Рішення № 79375322, 17.01.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/3126/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника позивачів ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 сільської ради Пустомитівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (далі – ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, позивачки) 17.07.2018 звернулися до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_6 сільської ради Пустомитівського району Львівської області (далі - ОСОБА_6 сільська рада, відповідач). Позивачки об’єднали в позовній заяві такі позовні вимоги:

- визнати протиправним та скасувати рішення XIII сесії VII скликання ОСОБА_6 сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 256 від 26.04.2018 «Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Лапаївка Пустомитівського району Львівської області» в частині відмови ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4;

- зобов’язати ОСОБА_6 сільську раду Пустомитівського району Львівської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, про що прийняти рішення;

- визнати протиправним та скасувати рішення XIII сесії VII скликання ОСОБА_6 сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 213 від 20.04.2018 «Про затвердження Положення про встановлення критеріїв, згідно яких буде проводитись надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що орган місцевого самоврядування протиправно відмовив позивачкам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянки з підстав, не передбачених частиною сьомою статті 118 ЗК України. В оскарженому рішенні відповідач вказав про недостатню кількість земельних ділянок; у відповідях на запити позивачок посилався на інші мотиви, такі як ведення родичами заявниць будівництва або ж наявність у родичів заявниць земельних ділянок у власності; у відзиві на позов вже додумав третю підставу – невідповідність заяв вимогам чинного законодавства. Тому рішення №256 від 26.04.2018 в частині, що стосується відмови позивачкам, слід скасувати та зобов’язати відповідача повторно розглянути це питання і прийняти законне рішення. Позивачки також наполягають, що особи, що подали заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, мають рівне право розробити проекти землеустрою, а вже при затвердженні цих проектів визначається особа, що має переважне право на отримання земельної ділянки у власність. З огляду на це відповідач прийняв протиправне рішення №213 від 20.04.2018, у котрому встановив критерії для визначення пріоритету того чи іншого заявника вже на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

ОСОБА_6 сільська рада позов не визнає. Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (а.с. 64-69), вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зокрема, відповідач зазначив, що однією з підстав для відмови позивачам у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва житлового будинку стало те, що заяви позивачів не відповідали вимогам частини шостої статті 118 ЗК України, оскільки в цих заявах не вказані розміри земельних ділянок, до заяв не додані графічні матеріали. Відповідач зазначає, що з часу написання позивачками заяв минуло понад 10 років, нових заяв заявниці не писали, а також не вносили уточнення до раніше написаних заяв. Тому відповідач дійшов висновку, що питання отримання земельних ділянок для цих осіб не є актуальним. Щодо оскарження рішення ОСОБА_6 сільською радою рішення № 213 від 20.04.2018 відповідач зазначає, що це є внутрішнім документом сільської ради, прийнятим в межах повноважень, наданих Законом України «Про місцеве самоврядування». Вказує, що це рішення жодним чином не вплинуло на права позивачів, а його положення до позивачок не застосовуються, оскільки заяви позивачів не підлягали задоволенню через невідповідність вимогам чинного законодавства.

Позивачки подали відповідь на відзив (а.с 90-91), вважають твердження відповідача щодо невідповідності заяв позивачів вимогам статті 118 ЗК України неприйнятним, оскільки така підстава не була зазначена в рішенні № 256 від 26.04.2018. Також повідомили суд, що в серпні 2018 року кожна із позивачок уточнила свою раніше подану заяву та вказала бажаний розмір земельної ділянки, цільове призначення та графічні матеріали із зазначенням її місця розташування. Поданими зверненнями до цих заяв заявниці просили вважати ці заяви доповненням до первісно поданих заяв (а.с. 92-100). Звертають увагу суду, що будь-яка пріоритетність у відведенні земельної ділянки може бути встановлена виключно на стадії надання земельної ділянки у власність і жодним чином не на етапі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (а.с. 109-113) та навів доводи на спростування вимог позивачок. Також повідомив суд, що 25.10.2018 на засіданні сесії ОСОБА_6 сільської ради було розглянуто заяви ОСОБА_1 (заява від 15.08.2018), ОСОБА_2 (заява від 15.08.2018), ОСОБА_5 (заява від 20.08.2018), ОСОБА_4М.(заява від 15.08.2018) про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення їм у власність земельних ділянок. Рішеннями сесії ОСОБА_6 сільської ради від 25.10.2018 відповідно № 446, № 447, № 448, № 449 відмовлено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4М у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, оскільки ділянки, які вони бажала отримати у власність, відповідно до поданих ними графічних матеріалів, перебувають у приватній власності інших осіб.

