Ухвала суду № 79375549, 23.01.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1804/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

за участі секретаря Захарчук О.В.

представника позивача не з'явився

представника відповідача Пономаренко К.В.

представника третьої особи ОСОБА_2

третя особа ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у відкритому судовому засіданні) клопотання представника третьої особи (ОСОБА_2) про закриття провадження по справі,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» до Головного управління Держпраці в Одеській області, третя особа на стороні позивача: Управління виконавчої дирекції Фонду в Одеській області, третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_3 в якому позивач просить:

визнати протиправними дії головного державного інспектора з охорони праці відділу розслідування нещасних випадків територіального управління Держгірпромнагляду в Одеській області Аксюка Б.В. (голови спеціальної комісії) щодо складання Акту повторного спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 24 листопада 2011 року о 08 год. 45 хв. з ОСОБА_7 від 13.03.2015 за формою Н-5;

скасувати Акт повторного спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 24 листопада 2011 року о 08 год. 45 хв. з ОСОБА_7 від 13.03.2015 за формою Н-5;

скасувати Акт №01 про нещасний випадок, що стався 24 листопада 2011 року о 08 год. 45 хв. з ОСОБА_7, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1 від 13.03.2015.

Ухвалою суду від 27.03.2015 року провадження по справі відкрито.

Ухвалою суду від 02.07.2015 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/7777/15-ц.

Ухвалою суду від 27.11.2018 року поновлено провадження у справі.

Розгляд справи №815/1804/15 продовжений в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін).

В судовому засіданні 23.01.2019 року представник третьої особи (ОСОБА_2) заявила клопотання про закриття провадження по справі, яке обґрунтовано наступним.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

У п. 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

З матеріалів справи та доводів позовної заяви вбачається, що позивач - Державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт» не погоджується з встановленням факту нещасного випадку, що стався з працівником порту ОСОБА_7 під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

В зв'язку з цим є підстави вважати, що позов направлений на захист своїх порушених, як на думку позивача, прав, як роботодавця.

При цьому, оскаржений акт повторного спеціального розслідування нещасного випадку було реалізовано шляхом відповідних виплат потерпілій ОСОБА_3, тобто вичерпав свою дію як ненормативний акт індивідуальної дії.

Отже, даний спір має вирішуватися не в порядку адміністративної юрисдикції, а в порядку цивільного судочинства, оскільки виникає спір про цивільне право.

У справі, яка розглядається, оскаржуються законність рішень головного державного інспектора з охорони праці та розслідування нещасних випадків територіального управління ГУ Держпраці в Одеській області Аксюка Б.В. та дій останнього, стосовно яких існує спір про право цивільне, у межах якого можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з захистом трудових та соціальних прав, а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм процесуального права висловлено Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 24 січня 2017 року у справі №815/6165/14, і підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 396/2550/17 (провадження №11-112апп18), від 13 березня 2018 року у справі №461/14599/13-а (провадження №11-101апп18), від 21 березня 2018 року у справі №802/1792/17-а (провадження №11-109апп18), від 21 березня 2018 року по справі №809/1946/15 (провадження №11-95апп18).

Представник позивача до судового засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового розгляду позивач повідомлений засобами поштового зв'язку, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (трек-номер 6550106220605). Заяв з процесуальних питань позивачем не надано.

Відповідно до приписів ст. 205 КАС України, неявка позивача не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача (Головного управління Держпраці в Одеській області) щодо закриття провадження по справі не заперечував.

Представник третьої особи (Управління виконавчої дирекції Фонду в Одеській області) не заперечував проти задоволення клопотання.

Третя особа (ОСОБА_3) підтримала клопотання свого представника і просила закрити провадження по справі.

Розглянувши клопотання, суд дійшов наступних висновків.

За правилами, встановленими п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).

Згідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Як встановлено ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

У п.п.1, 2 ч.1 ст.4 КАС України зазначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.12.2018 р. по справі № 2-а-2555/11/2670 (К/9901/20707/18) виклала наступний правовий висновок:

«У справі, що розглядається, спір стосується оскарження акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1 від 12 листопада 2010 року та акту про розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 12 листопада 2010 року, які складені комісією спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_3.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України(тут і далі - у редакції, чинній на час звернення з позовом у цій справі) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (ч. 2 ст. 4 КАС України).

За приписами п. 1 та 7 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення з позовом у цій справі) установлено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У той же час, згідно зі ст. 35 Закону № 1105-XIV акт про розслідування нещасного випадку є одним з документів, необхідних для розгляду Фондом соціального страхування від нещасних випадків справ про страхові виплати.

Згідно зі ст. 55 Закону № 1105-XIV спори щодо суми страхових внесків, а також щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку.

При цьому, процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, визначено Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112.

Відповідно до п. 10 та 11 зазначеного Порядку роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, зобов'язаний негайно наказом утворити комісію з розслідування нещасного випадку у складі не менше ніж три особи та організувати розслідування. До складу комісії включаються керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова комісії), керівник структурного підрозділу підприємства, на якому стався нещасний випадок, представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства (за згодою), представник первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи.

Також, виходячи зі змісту вказаного Порядку, в акті (форми Н-5) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталась), зазначаються відомості про потерпілого (потерпілих), характеристика об'єкта, дільниці та місця, де стався (сталася) нещасний випадок (аварія), обставини, за яких стався (сталася) нещасний випадок (аварія), причини нещасного випадку (аварії), заходи щодо усунення причин виникнення нещасного випадку (аварії), висновок комісії.

В акті ж про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (форма Н-1), вказуються дані і відомості про дату і час настання нещасного випадку, найменування підприємства, працівником якого є потерпілий, про потерпілого, проведення навчання та інструктажу з охорони праці, проходження медичного огляду, обставини, за яких стався нещасний випадок, причини нещасного випадку, діагноз потерпілого, осіб, що допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, свідків нещасного випадку, заходів щодо усунення причин нещасного випадку.

Як убачається з матеріалів справи, до складу комісії, яка проводила розслідування нещасного випадку, що стався 13 травня 2010 року з ОСОБА_3 на території КП «Плесо», увійшли: головний держаний інспектор з охорони праці відділу з розслідування нещасних випадків і аварій на виробництві та організації управління охороною праці ТУ Держгірпромнагляду по Київській області та м. Києву - ОСОБА_9.; страховий експерт з охорони праці відділу по роботі зі страхувальниками та потерпілими Шевченківського району УВД ФСС НВ у м. Києві - ОСОБА_10.; заступник директора КП «Плесо» з кадрових питань та побуту - ОСОБА_11.; провідний спеціаліст відділу з питань охорони праці та безпечної життєдіяльності населення Голосіївської районної державної адміністрації у м. Києві - ОСОБА_12.; заступник голови профкому, начальник рятувально-водолазної станції № 1 КП «Плесо» - ОСОБА_13.; начальник служби охорони праці та техніки безпеки КП «Плесо» - ОСОБА_6., тобто не лише представники органів державної влади, але й інші особи.

При цьому, комісія у складі зазначених осіб не здійснювала владні управлінські функції на основі законодавства, а розслідувала нещасний випадок на виробництві, про що 12 листопада 2010 року склала відповідні акти за формами Н-5 та Н-1, які не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому не можуть бути предметом оскарження в адміністративному суді.».

Така ж за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2016 року у справі №805/3980/15-а, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для відступу від таких висновків.

Отже, за суб'єктним складом сторін та характером спірних правовідносин, ця справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 47, п. 1 ч. 1 ст. 238, 241, 246, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання представника третьої особи (ОСОБА_2) про закриття провадження по справі - задовольнити.

Провадження у справі за позовом Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» до Головного управління Держпраці в Одеській області, третя особа на стороні позивача: Управління виконавчої дирекції Фонду в Одеській області, третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та скасування актів - закрити.

Роз'яснити позивачеві, що вирішення даного спору підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 295, 297 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.