Рішення № 79376371, 23.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 січня 2019 року № 826/5732/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг (Theeuwes Holding B.V.) «Тегра Україна ЛТД»до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Київського міжрегіонального управлінняпровизнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Дочірнє підприємство Закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг (Theeuwes Holding B.V.) «Тегра Україна ЛТД» (далі - позивач, ДП «Тегра Україна ЛТД») з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека), в якому просить визнати протиправною і скасувати постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27.03.2018 №030791, якою на «Тегра Україна ЛТД» накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 1 700,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовано необґрунтованими висновками посадових осіб Укртрансбезпеки за результатами рейдової перевірки транспортного засобу, що належить позивачу, про вчинення ним порушення законодавства про автомобільний транспорт у зв'язку з ненаданням для перевірки індивідуальної контрольної книжки водія, оскільки насправді водій надав для перевірки усі необхідні документи, а відсутність у нього індивідуальної контрольної книжки водія обумовлена тим, що вищевказаний транспортний засіб обладнаний тахометром.

Водночас позивач зауважив, що Законом України «Про автомобільний транспорт» не передбачено обов'язкове встановлення і використання тахографів у транспортних засобах, що здійснюють внутрішні перевезення вантажів, тоді як є обов'язковим для транспортних засобів, що здійснюють міжнародні перевезення.

Також позивач зазначив про те, що він не належить до категорії автомобільних перевізників та не надає послуги з перевезення вантажу, а 12.02.2017 належний йому транспортний засіб перевозив вантаж для його власних потреб, отже стосовно нього не підлягає застосуванню Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 24.06.2010 №385, положення якої поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі), тому доводи відповідача про порушення позивачем цієї Інструкції не відповідають дійсності.

Відтак, підстави для притягнення позивача до відповідальності відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», якою передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій до автомобільних перевізників, відсутні.

У судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у письмовому відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, стверджуючи про його необґрунтованість, оскільки відповідно до законодавства про автомобільний транспорт позивач є автомобільним перевізником, рейдову перевірку транспортного засобу, що належить позивачу, проведено та її результати оформлено належним чином, а висновки посадових осіб Укртрансбезпеки про виявлені порушення відповідають дійсним обставинам, оскільки перевезення вантажів здійснювалось автомобілем позивача, не обладнаним повіреним тахометром, за відсутності заповнених тахокарт у визначеній законодавством кількості, а також за відсутності індивідуальної контрольної картки водія.

Обставини, викладені в акті, щодо відмови водія надати необхідні для перевірки документи відповідають дійсності. Водій з актом перевірки ознайомився, але від його підписання та надання будь-яких зауважень чи заперечень до акту відмовився.

Заслухавши пояснення представників сторін, зважаючи на клопотання останніх суд продовжив розгляд справи у порядку письмового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «Тегра Україна ЛТД» є юридичною особою, основним видом діяльності якої відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є « 46.21.Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин».

У власності ДП «Тегра Україна ЛТД» знаходиться автомобіль MAN TGX 18.200, номерний знак НОМЕР_1, який 12.02.2018 під керуванням водія ОСОБА_1 здійснював перевезення вантажу згідно з товарно-транспортною накладною від 12.02.2018 №З-00339 з пункту навантаження - Гайсинська філія «Тегра Україна ЛТД», м. Гайсин Вінницької області, до пункту розвантаження - м. Самбір Львівської області, вул. Середня, 295.

За результатами згаданої перевірки посадовими особами Укртрансбезпеки складено акт від 12.02.2018 №045133 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано виявлені порушення, а саме: надання послуги з перевезення вантажу транспортним засобом, облаштованим повіреним тахографом, відсутні заповнені тахокарти у кількості, передбаченій ЄУТР, бланки підтвердження діяльності та індивідуально-контрольна книжка водія, що є порушенням вимог наказів Мінтрансзв'язку №381 і №340.

Згідно із записом, що міститься в акті перевірки, водій транспортного засобу запитувані у нього при перевірці документи не надав, з актом перевірки ознайомився та від його підписання і висловлення заперечень відмовився.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі згаданого акта перевірки Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанову від 27.03.2018 №030791 про накладення на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» на ДП «Тегра Україна ЛТД» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1 700,00 грн. за порушення, що полягає у неоформленні індивідуальної контрольної книжки водія.

Не погоджуючись із такою постановою, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт».