Суд заслухав пояснення учасників справи, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм спірні правовідносини:

Позивачки, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3), ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) в різний час звернулися до ОСОБА_6 сільської ради із заявами про отримання земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації під будівництво житлового будинку (а.с. 14-17), а саме:

- 11.05.1993 ОСОБА_1 звернулась до голови ОСОБА_6 сільської ради із заявою, в якій просила виділити їй земельну ділянку під будівництво;

- 31.01.1996 ОСОБА_5 звернулась до голови ОСОБА_6 сільської ради із заявою, просила виділити їй земельну ділянку під будівництво житлового будинку;

- 01.06.2006 ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище ОСОБА_7) звернулась до голови ОСОБА_6 сільської ради із заявою, просила надати їй земельну ділянку під будівництво житлового будинку;

- 01.02.2008 ОСОБА_2 звернулась до голови ОСОБА_6 сільської ради із заявою, просила надати їй земельну ділянку під будівництво житлового будинку.

Рішенням Х сесії VІІ скликання ОСОБА_6 сільської ради № 161 від 20.12.2017 затверджено детальний план території в селі Лапаївка Пустомитівського району Львівської області в межах: з півдня меліоративна канава, з півночі – земельні ділянки для ведення ОСГ у власність громадян, з заходу – ліс (а.с. 133).

20.04.2018 ОСОБА_6 сільська рада на XII сесії VII скликання прийняла рішення № 213 «Про затвердження Положення про встановлення критеріїв, згідно яких буде проводитись надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд», яким затвердила відповідне Положення (а.с. 130-132).

Як зазначено в Положенні (а.с. 131-132), таке прийнято з огляду на недостатню кількість земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на території ОСОБА_6 сільської ради, з метою запобігання нецільового використання земельних ділянок, беручи до уваги те, що діючі генплани сіл Лапаївка та Холодновідка розраховані на період до 2022 року (коли можливо вносити до нього зміни) і з 2006 року по даний час земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд не надавались, надавати дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд заявникам, заяви яких зареєстровані в сільській раді до 01.01.2015 року, обмежити в отриманні земельних ділянок мешканців села Лапаївка і села Холодновідка, які або їх батьки, вже отримували земельну ділянку в період з 1993 року та не почали будівництво або відчужили її та встановити критерії, згідно яких проводити надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Так, цим Положенням ОСОБА_6 сільська рада встановила порядок розгляду заяв та надання дозволів на виготовлення проекту землеустрою, а саме:

- позачергово розглядаються заяви та надається дозвіл на виготовлення проекту землеустрою: громадянам - учасникам антитерористичної операції (АТО) на сході України, учасникам війни в Афганістані, інших бойових дій, які подали заяву та на день подачі чи розгляду заяви не мають у власності чи користуванні земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (розділ І Положення);

- першочергово розглядаються заяви та надається дозвіл на виготовлення проекту землеустрою: багатодітним сім’ям, статус яких визначено Законом України «Про охорону дитинства», які подали заяву до 01.01.2015 року та на день подачі чи розгляду заяви мали постійне місце реєстрації та проживали в селах Лапаївка чи Холоднівка, не мають у власності чи користуванні земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, в тому числі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яку в подальшому можливо змінити цільове призначення під забудову (розділ ІІ Положення);

- в розділі ІІІ Положення визначено категорії громадян і сімей, заяви про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою яких розглядаються в порядку черги;

- в розділі ІV Положення визначено осіб, яким земельні ділянки не надаються.

26.04.2018 ОСОБА_6 сільська рада на XIII сесії VII скликання прийняла рішення № 255 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Лапаївка Пустомитівського району Львівської області». Згідно з цим рішенням ОСОБА_6 сільська рада надала дозвіл 144 заявникам на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Лапаївка (а.с. 126-129).

Цього ж дня, 26.04.2018 ОСОБА_6 сільська рада за наслідками розгляду заяв ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ще 419 осіб прийняла рішення №256 «Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Лапаївка Пустомитівського району Львівської області». Цим рішенням ОСОБА_6 сільська рада відмовила в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в селі Лапаївка Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_1 (порядковий № 24 у списку рішення), ОСОБА_5 (порядковий № 63 у списку рішення), ОСОБА_7 (порядковий № 175 у списку рішення), ОСОБА_8 (порядковий № 241 у списку рішення). Як підставу для такої відмови в рішенні зазначено, що відповідно до детального плану території, затвердженого рішенням сільської ради № 161 від 20.12.2017, земельних ділянок недостатньо, щоб надати усім бажаючим (а.с. 18-22).

Для з’ясування обставин та підстав відмови у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою, позивачки звернулись до відповідача із запитами про надання інформації. У відповідь на ці запити ОСОБА_6 сільська рада вказала таке:

- листом від 05.06.2018 № 214 ОСОБА_6 сільська рада повідомила ОСОБА_1, що їй відмовлено в наданні земельної ділянки для будівництва житлового будинку у зв’язку з обмеженою кількістю земельних ділянок, а зі слів чоловіка ОСОБА_9 зять заявниці веде будівництво житлового будинку в с. Зимна Вода (а.с. 23);

- листом від 05.06.2018 № 220 ОСОБА_6 сільська рада повідомила ОСОБА_4 про те, що їй відмовлено в наданні земельної ділянки для будівництва житлового будинку у зв’язку з обмеженою кількістю земельних ділянок (а.с. 24);

- листом від 06.06.2018 № 234 ОСОБА_6 сільська рада повідомила ОСОБА_2 про те, що причиною відмови в наданні земельної ділянки є те, що у власності ОСОБА_10 є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,1554 га на території с. Зимна Вода, квартал забудови «Гоголя» (а.с. 25).

08.06.2018 ОСОБА_5 звернулась до відповідача із запитам на отримання обгрунтованих пояснень щодо відмови у наданні земельної ділянки під забудову, вказує, що жодної відповіді та/або обгрунтування відмови від відповідача не отримала (а.с. 26).

В серпні 2018 року кожна із позивачок подали голові ОСОБА_6 сільської ради заяву про надання земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку. Зокрема:

- 15.08.2018 ОСОБА_1 звернулась до голови ОСОБА_6 сільської із заявою, в якій, з посиланням на статті 19 Конституції України, 118 Земельного кодексу України просила надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального будівництва житлового будинку площею 0,14 га, яка знаходиться в межах населеного пункту села Лапаївка. До заяви додала графічний матеріал детального плану території з нанесенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспорта громадянина України та картки фізичної особи платника податків (а.с. 92). Зверненням від 29.08.2018, адресованому голові ОСОБА_6 сільської ради ОСОБА_1 просила написану заяву від 15.08.2018 (зареєстровану в сільській раді за № 414) вважати доповненням до раніше поданої нею заяви від 30.05.1993 № 31 (а.с. 93);

- 15.08.2018 ОСОБА_4 звернулась до голови ОСОБА_6 сільської із заявою, в якій, з посиланням на статті 19 Конституції України, 118 Земельного кодексу України просила надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального будівництва житлового будинку площею 0,14 га, яка знаходиться в межах населеного пункту села Лапаївка. До заяви додала графічний матеріал детального плану території з нанесенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспорта громадянина України та картки фізичної особи платника податків (а.с. 94). Зверненням від 02.09.2018, адресованому голові ОСОБА_6 сільської ради ОСОБА_4 просила написану заяву від 15.08.2018 (зареєстровану в сільській раді за № 413) вважати доповненням до раніше поданої нею заяви від 01.06.2006 (а.с. 95);

- 15.08.2018 ОСОБА_2 звернулась до голови ОСОБА_6 сільської із заявою, в якій, з посиланням на статті 19 Конституції України, 118 Земельного кодексу України просила надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального будівництва житлового будинку площею 0,14 га, яка знаходиться в межах населеного пункту села Лапаївка. До заяви додала графічний матеріал детального плану території з нанесенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспорта громадянина України та картки фізичної особи платника податків, копію посвідчення № 239/26-П та копію ухвали № 297 від 13.05.1993 (а.с. 96-97). Зверненням від 31.08.2018, адресованому голові ОСОБА_6 сільської ради, ОСОБА_2 просила написану заяву від 15.08.2018 (зареєстровану в сільській раді за № 415) вважати доповненням до раніше поданої нею заяви від 01.02.2008 (а.с. 98);

- 21.08.2018 ОСОБА_5 звернулась до голови ОСОБА_6 сільської із заявою від 20.08.2018 в якій, з посиланням на статті 19 Конституції України, 118 Земельного кодексу України просила надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального будівництва житлового будинку площею 0,14 га, яка знаходиться в межах населеного пункту села Лапаївка. До заяви додала графічний матеріал детального плану території з нанесенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспорта громадянина України та картки фізичної особи платника податків (а.с. 99). Зверненням від 30.08.2018, адресованому голові ОСОБА_6 сільської ради, ОСОБА_5 просила написану заяву, зареєстровану в сільській раді від 21.08.2018 за № 428 вважати доповненням до раніше поданої нею заяви від 31.01.1996 (а.с. 100).

Рішеннями ОСОБА_6 сільської ради від 25.10.2018 відповідно № 446, № 447, № 448, № 449 відмовлено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4М у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в селі Лапаївка Пустомитівського району Львівської області. Рішення мотивовано тим, що бажане заявницями місце отримання земельних ділянок, відповідно до поданих ними графічних матеріалів, не відповідає містобудівній документації, а саме: на це місце надано дозволи на розроблення проекту землеустрою двом особам, документація яких розроблена та затверджена сільською радою (181-184).

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права та міркуваннями:

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (надалі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Статтею 40 ЗК України визначено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Відповідно до п. б) ч. 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни … набувають права власності … земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами … здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт в) частини третьої статті 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Отже, громадянин/ка України вправі на підставі закону отримати безоплатно земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку в селі площею не більше 0,25 га із земель комунальної власності.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності … для будівництва та обслуговування житлового будинку … у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови в наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац перший частини сьомої статті 118 ЗК України).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України (частина восьма статті 118 цього Кодексу).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев'ята статті 118 ЗК України).

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частини десята та одинадцята статті 118 ЗК України).

Відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі – Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо організації і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою (пункт 9 частини першої статті 33 Закону № 280/97-ВР).

Відповідно до статті 46 Закону № 280/97-ВР сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради (частина 12 статті 46).

За змістом положень статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Верховний суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 17.12.2018 в справі № 509/4156/15-а дійшов таких правових висновків щодо застосування норм ст. 118 ЗК України:

« 42. Верховний Суд вважає, що відмова органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою фактично створює перешкоди для подальшого позитивного вирішення питання на користь особи, яка замовила і розробила проект землеустрою всупереч відмові у наданні такого дозволу, а тому може бути предметом судового оскарження»;

« 45. […] У випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України»;

« 69. У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов'язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку»;

« 75. Натомість, адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення».

