Рішення № 79375870, 24.01.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

24 січня 2019 р. № 520/11723/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Панченко О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України; треті особи: Харківський обласний військовий комісаріат, Міністерство оборони України провизнання бездіяльності протиправною та стягнення суми;-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням військової служби;

- стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням військової служби у розмірі 158580 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на його звернення щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, відповідач надав відповідь про відсутність у позивача законних підстав для призначення виплати допомоги. При цьому посилаючись на п.6 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яким передбачено, що допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями правоохоронними органами, у яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, проходження служби у військовому резерві резервістами. Не погоджуючись з висновками відповідача позивач звернувся до суду, та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження по справі.

Копії ухвал про відкриття спрощеного провадження були надіслані сторонам у справі, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Від відповідача 21.01.2019р. надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач був направлений лише у відрядження до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, тобто позивач перебував у відносинах публічної служби саме з Міністерством оборони України, отже, Украерорух не є суб'єктом владних повноважень та не здійснює виконання владних управлінських функцій.

Від третьої особи - Міністерства оборони України, надійшли пояснення 21.01.2019р., в яких останній просив задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, оскільки останній на день отримання інвалідності, на день його звільнення з військової служби обіймав посаду в державній установі із залишенням на військовій службі, то виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів цієї державної установи, до якої він був відряджений. Отже, призначення та виплата одноразової грошової допомоги повинна здійснюватись безпосередньо Державним підприємством обслуговування повітряного руху України.

Третя особа - Харківський обласний військовий комісаріат, своїм правом надання пояснень не скористався, жодних клопотань, заяв до суду не надавав.

Відповідно до ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Суд, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Наказом Міністра оборони України від 19.10.1999 року позивач за згодою був відряджений в розпорядження Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, де проходив військову службу на різних посадах та отримував відповідно до вимог законодавства грошове забезпечення військовослужбовця. (а.с.9)

Наказом Міністра оборони України від 27 листопада 2017 року №839 позивач звільнений у запас у відповідності до вимог ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

Наказом керівника Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 2 січня 2018 року №03/0 позивач був звільнений 29 грудня 2017 року з посади заступника керівника польотів обслуговування Дніпропетровського РСІІ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

Відповідно акту огляду медико-соціальної експертної комісії №646 позивачу встановлена ІІ група інвалідності з 27.06.2018р., та зроблений висновок про те, що захворювання пов'язане з проходженням військової служби. Ступінь втрати працездатності 70% з 27.06.2018р.одноразово. Вказані обставини підтверджуються довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12 ААА №708396 та довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серія 10ААА №017601. (а.с.7, 8)

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Дніпропетровського обласного військового комісаріату щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Листом від 14.09.2018 року позивачу надано відповідь на його звернення, зазначивши, що оскільки на день звільнення з військової служби, позивач був відряджений до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, то у відповідності пункту 5 статті 16-3 Закону та пункту 18 «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013р. №975, підстав для виплати коштів за рахунок Міністерства оборони України не має. Виплата одноразової грошової допомоги повинна здійснюватися за рахунок коштів державних органів, установ, організацій, до яких позивача було відряджено, тобто Державним підприємств обслуговування повітряного руху України. Позивачу також запропоновано звернутись до Міноборони для вирішення порушеного питання, оскільки Украерорух не має законних підстав для призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності. (а.с.10-11)

24.09.2018 року позивач звернувся з заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги до Державного підприємства обслуговування Повітряного руху.

Відповідачем надано відповідь від 29.10.2018р. №1-26.2-5127 на зазначений запит, в якій Державне підприємств обслуговування повітряного руху зазначає, що не має законних підстав для призначення і виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у зв’язку з встановленням інвалідності. Відповідач посилається на вимогу пункту 6 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями правоохоронними органами, у яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, проходження служби у військовому резерві резервістами.

Крім того, Державне підприємство обслуговування повітряного руху зазначило, що діючим законодавством, а саме «Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов’язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори...», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 передбачено чіткий порядок звернення щодо виплати такої допомоги. (а.с.12, 13)

Судом також встановлено, що позивач звертався із позовом до Харківського окружного адміністративного суду про визнання протиправною бездіяльності та нарахування і стягнення заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні. За наслідками прийнято рішення від 22.02.2018р. по справі №820/395/18, яким визнано протиправною бездіяльність Держаного підприємства обслуговування повітряного руху України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 338459 (триста тридцять вісім тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять) грн 00 коп. Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (ідентифікаційний код: 19477064) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільнені у розмірі 338459 (триста тридцять вісім тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять) грн 00 коп.

Зазначене рішення набрало законної сили в порядку ст.255 КАС України 26.03.2018р.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв’язку із виконанням ними конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов’язок і військову службу».

Положеннями ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII встановлено, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно ст.1, 2 вищезазначеного Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно п.2 ч.1 Закону №2011-ХІІ, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно ч.1 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №499 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.

Пункт 3 Порядку передбачає, що особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військкомату (далі - уповноважений орган) такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва); копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності; копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Наявною в матеріалах справи довідки МСЕК встановлено, що позивачу вперше встановлено ІІ групу інвалідності з 27.06.2018р. по 27.06.2019р.

Положеннями частини 3 Порядку №975 встановлено що, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Отже, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 року №104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ» визначено, що військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ та органів і установ виконання покарань, відрядженим до органів виконавчої влади та інших цивільних установ, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, особового складу органів внутрішніх справ та органів і установ виконання покарань.

При цьому грошове забезпечення виплачується, виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в органах та установах, до яких вони відряджені, окладів за військовими званнями та інших видів грошового забезпечення у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку №975, військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі: 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Пунктом 5 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцю, особі звільненій з військової служби, який на день отримання інвалідності, визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або на день його звільнення з військової служби обіймав посаду в державному органі, установі, організації із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів цих державних органів, установ, організацій, до яких він був відряджений.

Як передбачено п.16, 17 Порядку №975, фінансування витрат, пов’язаних з виплатою одноразової грошової допомоги, здійснюється відповідно до статті 23 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. Особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.

Однак, відповідач всупереч вищезазначеним нормам стверджує, що позивач перебував у відносинах публічної служби з Міністерством оборони України, а до підприємства був направлений лише у відрядження. Тобто, оскільки Украерорух є державним унітарним підприємством та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України, відповідач вважає, що немає повноважень щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності відповідно Порядку №975 та Закону України №2011-ХІІ.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства суд не погоджується з доводами відповідача, також з наступних підстав.

Так, п.18 Порядку №975 передбачено, у разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцю, особі, звільненій з військової служби, який (яка) на день отримання інвалідності, визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або на день його (її) звільнення з військової служби обіймав (обіймала) посаду в державному органі, установі, організації із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів таких державних органів, установ, організацій, до яких він (вона) був (була) відряджений (відряджена).

Положеннями абзацу 3 п.4 Постанови КМУ "Про створення об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України" від 19.07.1999р. №1281, грошове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, відряджених до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, здійснювати у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001р. №104 (104-2001-п ) "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ".

Відповідно абз.5 Постанови №104, виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби.

За відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів Збройних Сил, інших військових формувань, органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

Враховуючи викладене, судом встановлено факт бездіяльності відповідача, що полягає у не виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.

Суд вважає, що стягнення з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби у розмірі 158580 грн., виплата якої передбачена вище зазначеними нормативними актами, є належним способом відновлення порушеного права позивача, а також слугуватиме меті усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах.

При цьому суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом.

Відповідно ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Беручи до уваги вищевикладене, та те що відповідачем не надано достатніх та обґрунтованих доказів в розумінні ст.77 та 78 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження своєї правової позиції, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" як інвалід ІІ групи.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 6, 8, 242, 243, 245, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, треті особи: Міністерство оборони України, Харківський обласний військовий комісаріат про визнання протиправною та стягнення суми, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства обслуговування повітряного руху України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням військової служби.

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (код ЄДРПОУ 19477064, Аеропорт, а/с 115, м.Бориспіль, Київська обл., 08301) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 61183) одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням військової служби у розмірі 158580 (сто п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот вісімдесят) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення у відповідності до ст. 295 цього Кодексу. Або в порядку, передбаченому п.15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Панченко