Рішення № 79381776, 24.01.2019, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер 235/7423/18

Провадження №2/235/273/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бородавки К.П.

за участю секретаря судового засідання Григор’євої С.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Покровська в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Покровськводоканал» до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу, -

ВСТАНОВИВ:

КП «Покровськводоканал» (далі – позивач) звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_3 (далі – відповідач) суму боргу за спожиті послуги по водопостачанню та водовідведенню в розмірі 2982,89 грн., 3% річних в розмірі 83,65 грн., інфляційну складову в розмірі 404,85 грн., всього 3471,39 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача суму судового збору в розмірі 1780 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на приписи статей 509, 526, 527, ч.2 ст.625, ч.2 ст.651, ч.5 ст.653 ЦК України, статей 67, 68, 150, 161, 162 ЖК України, Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008, та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, та зазначає, що відповідач, порушуючи чинне законодавство, ухиляється від сплати боргу за спожиті послуги з постачання питної води та прийманню стічних вод, добровільно сплатити суму боргу відмовляється, внаслідок чого у відповідача за період з 01.09.2015 по 01.01.2018 існує борг в розмірі 2982,89 грн., на які нараховано 3% річних в розмірі 83,65 грн. та інфляційні складові в розмірі 404,85 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, навівши доводи, аналогічні викладеним в позові.

Відповідач в особі представника ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечувала, надіславши до суду відзив на позов. Відповідач в судове засідання не з’явилась, участь у розгляді справи приймав її представник, який просив відмовити в задоволенні позову.

Мотиви незгоди зводяться до того, що в квартирі відповідача в 2006 р. встановлені прилади обліку води, які були опломбовані; в 2009 р. відповідач звернулась до позивача із заявою про проведення останнім повірки лічильників, в чому відповідачу було відмовлено та роз’яснено, що повірка лічильників має проводитись за власні кошти споживача, що, на думку відповідача та її представника, не відповідає нормативно-правовим актам, які врегульовують відповідні правовідносини. Позивачем не надано жодних доказів порушення відповідачем діючого законодавства і прав виконавця послуг (пошкодження або зрив пломб на приладі обліку, перешкоджання виконанню періодичної повірки водолічильника, доступу фахівців водопостачальника до житла відповідача). Заборгованість з водопостачання, на думку відповідача, відсутня, оскільки остання щомісячно здійснювала оплату відповідних послуг відповідно до показників водоміру, встановленого в її квартирі 20.09.2006. Також представником відповідача заявлено про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до позовних вимог за вересень-жовтень 2015 року.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Відповідачу за адресою - Донецька область, м.Покровськ, м-н Южний, 12/26 позивачем надаються послуги з водопостачання та водовідведення, на її ім’я відкритий особовий рахунок №93010.

За змістом витягу з особового рахунку відповідача, наданого позивачем, за період з 01.09.2015 до 01.01.2018 відповідачем позивачу щомісячно здійснювалась оплата наданих послуг з водопостачання та водовідведення, але в меншому розмірі, ніж позивачем здійснювались щомісячні нарахування, у зв’язку з чим на рахунку відповідача лічиться заборгованість в розмірі 2 982,89 грн. (а.с.6-7).

На підтвердження здійснення щомісячних платежів за спірний період за послуги з водопостачання та водовідведення відповідачем також надані копії квитанцій, суми «за води та стоки» за якими відповідають даним з особового рахунку відповідача (а.с.29-34).

За змістом вказаних квитанцій відповідачем здійснювалась оплата за спірні послуги в спірному періоді відповідно до показників водоміру, який був встановлений в квартирі відповідача в 2006 році. Факт встановлення в квартирі відповідача водоміру №301121 та його реєстрації підтверджується актом від 20.09.2006, складеного контролером позивача та підписаного абонентом – відповідачем. За змістом вказаного акту водоміри повіряються один раз на три роки (а.с.28).

09.07.2009 відповідач звернулась до позивача із заявою про необхідність провести повірку вказаного водоміру, у зв’язку з чим просила повідомити її задля того, щоб узгодити дату та час його зняття на повірку (а.с.25).

За результатами розгляду такої заяви позивач, пославшись на приписи Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994 №65, своїм листом від 22.07.2009 відмовив у проведенні повірки, зазначивши, що відповідач самостійно, за власні кошти повинна виконувати роботи, що стосуються періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) водолічильників (звор.бік а.с.25).

ОСОБА_4 міського голови ОСОБА_5 від 13.01.2010 представника відповідача повідомлено, що рішенням ОСОБА_4 міської ради «Про призначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді» від 21.12.2005 №691 виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення є КП «Красноармійськміськводоканал» (попередня назва позивача), а.с.27)).

Оскільки позивачем не була проведена повірка водолічильника в квартирі відповідача, представник останньої 15.06.2016 подав позивачу заяву, в якій повідомив, що відповідач має можливість за власний рахунок придбати повірений водомір для заміни однотипного прибору, встановленого в її квартирі. В разі згоди на безоплатну заміну представник відповідача просить узгодити дату заздалегідь та одночасно повідомляє, що водомір, встановлений в квартирі відповідача раніше, опломбований та знаходиться в робочому стані (звор.бік а.с.27).

Заміна водолічильника в квартирі відповідача відбулась лише 28.12.2017, про що працівником позивача складений акт від 28.12.2017; повірка нового засобу вимірювальної техніки підтверджується свідоцтвом від 14.12.2018, чинного до 14.12.2022 (а.с.28).

Зважаючи на наведені обставини та зміст спірних правовідносин, суд, вирішуючи заявлений спір, виходить з таких норм права.

Відносини між суб’єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, та споживачем цих послуг врегульовані Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ від 21.07.2005 №630, які є у даному випадку спеціальним нормативним актом (далі – Правила №630).

За п.9 вказаних Правил квартирні засоби обліку беруться виконавцем послуг на абонентський облік. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця.

Наведені приписи узгоджуються з приписами п.29 Правил №630, за якими споживач має право на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку. Вказаному пункту Правил кореспондують приписи п.32, за якими виконавець зобов’язаний контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж.

Зміст Правил №630 дозволяє дійти висновку, що якщо в квартирі споживача встановлений засіб обліку води, то сплата за спожиту воду справляється згідно з показниками таких засобів обліку, а у разі, якщо в квартирі відсутні такі засоби обліку води, то плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з розрахунку на одну особу (пункти 10, 15, 20).

Одночасно п.15 Правил №630 визначено, що періодична повірка засобів обліку води проводиться у строк, що не перевищує одного місяця. За цей час споживач оплачує відповідні послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередні три місяці; та лише у разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання.

Матеріалами справи підтверджено, позивачем визнано та не спростовано факту того, що в квартирі відповідача 20.09.2006 встановлений та зареєстрований повірений водомір №301121.

Суд зауважує, що повірка засобів вимірювальної техніки до 01.01.2016 мала відбуватись, в томі числі, з урахуванням приписів Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» №113/98-ВР від 11.02.1998 (далі – Закону №113).

За приписами ч.2 ст.11 Закону №113 засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та у продаж і видавати напрокат лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.28 згаданого Закону підприємства, організації та фізичні особи зобов'язані своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку.

Згідно з ч.3 ст.28 Закону №113 порядок подання фізичними особами, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, - власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов'язані з повіркою, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

Одночасно положеннями ч.4 ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 передбачено, що у разі якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті.

Згідно з ч.3 ст.28 вказаного Закону якщо виконавцем послуг є водопостачальна організація, то її витрати, пов'язані з періодичною повіркою, обслуговуванням та ремонтом квартирних лічильників холодної води повинні відшкодовуватись власником або балансоутримувачем цього будинку через оплату за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Витрати на періодичну повірку включені до типового переліку послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 №529 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та

прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» тарифи розраховуються окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням Типового переліку послуг згідно з додатком.

Суд зазначає, що до зазначеного Типового переліку №529 від 2009 р., серед інших,

належить і періодична повірка, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки.

Отже, підприємства, які надають послуги населенню з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (виконавці), повинні забезпечити виконання робіт з періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) квартирних засобів обліку води та теплової енергії за рахунок тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідно до укладених між ними договорів.