При вирішенні цього спору суд застосовує наведені вище нормативні положення та правові висновки Верховного Суду та керується такими мотивами:

оцінюючи рішення ОСОБА_6 сільської ради № 213 від 20.04.2018 «Про затвердження Положення про встановлення критеріїв, згідно яких буде проводитись надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд» на відповідність його критеріям правомірного рішення суб’єкта владних повноважень визначено частиною другою статті 2 КАС України суд зазначає, що однією з підстав для набуття громадянином права власності на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення цього рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

В силу норм статті 26 Закону № 280/97-ВР до відання сільської ради належить вирішення питань щодо регулювання земельних відносин. При цьому порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України чітко визначено у статті 118 ЗК України. Суд констатує, що норми частини шостої статті 118 ЗК України не містять обмежень, виключень чи надання переваг певним громадянам в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки. Кожен громадянин, зацікавлений в отриманні безоплатно у власність земельної ділянки, зокрема, для будівництва та обслуговування житлового будинку вправі звернутись з клопотанням до відповідного органу місцевого самоврядування. Орган місцевого самоврядування розглядає клопотання в місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або мотивовану відмову у його наданні. Законодавство України визначає певні категорії громадян, що вправі розраховувати на першочергове забезпечення земельною ділянкою за рахунок земель державної чи комунальної власності. Отже, особи, які подали заяви на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, мають рівне право отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою, а вже на стадії затвердження проектів відповідний орган може визначити особу, що має пріоритетне право на отримання земельної ділянки у власність. Таким чином, на переконання суду, ОСОБА_6 сільська рада не вправі була визначати категорії громадян-заявників, розгляд заяви яких буде пріоритетним на стадії надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Суд не бере до уваги посилання відповідача, що це рішення жодним чином не вплинуло на права позивачок, оскільки позивачки є належать до місцевої територіальної громади та є суб’єктами правовідносин, до яких застосовується оскаржене рішення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Критерії правомірного рішення суб’єкта владних повноважень визначено частиною другою статті 2 КАС України.

Підсумовуючи свої висновки суд вважає, що рішення ОСОБА_6 сільської ради №213 від 20.04.2018 не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, оскільки прийняте місцевою радою з перевищенням наданих законом повноважень, тому суд приймає рішення про скасування цього рішення як протиправного.

ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 є громадянками України та мають право на безоплатне набуття права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Позивачки в різний час звернулися до ОСОБА_6 сільської ради із заявами про отримання земельних ділянок у межах норм безоплатної приватизації під будівництво житлового будинку (а.с. 14-17), а саме: ОСОБА_1 11.05.1993, ОСОБА_5 11.05.1993, ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище ОСОБА_7) 01.06.2006, ОСОБА_2 01.02.2008.

Заяви позивачок та ще кількох сотень заявників ОСОБА_6 сільська рада не розглядала тривалий період часу (у випадку позивачок - більше десяти років). 26.04.2018 сільська рада розглянула заяви 567 осіб, результати розгляду заяв ОСОБА_1, ОСОБА_7 (дівоче прізвище ОСОБА_4) Л.М., ОСОБА_2, ОСОБА_5 містить рішення № 256, відповідно до якого відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку. Як підставу для прийняття цього рішення сільська рада (з посиланням на детальний план територій, затверджений рішенням сільської ради № 161 від 20.12.2017) зазначила, що земельних ділянок недостатньо, щоб надати всім бажаючим.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_6 сільська рада на підтвердження правомірності прийнятого нею рішення № 256 від 26.04.2018 в частині обґрунтування підстав відмови позивачкам у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку вказувала різні причини для відмови в наданні такого дозволу:

- в рішенні № 256 від 26.04.2016 підставою для відмови зазначено, що земельних ділянок недостатньо, щоб надати всім бажаючим;

- у відповідях на запити позивачок ОСОБА_6 сільська рада вказала такі підстави як обмежена кількість земельних ділянок або ж наявність у родичів позивачок земельних ділянок у власності;

- у відзиві та своїх запереченнях – про те, що заяви позивачок не відповідали вимогам частини шостої статті 118 ЗК України, оскільки в цих заявах не вказані розміри земельних ділянок, до заяв не додані графічні матеріали.

Оцінюючи ці обставини в сукупності для оцінки спірних правовідносин суд враховує таке:

в частині сьомій статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою:

а) надати дозвіл;

б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому нормами ЗК України не передбачено право відповідного органу місцевого самоврядування відступати від положень цієї статті ЗК України. Суд констатує, що в рішенні № 256 від 26.04.2018 відповідач зазначив інші підставі для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведенні земельних ділянок для будівництва та житлового будинку, ніж ті, що визначені частиною сьомою статті 118 ЗК України. Тому суд погоджується доводами позивачок про те, що за таких обставин рішення №256 від 26.04.2018 не ґрунтується на законі та підлягає скасуванню (в частині, що стосується позивачок).

Суд також враховує, що до набрання чинності новою редакцією Земельного кодексу України закон не вимагав від заявника додавати до заяви графічні матеріали бажаного місця розташування земельної ділянки. З доданих до справи документів та пояснень учасників справи вбачається, що весь цей час сільська рада обліковувала осіб, що звернулися про надання їм земельної ділянки, проте не приймала жодного рішення по суті звернення. Водночас відповідач жодним чином не обґрунтував своєї тривалої бездіяльності щодо розгляду заяв позивачок та підстав прийняття рішення за їх заявами по спливу більше десяти років без повідомлення про розгляд цього питання та надання можливості заявникам усунути певні недоліки їх звернень, зумовлені зміною (за час бездіяльності відповідача) земельного законодавства. Суд вважає такі дії відповідача недобросовісними.

Суд також враховує ту обставину, що 26.04.2018 відповідач прийняв два рішення:

- № 255 «Про наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Лапаївка Пустомитівського району Львівської області», згідно з котрим ОСОБА_6 сільська рада надала дозвіл 144 заявникам на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Лапаївка (а.с. 126-129);

- № 256 «Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Лапаївка Пустомитівського району Львівської області», котрим ОСОБА_6 сільська рада 423 заявникам, в тому числі і позивачкам, відмовила в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с.Лапаївка з мотивів обмеженої кількості земельних ділянок (а.с. 18-22).

При вирішенні цього спору суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ). В рішенні від 20.10.2011 по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), що набуло статусу остаточного 20.01.2012, ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування» в контексті мотивації органами місцевого самоврядування своїх рішень. Цей принцип зокрема «…передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб… Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси...».

Порівнюючи рішення №№255, 256 від 26.04.2018 суд встановив, що з їх змісту неможливо зрозуміти, чому сільська рада за наслідками розгляду надала перевагу 144 заявникам та водночас відмовила 423 іншим, в тому числі позивачкам.

Суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З огляду на висновок суду про протиправність оскаржуваного рішення відповідача № 256 від 26.04.2018 суд повинен вирішити питання про обрання належного способу захисту порушеного інтересу заявниць. Суд враховує той факт, що в серпні 2018 року кожна із позивачок подали голові ОСОБА_6 сільської ради заяву про надання земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку. В цих заявах позивачки, з посиланням на статті 19 Конституції України, 118 ЗК України просили надати їм дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального будівництва житлового будинку, яка знаходиться в межах населеного пункту села Лапаївка. До заяв додали графічний матеріал детального плану території з нанесенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспорта громадянина України та картки фізичної особи платника податків (а.с. 92-100). До кожної із заяв позивачки додали звернення, адресовані голові ОСОБА_6 сільської ради, про те, написані заяви вважати доповненням до раніше поданих ними заяв. За результатами розгляду цих заяв ОСОБА_6 сільська рада 25.10.2018 прийняла рішення № 446, № 447, № 448, № 449, котрими відмовила ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4М у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою. Позивачки повідомили суд, що згадані рішення №№446-449 вже є предметом оскарження межах іншого судового провадження. За таких обставин суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині спонукання ОСОБА_6 сільської ради повторно розглянути клопотання позивачок про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, оскільки ОСОБА_6 сільська рада самостійно вчинила цю дію до прийняття судом рішення, а позивачки не відмовилися від цих позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого:

Кожна з позивачок просить стягнути сплачений ними судовий збір в сумі 1409,60грн. та витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн.

