Рішення № 79376367, 11.12.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

11.12.2018 Єдиний унікальний номер 205/5618/18

Єдиний унікальний номер судової справи 205/5618/18

Номер провадження 2/205/2748/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

11 грудня 2018 року

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу № 205/5618/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про усунення перешкод у праві користування та розпорядження належним на праві власності будинком шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням у будинку, -

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, про усунення перешкод у праві користування та розпорядження будинком шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловими приміщеннями у будинку.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є власником домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого 28 жовтня 1997 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гуніною І.О.

В домоволодінні АДРЕСА_1 зареєстрованими значаться: колишня дружина позивача ОСОБА_2 та син ОСОБА_3, однак вони не проживають в домоволодінні з липня 2013 року, в домоволодінні відсутні їх особисті речі, а також відповідачі не несуть витрат по сплаті комунальних послуг.

На підставі вищевикладеного, позивач просить усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні будинком АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратили право користування житловим приміщенням у будинку АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

В судове засідання відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 не з'явилися. Про місце, дату та час судового засідання сповіщені належним чином. Про причину неявки суд не повідомили.

Від представника третьої особи Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради Пономарьова А.С. надійшла заява з проханням розгляд справи провести у відсутність представника та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин, суд вважає відповідачів належним чином повідомленим та можливим, за згодою представника позивача, розглянути справу на підставі наявних доказів, заочно, відповідно до статті 280 ЦПК України.

У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, заслухавши пояснення позивача, свідків, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого 28 жовтня 1997 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гуніною І.О. (а.с. 7).

В домоволодінні АДРЕСА_1 зареєстрованими значаться: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що підтверджується адресною карткою (а.с. 13).

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровськавід 13 лютого 2013 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачі в домоволодінні не проживають з липня 2013 року, в домоволодінні відсутні їх особисті речі, а також відповідачі не несуть витрат по сплаті комунальних послуг, що знайшло своє підтвердження в поясненнях свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також в акті від 22 травня 2018 року.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

За змістом права власності, визначеного ст. 317 ЦК України, право власності - це право володіння, користування і розпорядження майном.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

На підставі ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною другою статті 405 ЦК України визначено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В силу ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Також, в силу ст. 6 вищезазначеного Закону, громадянин України зобов'язаний протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання проводиться за рішенням суду.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

На основі повного і всебічного з'ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 15-16, 317, 319, 321, 391, 405 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 76, 81,141, 259, 263-265, 268, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про усунення перешкод у праві користування та розпорядження належним на праві власності будинком шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням у будинку - задовольнити.

Усунути перешкоди ОСОБА_1, ІПН: НОМЕР_1, у користуванні будинком АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратили право користування житловим приміщенням у будинку АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у рівних частках з кожного, на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 704,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 21 грудня 2018 року.

Суддя Н.Г. Остапенко