справа № 337 /4446/18

Провадження № 2/337/245/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2019 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя

у складі: головуючого судді Гнатик Г.Є.

за участю секретаря Побережної О.В.

адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення у житлове приміщення,

в с т а н о в и в :

У вересні2018 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю та вселення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 22.11.2017 року,йому на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 в м.Запоріжжя.Право власності на квартиру зареєстровано у встановленому законом порядку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.Незважаючи на те, що він є єдиним законним власником вказаної квартири, відповідач протиправно чинить йому перешкоди у доступі та вселенні до належної йому на праві власності квартири. Такі дії відповідача порушують його права та законні інтереси як власника майна, оскільки він не має можливості користуватися належним йому на праві власності нерухомим майном через неправомірні дії відповідача, яка не надає позивачу ключів від квартири, які отримала після смерті попереднього власника, та заважає йому володіти та користуватися власністю, не допускаючи до квартири.Вказані дії відповідача є підставою для звернення позивача до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні власністю та вселення позивача до квартириквартира №101 в будинку №10 по вул.Воронезькій в м.Запоріжжя.

Ухвалою від 18.10.2018 року за даним позовом у справі відкрито загальне позовне провадження та розпочате підготовче провадження.

Ухвалою від 15.11.2018 року підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, просить позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_4 заперечує проти задоволення позовних вимог. Суду пояснила, що ключі від спірної квартири знаходяться у неї, вона отримала ключі від працівників поліції коли забирали до лікарні ОСОБА_5 Після попереднього рішення суду вона не передала ключі ОСОБА_3 та відмовилася йому їх дати, бо вона проживає як у спірній квартирі так і у квартирі де зареєстрована- квартира № 98 у будинку № 10 по вул.. Воронезькій у м.Запоріжжі. Позивач не може потрапити у квартиру, бо вона не йому віддає ключі, чинить йому перешкоди у потраплянні до квартири, бо судом порушено її права при розгляді іншої справи.

Представник відповідача – адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечує проти задоволення позовних вимог. Суду пояснив, що відповідачка дійсно займає спірну квартиру № 101, бо вважає, що це приміщення квартири належить їй. Дійсно є рішення суду, яким за ОСОБА_3 визнано право власності на спірну квартиру, але відповідачка має намір відстоювати свої права на вказану квартиру і не віддає позивачу ключі від неї. На теперішній час у ОСОБА_4 не має законних підстав для проживання у спірній квартирі, але вона бажає довести своє право на вказану квартиру.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що з ОСОБА_4 вона проживає в одному під’їзді. Їй відомо, що ОСОБА_3 є власником квартири після смерті ОСОБА_5 Десь 27-28.09.2018 року ОСОБА_3 приходив з метою потрапити у свою квартиру, але зайти до квартири не зміг. В цей день вона почула крики і під’їзді та вийшла з квартири, чула, як кричала ОСОБА_4 та її матір, які не пускали ОСОБА_3 у квартиру, яка йому належить, при цьому ОСОБА_4 кричала, що його не пустить у квартиру. Вона заглянула на сходинковий марш та побачила, що ОСОБА_4 свояла у дверях квартири і кричала, що не пустить ОСОБА_3 у квартиру- його квартиру. Їй відомо, що коли колишню власницю квартири ОСОБА_5 забирали до лікарні, ключі від її квартири передали сусідці-Галанцовій Г., яка є матір’ю ОСОБА_4

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, свідка,дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованими та таким, що підлягає повному задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 22.11.2017 року, яке набрало законної сили 20.08.2018 року,ОСОБА_3 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2.

13.09.2018 року право власності ОСОБА_3 на вказану квартиру зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідним Витягом від 19.09.2018 року №138342116.

Згідно з інформацією та копіями матеріалів перевірки звернень ОСОБА_3, які витребувані судом зХортицького ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, ОСОБА_3 звертався до вказаного відділу поліції: 22.09.2018 року з повідомленням, що не може потрапити до квартири АДРЕСА_2, яка належить йому на праві власності; 27.09.2018 року з заявою про усунення перешкод в користуванні власністю – квартирою №101 в будинку №10 по вул.Воронезькій в м.Запоріжжі. В ході проведення перевірок цих заяв було встановлено, що в зазначеній квартирі перебуває жінка, яка представилась ОСОБА_4, відчиняти двері та надавати пояснення відмовилась.