Кожною з позивачок заявлено дві вимоги немайнового характеру: 1) про скасування рішення №256 від 26.04.2018 про відмову задовольнити заяву та спонукання відповідача повторно розглянути заяву (сплачено 704,80 грн.); 2) про скасування рішення №213 від 20.04.2018 (сплачено 704,80 грн.). Згідно із наданими письмовими доказами (договором про надання правової допомоги від 20.06.2018, актом виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги від 20.06.2018, рахунками -фактурами від 10.07.2018 №№ СФ-00003, СФ-00004, СФ-00005, СФ-00006, квитанціями від 12.07.2018 №№ 75, 76, 77, 78 (а.с. 31-39), кожна із позивачок сплатила на рахунок адвокатського об’єднання «Західна правова група» по 2000 грн. правової допомоги. Суд вважає розмір витрат на правничу допомогу співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт, витраченим на виконання відповідних робіт часом та значенням справи для позивачів.

За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до приписів цієї статті КАС України та враховуючи часткове задоволенні вимог позивачок, суд стягує на користь кожної з позивачок суму сплаченого нею судового збору та витрат на правову допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

задовольнити адміністративний позов частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення XIII сесії VII скликання ОСОБА_6 сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 256 від 26.04.2018 “Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Лапаївка Пустомитівського району Львівської області” в частині, що стосується відмови в наданні ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Лапаївка.

Визнати протиправним та скасувати рішення XIII сесії VII скликання ОСОБА_6 сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 213 від 20.04.2018 “Про затвердження Положення про встановлення критеріїв згідно яких буде проводитись надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд”.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 сільської ради Пустомитівського району Львівської області (81113, Львівська область, Пустомитівський район, село Лапаївка, вул. Геофізиків, 13; ідентифікаційний код 22372529) на користь ОСОБА_1 (81113, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1057 (одна тисяча п’ятдесят сім) гривень 20 коп. судового збору та 1500 (одна тисяча п’ятсот) гривень витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_6 сільської ради Пустомитівського району Львівської області (81113, Львівська область, Пустомитівський район, село Лапаївка, вул. Геофізиків, 13; ідентифікаційний код 22372529) на користь ОСОБА_4 (81113, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 1057 (одна тисяча п’ятдесят сім) гривень 20 коп. судового збору та 1500 (одна тисяча п’ятсот) гривень витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_6 сільської ради Пустомитівського району Львівської області (81113, Львівська область, Пустомитівський район, село Лапаївка, вул. Геофізиків, 13; ідентифікаційний код 22372529) на користь ОСОБА_2 (81113, АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 1057 (одна тисяча п’ятдесят сім) гривень 20 коп. судового збору та 1500 (одна тисяча п’ятсот) гривень витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_6 сільської ради Пустомитівського району Львівської області (81113, Львівська область, Пустомитівський район, село Лапаївка, вул. вул. Геофізиків, 13; ідентифікаційний код 22372529) на користь ОСОБА_5 (81113, Львівська область, Пустомитівський район, село Лапаївка, вул. Геологів, буд. 53; ідентифікаційний номер НОМЕР_4) 1057 (одна тисяча п’ятдесят сім) гривень 20 коп. судового збору та 1500 (одна тисяча п’ятсот) гривень витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, що постановив рішення, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.01.2019.

Суддя Москаль Р.М.