Рішення № 79383259, 22.01.2019, Розівський районний суд Запорізької області

РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________

Справа № 327/358/18

Провадження № 2/327/5/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.01.2019 року смт.Розівка

Розівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Антіпової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання – Літвінової Т.А., Вьюкіної Г.В.

за відсутності осіб, які повинні приймати участь у розгляді справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «Приватбанк» (далі – АТ КБ «Приватбанк»), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (далі приватний нотаріус), Розівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі – Розівський РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

29 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 10 листопада 2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 20708, про стягнення з позивача на користь АТ КБ Приватбанк грошових коштів в сумі 182 586 грн. 81 коп., в тому числі: заборгованість за тілом кредиту – 14 305 грн. 80 коп., заборгованість за відсотками – 155 380 грн. 19 коп., заборгованість з пені та комісії – 3 730 грн. 02 коп., заборгованість по штрафам (фіксована частина) 500 грн. 00 коп. та заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) – 8 670 грн. 80 коп., невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору від 07 вересня 2011 року, таким що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 10 листопада 2017 року приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 20708, яким стягнуто з позивача на користь ПАТ КБ Приватбанк грошових коштів в сумі 182 586 грн. 81 коп., в тому числі: заборгованість за тілом кредиту – 14 305 грн. 80 коп., заборгованість за відсотками – 155 380 грн. 19 коп., заборгованість з пені та комісії – 3 730 грн. 02 коп., заборгованість по штрафам (фіксована частина) 500 грн. 00 коп. та заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) – 8 670 грн. 80 коп.. Позивач вважає, що вчинений приватним нотаріусом виконавчий напис від 10 листопада 2017 року є незаконним та таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з тим, що приватний нотаріус вчинив виконавчий напис вже після закінчення трирічного строку з дня виникнення у відповідача права вимоги її стягнення, оскільки згідно виконавчого напису строк, за який проводиться стягнення складає 2 215 днів, а саме з 7 вересня 2011 року по 30 вересня 2017 року, тобто строк стягнення перевищує шість років.

Відповідно до ухвали Розівського районного суду Запорізької області від 26.07.2018 року зазначена позовна заява залишена без руху та позивачеві надано строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків (а.с. 16).

13.08.2018 року позивачем виконані вимоги ухвали суду від 26.07.2018 року та усунені зазначені в ній недоліки (а.с. 19-27).

Відповідно до ухвали Розівського районного суду Запорізької області від 16.08.2018 року провадження у справі відкрито та призначено до підготовчого судового засідання за правилами загального позовного провадження. Окрім цього разом з ухвалою про відкриття було задоволено клопотання позивача про витребування доказів та зобов`язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 надати до суду витребувані документи, а саме: копії документів, наданих йому АТ КБ «Приватбанк», що стали підставою для вчинення виконавчого напису від 10 листопада 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 20708; копію виконавчого напису від 10 листопада 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 20708, чи документа на якому його вчинено, а також зобов`язано АТ КБ «Приватбанк» надати до суду кредитний договір від 7 вересня 2011 року, укладений між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1, разом з умовами та правилами до нього (а.с. 28-30).

Відповідачу надано строк протягом 15 календарних днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, та всі письмові докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

