Ухвала суду № 79376912, 24.01.2019, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/3690/17

Провадження № 2/0182/742/2019

У Х В А Л А

Іменем України

24.01.2019 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Кобеляцької-Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

розглянувши заяву Нікопольської міської ради про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Нікопольської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Нікопольського міськрайонного суду знаходиться цивільна справа №182/3690/17 провадження №2/0182/742/2019 за позовом Нікопольської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків.

24 січня 2019 року представник позивача звернувся до суду з належним чином оформленою заявою про забезпечення позову, в якій просить суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на:

- житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 59,4 кв.м., розташований в м. Нікополь по вул. Павлова академіка, буд. 3-а (реєстраційний номер майна 1470131412116);

- будівлю гуртожитку, інв.№ 36 (гурт. 2), розташовану в м. Нікополь по вул.. Шульгіна, буд. 8 (реєстраційний номер майна 5496152);

- вбудоване нежитлове підвальне приміщення, загальною корисною площею 357 кв.м., розташоване в м. Нікополь по пр. Трубників, буд. 25;

- будинок, розташований в м. Нікополь по вул. Менжинського, 34-А;

- автомобіль RENAULT TRAFIC, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1;

- автомобіль СПВ 33021-01, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_2;

- автомобіль MITSUBISHI PAJERO WAGON, 2014 року випуску, номерний знак НОМЕР_3;

- на автомобіль КГБ 817, 1988 року випуску, номерний знак 14184АА.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача посилається на те, що на сьогоднішній день існує загроза того, що ОСОБА_1, знаючи про наявність спору, може відчужити належне йому майно, що, на думку представника позивача, призведе до неможливості виконання судового рішення.

У зв’язку з наведеними обставинами, представник позивача просить суд задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до п. 1 ч. 1ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н.проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” № 9 від 22.12.2006 (з відповідними змінами від 12.06.2009) визначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Проаналізувавши доводи, заяву про забезпечення позову, дослідивши додані до заяви та позову копії письмових матеріалів, суд вважає, що належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами заява про накладення арешту на майно відповідача не обґрунтована і базується лише на власних міркуваннях та припущеннях представника позивача. Жодних підтверджень про наміри відповідача реалізувати майно в матеріалах справи немає.

Суд вважає, що задоволення заяви представника позивача про накладення арешту шляхом заборони будь - яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження, призведе до порушення вимог ч.3 ст.152 ЦПК України, оскільки вид забезпечення позову, обраний представником позивача, в даному випадку не є співмірним із заявленими позивачем вимогами, так як у доданій представником позивача інформації стосовно майна відповідача ОСОБА_1 відсутні дані про вартість всього майна, яке вказане у заяві про забезпечення позову.

Також представником позивача не надано доказів того, за ким на час звернення до суду зареєстроване рухоме майно, на яке вона просить накласти арешт у забезпечення позову. Такі відомості потрібні для забезпечення позову, а за їх відсутності неможливо вирішити питання про накладення арешту на майно.

Враховуючи вищевикладене, у суду немає достатніх підстав для задоволення заяви позивача та вжиття заходів забезпечення позову, а тому заява представника позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити представнику Нікопольської міської ради у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення, або отримання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно підпункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України, в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року, який набув чинності 15 грудня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: ОСОБА_2