Рішення № 79375714, 21.01.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2577/18

21 січня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Канюка Н.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бучацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Бучацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі – відповідач), у якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Бучацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо переведення ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника у розмірі 50% пенсії за віком померлого чоловіка;

зобов'язати Бучацьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника з моменту звернення у розмірі 50% від суми щомісячного грошового утримання судді у відставці.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1В отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". У зв'язку зі смертю чоловіка, який отримував довічне грошове утримання як суддя у відставці, у позивача, що перебувала на утриманні померлого, виникло право на пенсію по втраті годувальника. Однак, відповідач неправомірно відмовив у призначенні пенсії по втраті годувальника в розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, призначивши 50% пенсії за віком померлого чоловіка, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 29.11.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено у справі судове засідання на 27.12.2018 року.

Ухвалою суду від 27.12.2018 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), відкладено розгляд справи на 21.01.2019 року.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги з мотивів, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву (а.с.34-36) та доповненні до відзиву (а.с.45-46), просили суд задовольнити їх в повному обсязі. Додатково відзначили, що пенсія за віком та довічне грошове утримання судді мають однакову правову природу та є регулярними щомісячними грошовими виплатами, які призначаються судді у відставці, за його вибором, та за рахунок Державного бюджету України як захід матеріального забезпечення у зв’язку з настанням певної обставини. Неврахування відповідачем розміру доходу годувальника на час настання смерті призвело до порушення права позивача на отримання пенсії по втраті годувальника, яка перебуваючи в непрацездатному віці, втративши матеріальну підтримку в зв'язку зі смертю чоловіка, залишилась без можливості отримання матеріального забезпечення по втраті годувальника, гарантованого національним законом на загальних підставах.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, наведених у відзиві (а.с.29-31), посилаючись на помилкове та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, ототожнення понять "щомісячне грошове утримання судді у відставці" та "пенсія". Саме формулювання щомісячного грошового утримання обов’язковою умовою передбачає наявність статусу "суддя у відставці". Закон України "Про судоустрій і статус суддів" жодним чином не регулює питання призначення яких-небудь виплат членам сім'ї судді у відставці. Вважає, що Бучацьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області при перерахунку пенсії позивача з виду пенсії по віку на вид пенсія по втраті годувальника із розрахунку 50% пенсії за віком її чоловіка діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на безпідставність доводів позивача.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача та представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши обставини справи у сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, і це не заперечується сторонами, позивач ОСОБА_1 є пенсіонером, отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку в Бучацькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області.

У відповідності до свідоцтва про шлюб серії І-ИД №268441 від 17.11.1973 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено шлюб (а.с.16).

На підстави заяви від 01.08.2013 року (а.с.46), ОСОБА_4 переведено з пенсії за віком на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Згідно з довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Тернопільській області від 08.08.2018 року №170 суддівська винагорода для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці останнього станом на 01.01.2018 року становила 24668,00 грн. (а.с.21).

Свідоцтвом про смерть серії І-ИД №245797 від 17.09.2018 року стверджено, що ОСОБА_4 помер 14.09.2019 року (а.с.19).

З довідки Бучацької міської ради Бучацького району Тернопільської області від 10.10.2018 року №145 слідує, що ОСОБА_1 була на повному утриманні чоловіка ОСОБА_4 (а.с.20).

За заявою ОСОБА_1 від 24.10.2018 року про перехід з пенсії по віку на пенсію по втраті годувальника (а.с.48), Бучацьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області призначено пенсію по втраті годувальника в сумі 2505,49 грн. (а.с.50).

Також, листом Бучацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 02.11.2018 року №2941/02 повідомлено, що згідно Закон України "Про судоустрій і статус суддів" призначення щомісячного грошового утримання у зв’язку з втратою годувальника не передбачено, а тому немає правових підстав для призначення пенсії за померлого чоловіка (а.с.17).

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приписами ч.2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Приписами ч.1 ст.4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі – Закон №1058-IV) визначено, що Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

За приписами ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (ст.10 Закону №1058-IV).

Як встановлено ч.1 ст.36 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (ОСОБА_5), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону (п.1 ч.2 ст.36 Закону №1058-IV).

Зі змісту ч.3 ст.36 Закону №1058-IV слідує, що до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно з ч.1 ст.37 Закону №1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Частиною 3 ст.45 Закону №1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

За вказаними наведеними законодавчими нормами, члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається із заробітку чи пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на підстави заяви про перехід з пенсії по віку на пенсію по втраті годувальника (а.с.48), Бучацьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області 24.10.2018 року ОСОБА_1 призначено пенсію по втраті годувальника в сумі 2505,49 грн. (а.с.50).

