Рішення № 79375334, 24.01.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6036/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Єренкевич О.А.

За участю сторін:

Представника позивача: Замороцької А.О.

Представник відповідача: Глушко Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом головного управління ДФС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Стімпекс» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просить суд підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Стімпекс» згідно рішення головного управління ДФС в Одеській області від 17.10.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було неправомірно відмовлено у допуску посадових осіб Головного управління ДФС в Одеській області до проведення фактичної перевірки (за наявності законних підстав для її проведення), а тому позивачем було обґрунтовано прийнято рішення про застосування умовного арешту майна платника податків, яке він просить підтвердити в судовому порядку.

Ухвалою суду від 26.11.2018 року позовну заяву Головного управління ДФС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Стімпекс» було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження із повідомленням та викликом сторін та призначено судове засідання.

Представники позивача у судових засіданнях 17.12.2018 року та 21.01.2019 року позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.01.2019 року проти задоволення адміністративного позову головного управління ДФС в Одеській області заперечувала та зазначила, що товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Стімпекс» було правомірно відмовлено посадовим особам податкового органу у допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки, оскільки підставою для її проведення слугував наказ №7796 від 11.10.2018 року «Про внесення змін до наказу ГУ ДФС в Одеській області від 10.11.2017 року №5819». Разом з тим, окремого наказу на проведення документальної планової виїзної перевірки позивачем не приймалось та до плану-графіка перевірок на 2018 рік підприємство відповідача не включалось. На підставі вищезазначеного ТОВ «Компанія «Стімпекс» вважає наказ позивача на проведення перевірки №7796 від 11.10.2018 року протиправним та оскаржує його у судовому порядку в адміністративній справі №420/5380/18.

Судом у справі встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Стімпекс» зареєстроване юридичним департаментом Одеської міської ради 22.12.2011 року за №15561020000043097 та знаходиться на обліку платників податків у ДПП у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області з 23.12.2011 року (а.с. 16-17).

10.11.2017 року на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п. 77.1 ст.77 ПК України та відповідно до плану-графіка на IV квартал 2017 року проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, головним управлінням ДФС в Одеській області було видано наказ №5819 від 10.11.2017 року «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Компанія «Стімпекс»» за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року» (а.с. 10).

Не погоджуючись із вищезазначеним наказом, вважаючи його протиправним та таким що суперечить нормам чинного законодавства, ТОВ «Компанія «Стімпек»» звернулось до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2018 року (яке набрало законної сили 22.02.2018 року) у справі №815/6113/17 у задоволенні позову ТОВ «Компанія «Стімпекс»» до головного управління ДФС в Одеській про визнання протиправними дій посадових осіб Головного управління ДФС в Одеській області щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Компанія «Стімпекс»» та визнання протиправним та скасування наказу №5819 від 10.11.2017 року було відмовлено в повному обсязі (а.с. 38-43).

З урахування вищезазначеного 11.10.2018 року на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.77.1 ст. 77, та з урахуванням доповідної записки заступника начальника управління - начальника відділу координації, звітності та аналізу управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області Губарєва Є.Ю. від 19.09.2018 року №466/11/15-32-14-04, заступником начальника ГУ ДФС в Одеській області Бондаренко А. було видано наказ №7796 «Про внесення змін до наказу ГУ ДФС в Одеській області від 10.11.2017 року №5819», яким визначено провести документальну планову виїзду перевірку ТОВ «Компанія «Стімпекс»» з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року з 16 жовтня 2018 року тривалістю 10 робочих днів» (а.с. 9).

На підставі наказу №7796 від 11.10.2018 року та направлень на перевірку від 12.10.2018 року №№9136/14-04 та 9140/14-04 фахівцями контролюючого органу 16.10.2018 року було здійснено вихід за податковою адресою підприємства ТОВ «Компанія «Стімпекс»», а саме: 65107, м.Одеса, Приморський район, вул. Канатна, 83, кв.(офіс) 231П.

Разом з тим співробітникам ГУ ДФС в Одеській області було відмовлено у допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки, про що податковим органом було складено відповідний акт від 16.10.2018 року (а.с. 13).

Як вбачається із вищезазначеного акту підставою для відмови у допуску фахівців контролюючого органу до проведення документальної планової виїзної перевірки керівником підприємства зазначено невиконання посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області вимог Податкового Кодексу України щодо вручення наказу про проведення перевірки та відсутність повідомлення про її початок з 16.10.2018 року.

На підставі зазначених обставин заступник начальника ГУ ДФС в Одеській області В. Політило звернувся до в.о. начальника ГУ ДФС в Одеській області Гулакової Н.Л. із зверненням про застосування умовного адміністративного арешту ТОВ «Компанія «Стімпекс»» (а.с. 8).

За результатами розгляду вищезазначеного звернення 17.10.2018 року в.о. начальника ГУ ДФС в Одеській області Гулаковою Н.Л. об 11 год. 00 хв. було прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна ТОВ «Компанія «Стімпекс»» за юридичною адресою: 65107, м.Одеса, Приморський район, вул. Канатна, 83, кв. (офіс) 231П (а.с. 7).

17.10.2018 року о 13:58 головне управління ДФС в Одеській області звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із заявою в порядку ст. 283 КАС України, в якій просило суд підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ТОВ «Компанія «Стімпекс»» згідно рішення головного управління ДФС в Одеській області від 17.10.2018 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 року у справі №420/5387/18 головному управлінню ДФС в Одеській області було відмовлено у відкритті провадження за його заявою з огляду на наявність між податковим органом та ТОВ «Компанія «Стімпекс»» спору про право. Зокрема, судом було встановлено, що згідно даних КП "Діловодство спеціалізованого суду", 17 жовтня 2018 року о 12:19 год. товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Стімпекс» звернулось Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та незаконними дій посадових осіб ГУ ДФС в Одеській області щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Компанія «Стімпекс»; скасування наказу ГУ ДФС в Одеській області від 11 жовтня 2018 року №7796 «Про внесення змін до наказу ГУ ДФС в Одеській області від 10.11.2017 року №5819» (справа № 420/5380/18) (а.с. 18).

З огляду на вищезазначене, 20.11.2018 року головне управління ДФС в Одеській області в порядку позовного провадження звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Стімпекс» згідно рішення головного управління ДФС в Одеській області від 17.10.2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши надані ними докази та висловлені правові позиції, суд вважає, що вищезазначене рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків підтвердженню не підлягає, а в задоволенні позову слід відмовити у зв'язку з наступним.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок проведення перевірок, права та обов'язки платників податків, адміністративний арешт майна, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).

Згідно зі ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право зокрема проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) у т.ч. після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до ст. 16 цього Кодексу платник податків зобов'язаний, зокрема, не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи; допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка (п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України).

Відповідно до п. 94.5 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Згідно з п. 94.10 ст. 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

Відповідно до пп. 94.19.1 п. 94.19 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Аналогічно положення містить і Кодекс адміністративного судочинства України.

Так згідно частини 1 статті 283 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів, зокрема, щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Частиною 7 статті 283 КАС України передбачено, що у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що законодавець, при прийнятті норми щодо можливості застосування адміністративного арешту майна платника податків (зокрема, у разі не допуску такою особою працівників податкових органів до проведення перевірки), виходив з того, що застосування арешту є особливим видом забезпечення повноти та об'єктивності проведення податкової перевірки, оскільки ухилення платника податків від проведення перевірки може вказувати на його бажання приховати певні докази, що вказують на його недобросовісність.

В свою чергу запровадження судової перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, вказує на необхідність судового контролю за діями податкового органу та захист прав платника податків від можливих зловживань з боку податкового органу.

Специфіка виконання податковими органами своїх повноважень та особливості ведення господарської діяльності окремих платників податків викликають необхідність у оперативності застосування адміністративного арешту майна та перевірки його обґрунтованості.

Отже, саме з метою оперативної перевірки наявності підстав для застосування адміністративного арешту і гарантування як прав та охоронюваних законом інтересів платника податків, так і належного здійснення повноважень податковим органом, законодавцем передбачено право податкових органів звертатись до суду із заявами про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Саме тому, стаття 283 КАС України встановлює особливий (оперативний) порядок розгляду такої заяви, та імперативно приписує необхідність негайного виконання судового рішення за результатами такого розгляду.

Відсутність протягом вказаного строку судового рішення, яке б встановлювало обґрунтованість накладення арешту на майно має наслідком припинення такого адміністративного арешту.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 13 серпня 2018 року у справі № 820/816/17.

При цьому суд зазначає, що при розгляді заяви про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків суд здійснює функцію контролю за правомірністю дій податкового органу щодо його застосування, в той час як при розгляді позовної вимоги податкового органу, викладеної в адміністративному позові щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, суд розглядає вже публічно-правовий спір в загальному порядку.

Разом з тим, у положенні пп. 94.19.1 п. 94.19 ст. 94 Податкового кодексу України чітко визначено, що припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 цієї статті, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Таким чином, проаналізувавши норми вищеозначених законодавчих приписів, суд доходить висновку, що у законодавстві України, яке регулює спірні правовідносини, є певні прогалини, а саме існує колізія, яка полягає у тому, що згідно з пунктом 2 частини 4 статті 283 КАС України відмова у відкритті провадження за заявою податкового органу, зокрема, у зв'язку з тим, що із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право, унеможливлює повторне звернення позивача з аналогічною заявою, та позивач у даному випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку, шляхом подачі позовної заяви щодо накладання умовного адміністративного арешту майна. При цьому вимогами пп.94.19.1 п. 94.19 ст. 94 Податкового кодексу України встановлено, що припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 цієї статті, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Фактично законодавець, надавши податковому органу право на звернення до суду в порядку позовного провадження стосовно підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, не врахував вимоги Податкового кодексу України, яким визначено граничний термін 96 годин на підтвердження такого адміністративного арешту, який не може бути продовженим на час розгляду справи у суді та припиняється зі спливом вказаного терміну.

На думку суду, у випадках недоліків національного законодавства повинно діяти правило вирішення сумнівів на користь платника податків, визначене пп. 4.1.4 п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, тобто принцип презумпції правомірності рішень платника податку (in dubio pro tributario). Для правильного дотримання цього принципу у демократичному суспільстві має бути підхід, відповідно до якого істотні правові сумніви мають тлумачитися на користь платника, а у випадку прийняття негативного для платника рішення неприпустимою є відсутність однозначних висновків, прийнятих за результатами буквального застосування норми податкового законодавства.

Отже, беручи до уваги те, що з моменту прийняття в.о. начальника ГУ ДФС в Одеській області Гулаковою Н.Л. рішення від 17.10.2018 року про застосування умовного адміністративного арешту майна товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Стімпекс» 96 годин вже сплинуло та станом на час розгляду справи №420/6036/18 пройшло більше ніж три місяці з моменту прийняття спірного рішення, адміністративний арешт майна ТОВ «Компанія «Стімпекс» в силу законодавчих приписів пп. 94.19.1 п. 94.19 ст. 94 Податкового кодексу України є припиненим.

З урахуванням наведеного судом не вбачається законодавчо передбачених підстав для задоволення адміністративного позову Головного управління ДФС в Одеській області, та підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна ТОВ «Компанія «Стімпекс» згідно рішення ГУ ДФС в Одеській області від 17.10.2018 року.

Додатково суд зазначає, що в межах адміністративної справи №420/6036/18 судом не надавалась оцінка правомірності винесеного податковим органом наказу №7796 від 11.10.2018 року «Про внесення змін до наказу ГУ ДФС в Одеській області від 10.11.2017 року №5819» та діям головного управління ДФС в Одеській області щодо її проведення, оскільки зазначені правовідносини є предметом розгляду адміністративної справи №420/5380/18.

В свою чергу дослідження зазначених обставин в межах розгляду адміністративної справи №420/5380/18 не становить перешкод для розгляду адміністративної справи №420/6036/18.

На підставі вищезазначеного суд доходить висновку, що в задоволенні адміністративного позову головного управління ДФС в Одеській області слід відмовити.

Підстав, передбачених ст. 139 КАС України для розподілу судових витрат у справі №420/6036/18 не мається.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 283, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволені адміністративного позову головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (65044, м.Одеса, вул. Семінарська, 5) до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Стімпекс» (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, офіс 231П) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника - відмовити в повному обсязі.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 24 січня 2019 року.

Суддя О.В. Білостоцький

.