Рішення № 79375404, 18.01.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/4484/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єресько Л.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Фрідманн Н.А.,

позивача - ФОП ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Яловець М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови.

В С Т А Н О В И В:

14 грудня 2018 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до управління Держпраці у Полтавській області (надалі - відповідач), де з урахування заяви про збільшення позовних вимог, просить:

- визнати протиправними дії інспектора праці Рогізної Людмили Миколаївни управління Держпраці у Полтавській області щодо проведення позапланового невиїзного інспектування ФОП ОСОБА_1, оформленого актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ПЛ2226/584/АН від 10.10.2018;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 22.10.2018 № ПЛ2226/584/АН/П/ПТ/ЗБ-ФС, якою накладено штраф в розмірі 37 230,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що спірною постановою неправомірно застосовано штраф на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України за порушення мінімальних державних гарантій у зв'язку із невиплатою часткової грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки звільненому працівнику, так як виходячи із положень Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» компенсація за невикористану трудову відпустку не підпадає під визначення мінімальних державних соціальних гарантій. Також, звертала увагу на те, що на виконання припису позивачем одразу усунуто виявлене невиїзним інспектуванням порушення, а саме здійснено доплату ОСОБА_6 невиплаченої при звільненні компенсації за невикористану відпустку у розмірі 639,93 грн.

Стосовно незгоди із діями інспектора під час проведення контрольного заходу позивач вказувала, що уповноваженою посадовою особою не було її вчасно повідомлено про призначений контрольний захід, оскільки повідомлення вона отримала напередодні по телефону. Крім того, відповідачем в порушення п. 7 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 № 295, не зазначено на підставі якого документа була проведена перевірка, а тому, на думку позивача, вона є незаконною, а її матеріали не можуть бути взяті до уваги.

10.01.2019 до суду надійшов відзив відповідача із письмовими запереченнями на адміністративний позов, в яких відповідач вказував на те, що за змістом положень статті 12 Закону України «Про оплату праці», частини 1 статті 83 Кодексу законів про працю України, виплата при звільненні працівника грошової компенсації за невикористані дні відпустки належить до мінімальних державних гарантій. При цьому за змістом позовної заяви та заперечень до акту інспектування позивач визнав порушення частини 1 статті 83 Кодексу законів про працю України. Також пояснювали, що і саме інспектування і прийняття оскаржуваного рішення про притягнення позивача до відповідальності здійснювалися із чітким дотриманням норм Порядку № 295 (а.с. 41-46).

16.01.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, де зазначено, що відсутність у ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оплату праці" посилання на компенсацію за невикористанні дні щорічної відпустки, унеможливлює кваліфікацію, невиплату такої компенсації за абзацом 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, а повністю охоплюється кваліфікацією за абзацом 3 частини 2 ст. 265 КЗпП України. Зауважила, що відповідачем не надано доказів того, що перевірка буда ініційована на законних підставах за інформацією управління Пенсійного фонду України, а тому є незаконною (а.с. 83-86).

18.01.2019 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, де зазначено, що підставою для проведення заходу контролю був лист Кременчуцького ОУПФУ Полтавської області, із інформацією щодо страхувальників, по яких у застрахованих осіб у листопаді відсутні нарахування заробітної плати відповідно до вимог КЗпП України.

В судовому засіданні позивача та її представник позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні його вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивачата її представника, а також представника відповідача, дослідивши наявні у справі письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпПУ державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11 лютого 2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до Положення про Управління Держпраці у Полтавській області, затвердженого наказом Держпраці №8 від 04 лютого 2016 року, Управління Держпраці у Полтавській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року /далі - Порядок № 295/.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, у тому числі Держпраці та її територіальних органів.

Підстави для проведення інспекційного відвідування визначені пунктом 5 Порядку №295.

Підпункт 3 цього пункту встановлює, що інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

Матеріалами справи підтверджується, що на згідно наказу Управління Держпраці у Полтавській області "Про проведення заходів державного контролю" № 192 П від 08.10.2018 та направлення на проведення заходу державного контролю від 08.10.2018 № 1910 інспектором праці Рогозіною Л.М. у період з 09.10.2018 по 10.10.2018 проведено невиїзне інспектування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питання додержання ним вимог законодавства про працю (а.с. 48-49).

Відповідно до положень пп. 6 п. 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією Пенсійного фонду та його територіальних органів.

Так, пунктом 1.22 означеного наказу начальником управління наказано провести заходи державного контролю ФОП ОСОБА_1 щодо відповідності вимогам законодавства про працю у зв'язку з надходженням листа Кременчуцького об'єднаного УПФУ Полтавської області від 25.01.2018 № 2274/10.1-09 - заступнику начальника відділу з питань експертизи умов праці Л. Рогозіній.

До матеріалів справи додано вищевказаний лист Кременчуцького об'єднаного УПФУ Полтавської області від 25.01.2018 № 2274/10.1-09 з інформацією щодо страхувальників, по яких у застрахованих осіб у листопаді 2017 року відсутні нарахування заробітної плати (а.с. 50-52).

Незгода позивача із підставами призначення відповідачем контрольного заходу є фактичною незгодою із наказом Управління Держпраці у Полтавській області "Про проведення заходів державного контролю" № 192 П від 08.10.2018.

Однак, як встановлено судом в ході судового розгляду наказ Управління Держпраці у Полтавській області "Про проведення заходів державного контролю" № 192 П від 08.10.2018 не оскаржувався позивачем а ні окремо, а ні в даному провадженні.

Позивач фактично допустила інспектора до проведення призначеного контрольного заходу, надавши останньому 09.10.2018 усі запитувані ним в телефонному режимі документи, доставивши їх за місцезнаходженням інспектора з огляду на те, що контрольний захід проводився у формі невиїзного інспектування. В цей же день позивачу було вручено направлення на проведення означеного заходу державного контролю, що підтверджується підписом позивача (а.с. 47).

Для такого заходу як невиїзне інспектування не передбачено завчасне направлення повідомлення про його проведення.

Відповідно до пунктів 19-21 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

За результатами невиїзного інспектування складено акт № ПЛ2226/584/АН від 10.10.2018, яким зафіксовано порушення, зокрема, ч. 1 ст. 83 КЗпП (а.с. 53-65)

Згідно з описом виявлених порушень перевіркою встановлено, що "при звільнення працівника йому не виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дгі щорічної відпустки. Наказом від 28.02.2018 № 10 звільнено бухгалтера ОСОБА_6. За період роботи з 29.11.2017 по 28.02.2018 відпустка працівнику не надавалась, компенсація за невикористану відпустку не виплачувалась. У розрахунково - платіжній відомості за № НЗП - 000004 за лютий 2018 ОСОБА_6 проведено нарахування заробітної плати в розмірі 3 730,00 грн за відпрацьовані 160 годин, інші нарахування відсутні. Під час проведення невиїзного інспектування проведено донарахування компенсації за невикористану відпустку. По платіжній відомості за № ВЗП - 000018 від 10.10.2018 ОСОБА_6 виплачені кошти в сумі 639,93 грн, про що свідчить підпис". (а.с. 64-65).

В акті інспекційного відвідування зазначено, що позивач ознайомлена з актом, примірник якого отримано під особистий підпис (а.с. 66 ).

Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

ФОП ОСОБА_1 отримала копію акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ПЛ2226/584/АН від 10.10.2018, що свідчить особистий підпис (а.с. 66), правом подати свої зауваження/заперечення щодо проведеного інспекційного відвідування та складеного за його результатами акта позивач не скористалася.

Виходячи із аналізу вищенаведеного судом не встановлено порушень інспектором порядку проведення невиїзного інспектування.

10.10.2018 інспектором Управління Держпраці у Полтавській області винесено припис про усунення виявлених порушень №ПЛ2226/584/АН/П, яким фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 зобов'язано, зокрема, усунути порушення вимог частини першої статті 83 Кодексу законів про працю України до 31.10.2018 (а.с. 67).

Далі судом встановлено, що позивачем на усунення порушення, виявленого невиїзним інспектуванням, донараховано невиплачену ОСОБА_6 компенсацію за невикористану відпустку, належну їй при звільненні, у розмірі 639,93 грн., а також проведено виплату цих коштів звільненому працівнику готівкою з каси 10.10.2018, про що ОСОБА_6 розписалася у відомості на виплату грошей від 10.10.2018 № ВЗП-000018.

12.10.2018 Управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ПЛ2226/584/АН/ІП та призначено розгляд справи на 22.10.2018 в приміщенні Управління Держпраці у Полтавській області за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 119 (а.с.68).

Відповідно до пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року /надалі - Порядок № 509/, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади .

Пунктом 3 Порядку №509 встановлено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу /пункт 8 Порядку № 509/.

Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (пункт 4 Порядку № 509).

Згідно п.6 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду (пункт 7 Порядку №509).

Листом №02-12/5690 ВІД 12.10.2018 року фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 запрошено на розгляд справи, який відбудеться 22.10.2018 о 14:00 год в приміщенні Управління Держпраці у Полтавській області за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 119, який позивач отримала особисто (а.с. 69).

Як пояснила позивач в судовому засіданні, нею було отримано вищевказане запрошення на розгляд справи, однак на розгляд справи вона не прибула, ніяких клопотань не направляла, вважаючи, що оскільки нею всі недоліки, виявлені посадовими особами відповідача, усунуті, то не очікувала, що штраф буде таким суттєвим.

Згідно з п.п. 27-28 Порядку № 295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

В ході розгляду справи про накладення штрафу відповідачем було кваліфіковано допущене позивачем порушення ч. 1 ст. 83 КЗпП України як недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Відповідно до абзацу четвертого частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

22.10.2018 начальником Управління Держпраці у Полтавській області Щербаком С.Л. за результатами розгляду акту невиїзного інспектування від 10.10.2018 № ПЛ2226/584/АН винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ2226/584/АН/П/ПТ/ЗБ-ФС, якою на підставі абзацу четвертого частини 2 статті 265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 37 230,00 грн за порушення вимог ч. 1 ст. 83 КЗпП України щодо невиплати грошової компенсації за невикористані відпустки (а.с. 72).

Не погодившись із розміром штрафу (10-кратний розмір мінімальної заробітної плати), застосованим оскаржуваною постановою, а також з порядком проведення інспекційного відвідування, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Частиною 1 ст. 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 74 Кодексу законів про працю України (надалі за текстом - КЗпП України) передбачено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відповідно до частини 1 статті 75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

За приписами частини 1 статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Враховуючи те, що ОСОБА_6 на посаді бухгалтера відпрацьовано з 29.11.2017 по 28.02.2018, а відпустка працівнику не надавалась, то остання мала право на компенсацію за невикористану відпустку при звільненні.

Беручи до уваги те, що позивачем здійснено розрахунок та виплату компенсації щорічної відпустки ОСОБА_6 при звільненні лише 10.10.2018, відповідач правомірно прийшов в акті перевірки до висновку про порушення позивачем норм частини першої статті 83 КЗпП України.

При цьому факт невиплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки при звільненні ОСОБА_6 позивачем ні під час перевірки, ні в ході судового розгляду справи не заперечувався та підтверджений долученими до матеріалів справи відомістю на виплату грошей № ВЗП-000018 за жовтень 2018 року щодо доплати компенсації за невикористану відпустку (а.с. 75) в розмірі 639,93 грн, складеною під проведення перевірки Управлінням Держпраці у Полтавській області.

При цьому, послання позивача на ті обставини, що відповідачем невірно кваліфіковано правопорушення та компенсація за невикористану щорічну відпустку не є мінімальною державною гарантією не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Відповідно до абз. 4 ч. 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Отже, указана норма передбачає відповідальність у вигляді штрафу при наявності факту недотримання, зокрема юридичною особою мінімальних державних гарантій в оплаті праці. При цьому, дослідженню підлягає питання: чи відносяться виявлені відповідачем порушення у недотриманні саме мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про оплату праці» норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників, молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Так, положеннями ч. 1 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про оплату праці» установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3 1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

Згідно з частинами першою та другою статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Водночас частиною третьою статті 2 Закону України "Про відпустки" визначено, що право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 24 Закону України "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Аналогічні приписи містять частини перша та четверта статті 83 КЗпП України.

Отже, право на відпустки забезпечується двома різними способами:

- або шляхом оплати щорічної відпустки;

- або шляхом виплати грошової компенсації за не використані щорічні відпустки.

Враховуючи, що Законом України «Про оплату праці» та КЗпП України гарантовано працівникам оплату щорічних відпусток, а в разі невикористання днів щорічної відпустки - їх грошову компенсацію, то такі гарантії є мінімальними державними гарантіями.

Щодо посилання позивача на статтю 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», суд зазначає.

Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-ІІІ відповідно до преамбули визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій.

Статтею 17 вказаного Закону визначено, що основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

У свою чергу відповідно до положень статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За таких обставин грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки є мінімальною державною гарантією в оплаті праці.

Доводи позивача про те, що на час прийняття оскаржуваної постанови позивачем було виплачено гр. ОСОБА_6 недоплачену суму компенсації за невикористану відпустку, що свідчить про відсутність порушення позивачем на час прийняття оскаржуваної постанови ч. 1 ст. 83 КЗпП України суд вважає безпідставними, оскільки факт невиплати гр. ОСОБА_6 компенсації за невикористану відпустку на час проведення перевірки та складання акту перевірки мав місце, а приписами Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 не передбачено звільнення від відповідальності у разі усунення виявлених порушень.

Так, відповідно до п.27 Порядку № 295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Згідно п. 28 Порядку № 295 у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Однак, відповідно до положень п. 29 Порядку № 295, заходи про притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 22.03.2018 № 697/2073/17 (номер в ЄДРСР 72965403).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.04.2018 у справі №823/708/17 внесення припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю, а також вжиття заходів щодо притягнення до відповідальності винних осіб є імперативною нормою, яка наділяє обов`язком інспектора вчиняти зазначені дії у разі виявлення даних порушень. Заходи щодо притягнення до відповідальності - штрафи у сфері порушення законодавства про працю застосовуються незалежно від факту усунення виявлених порушень в ході перевірки та не можуть бути підставою для уникнення застосування контролюючими органами та органами у сфері нагляду зазначених заходів.

Отже, вказаними нормами, покладено одночасно обов'язок на суб'єкта господарювання, як щодо сплати штрафу за вчинене порушення, так і щодо його усунення, а тому у відповідача Управління Держпраці у Полтавській області були наявні підстави для прийняття оскаржуваної постанови.

Враховуючи доведеність матеріалами справи факту порушення позивачем ч. 1 ст. 83 КЗпП України, суд прийшов до висновку, що постанова Управління Держпраці у Полтавській області від 22.10.2018 № ПЛ2226/584/АН/П/ПТ/ЗБ про накладення штрафу на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені законодавством.

За таких обставин позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39777136) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд у відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 23 січня 2019 року.

Суддя Л.О. Єресько