Рішення № 79375837, 24.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 січня 2019 року № 826/6705/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доЛівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (відповідач-1) Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (відповідач-2)прозобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві вчинити певні дії, а саме: нарахувати та провести виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період з 01.07.2014 по 01.03.2015.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.05.2018 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2019 здійснено заміну відповідача-2 - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 22869069, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).

В обґрунтування позовних вимог вказано про те, що відповідачами безпідставно обмежено розмір нарахованої, але не виплаченої пенсії, яка належала померлій ОСОБА_2, спадкоємцем якої є позивач, згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, оскільки вказані грошові кошти увійшли до спадкового майна та порядок їхнього отримання регулюється спадковим законодавством, а не пенсійним.

12.06.2018 від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому наголошено на тому, що ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» окремо визначено умови отримання своєчасно не одержаних сум пенсій, якою, зокрема, встановлено, що не отримані своєчасно суми пенсії виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки - якщо пенсіонер не отримав пенсію своєчасно з власної вини, та без обмеження будь-яким терміном - якщо ці суми не отримані з вини органу, що визначає і виплачує пенсію. На підставі викладеного, оскільки позивач звернувся до управління у березні 2015 року, то розмір пенсії нараховано з 27.03.2015 п 31.03.2016, а період, який зазначений у прохальній частині, є більшим за три роки, а тому така виплата неможлива.

19.06.2018 від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній додатково наголошував на обґрунтованості заявлених позовних вимог.

З огляду на вказане, виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 75 років, про що 22.02.2017 складено відповідний актовий запис №318, що підтверджується наявною у матеріалах справи копія свідоцтва про смерть від 22.02.2017 серія НОМЕР_2.

Згідно з наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.03.2018, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, є її син ОСОБА_1, а спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з нарахованої, але не виплаченої пенсії у сумі 30 603,82 грн., яка належала померлій ОСОБА_2 на підставі довідки №9600/04 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 14.03.2018.

Разом з тим, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 18.04.2018 №14969/04/Г-3307 повідомило ОСОБА_1 про те, що у довідці для нотаріальної контори про розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_2 був зазначений розмір недоотриманої суми пенсії на дату формування довідки - 06.03.2018, - що складав 30 603,82 грн., а також було повідомлено, що розмір буде зменшено у залежності від дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду особи, яка має право на спадщину із оформленим свідоцтвом про право на спадщину. Оскільки позивач, як зазначено у даному листі, звернувся до Дніпровського відділу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 27.03.2018, то відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» була перерахована сума недоотриманої пенсії за період з 27.03.2015 по 31.03.2016, що склала 28 666,75 грн. та була виплачена позивачу разовим дорученням на поштовому відділені Київ-94.

Вважаючи вказану відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

З аналізу наведених положень ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що останніми врегульовано питання строків, протягом яких пенсіонеру виплачується нараховані суми пенсії, не отримані ним з власної вини або з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.

У той же час, у межах спірних правовідносин мова йде про порядок виплати спадкоємцю недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера.

Так, спірні правовідносини врегульовано положеннями ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ч. 1 якої передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну (ч. 2 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини (ч. 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Отже, ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає два можливих порядка виплати спадкоємцю недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, а саме: (1) самостійне звернення членів сім'ї за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, а також (2) входження такої пенсії до складу спадщини. Разом з тим, вказані законодавчі положення не передбачають обмежень у строках виплати спадкоємцям недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера.

У межах спірних правовідносин позивача, як спадкоємцю померлої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно з яким спадщина складається з нарахованої, але не виплаченої пенсії у сумі 30 603,82 грн., яка належала померлій ОСОБА_2 на підставі довідки №9600/04 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 14.03.2018.

Таким чином, у вказаному свідоцтві про право на спадщину за законом чітко зафіксовано розмір спадкової маси, належної позивачу, як спадкоємцю, яка становить 30 603,82 грн.

Суд звертає увагу, що згідно з ч.ч. 1-3 ст. 1283 Цивільного кодексу України, охорона спадкового майна здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця з метою збереження його до прийняття спадщини спадкоємцями або набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою.

Нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини за заявою спадкоємців або за повідомленням підприємств, установ, організацій, громадян, або на підставі рішення суду про оголошення фізичної особи померлою чи за своєю власною ініціативою вживає заходів до охорони спадкового майна.

Охорона спадкового майна триває до закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини, або набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою.

Особи або органи, що вживають заходів з охорони спадкового майна, мають право укладати договори з третіми особами, спрямовані на забезпечення охорони спадкового майна.

Натомість, на виконання вказаного, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві перераховано на користь позивача лише 28 666,75 грн., замість належних останньому 30 603,82 грн., що вчинено відповідачем у супереч положень ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки останні не передбачають обмежень у строках виплати спадкоємцям недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера. При цьому, суд звертає увагу, що положення ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якими обґрунтував свою позицію представник відповідача, не врегульовують спірні правовідносини, з урахуванням того, що після відкриття спадщини забезпечується охорона спадкового майна та незмінність спадкової маси.

Відтак, змінивши розмір спадкової маси, належної позивачу, після отримання останнім свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.03.2018, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві порушено право позивача на отримання належного йому спадку - недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера - у повному обсязі, а саме: 1 937,07 грн. (30 603,82 грн. - 28 666,75 грн.).

При цьому, суд звертає увагу, що у межах спірних правовідносин права позивача порушено саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, виходячи зі змісту листа від 18.04.2018 №14969/04/Г-3307, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині відповідача-2. Доказів того, що права та охоронювані законом інтереси позивача у межах спірних правовідносин порушено відповідачем-1, матеріали справи не містять, а позивачем не доведено.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та провести виплату на користь ОСОБА_1 недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у розмірі 1 937,07 грн., як належний спосіб захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 25.04.2018 №0.0.1021656789.1, ОСОБА_1 під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., які підлягають присудженню на користь останнього у розмірі 352,40 грн.

Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та провести виплату на користь ОСОБА_1 недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у розмірі 1 937,07 грн. (однієї тисячі девятисот тридцяти семи грн. 07 копійок).

В іншій частині позову відмовити.

Присудити здійснені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) документально підтверджені судові витрати у розмірі 352,40 грн. (трьохсот п'ятдесяти двох грн. 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок