Ухвала суду № 79375417, 23.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

23 січня 2019 року м. Київ № 640/21559/18

Cуддя Окружного адміністративного суду міста Києва Маруліна Л.О., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом ОСОБА_1

до Національного банку України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного банку України, в якому просить визнати протиправними і незаконними рішення Національного банку України про відмову в ліквідації ПАТ «Банк Кредит Дніпро» через легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму.

Вирішуючи питання відкриття провадження у справі, судом з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що квитанція про сплату судового збору ОСОБА_1 від 18.08.2017 року №14013 на суму 640,00 грн., яку долучено позивачем до цього позову, обліковується за справою №826/10999/17, разом з тим, питання щодо повернення судового збору в справі №826/10999/17 не вирішено.

З огляду на те, що позивачем не дотримано вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме не долучено доказу сплати судового збору у встановленому законодавством України порядку та розмірі, керуючись частинами першою, другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, судом постановлено ухвалу від 02.01.2019 року про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху.

В ухвалі від 02.01.2019 року судом звернуто увагу позивача, що сам факт зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України ще не є належним доказом сплати судового збору, оскільки судовий збір сплачується за подання конкретної позовної заяви, в свою чергу, платіжне доручення або квитанція, що додається до позовної заяви в якості доказу сплати судового збору, рахується за цією конкретною справою та не може бути належним доказом сплати судового збору в іншій справі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, повернення заяви або скарги. В цьому випадку інформування судді, який розглядає адміністративну справу, органами казначейства чи суддею, яким ухвалено про повернення судового збору в іншій справі, щодо такого повернення, чинним законодавством не передбачено.

З огляду на вищевикладене, судом не прийнято дане платіжне доручення від 18.08.2017 року №14013 на суму 640,00 грн. в якості доказу сплати судового збору, оскільки Законом №3674-VI встановлено інший порядок, відповідно до якого позивач має право на його повернення шляхом подання відповідного клопотання.

Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) 14.01.2019 року позивачем подано пояснення до адміністративного позову, у яких позивачем висловлено твердження, що він не має наміру усувати недоліки позовної заяви.

Водночас, позивачем до своїх пояснень доказу сплати судового збору не додано, як і не додано клопотання про зменшення або звільнення від сплати судового збору, що унеможливлює вирішення судом питання про звільнення від сплати судового збору в порядку статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Крім іншого, судом враховується посилання позивача в позовній заяві на вимоги статті 8 Закону України «Про судовий збір» при вирішенні його позовної заяви, проте доказів щодо неможливості сплати судового збору, останнім не надано.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до частини другої та пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відтак, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.01.2018 року про залишення позовної заяви без руху позивачем не виконано, недоліки позовної заяви не усунуто, клопотань щодо неможливості виконати ухвалу суду не подано.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід повернути позивачеві в зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви, яку залишено без руху.

Керуючись статтями 14, 44, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 повернути позивачу.

2. Копію ухвали про повернення позовної заяви та позовні матеріали невідкладно надіслати особі, яка її подала.

Частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили згідно ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Маруліна