За змістом частини сьомої статті 6 названого Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, поміж іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з пунктом 4 Положення №103 основним завданням Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація, державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Абзацом 1 пункту 8 Положення №103 визначено, що Укртрансбезпеки здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Так, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 №592 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Укртрансбезпеки як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком №3, в тому числі управління Укртрансбезпеки у Тернопільській області та Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

В розумінні статті 1 названого Закону:

- автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;

- послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Згідно з частинами першою та другою статті 47 Закону України «Про автомобільний транспорт» до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов'язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

До комплексу допоміжних операцій, пов'язаних із внутрішніми перевезеннями вантажів автомобільним транспортом, належать: завантаження та розвантаження автомобільних транспортних засобів; перевантаження вантажів на інший вид транспорту чи транспортний засіб; сортування, пакування, обмірювання та маркування вантажу; накопичення, формування або дроблення партій вантажу; зберігання вантажу; транспортно-експедиційні послуги.

Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363:

- перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами;

- замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

- вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення;

- вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

- договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

- транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом.

Ураховуючи зміст вищевикладених термінів, суд не бере до уваги доводи позивача про те, що він не належить до категорії автомобільних перевізників і що він не надавав послуги з перевезення вантажів, в обґрунтування чого він вказує на те, що вантажні перевезення, 12.02.2018 здійснювались автомобілем MAN TGX 18.200, номерний знак НОМЕР_1 для його власних потреб на виконання договору поставки від 23.08.2017 №20-20-17-0011 та додаткової угоди від 18.01.2018 №5 (специфікації) до цього договору, укладених між ДП «Тегра Україна ЛТД» та ТОВ «Самбірська птахофабрика», відповідно до яких продавець ДП «Тегра Україна ЛТД» поставляє, а покупець ТОВ «Самбірська птахофабрика» приймає і оплачує макуху соєву у кількості 350 тонн, умови поставки DAP ТОВ «Самбірська птахофабрика» (Львівська область, м. Самбір, вул. Середня, 295) (Інкотермс 2010).

Згідно з товарно-транспортною накладною від 12.02.2018 №З-00339 замовником, вантажовідправником та перевізником вантажу є ДП «Тегра Україна ЛТД» з пункту навантаження - Гайсинська філія «Тегра Україна ЛТД», м. Гайсин Вінницької області до пункту розвантаження - м. Самбір Львівської області, вул. Середня, 295.

Наразі, за висновком суду, у спірних правовідносинах позивач як юридична особа здійснював перевезення вантажу транспортним засобом; а саме вантажним автомобілем, і незалежно від того чи таке перевезення здійснювалось на комерційній основі чи за власний кошт, він є автомобільним перевізником, і фактично надав послуги з перевезення вантажу транспортним засобом на користь ТОВ «Самбірська птахофабрика», навіть не зважаючи на те, що у вищевказаній товарно-транспортній накладній позивач значиться замовником.

Відтак, визначені законодавством до автомобільних перевізників, в тому числі й тих, що здійснюють послуги з перевезення вантажів правила, поширюються в цьому випадку і на позивача.

Оскільки 12.02.2018 вищевказаний автомобіль здійснював перевезення вантажу в межах України, то таке перевезення є внутрішнім.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 6 цього Закону державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Згідно з частинами сімнадцятою та вісімнадцятою статті 6 вказаного Закону рейдові перевірки дотримання вимог законодавств про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

При цьому підстави щодо проведення у даному випадку посадовими особами Уктрансбезпеки рейдової перевірки позивачем не оспорюються.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» (далі - Порядок №1567).

Пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Частиною першою статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено обов'язок автомобільних перевізників, водіїв мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Так, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є, поміж іншого:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

З викладеного вбачається, що перелік документів, які повинен мати водій транспортного засобу, який здійснює внутрішні вантажні перевезення, не є вичерпним.

Згідно з частиною другою статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу зобов'язаний:

- мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень;

- перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув'язування вантажу для його безпечного перевезення;

- забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі);

- дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 07.06.2010 №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340).

Відповідно до пункту 1.3 Положення №340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

За змістом пункту 6.1 Положення №340, зокрема, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно з пунктом 1.2 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція №385), затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385, ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Таким чином, положення Інструкції №385 поширюються на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами не залежно від того здійснюють вони міжнародні чи/або внутрішньодержавні перевезення.

З огляду на висновок суду, що у спірних правовідносинах позивач є автомобільним перевізником та надавав послугу з перевезення вантажу, належний йому транспортний засіб, що здійснював перевезення, повинен бути обладнаний тахометром.

