Рішення № 79375918, 09.01.2019, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста ОСОБА_1 Дніпропетровської області

Справа № 213/3444/18

Номер провадження 2/213/366/19

РІШЕННЯ

Іменем України

09 січня 2019 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого - судді Попова В.В.,

при секретарі судового засідання - Cтаматовій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні /у залі судових засідань №14/, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом та просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на його користь суму моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я, без утримання податку на доходи фізичних осіб в розмірі – 160 000 гривень.

В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначив, що вінперебував в трудових відносинах з ПАТ «ІнГЗК» в період часу з 1981 року по 1995 рік та з 2000 року по 2018 рік по різним професіям, 18.06.2018 року був звільнений з підприємства згідно статті 38 КЗпП України. Працюючи в шкідливих умовах, у нього виникло професійне захворювання: вібраційна хвороба другої стадії: синдром церебрально-периферичної ангіодистонії з частими акроангіоспазмами та трофічним порушенням на кистях у поєднанні з синдромом полірадікулопатії на шийному та попереково-крижовому рівнях. ОСОБА_5 акту розслідування хронічного професійного захворювання від 20.03. 2018 року професійне захворювання виникло (п.16 акту) внаслідок недосконалості робочого місця ОСОБА_2 П,П, підпадав під вплив вібрації, рівень якої перевищував нормативні показники. Висновком МСЕК (медико-соціальної експертної комісії) від 14.06.2018 року йому встановлено 60% втрати професійної працездатності в зв'язку з професійним захворюванням первинно та третя група інвалідності, визнано потребу у медичній та соціальній допомозі - забезпечення лікувальними засобами, сан.кур.лікування, засобами ВМП. Професійне захворювання, яке виникло з вини відповідача, посадові особи якого в порушення діючого законодавства не створили безпечні умови праці, викликає в нього страждання не тільки фізичні: постійний ниючий біль та обмеження об'ємів руху у шийному і п\крижовому відділах хребта з іррадіацією в верхні та нижні кінцівки, постійне оніміння в дистальних відділах кінцівок, біль та обмеження об'ємів руху у плечових, ліктьових та колінних суглобах, запамороченість при зміні положення, хиткість при ходьбі, а й моральні: постійний ниючий біль в хребті та шиї, болі в плечових, ліктьових та колінних суглобах не дають спокійно відпочивати, безсоння гнітить, постійно приходять думки що отримане захворювання неможливо вилікувати, стан здоров'я не поліпшується, що викликає страждання і переживання. Позивачу необхідне постійне медикаментозне лікування. Порушено звичний для нього спосіб життя, захворювання вимагає додаткових зусиль для організації його життя, порушено нормальні життєві зв'язки внаслідок неможливості вести активне життя, а постійний біль у шиї, попереку та суглобах, викликають у нього сильну емоційну реакцію у вигляді негативних переживань, що в свою чергу ускладнює спілкування з оточуючими людьми. Позивач вважає, що сума компенсації, за заподіяну йому моральну шкоду, повинна бути стягнута з відповідача в розмірі 160000 грн. При визначенні суми компенсації за моральну шкоду позивач враховує ступінь та характер ушкодження його здоров'я, неможливість його відновлення, відсоток втрати працездатності, те що мої фізичні та моральні страждання носять постійний характер, ступінь вини відповідача в спричиненні шкоди його здоров'ю, бездіяльність відповідача у створенні нешкідливих умов праці, та судову практику.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову, обставини викладені в відзиву на позов підтримала повністю.

Заслухавши думку сторін, вивчивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач працював на підприємстві відповідача 31 рік 7 місяців 25 днів по різним професіям (Трудова книжка на а.с. 7-11), що складає загальний стаж, а стаж роботи в шкідливих умовах праці складає – 28 років 2 місяці 11 днів (Довідка від 26 листопада 2018 року № 113 на а.с. 48).

ОСОБА_5 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, затвердженого начальником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 20.03.2018 року (далі – ОСОБА_5 розслідування) позивачу був встановлений наступний діагноз - вібраційна хвороба другої стадії від дії загальних вібрацій: синдром церебрально-периферичної ангіодистонії з частими акроангіоспазмами та трофічним порушенням на кистях у поєднанні з синдромом полірадікулопатії на шийному та попереково-крижовому рівнях, з вираженими статико-динамічними порушеннями та стійким больовим синдромом, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеню), деформуючим остеоартрозом у поєднанні періартрозом ліктьових і колінних суглобів (ОСОБА_5 розслідування на а.с. 12-13). В пункті 16 даного ОСОБА_5 зазначається, що професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи машиністом рихтувальної машини та машиністом колійних машин в ВАТ "ПівдГЗК" (з 20.01.2014 року ПАТ "ПІВДГЗК") ОСОБА_2, внаслідок недосконалості робочого місця підпадав під вплив вібрації, рівень якої перевищував нормативні показники. В пункті 17 ОСОБА_5 зазначається, що причина виникнення професійного захворювання - Еквівалентний рівень загальної вібрації перевищує нормативний на 3-4 дБ, на 4 дБ та на 2 дБ згідно ДСН 3.3.6.039-99.