Стаття 41 Конституції України гарантує, що кожен громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, яка набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Положеннями статті 321 ЦК України встановлено принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

При цьому власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Згідно із статтею 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 33 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК України, про те, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Крім того, в ст.150,156 ЖК України зазначено, що громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей та мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

З’ясувавши обставини даної справи та оцінивши надані суду докази, проаналізувавши вищевикладені вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку про законність, обґрунтованість та доведеність позовних вимог ОСОБА_3, оскільки судом встановлено та знайшло своє належне підтвердження, що позивач будучи одноособовим власником спірної квартири та маючи гарантоване право вільно і на власний розсуд володіти, користуватися та розпоряджатисяцим житлом, на даний час обмежений в здійсненні такого права, доступу до квартири не має, оскількивідповідач відмовляєтьсядопустити його до квартири та надати ключі від квартири, посилаючись нанеправомірністьнабуттяпозивачем права власності на квартиру, їїправомірне постійнемешкання в спірномужитлі та неможливість сумісного проживання.

При цьому аналіз статті 391 ЦК України свідчить, що підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником свого права. Таким чином, право власності має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Суд враховує, що відповідач доводи позивача щодо наявності перешкод в користуванні спірною квартирою не оспорює та підтверджує вказане своїми поясненнями.

Тому при вирішенні даної справи, суд вважає достатніми підставами для задоволення позову, неспростовні доводи позивача щодо наявності створених відповідачем перешкод для доступу до належного йому житла.

Також суд враховує, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову, зокрема, що позивач неправомірно набув право власності на квартиру, а відповідач має право займати квартиру для власного проживання, відповідач не надала.

Посилання представника відповідача на подання відповідачем заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та касаційної скарги на рішення суду, яким за ОСОБА_3 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2, як на доказ того, що між сторонами продовжує існувати спір щодо права володіння та користування спірною квартирою, не приймається судом до уваги через те, що рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 22.11.2017 року, за яким за ОСОБА_3 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2, набрало законної сили, є чинним та підлягає виконанню. Право власності за позивачем на спірну квартиру зареєстровано у встановленому законом порядку.

Належних та беззаперечних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_4 постійно проживає у спірній квартирі таправомірно користується нею, матеріали справи не містять.

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_4 пояснила, що вона проживає як у квартирі № 98 та у квартирі АДРЕСА_3.

Доводи представника відповідача щодо невірного обрання позивачем способу захисту порушеного права через те, що нимне заявлено позовних вимог до відповідача про її виселення з квартири, суд відхиляє з огляду на те, що позивачем пред'явлено негаторний позов про усунення перешкод у користуванні майном шляхом вселення у спірну квартиру через наявність перешкод здійснювати своє право користуватися та розпоряджатися належним йому майном, і цей спосіб захисту цивільного права відповідає вимогам, установленим частиною другою статті 16 ЦК України.

Такожсуд не приймає до уваги доводи представника відповідача про можливістьвселенняпозивачалише за умовивиселення відповідача з квартири, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону та не є перешкодою для вселення позивача.

Також суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що позов слід залишити без розгляду через невідповідність позовної заяви вимогам ст.175 ЦПК України, оскільки відмова у прийнятті до розгляду позовної заяви з формальних підстав матиме наслідком порушення права особи на справедливий судовий розгляд, гарантоване параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Тому відсутність у позовній заяві ідентифікаційного коду відповідача та відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, на думку суду,не є підставою для відмови в позові.

Отже, на підставі ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України, суд вважає необхідним захистити порушене право власності позивача і усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом його вселення у спірне житло.

На підставівказаного, позов ОСОБА_7слід задовольнитип овністю.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним та документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання до суду позову в розмірі 704 грн. 80 коп.

Керуючись ст.316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Усунути ОСОБА_3 перешкоди у користуванні власністю- квартирою № 101 у будинку № 10 по вул.. Воронезькій у м.Запоріжжі та вселити ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_4.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму сплаченого судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено судом 22.01.2019 року.

Суддя: Г.Є.Гнатик