Що стосується посилання відповідача, в тому числі викладене у листі від 02.11.2018 року №2941/02 (а.с.17), на те, що при розрахунку пенсії позивача у зв'язку з втратою годувальника не може враховуватись розмір отримуваного годувальником щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на час настання смерті, суд зазначає наступне.

У відповідності до термінів викладених у ст.1 Закону №1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно ч.1 ст.142 Закону України Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Відповідно до ч.5 ст.142 Закону України Закону України "Про судоустрій та статус суддів" пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Отже, судді, який вийшов у відставку може виплачуватися або пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або щомісячне довічне грошове утримання судді, в залежності від вибору останнього.

Разом з цим, системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що пенсія за віком та довічне грошове утримання судді мають однакову правову природу. Так, пенсією є регулярна щомісячна грошова виплата, яка призначається у встановленому державою порядку як захід матеріального забезпечення у зв'язку з настанням певної обставини - досягнення пенсійного віку, інвалідності, смерті годувальника.

Щомісячне довічне грошове утримання також являє собою регулярну щомісячну грошову виплату, яка чоловіку позивача була призначена при звільненні у відставку та виплачувалась територіальним органом Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України як захід матеріального забезпечення.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справах "Стек та інші проти Сполученого Королівства", "Пічкур проти України" Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) зазначив, якщо у державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає ст.14 Конвенції щодо заборони дискримінації. Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. У практиці ЄСПЛ напрацьовані також три головні критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме чи є такий захід законним; чи переслідує втручання в право власності "суспільний інтерес"; чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям. За оцінкою ЄСПЛ не буде вважатись пропорційним втручання, яке становить "особистий та надмірний тягар" для особи.

У даній справі право позивача на отримання пенсії по втраті годувальника залежно від його доходу на час настання смерті, стало залежним від місця роботи годувальника на посаді судді, що призвело до ситуації, в якій позивач, пропрацювавши до досягнення пенсійного віку та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення виявилась позбавленою права на пенсію по втраті годувальника лише на тій підставі, що годувальнику після досягнення пенсійного віку була призначена пенсійна виплата згідно з Законом "Про судоустрій і статус суддів", яку відмовився врахувати відповідач при розрахунку пенсії.

Така відмінність у ставленні при призначенні пенсії даного виду не може бути визнана виправданою з точки зору об'єктивних та розумних обґрунтувань, оскільки отримувана годувальником сума щомісячного грошового утримання за правовою природою являлась призначеною на законних підставах регулярною пенсійною виплатою за рахунок державних коштів.

Неврахування відповідачем розміру доходу годувальника на час настання смерті призвело до порушення права позивача на отримання пенсії по втраті годувальника, яка перебуваючи в непрацездатному віці, втративши матеріальну підтримку в зв'язку зі смертю чоловіка, залишилась без можливості отримання матеріального забезпечення по втраті годувальника, гарантованого національним законом на загальних підставах.

Не є спірним, що чоловік позивача, який помер 14.09.2018 року (а.с.19), отримував щомісячне довічне грошове утримання судді, а відтак суд приходить до висновку, що ОСОБА_1, яка перебувала на його утриманні, має право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, виходячи з розміру 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на час смерті годувальника – ОСОБА_4, яка повинна виплачуватися територіальним органом Пенсійного фонду України, як захід матеріального забезпечення.

Зважаючи на викладене, з урахуванням положень ч.2 ст.2 КАС України, суд констатує, що при переведенні позивача на пенсію по втраті годувальника у розмірі 50% пенсії за віком годувальника відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, вчинені дії не відповідають вимогам обґрунтованості, добросовісності, запобігання дискримінації, пропорційності.

Так як позивачу було призначено пенсію з 24.10.2018 року по втраті годувальника, і це рішення є чинним, суд приходить до висновку, що належним і достатнім способом захисту та відновлення порушених прав позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень в даному випадку буде визнання дій Бучацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо переведення позивача на пенсію по втраті годувальника у розмірі 50% пенсії за віком годувальника протиправними та зобов'язання провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника з моменту звернення в розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до ч.1, 2, 4 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його заперечення.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст. 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).

Отже, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.139, 241-246, 250, 263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним дії Бучацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо переведення ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника у розмірі 50 % пенсії за віком померлого чоловіка.

Зобов'язати Бучацьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії у зв'язку з втратою годувальника з 24 жовтня 2018 у розмірі 50 % від суми щомісячного грошового утримання судді у відставці.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бучацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (місцезнаходження: 48500, Тернопільська область, Бучацький район, місто Бучач, вулиця Генерала Шухевича, будинок 1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 40377488) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок, сплачений відповідно до квитанції від 20.11.2018 року №0.0.1190540682.1

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 січня 2019 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.