Висновком МСЕК від 14.06.2018 року позивачу було встановлено третю групу інвалідності та втрату професійної працездатності у розмірі 60 (шістдесят) відсотків по вібраційній хворобі (професійне захворювання), дата переогляду 01.05.2019 року, встановлена потреба у забезпеченні позивача лікувальними засобами, ВМП та потреба у санаторно-курортному лікуванні (а.с. 14).

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, зазначив, що у зв’язку із отриманим професійним захворюванням та встановленням ступеню втрати професійної працездатності, йому спричинено моральну шкоду, яку має компенсувати відповідач, як такий, що не забезпечив йому безпечних та нешкідливих умов праці, у зв’язку з чим він отримав професійне захворювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Статтею 153 КЗпП України та статтею 13 Закону України «Про охорону праці» передбачений обов’язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

ОСОБА_5 ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Статтею 153 КЗпП України, передбачено обов’язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

При цьому, суд не бере до уваги доводи відповідача, які викладені у відзиві на позов щодо відсутності з боку відповідача вини у спричинені позивачу моральної шкоди з огляду на наступне.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам слід мати на увазі, що у разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них.

При заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

ОСОБА_5 зазначеного вище ОСОБА_5 причиною виникнення у позивача професійних захворювань стала недосконалість робочого місця у цеху в умовах впливу шкідливих факторів протягом 14 років, які виникли в результаті порушення, зокрема, керівництвом відповідача, де працював позивач, статті 153 КЗпП України та статті 13 Закону України «Про охорону праці».

Крім того, із медичних довідок позивача встановлено, що в зв’язку з погіршенням стану здоров’я позивач неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні в Українському НДІ промислової медицини - 06.05.2015 - 21.05.2015; 04.01.2016 - 18.01.2016; 11.10.2017 - 25.10.2017; 10.01.2018 - 22.01.2018, амбулаторно 06.02.2018 року, після лікування йому було рекомендовано спостереження у лікарів, щорічні курси реабілітації, оздоровлення в санаторії-профілакторії неврологічного профілю, прийом лікарських засобів, уникати переохолодження, санаторно-курортне лікування (ОСОБА_6, Бердянськ, Хмільник, Миронівка), постійна антигіпертензивна терапія під контролем АТ, виписаний з відділення з незначним поліпшенням в загальному стані, в неврологічному статусі без суттєвих змін (а.с. 15-24).

За таких обставин, враховуючи роз’яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», враховуючи характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, враховуючи характер і тривалість страждань та стан здоров’я позивача, характер отриманого ним професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, а саме необхідності проходити періодично медичні обстеження та лікування, у тому числі і санаторно-курортні лікування, враховуючи відсоток втрати професійної працездатності позивача, який згідно висновку МСЕК первинно становить 60 %, третю групу інвалідності, переогляд призначений на 01.05.2019 року що свідчить про стійкий процес втрати здоров'я, суд вважає, що розмір моральної шкоди повинен складати 50 000 (п’ятдесят тисяч) грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити, у зв’язку з необґрунтованістю.

При цьому, виходячи з викладеного вище, доводи відповідача, зазначені у відзиві на позов, про відсутність обов’язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу, суд до уваги не приймає, оскільки обов’язок створити безпечні умови праці законодавством покладено саме на роботодавця – відповідача по справі.

У свою чергу також, спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки медичними довідками та виписними епікризами встановлений лише факт втрати професійної працездатності і це не є доказами заподіяння моральної шкоди. Позивач змушений проходити стаціонарний курс медикаментозного лікування, переносить фізичні страждання, в нього встановлений стійкий больовий синдром, що позбавляє його вільно рухатися, позбавляє нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, що у своїй сукупності і вказує на заподіяння позивачу моральної шкоди.

Також, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави.

Керуючись ст. 13 Закону України «Про охорону праці», ст.ст. 1167, 1172 ЦК України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП, ст.ст. 10, 11, 15, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_2 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я, без утримання податку на доходи фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.

В задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду, в зв’язку з оголошенням його вступної та резолютивної частини, подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_2, місце проживання зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Представник позивача – ОСОБА_3, місце проживання зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_2.

Відповідач – Публічне акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», місце знаходження: 50026, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191000.

ОСОБА_4 складення повного судового рішення – 15 січня 2019 року

Головуючий суддя В.В.Попов.