12.09.2018 року представник відповідача надіслав письмовий відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення заявлених ОСОБА_1 вимог, мотивуючи свою позицію наступним. Так, представник відповідача зазначає, що на дату вчинення виконавчого напису спору про право між сторонами не було, а сама позивачка ОСОБА_1 погоджувалась із сумою боргу. Так позивач допустив порушення умов кредитного договору № б/н від 07.09.2011 року – це слідує із виписки – розрахунку за рахунком позивача, що переданий банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису. Останній платіж на виконання договору позивач зробив 08.09.2015 року. До звернення до нотаріуса відповідач надіслав позивачу 18.10.2017 року письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором № б/н від 07.09.2011 року, в якому зазначалося, що у разі якщо порушення не будуть усунені, то банк почне примусове стягнення заборгованості. Витрати за вчинення виконавчого напису, сума виконавчого збору, витрати на проведення експертної оцінки, авансування виконавчих дій і суми комісійної винагороди підприємства, що буде здійснювати реалізацію заставленого майна на публічних торгах будуть покладені на позивача. Доказів того, що заборгованість, зазначена у виконавчому написі, є спірною позивач суду не надає. Нотаріусу надавалася виписка по рахунку позивача, яка містить розрахунок боргу за кожний період із зазначенням: суми кредиту, яка списана позивачем з рахунку; суми платежу позивача за кожний період; черговості розподілу коштів, що надійшли від позивача на сплату кредиту, процентів, неустойки; розмір процентів, які нараховані за кожний місяць та сума неустойки за кожний місяць. Окрім цього, представник відповідача зазначив, що останній платіж за договором № б/н від 07.09.2011 року датований 08.09.2015 року, отже саме з цієї дати і повинен обчислюватися строк позовної давності, враховуючи висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 року у справі № 307/1580/17 (провадження 61-5271св18), відповідно до якої стягнення заборгованості за виконавчим написом не обмежується трьохрічним строком нарахування заборгованості. Враховуючи зазначене, представник відповідача вважає, що у нотаріуса станом на 10 листопада 2017 року не було жодної підстави для відмови АТ КБ «Приватбанк» у вчиненні виконавчого напису, а тому доводи позивача, викладені в позові, не знаходять свого підтвердження. Виходячи із викладеного представник відповідача просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до АТ КБ «Приватбанк» про визнання виконавчого напису від 10 листопада 2017 року таким, що не підлягає виконанню (а.с. 44-53).

28.09.2018 року на адресу суду від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 надійшли витребувані судом документи, а саме: копії документів, наданих йому АТ КБ «Приватбанк», що стали підставою для вчинення виконавчого напису від 10 листопада 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 20708, а також копія виконавчого напису від 10 листопада 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 20708 (а.с. 60-69).

02.11.2018 року на адресу суду від АТ КБ «Приватбанк» надійшли витребувані судом документи, а саме: оригінал кредитного договору від 7 вересня 2011 року у вигляді анкети-заяви, укладений між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1, разом з Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256 та (а.с. 87-95).

23.11.2018 року позивачем подано уточнену позовну заяву, відповідно до якої вона просить суд визнати виконавчий напис, вчинений 10.11.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 20708, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» грошових коштів в сумі 182 586,81 грн., в тому числі: заборгованість за тілом кредиту – 14 305,80 грн., заборгованість за відсотками – 155 380,19 грн., заборгованість з пені та комісії – 3 730,02 грн., заборгованість по штрафам (фіксована частина) – 500,00 грн., та заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) – 8 670,80 грн., таким, що не підлягає виконанню (а.с. 110-116). В обґрунтування уточненої позовної заяви зазначає наступне. 20.10.2017 року відповідач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 із заявою про вчинення виконавчого напису щодо стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором б/н від 07.09.2011 року. Такий виконавчий напис було вчинено нотаріусом 10.11.2017 року і на підставі цього виконавчого напису 22.01.2018 року Розівським районним ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області було відкрито виконавче провадження. Проте, позивач вважає, що вказаний виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки вчинений з численними порушеннями законодавства, вказуючи, по-перше, на те, що Банком не було надано нотаріусу усіх документів, необхідних для вчинення виконавчого напису, оскільки до заяви відповідача про вчинення виконавчого напису, було надано лише копію анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 07.09.2011 року; дві копії розрахунку заборгованості за договором від 07.09.2011 року станом на 30 вересня 2017 року; копію вимоги про усунення порушень за кредитним договором; копію розрахункового документу про оплату послуг поштового зв’язку; копію опису вкладення в цінний лист; копія довіреності та паспорт представника ПАТ КБ «Приватбанк». Проте, позивач зазначає, що між нею та відповідачем 07.09.2011 року окремий кредитний договір з визначенням у його тексті таких істотних умов, як предмет договору, строк дії, ціна не укладався, договір був укладений у формі анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, яка (анкета-заява) не містить умов щодо суми кредиту, розміру процентів за користування кредитом, суми пені, що нараховуються у разі неналежного виконання зобов’язань, штрафів, строку дії договору тощо. За таких обставин, позивач вважає, що з самої лише анкети-заяви неможливо встановити, на підставі яких умов договору їй нараховувались проценти за користування кредитом, пеня та комісія, штрафи, що відображені в розрахунку заборгованості за договором, який було надано приватному нотаріусу. Окрім цього, з анкети-заяви від 07.09.2011 року вбачається, що вона разом з Пам’яткою клієнта, Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг, на підставі якого між сторонами виникли кредитні правовідносини, а не кредитний договір, як зазначено в оскаржуваному написі нотаріуса. Так, позивач зазначає, що під час звернення відповідача до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, замість оригіналу кредитного договору було надано його копію, та не були надані оригінали вищевказаних складових частин договору про надання банківських послуг (пам’ятка клієнта, Правила надання банківських послуг, Тарифи), що є порушенням пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів. По-друге, позивач зазначає, що відповідачем приватному нотаріусу, замість засвідченої стягувачем виписки з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, разом із заявою про вчинення виконавчого напису було надано дві копії документа, що мають назву розрахунок заборгованості за договором №б/н від 07.09.2011 року, який відповідно до п. 5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 254 від 18.06.2003 року, не є випискою з рахунку боржника, оскільки не відповідає вимогам до банківської виписки, а саме: відсутній номер особового рахунку; наявні дати, проте суть операцій по рахунку незрозуміла; відсутній код банку; відсутній код валюти; відсутні номери документів; відсутня сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; відсутній номер рахунку кореспондента. По-третє, відповідачем пропущено строк, протягом якого може бути вчинено виконавчий напис, оскільки, в заяві відповідача про вчинення виконавчого напису від 20.10.2017 року, зазначено, що строк, за який проводиться стягнення, складає 2 215 днів, а саме з 07.09.2011 року по 30.09.2017 року, тобто строк стягнення перевищує шість років, що, на думку позивача, є порушенням ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, якими встановлено трирічний строк з дня виникнення права вимоги. Таким чином, в уточненій позовній заяві позивач посилається на порушенням приватним нотаріусом вимог підпункту 3.5 пункту 3 ОСОБА_4 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій при вчиненні виконавчого напису, а саме: нотаріус не перевірив належним чином, чи подано на обґрунтування стягнення необхідний обсяг документів, що, на думку позивача, є підставою для задоволення її позовних вимог в повному обсязі. Окрім цього, позивач просить стягнути на її користь судові витрати.

Відповідно до ухвали Розівського районного суду Запорізької області від 12.12.2018 року підготовче провадження по даній цивільній справі закрито та призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до судового розгляду по суті на 27.12.2018 року, який в подальшому було відкладено на 22.01.2019 року (а.с. 128-129, 138).

В судове засідання 22.01.2019 року позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат ОСОБА_4 не з’явилися, надали заяви, в яких просили розглянути справу без їх участі. Обставини викладені в позові, з урахуванням уточненої позовної заяви підтверджують та підтримують в повному обсязі, просять суд їх задовольнити (а.с. 119, 144).

Представник відповідача в судове засідання також не з’явився, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю (55,103,140).

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 в судове засідання 22.01.2019 року також не з`явився, жодних відзивів на первісну та уточнену позовну заяву не надав, надіслав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутністю (35,100,117,133,136, 145).

Третя особа: Розівський РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області в судове засідання 22.01.2019 року також не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю (37,58).

Виходячи з вищевикладеного, а також положень ч. 3 ст. 211, ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності осіб, які повинні брати участь у справі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд, з'ясувавши позицію позивача у справі, викладену в уточненій позовній заяві, вивчивши заперечення відповідача, які викладені у письмовій заяві, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, надавши їм належну оцінку, приходить до наступних висновків.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способи захисту передбачені ст. 16 ЦК України.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази надаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3,4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК України).

За змістом частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

20.10.2017 року відповідач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 із заявою про вчинення виконавчого напису щодо стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором б/н від 07.09.2011 року (а.с. 62).

На підставі даної заяви приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 10.11.2017 року вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі під № 20708 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суми 182 586, 81 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № б/н від 07.09.2011 року за період 2 215 днів, а саме: з 07.09.2011 року по 30.09.2017 року, яка складається з заборгованості за тілом кредиту – 14 305 грн. 80 коп., заборгованість за відсотками – 155 380 грн. 19 коп., заборгованість з пені та комісії – 3 730 грн. 02 коп., заборгованість по штрафам (фіксована частина) 500 грн. 00 коп. та заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) – 8 670 грн. 80 коп. (а.с. 61)

На підставі цього виконавчого напису 22.01.2018 року Розівським районним ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області було відкрито виконавче провадження (а.с. 6-7).

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України № 519 від 21.05.2018 року «Про рішення акціонера публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» змінено тип Банку з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство та у зв’язку із зміною типу Банку затверджено нове найменування Банку: Акціонерне Товариство ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» (АТ КБ «ПРИВАТБАНК») (а.с. 141).

Ці обставини визнаються та не оспорюються сторонами, тому, на підставі статті 182 ЦПК України, суд вважає їх достовірно встановленими.

Проте, позивач, із зазначених нею в уточненій позовній заяві підстав, вважає цей виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до вимог ОСОБА_4 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Мінюсту України від 22.02.2012 року за №296/5, та статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

У виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання.

Порядок та умови вчинення виконавчого напису нотаріусом передбачені главою 14 Закону України «Про нотаріат», Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» та наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».

Стягнення грошових сум або витребування майна за виконавчим написом може провадитися лише на умовах та на підставі конкретних документів, перелік яких визначений Постановою Кабінету Міністрів України, про що зазначено у п.1.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5.

Документами, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, згідно п.1 Переліку документів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1172, є нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, право звернення стягнення на заставлене майно.

Для одержання виконавчого напису подаються: (а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; (б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання.

Документи, що підтверджують безспірність заборгованості, потрібно перевірити та з’ясувати: 1) спосіб оплати/повернення/передачі коштів чи майна: 2) число місяця, до якого має бути сплачено щомісячний внесок/повернено/передано майно; 3) чітко фіксований розмір щомісячного внеску; 4) дата чи подія, з моменту якої починається виплата грошових сум за зобов'язанням, 5) інші розрахункові операції.

Проте, з огляду на досліджені судом матеріали справи щодо вчинення оскаржуваного нотаріального напису, в тому числі, витребувані за ухвалою суду оригінали та копії документів, які стали підставою для вчинення нотаріусом виконавчого напису, вбачається, що заборгованість у даному випадку вважати безспірною неможна.

Так, із наданих суду та досліджених документів вбачається, що під час звернення до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису відповідачем разом із заявою подано наступні документи: копію анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 07.09.2011 року; дві копії розрахунку заборгованості за договором від 07.09.2011 року станом на 30 вересня 2017 року; копію вимоги про усунення порушень за кредитним договором; копію розрахункового документу про оплату послуг поштового зв’язку; копію опису вкладення в цінний лист; копія довіреності та паспорт представника ПАТ КБ «Приватбанк».

Проте, судом встановлено, що кредитний договір між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений у формі Анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 07.09.2011 року, яка разом із пам’ятковою клієнта, та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає договір про надання банківських послуг (а.с. 63, 89).

У Анкеті-заяві зазначено, що позичальник ознайомлений і згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй у письмовому вигляді (а.с. 63, 89).

Вказана Анкета-заява підписана ОСОБА_1 07.09.2010 року.

Суд звертає увагу на те, що окремого кредитного договору з визначенням у його тексті таких істотних умов, як предмет договору, строк дії, ціна тощо між позивачем та відповідачем не укладалось, а сама Анкета-заява позичальника про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 07.09.2011 року, не містить умов щодо суми кредиту, розміру процентів за користування кредитом, суми пені, що нараховуються у разі неналежного виконання зобов’язань, штрафів, строку дії договору тощо.

Відповідно до п.п. 2.2 п. 2 ОСОБА_4 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій у разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Проте, нотаріусом не було витребувано додаткові документи, з яких складається кредитний договір, від відповідача – стягувача для перевірки правильності нарахування сум заборгованості та строків їх погашення (виникнення), оскільки з самої лише Анкети-заяви неможливо встановити, на підставі яких умов договору позивачеві нараховувались проценти за користування кредитом, пеня та комісія, штрафи, які відображені в розрахунку заборгованості за договором, який було надано приватному нотаріусу. Окрім цього, відповідно до наданого відповідачем розрахунку заборгованості вбачається, що при нарахуванні відстоків за користування кредитом процентна ставка збільшувалась з 30 % спочатку до 34,8 %, а потім і до 43,2%, проте, анкета-заява умов щодо збільшення процентної ставки не містить.

Також, відповідно до п. 6.2 ОСОБА_4 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору, проте, Анкета-заява позивача від 07.09.2011 року не містить даних про право Банку на стягнення будь-яких неустойок, штрафів, пені.

Окрім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що на підтвердження наявної заборгованості позивача перед відповідачем, Банком надано приватному нотаріусу розрахунок заборгованості за договором № б/н від 07.09.2011 року замість засвідченої стягувачем виписки з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Так, підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечено отримання інформації на паперовому носії.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (далі Положення № 254), визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов’язкові реквізити.

Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.

До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується у регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом певного періоду, та є підтвердженням виконаних операцій.

Відповідно до п. 5.5 Положення № 254 форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов’язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суми вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку-кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вхідного залишку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наданий приватному нотаріусу рахунок заборгованості не є випискою з рахунку боржника, оскільки не відповідає наведеним вимогам до банківської виписки, а саме: в розрахунку відсутній номер особового рахунку; наявні дати, проте суть операцій по рахунку не зрозуміла; відсутній код банку; відсутній код валюти; відсутні номери документів, відсутня сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; відсутній номер рахунку кореспондента.

Отже, рахунок заборгованості не є належним документом (доказом), в розумінні п. 1 Переліку документів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1172, на підтвердження наявної заборгованості позивача та її безспірності.

Відповідно до п. 1-1 цього Переліку, затвердженого постановою Кабміну від 29.06.1999 року за №1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку основного зобов'язання, подаються: оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору, оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання, засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Всупереч даному положенню, до заяви відповідача від 20.10.2017 року про вчинення виконавчого напису, не було додано прямо вказану у Переліку довідку фінансової установи про ненадходження платежів на погашення суми заборгованості.

Крім того, суд також звертає увагу на те, що відповідно до заяви відповідача про вчинення виконавчого напису від 20.10.2017 року зазначено, що строк, за який проводиться стягнення, складає 2 215 днів, а саме: з 07 вересня 2011 року по 30 вересня 2017 року. Про це зазначено і в оскаржуваному виконавчому написі: «Строк, за який проводиться стягнення – 2215 днів, а саме: з 07.09.2011 року по 30.09.2017 року» (а.с. 61).

Проте, у відповідності до положень ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Таким чином, така вимога однозначно перевищує встановлений ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій трирічний строк з дня виникнення права вимоги, проте приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис без врахування зазначених вимог.

Посилання представника відповідача на те, що останній платіж за договором № б/н від 07.09.2011 року датований 08.09.2015 року, отже саме з цієї дати і повинен обчислюватися строк позовної давності, враховуючи висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 року у справі № 307/1580/17 (провадження 61-5271св18), відповідно до якої стягнення заборгованості за виконавчим написом не обмежується трьохрічним строком нарахування заборгованості, суд вважає помилковим з огляду на наступне.

Переглядаючи справу № 307/1580/17 Верховний Суд встановив, що сторони у цій справі, уклавши додаткову угоду від 21 грудня 2011 року до кредитного договору збільшили строк позовної давності за усіма зобов'язаннями до 50 років, при цьому кінцевий строк виконання зобов'язань за договором сторонами визначено 27 серпня 2023 року, тобто виконавчий напис видано нотаріусом в межах виникнення права вимоги з урахуванням обумовленої сторонами позовної давності, дати здійснення останнього погашення по кредиту - 27 липня 2015 року та дати кінцевого погашення зобов'язання - 27 серпня 2023 року. Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про необхідність застосування нотаріусом позовної давності в три роки, а щодо пені - в один рік вбачаються необґрунтованими, оскільки сторонами у встановленому законом порядку збільшено позовну давність до 5 років та, в подальшому до 50 років.

Так, як вбачається з виписки по картці клієнта ОСОБА_1, наданої представником позивача до суду 18 серпня 2018 року за період з 01.01.2014 по 13.08.2018 р., 01.10.2014 року та 08.09.2015 року було здійснене автоматичне погашення простроченої заборгованості з карти в розмірі 26,76 грн. та 43 грн. 22 коп. відповідно (а.с. 21, 22), що не може рахуватися як дія позичальника спрямована на погашення заборгованості за власної волі. Останній же платіж було здійснено позивачем ОСОБА_1 22.07.2014 року: «поповнення готівкою в терміналі самообслуговування» на суму 560,00 грн. (а.с. 21).

Отже, останній платіж за договором б/н від 07.09.2011 був здійснений позивачем 22.07.2014 року.

З заявою про вчинення виконавчого напису нотаріуса відповідач звернувся 20.10.2017 року (а.с. 62), тобто з пропуском трирічного строку звернення з такою вимогою.

Щодо встановленого в п. 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг строку позовної давності відносно вимог Банку по вимогах про повернення кредиту, оплату відсотків за користування кредитом винагороди, неустойки - пені, штрафів, витрат Банку - 50 років, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Аналогічні положення містяться у підпунктах 3.1, 3.3 пункту 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що трьохрічний строк, в межах якого може бути вчинено виконавчий напис, законодавець пов`язує з моментом виникнення права вимоги, при цьому обумовлює, що якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (стаття 259 ЦК України).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Вивчивши матеріали справи, судом встановлено, що Умови та правила надання банківських послуг, пунктом 1.1.7.31 яких визначено позовну давність тривалістю в п'ятдесят років, не містять підпису відповідача, що не дає підстави вважати, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.

Крім того, в анкеті-заяві позичальника від 07 вересня 2011 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

Таким чином, висновок Верховного Суду у справі № 307/1580/17 (провадження 61-5271св18), що стягнення заборгованості за виконавчим написом не обмежується трьохрічним строком нарахування заборгованості, на який посилається представник відповідача, до спірних правовідносин не може бути застосований, оскільки останній платіж за договором здійснено позивачем ОСОБА_1 22.07.2014 року, угоди між сторонами по даній цивільній справі у встановленому законом порядку про збільшення позовної давності до 50 років не укладалося.

Вказані обставини свідчать про відсутність ознаки безспірності вимог АТ КБ «Приватбанк» на час звернення із заявою до приватного нотаріуса про вчинення виконавчого напису та порушення приватним нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, оскільки приватний нотаріус, всупереч вимогам п.п. 3.5 п. 3 ОСОБА_4 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій при вчиненні виконавчого напису не перевірив належним чином, чи подано на обґрунтування стягнення необхідний обсяг документів.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість доводів позивача, викладених в уточненій позовній заяві, та наявність підстав для визнання оспорюваного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову – на відповідача.

Враховуючи те, що позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати з відповідача: АТ КБ «Приватбанк» в розмірі 704,80 грн., відповідно до квитанції про сплату судового збору позивачем від 09.07.2018 року (а.с. 1).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 184, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 10 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 20708, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ Приватбанк грошових коштів в сумі 182 586 грн. 81 коп., в тому числі: заборгованість за тілом кредиту – 14 305 грн. 80 коп., заборгованість за відсотками – 155 380 грн. 19 коп., заборгованість з пені та комісії – 3 730 грн. 02 коп., заборгованість по штрафам (фіксована частина) 500 грн. 00 коп. та заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) – 8 670 грн. 80 коп..

Стягнути з Акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: вул. Грушевського, буд. 1 "Д", м. Київ, 01001, адреса для кореспонденції: 49094 м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) на користь ОСОБА_1, (зареєстроване місце проживання: 70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. Мічуріна, буд. 51, фактично проживає за адресою: 70300, Запорізька область, Розівський район, смт. Розівка, вул. 8 Березня, буд. 37, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції, Розівський районний суд Запорізької області, шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Т.А. Антіпова