На підставі викладеного, оскільки доказів укладення окремого договору на обслуговування приладу обліку води, укладеного між споживачем та виконавцем послуг або із спеціалізованою організацією з періодичної повірки та ремонту квартирних лічильників, позивачем не надано, про існування такого договору не зазначено, суд констатує, що обов’язок з проведення періодичної повірки квартирних засобів обліку – водоміру, зокрема з 2009 р., покладений законодавцем на виконавця послуг з водопостачання та водовідведення, тобто на позивача.

При цьому суд відмічає, що Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 01.07.94 №65, на які позивач послався, відмовляючи відповідачу в проведенні повірки водоміру за рахунок виконавця в листі від 22.07.2009, втратили чинність 18.10.2008 відповідно до Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190.

Враховуючи, що відмова позивача відповідачу у здійсненні повірки водоміру за рахунок підприємства суперечить положенням законодавства, розпломбування та зняття водоміру відповідальними особами позивача при цьому здійснено не було, докази зняття такого лічильника з абонентського обліку не надано, а також зважаючи на те, що відповідач, в свою чергу, заздалегідь направила до позивача заяву про необхідність проведення позивачем повірки водоміру, в якій виразила готовність своєчасно подати його останньому (а.с.25), суд доходить висновку, що позивачем штучно були створені умови, за яких ним з власної вини не був виконаний обов’язок з проведення періодичної повірки водоміру, встановленого в квартирі відповідача.

За таких обставин, оскільки в квартирі відповідача з 2006 р. встановлений засіб обліку води, опломбований та зареєстрований позивачем, сплата за спожиту нею воду має справлятися згідно з показниками такого засобу обліку, а нарахування плати за надані послуги згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з розрахунку на одну особу, що можливо лише, якщо в квартирі відсутні такі засоби обліку води, є неправомірним.

Зважаючи на викладене, оскільки спірна сума заборгованості складається виключно з донарахованої позивачем плати за надані послуги згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з розрахунку на одну особу та нарахованих на відповідну суму 3 % річних та інфляційної складової, в задоволені позовних вимог належить відмовити за їх безпідставністю.

На переконання суду, стягнення з відповідача плати, нарахованої позивачем за установленими нормативами (нормами) споживання з розрахунку на одну особу через непроведення повірки водоміру з вини позивача, не буде відповідати завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішенні справ із метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права.

З приводу заяви представника відповідача щодо застосування позовної давності, суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові, але відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим, а у разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу представника відповідача на те, що, враховуючи приписи ст.264 ЦК України та правову позицію, викладену Верховним Судом України в постанові від 21.01.2015 по справі №6-214цс14, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до боржника, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач; судовий наказ відповідно до ч.1 ст.95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Ураховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

Беручи до уваги наведене, суд вважає, що позивачем не пропущено вказаний в ч.1 ст.257 ЦПК України трирічний строк, оскільки мало місце їх переривання внаслідок, зокрема, подання позивачем заяви про видачу судового наказу в межах трирічного строку позовної давності, яка була задоволена судом, але за заявою відповідача ухвалою суду відповідний судовий наказ був скасований (а.с.9), позивачу роз'яснено про право звернутись до суду в позовному провадженні, що і зробив позивач, звернувшись до суду з даним позовом в межах строку позовної давності.

Інші наведені учасниками судового засідання в обґрунтування своєї позиції доводи та міркування, в тому числі, щодо відповіді на відзив, поданої відповідачем з порушенням 5-денного строку, визначеного ухвалою суду від 30.11.2018 (а.с.12), не спростовують та не впливають на наведені висновки суду. Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи приписи ч.1 ст.141 ЦПК України, оскільки в позові належить відмовити, сплачений позивачем судовий збір не підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 13, 19, 81, ч.1 ст.82, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові Комунального підприємства «Покровськводоканал» (ідентифікаційний код 354703105161, місцезнаходження – Донецька область, м.Покровськ, вул.Шевченка, 90) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання – Донецька область, м.Покровськ, м-н Южний, 12/26) про стягнення суми боргу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до або через відповідний суд.

Суддя К.П.Бородавка