При цьому доводи позивача, що перевірка наявності в автомобілі тахометра може мати місце лише у випаду здійснення автомобілем лише міжнародних перевезень, є необґрунтованими.

Крім того, судом встановлено, що транспортний засіб, який належить позивачу і який перевірявся 12.02.2017 посадовими особами відповідача, обладнаний повіреним тахографом, що підтверджується:

- актом перевірки від 12.02.2018 №045133, копію якого до суду надано як позивачем, так і відповідачем;

- протоколом перевірки та адаптації тахографа до цього транспортного засобу від 13.10.2016 НОМЕР_6 №0006030, виданим ТОВ «Автоюніт», наданим до суду позивачем.

Згідно з пунктом 1.4 Інструкції:

- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

- тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з пунктом 3.3 цієї Інструкції водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

20.12.2010 року набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), підписаної в Женеві 01.07.1970 року, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Із наведених вище положень слідує, що водії зобов'язані при здійсненні відповідної перевірки надавати посадовими особам Укртрансбезпеки для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахокарт, а в разі їх відсутності - бланк підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Ці документи фактично підпадають під перелік документів, які відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» повинен мати водій для здійснення внутрішніх перевезень, і пред'являти їх особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.

При цьому позивач не надав до суду будь-яких доказів на підтвердження наявності у водія вищевказаного автомобіля на момент перевірки згаданих вище тахокарт у необхідній кількості або бланку підтвердження діяльності.

Доцільно зауважити, що у позовній заяві позивач вказує на те, що при перевірці транспортного засобу 12.02.2018 його водій надав посадовими особам відповідача усі необхідні документи на їх вимогу, однак в цьому переліку відсутні вищевказані тахокарти або бланк підтвердження діяльності.

Так, згідно з доводами позивача, водій ОСОБА_1 при перевірці 12.02.2018 надав посадовими особам Уктрансбепеки для огляду такі документи:

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, видане Центром 0542 11.10.2016;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, видане Центром 0542 03.11.2016;

- посвідчення водія НОМЕР_4, видане Гайсин МРЕВ 24.12.1998 (НОМЕР_5);

- товарно-транспортну накладну від 12.02.2018 №Р-00339;

- подорожній лист вантажного автомобіля №47 з 12.02.2018 по 17.02.2018;

- протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу від 13.10.2016, ідентифікаційний номер НОМЕР_6, виданий ТОВ «Автоюніт».

Відтак, посадовими особами відповідача вірно встановлено порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт у зв'язку з відсутністю у позивача на момент перевірки заповнених тахокарт у відповідній кількості або бланку підтвердження діяльності, що зафіксовано в акті перевірки.

При цьому суд не бере до уваги твердження позивача про відсутність у посадових осіб відповідача повноважень щодо складання акту перевірки, оскільки відповідно до пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак, як вбачається зі змісту оспорюваної постанови від 27.03.2018 №030791, підставою для накладення на позивача штрафу згідно з вищевказаною правовою нормою є не відсутність тахокарт або бланку підтвердження діяльності, а саме неоформлення індивідуальної контрольної книжки водія.

Змістом акту перевірки від 12.02.2018 №045133 підтверджується відсутність у водія індивідуальної контрольної книжки водія. Її відсутність також не заперечується позивачем, що пояснюється облаштуванням повіреним тахометром автомобіля MAN TGX 18.200, номерний знак НОМЕР_1, який перевірявся.

Суд погоджується з доводами позивача про відсутність у водія вищевказаного транспортного засобу, обладнаного повіреним тахометром, вести індивідуальну контрольну книжку водія, оскільки згідно з пунктом 6.3 Положення №340 такий обов'язок наявний у водія, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що накладення на позивача штрафу за порушення, яке полягає у неоформленні індивідуальної контрольної книжки водія, є необгрунтованим, тому оспорювана постанова про накладення такого штрафу є протиправною та підлягає скасуванню судом.

Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 1 762,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 03.04.2018 №23711, тому вказані кошти підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Укртрасбезпеки.

Керуючись статтями 2, 19, 77, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позов Дочірнього підприємство Закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг (Theeuwes Holding B.V.) «Тегра Україна ЛТД» (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, офіс №126 Г, код ЄДРПОУ 21670383) до Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування до Дочірнього підприємство Закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг (Theeuwes Holding B.V.) «Тегра Україна ЛТД» адміністративно-господарського штрафу від 27.03.2018 №030791.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судовий збір у сумі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) на користь Дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг (Theeuwes Holding B.V.) «Тегра Україна ЛТД».

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко